Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/6131/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/6131/24

За позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі

1) Чернігівської міської ради та

2) Північного офісу Державної аудиторської служби України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Імест-Плюс»,

2) Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради

про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 428431,32 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від прокуратури - Дергунов Д.С.

від позивача-1 - не з`явився;

від позивача-2 - Мойсієнко Н.О.

від відповідача-1 - Василенко А.А.,

від відповідача-2 - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (далі - позивач-1 або Рада) та Північного офісу Державної аудиторської служби України (далі - позивач-2 або Держаудитслужба) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імест-Плюс» (далі - відповідач-1 або Товариство) та Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради (далі - відповідач-2 або Підприємство) про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 26.08.2020 щодо внесення змін та доповнень до договору на закупівлю товару від 22.04.2020 № 220420/ТЗ-СТ (далі - Договір), укладену між відповідачами та стягнення з відповідача-1 на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади 428431,32 грн безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що усупереч частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» оспорюваною додатковою угодою було змінено істотну умову договору про публічну закупівлю - ціну, у зв`язку із зміною курсу купівлі євро відносно гривні на дату укладання договору, внаслідок чого відбулося збільшення ціни договору на 428431,32 грн. Також було змінено валюту розрахунків з долара США на євро. Прокурор зазначив, що вказаний Закон не надає можливості його сторонам змінити вид іноземної валюти, яка є істотною умовою, і прямо впливає на ціну договору та застосовується при розрахунках при визначенні ціни товару.

Внаслідок укладення оспорюваної додаткової угоди з бюджету територіальної громади було здійснено надмірне фінансування товару на вищевказану суму, яку прокурор вимагає повернути на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як безпідставно отримані кошти.

Порушення інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні оспорюваної додаткової угоди про збільшення ціни товару, після укладання договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави в бюджетній сфері. А оскільки уповноважені державою органи на захист цих інтересів держави - позивачі, не здійснюють захист своїх інтересів, то прокурор звернувся із цим позовом до суду.

Позивач-1 у наданих поясненнях на позов зазначив, що відповідно до пункту 1.2 Статуту відповідача-2 (в редакції від 19.03.2020) власником останнього є територіальна громада м. Чернігова в особі позивача-1. Про порушення прав територіальної громади м. Чернігова позивач-1 дізнався із акта від 22.07.2021, складеного за результатами планової ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача-2, який був отриманий позивачем-1 від позивача-2 листом від 27.08.2021 № 262506-13/3361-2021. Позивач-1 вважає, що в позові слід відмовити за пропуском строків позовної давності, які позивач-1 обліковує із дати укладання відповідної додаткової угоди від 26.08.2020, хоча її стороною позивач-1 не був. Відтак, позивач-1 заявив у цих поясненнях про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а також подав відповідну заяву про застосування строків позовної давності у справі № 910/6131/24.

Держаудитслужба у наданих суду поясненнях зазначила, що за наслідками проведеної позивачем-2 ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача-2 було встановлено, що внаслідок зміни істотних умов договору на закупівлю товару № 220420/ТЗ-СТ від 22.04.2020 (в частині зміни порядку зміни ціни), у порушення частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідачем-2 здійснено у 2020 році зайві витрати на закупівлю станції приймання стічних вод у відповідача-1. Зокрема, застосування одночасно умови попередньої оплати та умови зміни ціни у зв`язку із зміною іноземної валюти призвело до непродуктивних витрат підприємства на суму 428431,32 грн.

При цьому, позивач-2 вважає, що він вжив усіх вичерпних заходів у межах своїх повноважень з метою усунення порушень, виявлених під час моніторингу вищезазначеної процедури закупівлі.

Відповідач-1 позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що:

- оскільки позивач-2 не має повноважень на звернення до суду із позовом про визнання недійсною додаткової угоди, тобто не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, то має місце звернення прокуратури в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, що є підставою для відмови у позові;

- на думку відповідача-1, звертаючись з позовом у цій справі, зокрема, до відповідача-2, кошти якого є коштами територіальної громади м. Чернігова, та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме позивача-1, який представляє територіальну громаду м. Чернігова, прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію за якої позивачем-1 та відповідачем-2 є одна і так ж особа;

- з аналізу листа позивача-1 адресованого прокуратурі вбачається, що Рада фактично не підтримує подання позову та здійснення представництва її інтересів прокуратурою стосовно оскарження додаткової угоди №1 від 26.08.2020 до договору №220420/ТЗ-СТ від 22.04.2020;

- законодавство України не містить заборони змінювати валюту, що використовується у формулі розрахунку ціни;

- куплена за Договором станція приймання стічних вод є товаром імпортного походження, який було закуплено у його виробника за євро;

- сторони при укладенні оспорюваної додаткової угоди №1 від 26.08.2020 діяли з дотриманням умов Договору та Закону України «Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач-2 проти позову також заперечував. Свої заперечення відповідач-2 мотивував тим, що можливість зміни ціни у разі зміну курсу валюти передбачалася умовами тендеру та Договору. Зазначив, що відповідач-1 відповідно до пункту 2.3 Договору 26.08.2020 звернувся до нього з пропозицією зміни ціни на товар - станцію приймання стічних вод, у зв`язку із зміною курсу іноземної валюти євро відносно гривні на дату поставки цього товару. На підтвердження зміни курсу валюти, відповідач-1 надав завірену копію витягу з офіційного сайту НБУ станом на 26.08.2020, а тому відповідач-2 погодився із цією пропозицію відповідача-1 та уклав оспорювану додаткову угоду № 1 до Договору відповідно до пункту 7 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на момент укладання Договору).

Відповідач-2 наголошує на тому, що оскільки виробником товару є європейська компанія ENKO S.A., то перерахунок ціни Договору було вирішено зробити з прив`язкою до курсу євро. Отже, на думку відповідача-2, сторонами Договору не було порушено принципи здійснення закупівель, передбачені статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 в системі електронних закупівель Prozorro відповідачем-2 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-02-28-000889-b (закупівля станції стічних вод - відкриті торги з публікацією англійською мовою), код згідно ДК 021-2015 року: 42990000-2 машини спеціального призначення різні, на закупівлю Станції приймання стічних вод (waste water draining station).

За результатами аукціону 31.03.2020 пропозицію відповідача-1 було визначено найбільш економічно вигідною та за результатами розгляду тендерної пропозиції учасника його було 07.04.2020 оголошено переможцем торгів з ціновою пропозицією після закінчення аукціону в сумі 4123497,00 грн (що на 503 грн менше другого учасника).

Звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-02-28-000889-b оприлюднено 22.04.2020.

22.04.2020 між відповідачем-1 як постачальником та відповідачем-2 як покупцем укладено Договір, зміст якого відповідав проекту договору передбаченого тендерною документацією, та відповідно до якого відповідач зобов`язувався поставити та передати у власність відповідачу-2, а останній зобов`язувався прийняти і оплатити - Станцію приймання стічних вод (далі - Товар) в кількості, асортименті та за ціною, що вказується в Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору, згідно письмової заявки покупця, а відповідач-2 зобов`язувався прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна договору складає 4123497 грн (з ПДВ).

Номенклатура, ціна, строк поставки Товару визначаються в Специфікаціях, які є додатками до цього Договору, підписуються уповноваженими представниками обох Сторін і скріплюються печатками Сторін (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до Специфікації, яка є додатком № 1 до Договору, товаром визначено Станцію приймання стічних вод ENKO STZ 211 у кількості 1 шт. за ціною 4123497 грн (з ПДВ). Строк поставки - протягом 150 календарних днів з моменту отримання замовлення, а строк оплати - 120 календарних днів з моменту фактичної передачі Товару.

Згідно з пунктом 2.3 Договору ціна Товару, зазначена у цьому Договорі або додатку до нього (специфікації), може бути змінена лише у випадках, передбачених пунктом 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» за згодою сторін після попереднього письмового звернення відповідача-1, до якого повинно додаватися всі розрахунки та інші обґрунтовуючі матеріали щодо зміни ціни Товару в кожному окремому випадку. У всіх випадках зміни ціни Товару Сторони укладають додаткову угоду до даного Договору, з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Пунктом 2.4 Договору передбачений наступний порядок (формула) зміни ціни Товару залежно від зміни курсу іноземної валюти:

Ц (нова) = (К1 : К0)хЦ1, де

Ц (нова) - змінена ціна товару, що підлягає сплаті постачальнику покупцем за отриманий товар;

К1 - курс купівлі іноземної валюти відносно гривні на дату поставки товару;

К0 - курс купівлі іноземної валюти відносно гривні на дату підписання договору про закупівлю;

Ц1 - ціна у гривнях за товар, визначена сторонами на момент підписання договору про закупівлю.

Для здійснення розрахунків за Договором у даному випадку застосовується курс купівлі долара НБУ.

При цьому, умовами пунктів 10.2, 10.5 Договору передбачено, що зміна за одиницю Товару може бути здійснена за взаємною згодою Сторін не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого Товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у Договорі. За взаємною згодою Сторін допускається зміни в Договорі у разі зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються у цьому Договорі.

Відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунки за Товар здійснюються на підставі рахунка-фактури Постачальника, який виписується у відповідності до заявки Покупця та специфікації. Покупець здійснює оплату Товару протягом 120 календарних днів з моменту фактичної передачі Товару від Постачальника та підписання видаткової накладної на постачання Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець має право здійснювати попередню оплату (часткову або повну) Товару.

27.04.2020 відповідач-1 виставив відповідачу-2 рахунок на оплату вищевказаного Товару на суму 4123497 грн (копія долучена до матеріалів справи).

06.05.2020 відповідач-2 здійснив на користь відповідача-1 попередню оплату Товару на суму 2700000 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 1327 від 06.05.2020.

Додатково 04.06.2020 відповідач-2 здійснив на користь відповідача-1 попередню оплату за Товар на суму 1000000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1619 від 04.06.2020 (копія долучена до матеріалів справи).

Отже, відповідачем-2 на підставі пункту 5.1 Договору було здійснено попередню оплату за Товар до його фактичної оплати у сумі 3700000 грн, що склало більше 89,7% від вартості Товару зазначеної у пункті 2.1 Договору, Специфікації (додатку № 1 до Договору) та у виставленому відповідачем-1 рахунку на оплату.

26.08.2020 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 26/08/20 ім-1 від 26.08.2020, яким повідомив останнього про те, що у зв`язку із зміною курсу купівлі євро відносно гривні на дату поставки Товару 26.08.2020, за курсом Національного банку України 32,4087 за 1 євро, відповідно до пункту 2.4 Договору, відповідач-1 здійснив перерахунок вартості Товару, що поставляється відповідно до вказаного курсу Національного банку України на дату поставки товару.

26.08.2020 між відповідачами було укладено оспорювану додаткову угоду № 1 (далі - Додаткова угода), якою збільшено ціну Товару з 4123497,00 грн до 4551928,32 грн, у зв`язку із зміною курсу євро (з 29,3577 грн станом на дату підписання Договору до 32,4087 - станом на дату поставки Товару).

Крім того, Додатковою угодою пункт 2.4 Договору викладено в новій редакції, згідно із якою встановлено, що для здійснення розрахунків за Договором застосовується курс купівлі - євро НБУ.

Згідно із видатковою накладною № 127 від 26.08.2020 (копія долучена до матеріалів справи) Товар було поставлено відповідачу-2 за ціною 4551928,32 грн.

Цього ж дня 22.08.2020 відповідач-2 перерахував на рахунок відповідача-1 851928,32 грн за Товар, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 2547 від 22.08.2020.

З матеріалів справи та пояснень позивача-2 убачається, що Держаудитслужба відповідно до пункту 5.2.4.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на II квартал 2021 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача-2 за період з 01.07.2019 до 31.03.2021.

За результатами ревізії складено акт ревізії № 06-30/04 від 22.07.2021 (далі - Акт ревізії), який підписано об`єктом контролю 27.07.2021 із запереченнями. Заперечення не прийняті, висновок на заперечення надісланий листом від 20.08.2021.

Вказаною ревізією досліджувалося питання відповідності тендерних пропозицій вимогам тендерної документації по закупівлі UA-2020-02-28-000889-b, було зокрема досліджено рух Товару (заводський № 2318) від виробника до кінцевого споживача - відповідача-2 за отриманими інформаціями та копіями документів від відповідача-1, ТОВ «Віло Україна» (ідентифікаційний код 25636041), ТОВ «Сівертехсервіс» (ідентифікаційний код 41509339), ТОВ «Авто Сейв» (ідентифікаційний код 30419327), як перевізника Товару.

Так, позивачем-2 було встановлено, що:

- придбаний у серпні 2020 року відповідачем-2 у відповідача-1 за Договором Товар фактично пройшов шлях з травня по серпень 2020 року від ексклюзивного дистриб`ютора ТМ ENKO через посередника ТОВ «Сівертехсервіс», що призвело до його здорожчання (від ексклюзивного дистриб`ютора ТОВ «Віло Україна» до кінцевого покупця - відповідача-2): з 2255691,16 грн до 4551928,32 грн, або у 2 рази;

- за наданими ТОВ «Віло Україна» та ТОВ «Авто Сейв» (перевізник Товару) копіями документів (міжнародна товарно-транспортна накладна, заявка про надання транспортно-експедиторських послуг), доставка товару зі складу виробника (Enko-Pomiar (м. Глівіце, Польща) в с. Гущин, Чернігівської області («Очисні споруди Чернігівводоканалу») здійснено ТОВ ТОВ «Авто Сейв» за рахунок ТОВ «Віло Україна», вартість доставки 26890 грн;

- за наданими вищевказаними юридичними особами на вимоги Держаудитслужби копіями первинних документів ТОВ «Віло Україна» придбало у виробника - Enko-Pomiar (Польща) Товар за ціною 50500 євро на умовах передоплати (оплату здійснено одним платежем 20.05.2020, що станом на дату оплати (20.05.2020) за офіційним курсом НБУ (29,0217 грн за 1 євро) становило 1465595,85 грн, крім того при розмитненні Товару у серпні 2020 року нараховано до сплати ТОВ «Віло Україна» ПДВ у сумі 329767,21 грн. Рахунок-фактура постачальника від 18.08.2020; за даними митної декларації (ф. МД-2), митне оформлення товару здійснено Галицькою митницею. За даними міжнародної товарно-транспортної накладної товар завантажено 18.08.2020 в Глівіце, Польща, розвантажено товар в с. Гущин та отримано «Віло Україна» 25.08.2020;

- ТОВ «Віло Україна» згідно видаткової накладної № 5698 від 25.08.2020 відпущено станцію приймання стічних вод ТОВ «Сівертехсервіс» (м. Чернігів) за укладеним договором поставки від 01.04.2020 № 085-20 (замовлення покупця № 8902 від 08.05.2020) за ціною 2255691,16 грн з ПДВ (згідно з п. 1.1, 1.2 вказаного договору постачальник зобов`язується постачати покупцю обладнання систем опалення, водопостачання, водовідведення, вентиляції, кондиціонування діючого асортименту торговельних марок включаючи, але не обмежуючись: «Wilo», «Grunbeck», «Spirovent», при цьому покупець не набуває статусу агента, комісіонера або законного представника постачальника). Оплату ТОВ «Сівертехсервіс» здійснено на користь ТОВ «Віло Україна» у повному обсязі: 12.05.2020 - 1500000,00 грн, 18.05.2020 - 200000,00 грн, 14.08.2020 - 499666,00 грн, 14.08.2020 - 56025,16 грн;

- ТОВ «Сівертехсервіс» відпущено відповідачу-1 (м. Київ) Товар за видатковою накладною № 19 від 26.08.2020 вартістю 2497912,57 грн на підставі укладеного договору поставки від 08.05.2020 № СТС 20-42-01. За умовами вказаного договору (п. 3.1) поставка товару здійснюється постачальником (ТОВ «Сівертехсервіс» ) за адресою: м. Чернігів, вул. Жабинського, 15. Відповідачем-1 здійснено оплату товару в повному обсязі: 08.05.2020 - 1500000,00 грн, 14.05.2020 - 200000,00 грн, 14.08.2020 - 797912,57 грн.

Усі ці обставини зафіксовані Актом ревізії (стор. 152-155 Акту ревізії, копія якого долучена до матеріалів справи), та відповідачами враховуючи вимоги статей 13, 74, 76-78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належними та допустимими доказами не спростовані, а тому на підставі статті 79 ГПК України вважаються судом доведеними.

Судом також враховано, що станом на 06.05.2020, тобто на момент здійснення відповідачем-2 попередньої оплати за Товар у сумі 2700000 грн, за курсом Національного банку України https://bank.gov.ua) курс євро до гривні складав 29,2691 грн за 1 євро, що було нижче за курс євро на момент укладання Договору (29,3577 грн за 1 євро). І перерахована сума попередньої оплати за Товар на цю дату в еквіваленті до євро складала 92247,45 євро, і повністю покривала вартість цього Товару за ціною купівлі у контрагента відповідача-1 - ТОВ «Сівертехсервіс» (2497912,57 грн), тобто особи у якої відповідач-1 придбав Товар для відповідача-2. Крім того, судом враховано, що відповідач-1 придбавав Товар у посередника за гривню, а не безпосередньо у виробника за євро.

З матеріалів справи та пояснень позивача-2 також слідує, що за наслідками вищевказаної ревізії позивач-2 листом від 20.08.2021 № 262506-14/3300-2021 направив до відповідача-2 вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

Листом від 27.08.2021 № 262506-13/3361-2021 позивачем-2 проінформовано орган управління відповідача-2 - позивача-1.

Позивачем-2 до Чернігівської обласної прокуратури направлений лист від 02.11.2021 № 262506-17/4319-2021 з ініціюванням позову про вжиття заходів представницького характеру щодо відшкодування порушень законодавства виявлених ревізією.

Матеріали ревізії відповідача-2 передані Управлінню стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України листом від 20.08.2021 № 262506-17/3283-2021, за результатами розгляду відкрито кримінальне провадження від 15.09.2021 № 12021270000000484.

Також, Управлінню СБУ в Чернігівській області листом від 20.08.2021 № 262506-17/3296-2021 передано копію Акта ревізії, який долучений до кримінального провадження від 06.05.2021 № 42021102040000024.

Відповідачем-2 до суду було подано позовну заяву про визнання протиправними та скасування вимоги позивача-2 від 20.08.2021 №262506-14/3300-2021.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі № 620/13254/21, у задоволенні позову Підприємства до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовлено повністю.

Прокурор листами від 27.11.2023 № 15/3/2-1135вих-23 та 07.03.2024 № 15/3/2-246вих-24 проінформував позивача-1 про порушення частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та необхідність вжиття заходів реагування щодо визнання Додаткової угоди недійсною та стягнення коштів.

Однак, як зазначає прокурор, позивач-1 не вжив відповідних заходів, вказаних прокуратурою, пославшись на наявність кримінального провадження та вирішення питання вжиття заходів цивільно-правового характеру за його результатами до винної особи.

Прокурор зазначив, що невжиття заходів щодо оскарження Додаткової угоди спричинить пропуск встановленого статтею 257 ЦК України строку на звернення до суду, а тому і звернувся із цим позовом до суду.

За таких обставин справи позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради підлягає задоволенню, а в частині позову в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України слід відмовити, виходячи із наступного.

Відповідно до абз. 2 частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Частиною 1 статті 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до частини 2 статті 198 ГК України грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Враховуючи положення Закону України «Про публічні закупівлі» та вимоги тендерної документації щодо відкритих торгів UA-2020-02-28-000889-b, ціна Договору є його істотною умовою.

Щодо редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка поширюється на спірні правовідносини.

20.10.2019 набув чинності та з 19.04.2020 введений в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» від 19.09.2019 № 114-IX, яким Закон України «Про публічні закупівлі» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 Розділ X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня його опублікування, крім розділу VI, який вводиться в дію через 12 місяців з дня його опублікування. Процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Спірна процедура закупівлі Товару розпочалася 28.02.2020, відповідач-1 став переможцем тендеру 07.04.2020, а проект договору на закупівлю викладався у редакції запропонованій із дотриманням умов Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла до 19.04.2020, тобто до введення в дію вказаного Закону.

Отже, Договір був укладений у порядку та на умовах, установлених до введення в дію вищевказаного Закону № 114-IX.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2020, але в будь якому випадку до повного виконання зобов`язань.

Таким чином, на спірні правовідносини (щодо правомірності укладання Додаткової угоди) поширюється редакція Закону України «Про публічні закупівлі», що діяла до введення в дію Закону № 114-IX, тобто до 19.04.2020.

Тому, суд погоджується із позицією прокурора та позивача-2 щодо поширення на спірні правовідносини цієї редакції Закону, і відповідно відхиляє помилкові аргументи відповідачів щодо поширення на спірні правовідносини дії Закону в редакції після 19.04.2020 (хоча це не впливає на суть спірних правовідносин, оскільки редакція Закону, яка введена в дію з 19.04.2020 не змінила порядок, умови та суть регулювання цих спірних відносин, змінилася тільки нумерація статей без зміни їх суті).

Щодо підстав для визнання недійсною Додаткової угоди.

Відповідно до пункту 7 частини 4 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на момент початку спірної процедури закупівлі Товару) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Таким чином, вказаний Закон передбачав можливість зміни ціни Договору у випадках передбачених Договором, зокрема, у разі зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Враховуючи вищевказані положення закону, тендерної документації та умови пунктів 2.3, 2.4 Договору, зміна ціни Договору в зв`язку із зміною курсу валюти можлива лише при наявності обґрунтованих підстав для цього.

Зокрема, такими підставами може бути закупівля постачальником імпортного товару за валюту, внаслідок чого відбувається зміна вартості цього товару у еквіваленті до гривні. При цьому, умовами Договору передбачено, що для здійснення розрахунків за Договором у даному випадку застосовується курс купівлі долара НБУ, а не євро.

Як було встановлено судом вище, у спірному випадку підстав для зміни ціни в бік збільшення не було, оскільки ані змістом тендерної пропозиції, ані умовами Договору не було передбачено можливості зміни ціни Договору внаслідок зміни курсу євро, крім того, судом враховано, що Товар закуповувався відповідачем-1 у свого контрагента за гривню, а відповідач-2 здійснив попередню оплату за Товар відповідачу-1 у розмірі, який повністю покривав вартість закупівлі цього Товару у контрагента відповідача-1, тим більше, що на момент проведення цієї попередньої оплати курс євро не виріс по відношенню до гривні.

Відтак, Додаткова угода була укладена в порушення вимог частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на момент початку спірної процедури закупівлі Товару).

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Щодо представництва інтересів держави в суді прокурором у межах заявленого ним позову у цій справі, у т.ч. щодо заінтересованості держави у визнанні недійсною оспорюваної Додаткової угоди та стягнення коштів у дохід бюджету.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до положень статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України прокуратура, окрім інших функцій, здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках та порядку, визначеному законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частинами 4, 5 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Відповідно до частин 4, 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Вирішуючи питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Окрім того, відповідно до статей 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідні ради здійснюють права суб`єкта комунальної власності від імені та виключно в інтересах територіальних громад.

Враховуючи викладене, позивач-1 є представницьким органом територіальної громади міста Чернігова, уповноваженим діяти від імені цієї територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання коштів та майна територіальної громади (комунальної власності).

Позивач-1 листами від 27.11.2023 № 15/3/2-1135 вих-23 та 07.03.2024 № 15/3/2-246вих-24 був повідомлений прокурором про порушення вимог частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та необхідність вжиття заходів реагування щодо визнання Додаткової угоди недійсною та повернення коштів комунальної власності.

Як убачається із матеріалів справи та пояснень прокурора, свою бездіяльність позивач-1 обґрунтовував наявністю кримінального провадження та вирішення питання вжиття заходів цивільно-правового характеру за його результатами до винної особи.

Прокурор зазначає, що у ході розгляду кримінального провадження не вирішується питання недійсності Додаткової угоди. Його наявність не є перешкодою для звернення у порядку господарського судочинства з вищевказаним позовом до відповідачів.

Крім того, наведене прокурором порушення інтересів держави та позивача-1, як представника територіальної громади м. Чернігова, встановлені плановою ревізією фінансово-господарської діяльності відповідача-2 та відображено в Акті ревізії. Про її результати позивач-1 був поінформований Управлінням позивачем-2 листом від 27.08.2021 № 262506-13/3361-2021.

Однак, позивач-1 не вжив заходів щодо оскарження Додаткової угоди, що могло призвести до пропуску строку позовної давності встановленого статей 257 ЦК України.

Прокурор зазначає, і це підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що власником відповідача-2 є територіальна громада м. Чернігова в особі позивача-1. Майно відповідача-2 перебуває у власності територіальної громади м. Чернігова і закріплене за підприємством на праві господарського відання. Джерелами формування майна є зокрема, майно, передане йому власником, капітальні вкладення з бюджету. Для забезпечення статутної діяльності підприємства у порядку, передбаченому статутом, формується статутний капітал. Статутний капітал утворюється власником шляхом внесенням матеріальних, грошових та інших цінностей власника майна. Управління підприємством здійснює зокрема, вищий орган підприємства - власник. До компетенції Чернігівського міського голови або особи, що відповідно до законодавства виконує повноваження Чернігівського міського голови, належить, зокрема, визначення порядку та форм контрольних заходів за діяльністю підприємства, в тому числі за виконанням фінансових планів та достовірністю наданої підприємством звітності.

Джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету, виділені на підставі рішенням Позивача-1 від 28.11.2019 № 48/VII-25 про міський бюджет м. Чернігова на 2020 рік.

З початком військової агресії Російської Федерації відносно нашої держави Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який діє і на даний час.

Вже майже 3 роки тривають тяжкі бої за суверенітет та незалежність України. При цьому, кожен день війни спричиняє втрати лише Державного бюджету України близько 2 млрд. гривень. У зв`язку з цим питання наповнення бюджетів усіх рівнів на даний час є одним із найактуальніших викликів для нашої держави.

Безпідставне витрачання бюджетних коштів в умовах війни зменшує можливості для виконання нагальних потреб громади та забезпечення військових.

Аналогічні правові висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, Верховним Судом у постановах від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

За таких обставин позивач-1 є уповноваженим органом на звернення в інтересах територіальної громади, яку вона представляє до суду з цим позовом, і цим доводиться факт порушення інтересів держави внаслідок безпідставного перевитрачання бюджетних коштів територіальної громади.

Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 2, пунктами 1, 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином та про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Судом встановлено і сторонами не заперечується обставина того, що джерелом фінансування закупівлі Товару (станції приймання стічних вод), яка проведена відповідачем-2, є кошти місцевого бюджету Чернігівської міської територіальної громади, яку представляє позивач-1. Отже, потерпілою стороною у цьому разі є територіальна громада м. Чернігова, інтереси якої представляє позивач-1.

Внаслідок укладання відповідачами з порушень вимог закону Додаткової угоди, якою безпідставно збільшено ціну, територіальною громадою м. Чернігова безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу-1 бюджетні кошти у сумі 428431,32 грн, які підлягають поверненню потерпілій стороні - територіальній громаді міста Чернігова.

Судом враховано, що згідно з частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до частини 12 статті 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 № 3.4 - 22/498 та від 12.02.2008 № 7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228 розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Згідно з частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконним правочином.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Таким чином, у разі визнання додаткової угоди недійсною у зв`язку із укладенням її з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», кошти в сумі - 428431,32 грн підлягають стягненню з відповідача-1 на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади на підставі статті 1212 ЦК України.

Щодо підстав для представництва інтересів держави прокурором в особі позивача-2, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні врегульовані Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Статтею 5 цього Закону передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю згідно зі статтею 2 вказаного Закону є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю, визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі.

Державний фінансовий контроль, згідно з частиною 2 цієї статті, забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки та моніторингу закупівель.

Реалізація результатів таких заходів, спрямована на усунення виявлених порушень чи відшкодування заподіяної шкоди (у конкретно визначених випадках), здійснюється відповідно до законів та порядків залежно від виду заходу державного фінансового контролю, що проводився.

Категорію спорів, у яких органи державного фінансового контролю можуть бути безпосередньо позивачем (діяти в інтересах держави), визначено пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Так, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, крім іншого, перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4, 9 п. 4 Положення).

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивача у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Однак, за встановлених обставин, суд не вбачає порушення інтересів держави в особі позивача-2, а відтак, і підстав для задоволення позову саме в особі позивача-2.

Щодо позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3430-IX, Указом від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX, Указом від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX, Указом від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX, Указом від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 08 лютого 2025 року.

Відповідно до частини 3 статті 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

За таких обставин, позовна давність у цій справі прокурором не пропущена.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами, у супереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не спростовано доводів прокурора та позивача-2 в частині задоволення позову а інтересах держави в особі позивача-1, а також обставин на які вони посилається в цій частині.

Інші доводи сторін та прокуратури, наведені у наданих суду заявах по суті справи, письмових та усних поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У частині позову Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України відмовити.

Позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду від 26.08.2020 №1 щодо внесення змін та доповнень до договору на закупівлю товару від 22.04.2020 № 220420/ТЗ-СТ, укладену між Комунальним підприємством «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради (ідентифікаційний код 03358222) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імест-Плюс» (35390910).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імест-Плюс» (м. Київ, вул. Колекторна, 40-А; ідентифікаційний код 35390910) на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади (ідентифікаційний код 37972475, отримувач - ГУК у Чернігівської обл./тг м. Чернігів/24060300, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм.подат.), номер рахунку UA048999980314030544000025739, ККДБ 24060300 "Інші надходження") кошти в сумі 428431 (чотириста двадцять вісім тисяч чотириста тридцять одну) грн 32 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс" (м. Київ, вул. Колекторна, 40-А; ідентифікаційний код 35390910) на користь Чернігівської обласної прокуратури (м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; ідентифікаційний код 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ: рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 4727 (чотири тисячі сімсот двадцять сім) грн 24 коп. судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради (м. Чернігів, вул. Жабинського, 15; ідентифікаційний код 03358222) на користь Чернігівської обласної прокуратури (м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; ідентифікаційний код 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ: рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 4727 (чотири тисячі сімсот двадцять сім) грн 23 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10.01.2025.

Суддя Р.Б. Сташків