Ухвала

від 09.01.2025 по справі 420/32816/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32816/24

УХВАЛА

09 січня 2025 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» про забезпечення позову у справі №420/32816/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04.10.2024 за №28911/15-32-09- 07/42398604-ДПС/ТД-ФС у розмірі 1 280 000,00 грн.

Ухвалою від 28.10.204 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 05.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 12.12.2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» про забезпечення позову у справі №420/32816/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

24.12.2024 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення примусового стягнення на підставі виконавчого документа - Постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №28911/15-32-09-07/42398604-ДПС/ТДД-ФС від 04.10.2024 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №420/32816/24

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржувана постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №28911/15-32-09-07/42398604-ДПС/ТД-Д-ФС від 04.10.2024 пред`явлена до примусового виконання після відкриття провадження судом у справі №420/32816/24.

Наразі, позивач зазнає значних фінансових витрат для забезпечення фонду заробітної плати своїм працівникам, майже не має замовлень до перевезення вантажів, у зв`язку із чим автопарк, орендований позивачем, знаходиться у простої, що також, в свою чергу, призводить до додаткових значних витрат на забезпечення справності транспортних засобів.

Крім іншого, на початку грудня на позивача було покладено зобов`язання за договорами із його контрагентами на оплату наданих послуг, виконаних робіт, або послуг, які мають бути надані за фактом здійснення оплати та не надання яких ще більше зупинить роботу позивача. Так, без оплати послуг за поставку інтернету, обслуговування MeDOC та інших ресурсів, позивач не зможе подавати необхідні звітності до податкової, не зможе сплачувати податки, що в результаті спричинить втрати державного бюджету, так як фактично, держава буде недоотримувати податки. Також, позивач не має можливості оплатити рахунки, які були виставлені до нього його контрагентами, зокрема, на поставку пального, на юридичні послуги тощо, що також, в результаті може призвести до настання господарських спорів, які будуть витратними для позивача, оскільки арешт коштів не є форс-мажорною обставиною та не буде підставою для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору.

Таким чином, не вжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити поновлення прав позивача, оскільки, розмір суми до стягнення становить для позивача непомірний тягар, фактично призведе до майже банкрутства, позивач не зможе забезпечувати здійснення своєї господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст.151 КАС України встановлено, зокрема, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

У той же час забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети, не пов`язаної із забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.

Питання, пов`язані з оцінкою доводів заявника в обґрунтування заяви про забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом позову, який визначений у заяві позивачем.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що на даний час оскаржувана постанова Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04.10.2024 за №28911/15-32-09- 07/42398604-ДПС/ТД-ФС у розмірі 1 280 000,00 грн. перебуває на примусовому виконанні в Приморському ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса). В рамках виконавчого провадження №76669590 виконавцем вчиняються дії, направлені на примусове виконання оскаржуваної в судовому порядку постанови.

При цьому, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Суд вважає, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваної постанови, оскільки таке встановлення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Відтак, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності постанови Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04.10.2024 за №28911/15-32-09- 07/42398604-ДПС/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 280 000,00 грн, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Отже, суд фактично вирішить спір по суті на період розгляду справи та надасть оцінку оскаржуваному рішенню, що протирічить завданню правового інституту забезпечення позову.

При розгляді спорів про оскарження постанов органів Державної праці про накладення штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, забезпечення позову може бути виправданим за певних умов.

Так у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі №200/3887/19-а не підтримано висновок судів про забезпечення позову з тих мотивів, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо. Колегія суддів застосувала підхід, за якого при вирішенні подібних заяв необхідним є надання відомостей щодо поточних фінансових показників суб`єкта господарювання, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. В контексті цього суди повинні перевіряти, чи володів заявник фінансовими можливостями, з урахуванням сум штрафів, визначених у спірних постановах, достатніми для нормального функціонування товариства і здійснення ним господарської діяльності.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 червня 2022 року у справі №380/4273/21 уточнила правовий підхід при розгляді питань забезпечення позову у справах про оскарження постанов органів Держпраці, прийнятих на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, зазначивши, що суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відтак, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена також і в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №640/19275/18, від 19 вересня 2024 року у справі №440/3038/24.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Проте всупереч наведеному заявник не надав суду доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що вимоги заяви не підтверджені належними та допустимими доказами, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.07.2022 у справі №380/12789/21, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 19.10.2022 в справі №640/31944/21.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову надійшла до суду під час перебування судді у відпустці. Розгляд заяви здійснено одразу після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст.7, 150, 151, 154, 167, 168, 242, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» про забезпечення позову у справі №420/32816/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.