Рішення

від 08.01.2025 по справі 904/1922/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025м. ДніпроСправа № 904/1922/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Богдан С.В.,

від відповідача: Явтух О.Г.,

дослідивши матеріали справи №904/1922/24

за позовом Адвокатського об`єднання "Правовий альянс"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

У квітні 2024 року Адвокатське об`єднання "Правовий альянс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - відповідач) , у якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка ухвалою від 13.11.2024 прийнята судом до розгляду, позивач просив суд стягнути з відповідача 1.274.069,87 грн основної заборгованості, 284.302,35 пені, 56.207,22 грн трьох процентів річних та 103.425,31 грн інфляційних втрат.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1922/24 визначено суддю БОНДАРЄВА Едуарда Миколайовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024.

Ухвалою від 03.05.2024 відкрито провадження у справі №904/1922/24.

Через відділ документального забезпечення 30.05.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Через відділ документального забезпечення 17.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розпорядженням керівника апарату від 13.09.2024 №439 було призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи, оскільки суддю Бондарєва Е.М. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1922/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024.

Ухвалою від 16.09.2024 справу №904/1922/24 прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2024.

Через відділ документального забезпечення 15.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/1922/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/11697/24, предметом спору у якій є визнання договору про надання правової допомоги (на підставі якого обґрунтовується спірна заборгованість) недійсним.

Через відділ документального забезпечення 16.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення в судовому засіданні перерви. Ухвалою від 16.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 13.11.2024.

Через відділ документального забезпечення 07.11.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі №904/1922/24.

Через відділ документального забезпечення 11.11.2024 від позивача надійшла заява про збільшення (уточнення) позовних вимог.

Ухвалою від 13.11.2024 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1.274.069,87 грн основної заборгованості, 284.302,35 пені, 56.207,22 грн трьох процентів річних та 103.425,31 грн інфляційних втрат прийнято до розгляду, заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 950.624,00 грн визнано такою, не підлягає прийняттю судом до розгляду. Підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.12.2024.

Через відділ документального забезпечення 09.12.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Через відділ документального забезпечення 10.12.2024 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляції до 1 грн.

Через відділ документального забезпечення 11.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою від 12.12.2024 відкладено розгляд справи по суті до 08.01.2025.

В судовому засіданні 08.01.2025 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні позову.

Також відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/11697/24, предметом спору у якій є визнання договору про надання правової допомоги (на підставі якого обґрунтовується спірна заборгованість) недійсним. Протокольною ухвалою суду відмовлено у заявленому клопотанні з огляду на його необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами укладено договір про надання правової допомоги. За твердженням позивача, у період з березня 2023 року до травня 2023 року позивач відповідачу надавав послуги, складалися акти приймання-передачі, проте відповідач не здійснював оплати отриманих від позивача послуг, що і змусило позивача звернутися до суду за захистом порушених прав.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач визнав укладення між сторонами договору, наявність актів виконаних робіт, проте наголосив на відсутності доказів реального надання послуг та вказав, що позивач не надав доказів отримання від відповідача завдань і інформації про хід виконання таких завдань. Звіти на підставі яких формувалися акти надання послуг, за твердженням відповідача, також відсутні.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; надання послуг; настання строку оплати послуг; наявності/відсутності оплати послуг та заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 01.06.2022 між позивачем (далі позивач, виконавець) та відповідачем (далі відповідач, замовник) був укладений договір №38S409-9131-22 надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх.

У пункті 3.1 договору визначено, що вартість послуг виконавця, з урахуванням ПДВ 20%, складається з:

3.1.1. щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 950.624,00 грн;

3.1.2. плати, що розраховується як 12% від стягнутих та/або перерахованих на користь замовника, внаслідок претензійно-позовної роботи виконавця, коштів штрафних та/або фінансових санкцій (інфляційних нарахувань, проценти річні, пеня);

3.1.3. плати, що розраховується як 10% від стягнутих та/або перерахованих на користь замовника, внаслідок позовної роботи виконавця, коштів за необліковані об`єми (обсяги) природного газу.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з 01.06.2022 по 31.12.2025 включно, а в частині проведення розрахунків до їх остаточного завершення (п. 5.1 договору).

В якості доказів наданих послуг на загальну суму 1.274.069,87 грн позивач до справи долучив акти надання послуг, а саме:

акт надання послуг №АОЯ83000069 від 31.03.2023 на суму 83.604,90 грн;

акт надання послуг №АОЯ83000131 від 30.04.2023 на суму 87.123,20 грн;

акт надання послуг №АОЯ83000154 від 31.05.2023 на суму 152.717,77 грн;

акт надання послуг №АОЯ83000129 від 31.05.2023 на суму 950.624,00 грн.

Оскільки відповідача не здійснив оплату отриманих від позивача послуг, останній звернувся до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 1.274.069,87 грн основної заборгованості, 284.302,35 пені, 56.207,22 грн трьох процентів річних та 103.425,31 грн інфляційних втрат.

Право вимоги цієї заборгованості позивач набув за договором №38S409-9131-22 від 01.06.2024 про надання правової допомоги.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Дійсність договору оскаржується відповідачем в судовому порядку, проте дана обставина не перешкоджає вирішити спір щодо наявності/відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем, з огляду на тривалі договірні відносини сторін, з 01.06.2022, і ознаки його виконання сторонами.

Таким чином, суд вважає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами і вказана обставина відповідачем належними доказами не спростована.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг (правової допомоги).

Отже двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець взяв на себе зобов`язання надавати комплекс послуг з правової допомоги, в свою чергу замовник взяв на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до п. 3.4 договору виконавець щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику у електронному вигляді акти приймання-передачі послуг, що складені на підставі звітів працівників виконавця. Звіти працівників виконавця про фактично надані послуги надаються в електронному вигляді. Замовник підписує акт приймання-передачі або надсилає виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним, виконавець не одержить від замовника підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання сторони визнають, що акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а послуги наданими виконавцем і прийнятими замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому акті приймання-передачі.

Виконавець щоквартально, до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилає замовнику у електронному вигляді акт приймання-передачі послуг, складений на підставі інформації отриманої від замовника згідно з п. 2.3.2 договору, в якому зазначається сума, що підлягає сплаті замовником на користь виконавця згідно п. п. 3.1.2 та 3.1.3 договору. Замовник підписує акт приймання-передачі або надсилає виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, виконавець не одержить від замовника підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, сторони визнають, що акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а послуги наданими виконавцем і прийнятими замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому акті приймання-передачі.

Згідно з п. 3.5 договору сторони домовилися, що обмін актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc», при цьому документи в електронному вигляді скріплюються електронним цифровим підписом кожної зі сторін.

У справі наявні акти надання послуг на загальну суму 1.274.069,87 грн. Вказані акти підписані кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників сторін. І позивач, і відповідач визнають факт складання актів наданих послуг за якими існує спірна заборгованість.

Водночас, у відзиві відповідач вказав на відсутність доказів реального надання послуг.

Суд відзначає, що акт надання послуг №АОЯ83000129 від 31.05.2023 на суму 950.624,00 грн складений за результатами надання послуг у травні 2023 року.

З метою підтвердження реальності надання послуг, вартість яких зафіксована в акті наданих послуг №АОЯ83000129 від 31.05.2023, позивач до справи долучив звіт про надані послуги за договором про надання правової допомоги від 01.06.2022 №38S490-9131-22 за період з 01.05.2023 до 31.05.2023, складений 31.05.2023.

Акти надання послуг №АОЯ83000069 від 31.03.2023 на суму 83.604,90 грн, №АОЯ83000131 від 30.04.2023 на суму 87.123,20 грн та №АОЯ83000154 від 31.05.2023 на суму 152.717,77 грн складені за юридичні послуги (згідно п. 3.1.2, 3.1.3 договору), тобто відсотки від стягнутих позивачем на користь відповідача інфляційних нарахувань, процентів річних, пені і коштів за необліковані об`єми (обсяги) природного газу.

На підтвердження реальності надання вказаних послуг позивач до справи долучив зведений звіт про фактичне надходження коштів та розрахунок сум по п. п. 3.1.3, 3.1.2 договору №38S490-9131-22 про надання правової допомоги у квітні 2023 року та зведений звіт про фактичне надходження коштів та розрахунок сум по п. п. 3.1.2, 3.1.3 договору №38S490-9131-22 про надання правової допомоги у 1 кварталі 2023 року.

Також для підтвердження обставин представництва інтересів відповідача представниками позивача останній долучив до справи ухвали Господарського суду Дніпропетровської області, Центрального апеляційного господарського суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Дніпровського апеляційного суду складені у квітні, травні 2023 року з яких вбачається, що від імені відповідача діяли представники позивача та відповідь Центрального апеляційного господарського суду (лист від 26.06.2024 за вих.№08-09/357/24), зі змісту якої вбачається, що заяви по суті (відзив) у травні 2023 року від імені відповідача підписував представник позивача.

Проаналізувавши позиції сторін, наявні в матеріалах справи докази та положення укладеного між позивачем і відповідачем договору, суд дійшов таких висновків.

По-перше, у відповідності до положень п. 3.5 договору акти приймання-передачі послуг за період з березня 2023 року до травня 2023 року скріплені електронними підписаними кожної із сторін.

По-друге, акти приймання-передачі (які скріплені електронними підписами кожної із сторін), за умовами п. 3.4 договору, складаються на підставі звітів працівників виконавця. Тобто, підписуючи акт приймання-передачі, зокрема, сторона відповідача визнає ознайомлення зі звітом працівників позивача і погодження з ним (звітом).

По-третє, положеннями договору (п. п. 3.4, 3.5) закріплено право відповідача відмовитися від підписання актів приймання-передачі послуг, у разі наявності мотивів для такої відмови, проте таким правом відповідач не скористався, що свідчить про згоду з обсягом та вартістю послуг, наданих позивачем у спірний період.

По-четверте, в силу приписів п.п. 2.3.3 п. 2.3 договору замовник (тобто відповідач) зобов`язаний щокварталу, в строк до 3 (третього) числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати виконавцю інформацію про розмір коштів, які надійшли зі сплати штрафних та/або фінансових санкцій, а також суму коштів за необліковані об`єми (обсяги) природного газу, фактично зарахованих на рахунок замовника за звітний період.

Тобто, підставою для складання актів №АОЯ83000069 від 31.03.2023 на суму 83.604,90 грн, №АОЯ83000131 від 30.04.2023 на суму 87.123,20 грн та №АОЯ83000154 від 31.05.2023 на суму 152.717,77 грн є інформація надана саме відповідачем позивачу.

Суд звертає увагу, що акти наявні у справі підписані електронним підписом, зокрема, відповідача і останній не надав доказів, які б спростували розрахунок вартості послуг, здійснений позивачем.

Отже, обставини надання послуг позивачем відповідачу у загальному розмірі 1.274.069,87 грн судом визнають доведеними.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Строк розрахунку за договором визначено у п. 3.3 договору.

Так, підпунктом 3.3.1 визначено щомісячна оплата за отримання правової допомоги (п. 3.1.1 договору) перераховується замовником на рахунок виконавця на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця в якому будуть надаватися послуги.

3.3.2. плата, передбачена пунктом 3.1.2 та пунктом 3.1.3 цього договору перераховується замовником виконавцю щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулося фактичне зарахування на банківський рахунок замовника коштів штрафних та/або фінансових санкцій, чи коштів вартості необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу.

Згідно з положеннями п. 3.1 договору строк оплати за актом надання послуг №АОЯ83000129 від 31.05.2023 на суму 950.624,00 грн є таким, що настав 01.05.2023, як то передбачено у п.п. 3.3.1 договору.

За актом надання послуг №АОЯ83000069 від 31.03.2023 на суму 83.604,90 грн строк оплати послуг є таким, що настав 10.04.2023, оскільки даний акт складений за підсумками першого кварталу 2023 року, що випливає зі зведеного звіту про фактичне надходження коштів та розрахунок сум по п. п. 3.1.2, 3.1.3 договору №38S490-9131-22 про надання правової допомоги у 1 кварталі 2023 року і строк оплати розрахований у відповідності до п.п. 3.3.2 договору.

За актами надання послуг №АОЯ83000131 від 30.04.2023 на суму 87.123,20 грн та №АОЯ83000154 від 31.05.2023 на суму 152.717,77 грн строк оплати наданих послуг є таким, що настав 10.06.2023, оскільки вказані акти фактично складені за підсумками роботи у другому кварталі 2023 року і строк оплати розрахований у відповідності до п.п. 3.3.2 договору.

Отже, строк оплати послуг за спірну суму заборгованість (1.274.069,87 грн) є таким, що настав.

Доказів оплати послуг у розмірі 1.274.069,87 грн відповідач суду не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1.274.069,87 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 договору визначено, що у випадку порушення строків оплати послуг, що надаються виконавцем замовнику, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за загальний період прострочення з 11.04.2023 до 01.11.2023 на загальну суму 284.302,35 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; про незгоду із розрахунком позивача не повідомив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд перевірив розрахунок пені і визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 11.04.2023 до 01.11.2023 на загальну суму 56.207,22 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня 2023 року до вересня 2024 року на загальну суму 103.425,31 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; про незгоду із розрахунком позивача не повідомив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляції до 1 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що унормовано у ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.

Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд враховує, що Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз є підприємством критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року № 1882-IX Про критичну інфраструктуру, що також підтверджується листом Міненерго від 22.12.2022 року № 26/1.7-10.2-20723 про віднесення АТ Дніпропетровськгаз до об`єктів критичної інфраструктури. Також суд бере до уваги посилання позивача на те, що через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою відповідача, відповідач забезпечував газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області.

Водночас, суд не вбачає того, що належні до сплати штрафні санкції у даному випадку є надмірно великими (пеня складає лише 22,31 % від суми основної заборгованості).

Навпаки, суд вважає, що тривале невиконання грошового зобов`язання з боку відповідача має негативний характер для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань, а тому висновок відповідача, що саме нарахована позивачем неустойка носить караючий характер судом відхиляється як необґрунтований.

Виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування відповідача у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач (зокрема, у зв`язку із веденням у крані воєнного стану).

Зважаючи на те, що відповідач в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру пені не надав суду належних доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманні послуги, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки.

Окремо суд відзначає, що нарахування процентів річних, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, тісно пов`язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом частини другої вказаної статті нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу (проценти річних складають лише 4,41 % від основної суми заборгованості), тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.

Крім того, враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для зменшення заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційних втрат. При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що прострочення відповідача сталося з вини позивача.

Судові витрати

Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.

Аналогічні правові позиції містяться в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №905/1977/21, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №263/4787/15-ц.

Позовна заява у справі №904/1922/24 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом, що становить 20.616,06 грн, який, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмір 11.408,21 грн.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920) на користь Адвокатського об`єднання "Правовий альянс" (01010, м. Київ, вул. Острозьких князів, буд. 32/2; ідентифікаційний код 41558229) 1.274.069,87 грн (один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі шістдесят дев`ять грн 87 к.) основної заборгованості, 284.302,35 грн (двісті вісімдесят чотири тисячі триста дві грн 35 к.) пені, 56.207,22 грн (п`ятдесят шість тисяч двісті сім грн 22 к.) трьох процентів річних, 103.425,31 грн (сто три тисячі чотириста двадцять п`ять грн 31 к.) інфляційних втрат, 20.616,06 грн (двадцять тисяч шістсот шістнадцять грн 06 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 10.01.2025.

Суддя С.А. Дупляк