Рішення

від 08.01.2025 по справі 420/35109/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35109/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Тернопільської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Тернопільської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості № UA403060/2024/000021/2 від 07.11.2024 ; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 30280 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що митницею протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Ухвалою від 15.11.2024 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 17.12.2024 року об 11:00 годині.

Тернопільська митниця (далі - відповідач) надала 27.11.2024 відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

01.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.12.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.12.2024 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. Від відповідача заяв не надходило.

Ухвалою судді від 17.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Подальший розгляд справи по суті вирішено продовжити в письмовому провадженні в межах встановлених строків розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» та Компанією GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. (Китай) було укладено контракт поставки № 8-10/01/18 від 10.01.2018, відповідно до умов якого позивач виступає покупцем, а компанія GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. продавцем. Відповідно до п. 1.1. контакту поставки продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках, що є невід`ємною частиною контракту.

В ході виконання Контракту поставки за замовленням ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС» як покупця було складено проформу-інвойс № RTGL-DNP2406 від 21.05.2024. Загальна вартість товару становить 332 349,84 доларів США, загальна кількість одиниць товару 2068 од. Така сама інформація (ціна, кількість, найменування) міститься у специфікації № 97 від 21.05.2024, дійсність якої підтверджено сертифікатом Китайської палати міжнародної торгівлі № 243326В0/003926 від 24.09.2024.

Товар було оплачено позивачем платіжними інструкціями № 220 від 23.05.2024, № 231 від 18.07.2024, № 245 від 23.10.2024, № 246 від 24.10.2024, загальна сума оплат становить 332 349,84 доларів США. Платіжні документи містять призначення платежу, що включає дату та номер контракту поставки, дату та номер проформи-інвойсу.

При оформленні доставки зазначеного товару продавцем було надано Комерційний інвойс № RTGL-DNP2406 від 05.07.2024, сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 243326В0/003924 від 24.09.2024, пакувальний лист б/н від 05.07.2024, в якому зазначено кількість товару 2068 од., кількість ящиків 414, вагу нетто 158 094 кг, вагу брутто 167 428 кг та ті самі характеристики електричних моторів (номенклатура, модель, потужність, кількість обертів).

На підтвердження походження товарів виробником, Компанією GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. (Китай), було надано сертифікат походження № 24С3326А0256/50010 від 12.09.2024, в якому зазначено реквізити комерційного інвойсу - № RTGL-DNP2406 від 05.07.2024 .

Митне оформлення в країні відправлення підтверджується експортною декларацією № 223120240003568057, дійсність якої підтверджено сертифікатом Китайської палати міжнародної торгівлі № 243326В0/003923 від 24.09.2024. Товар поставлявся 7 контейнерами, номери яких зазначені у Коносаменті № ZМ24090166 від 12.09.2024. Шлях доставки морем Shanghai, Китай Gdansk, Польща.

Позивач вказує, що після доставки вантажу морським шляхом у Польщі його було завантажено для транспортування на 7 автомобілів, на кожен з яких було складено окрему автотранспортну накладну (CMR) та комерційний інвойс, загальна кількість, вага та вартість товарів при цьому відповідає даним проформи-інвойсу № RTGL-DNP2406 від 21.05.2024 та комерційного інвойсу № RTGL-DNP2406 від 05.07.2024. Після прибуття товару в порт розвантаження з метою здійснення митного оформлення представником позивача (ФОП ОСОБА_1 , договір надання брокерських послуг № 19072024 від 19.07.2024) було подано митну декларацію №24UA403060003787U1 від 07.11.2024.

Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом (ціною договору) відповідно до вартості, сплаченої позивачем за товар. До митної вартості відповідно до вимог ч. 10 ст. 58 МК України декларантом було включено витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.

Для підтвердження обґрунтованості заявленої в митних деклараціях митної вартості та обраного методу її визначення митному органу було надано наступні документи: митна декларація № 24UA403060003787U1 від 07.11.2024; проформа-інвойс № RTGL-DNP2406 від 21.05.2024; специфікація № 97 від 21.05.2024 + сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 243326В0/003926 від 24.09.2024; - прайс-лист виробника від 21.05.2024; комерційний інвойс № RTGL-DNP2406 від 05.07.2024 + сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 243326В0/003924 від 24.09.2024; пакувальний лист б/н від 05.07.2024; сертифікат походження № 24С3326А0256/50010 від 12.09.2024; платіжна інструкція № 220 від 23.05.2024; платіжна інструкція № 231 від 18.07.2024; платіжна інструкція № 245 від 23.10.2024; платіжна інструкція № 246 від 24.10.2024; коносамент № ZМ24090166 від 12.09.2024; автотранспортна накладна № 8981 від 04.11.2024; автотранспортна накладна № 8415727 від 04.11.2024; автотранспортна накладна № 1001 від 04.11.2024; автотранспортна накладна № 1002 від 04.11.2024; автотранспортна накладна № 1003 від 04.11.2024; автотранспортна накладна № 1409639 від 04.11.2024; автотранспортна накладна № 5920 від 04.11.2024; комерційний інвойс № RTGL-DNP2406/1 від 05.07.2024; комерційний інвойс № RTGL-DNP2406/2 від 05.07.2024; комерційний інвойс № RTGL-DNP2406/3 від 05.07.2024; комерційний інвойс № RTGL-DNP2406/4 від 05.07.2024; комерційний інвойс № RTGL-DNP2406/5 від 05.07.2024; комерційний інвойс № RTGL-DNP2406/6 від 05.07.2024; комерційний інвойс № RTGL-DNP2406/7 від 05.07.2024; договір транспортно-експедиторського обслуговування № 1792-Т/24 від 15.04.2024; рахунки від експедитора № 048220 від 05.11.2024, № 048221 від 05.11.2024; довідка про транспортні витрати № 6242 від 05.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки № 8-10/01/18 від 10.01.2018; додаткова угода № 12 від 29.12.2023; додаткова угода № 13 від 04.01.2024; договір про надання послуг митного брокера № 19072024 від 19.07.2024; транзитні декларації: № 24PL322080NS00WSK6 від 31.10.2024, №24PL322080NS00XCJ8 від 31.10.2024, № 24PL322080NS00XQK2 від 31.10.2024, №24PL322080NS00Y0K2 від 31.10.2024, № 24PL322080NS00YKK3 від 31.10.2024, №24PL322080NS00ZMK5 від 31.10.2024, № 24PL322080NS0100K1 від 31.10.2024; лист-пояснення щодо експортного контролю № 0611 від 06.11.2024; лист-пояснення щодо ліцензування № 0611-1 від 06.11.2024; лист щодо страхування № 0611-2 віл 06.11.2024; лист-відповідь декларанта № 0711-1М від 07.11.2024.

Проте відповідачем (Тернопільською митницею) було відмовлено у митному оформленні, надано картку відмови № UA403060/2024/000093 від 08.11.2024 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA403060/2024/000021/2 від 07.11.2024.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються позивачем, не може бути застосовано у даному випадку у зв`язку з наступним :

1) Наданий прайс-лист від 21.05.2024 б/н містить інформацію щодо цін виключно на умовах поставки FOB Shanghai та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців,

2) У комерційному інвойсі та копії митної декларації країни відправника не чітко видно відтиск червоної печатки компетентного органу Китаю (проставлена лише її частина), що може свідчити про те, що документи не завірялися компетентним органом Китаю,

3) У загальному комерційному інвойсі, який подано декларантом до митного оформлення, відсутні печатки митного органу, який здійснював пропуск партії товару,

4) У комерційному інвойсі та проформі-інвойсі, наданих до митного оформлення, зазначено пункт призначення Одеса, а згідно з коносаментом вантаж надійшов у порт Гданськ, Польща.

Позивач вважає, що зазначене рішення про коригування є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 та 2 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (резервним методом). За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.

Щодо того, що наданий прайс-лист від 21.05.2024 б/н містить інформацію щодо цін виключно на умовах поставки FOB Shanghai та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців, суд зазначає наступне.

Прайс-лист, прайс або ж прейскурант це перелік товарів з урахуванням їхніх характеристик та ціни. В українському законодавстві відсутнє правове регулювання форми прайс-листа. Це документ довільної форми, який складається стороною договору у тому вигляді, який прийнятий на її підприємстві.

Прайс-лист стосується всіх учасників ринку «за замовчуванням». Наданий декларантом прайс-лист не містить даних, які б давали підстави зробити висновок про те, що ціна в ньому індивідуальна і не є актуальною для всіх інших учасників ринку, зворотне відповідачем доведено не було.

Зазначена позиція повністю кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеній з аналогічного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 815/532/17: «Суд апеляційної інстанцій обґрунтовано визнав безпідставними доводи митного органу, що наданий позивачем прайс-лист виробника з умовами поставки (CIF Odessa) має суб`єктивну спрямованість та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенціальних покупців, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності, можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд».

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у прайс-листі якихось відомостей як на підставу коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що суперечить як нормам законодавства, так і практиці Верховного Суду.

Щодо того, що у комерційному інвойсі та копії митної декларації країни відправника не чітко видно відтиск червоної печатки компетентного органу Китаю (проставлена лише її частина), що може свідчити про те, що документи не завірялися компетентним органом Китаю.

Печатка компетентного органу проставляється наступним чином: на два аркуші сертифікат та той документ, справжність якого посвідчується, ставиться одна печатка таким чином, щоб одна її частина була на сертифікаті, а інша на документі, який посвідчується. Таким чином можна перевірити дійсність, тому що при співставленні аркушів повинна виходити ціла печатка. Це порядок, прийнятий Китайською палатою міжнародної торгівлі для засвідчення.

Щодо того, що у загальному комерційному інвойсі, який подано декларантом до митного оформлення, відсутні печатки митного органу, який здійснював пропуск партії товару.

При оформленні поставки позивачеві було надано Комерційний інвойс № RTGL-DNP2406 від 05.07.2024 на загальну суму 332 349,84 доларів США, загальна кількість одиниць товару 2068 од. Товар поставлявся 7 контейнерами, які у Польщі в м. Гданськ було перевантажено на 7 автомобілів. Коли товар перетинає державний кордон України на різних транспортних засобах, на кожен з них складається комерційний інвойс із зазначенням конкретно того товару, який знаходиться у відповідному авто. Це вимога митного оформлення.

Тому на кожне авто позивачем було оформлено комерційний інвойс з номерами № RTGL-DNP2406/1, № RTGL-DNP2406/2, № RTGL-DNP2406/3, № RTGL-DNP2406/4, № RTGL-DNP2406/5, № RTGL-DNP2406/6, № RTGL-DNP2406/7 (загальна вартість та загальна кількість товару при цьому повністю відповідає загальному комерційному інвойсу). Саме на цих комерційних інвойсах, які були складені на кожне авто, митний орган, що здійснював пропуск вантажу через державний кордон України, проставив свої відмітки. Ці комерційні інвойси з печатками митного органу були надані відповідачеві під час митного оформлення.

Зауваження відповідача є безпідставним та таким, що суперечить порядку проходження митного кордону, оскільки відповідно до вимог митного законодавства відмітки не ставляться на загальному комерційному інвойсі, якщо вантаж фізично знаходиться у семи різних автомобілях. Відмітки ставляться на документах, що надаються кожним автомобілем окремо, і комерційні інвойси з такими печатками були надані відповідачеві.

Щодо того, що у комерційному інвойсі та проформі-інвойсі, наданих до митного оформлення, зазначено пункт призначення Одеса, а згідно з коносаментом вантаж надійшов у порт Гданськ, Польща. Одеса це кінцевий пункт призначення, а коносамент це документ, яким оформлюється морське перевезення. Морським шляхом товар було доставлено у порт Гданськ у Польщу, а звідти товар було перевантажено на автомобільний транспорт та доставлено безпосередньо до м. Одеси в Україну. Це підтверджується автотранспортними накладними, які надано під час митного оформлення, а також довідкою про транспортні витрати та рахунками від експедитора.

Відповідач зазначає, що «згідно з коносаментом та товаросупровідними документами вантаж надійшов у порт Гданськ, Польща». Але серед товаросупровідних документів митному органу були надані автотранспортні накладні, які свідчать, що автомобільним транспортом вантаж доставлявся з Польщі до кінцевого пункту призначення м. Одеса, Україна. Отже, в документах, наданих позивачем до митного оформлення, були розмежовані доставка морським транспортом з Китаю до Польщі та доставка автомобільним транспортом з Польщі до України.

Фактичні обставини, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості відповідно.

Суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 07.11.2024, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару, має гуртуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості. Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA403060/2024/000021/2 від 07.11.2024 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 30 280,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403060/2024/000021/2 від 07.11.2024 року.

Стягнути з Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ 43985576) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 24112229) сплачений судовий збір в розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА