Ухвала

від 08.01.2025 по справі 420/27085/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27085/24

У Х В А Л А

08 січня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в адміністративній справі за позовною заявою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) звернулася з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 02.07.2024 р. (провадження № 852/24) про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Скибінської Є.С. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 004407 від 22.03.2021 р., видане Радою адвокатів Одеської області від 17.03.2021 р. № 50).

Ухвалою від 02.09.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача адвоката Скибінську Євгенію Сергіївну.

12.09.2024 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, яке мотивовано тим, що позивач має бажання викласти під час публічних слухань свої аргументи, досліджувати докази відповідно до вимог процесуального законодавства, а в разі необхідності - заявити відповідні клопотання, натомість спрощена форма не дасть можливості реалізувати в повній мірі принцип змагальності адміністративного судочинства.

При розгляді даного клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні .

Згідно ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в ч.4 ст.257 та ч.4 ст.12 КАС України. Зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Суд зважає на те, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання позивача не вмотивовані та не обґрунтовані підставами, які дозволяють суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, положеннями ч.5 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно п.2 ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З аналізу даних правових норм слідує, що вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому порядку чи у судовому засіданні залежить в першу чергу від наявності чи відсутність заяви від сторони про розгляд справи в судовому засіданні. Однак навіть при надходженні такої заяви, у суду є розсуд щодо подальшого слухання справи. Зокрема, суд може відмовити стороні у розгляді справи в судовому засіданні за сукупності таких умов: справа відноситься до справи незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Заявляючи клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, позивач не навів належних обґрунтувань та доводів, з яких би вбачалася необхідність призначення судового засідання з викликом сторін.

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачена можливість надання сторонами своїх пояснень, доказів та захисту своїх порушених прав також і в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та такий судовий розгляд жодним чином не суперечить основним принципам здійснення адміністративного судочинства.

Оскільки дана справа відноситься до справ незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не потребує проведення судового засідання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судового засідання.

Керуючись ст.ст.243, 248 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.І. Бездрабко