Рішення

від 09.01.2025 по справі 420/31783/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31783/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича в інтересах держави до Білгород-Дністровської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича в інтересах держави до Білгород-Дністровської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить:

Визнати протиправною бездіяльність Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (вул. Михайлівська, 56, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ - 04056799) щодо не утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Зобов`язати Білгород-Дністровську міську раду Одеської області (вул. Михайлівська, 56, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ - 04056799) утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до п. п. 10 п. б ст. 32 цього ж Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання. Згідно листів Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 02-15/21/759/506 від 15.03.2024, №02-15/21/1709/1060 від 09.05.2024, уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини Білгород- Дністровською міською радою не утворювався. Зважаючи на те, що Білгород-Дністровською міською радою Одеської області до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації, а також до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України звернення щодо погодження на створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, не скеровувались та зазначені питання на розгляд сесії міської ради не виносились, вказане дає підстави вважати, що орган місцевого самоврядування бездіє.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25.11.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що Білгород-Дністровською міською радою утворено виконавчий орган Управління містобудування та архітектури Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради який, виконує делеговані повноваження в томі числі у сфері культурної спадщини, а тому державний механізм захисту об`єктів культурної спадщини на території м. Білгород-Дністровський наявний, а предмет спору відсутній.

21.11.2024 року від представника третьої особи, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, надійшли письмові пояснення у справі, згідно з якими необхідність створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини у структурі Білгород-Дністровської міської ради зумовлено тим, що на її території налічується більше 500 об`єктів культурної спадщини, значна частина яких належить до пам`яток археології (кургани, поселення тощо). Таким чином, відсутність відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини є порушенням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та унеможливлює належне виконання повноважень, покладених на органи місцевого самоврядування у сфері охорони культурної спадщини.

28.11.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив згідно з якою, зважаючи на те, що місто Білгород-Дністровський Одеської області занесено до Списку історичних населених місць України, у складі його виконавчих органів, згідно з нормами чинного законодавства, повинен бути утворений окремий спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини БілгородДністровської міської ради.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Суд встановив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878, місто Білгород-Дністровський Одеської області входить до Списку історично населених місць України.

Окружною прокуратурою 15.02.2024 за №55-1155ВИХ-24, 02.04.2024 за №55- 2494ВИХ-24 на адресу Білгород-Дністровської міської ради скеровано запити про надання інформації щодо створення міською радою спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України (м. БілгородДністровський).

Згідно листів Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 02-15/21/759/506 від 15.03.2024, №02-15/21/1709/1060 від 09.05.2024, уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини Білгород-Дністровською міською радою не утворювався.

Також, згідно інформації Одеської обласної державної (військової) адміністрації №5264/5/01-46/5412/2-24 від 26.04.2024, звернень, пропозицій від БілгородДністровської міської ради Одеської області щодо скерування до Міністерстві культури та інформаційної політики України погоджень на створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України (м. Білгород-Дністровський) до обласної державної адміністрації не надходило.

Відповідно до інформації Міністерства культури та інформаційної політики України, наданої у листі №06/15/4155-24 від 07.05.2024, за результатами перевірки актуальної бази даних документообігу МКІП, за погодженням щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини Білгород-Дністровська міська рада Одеської області не звертались.

Разом з цим, рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 31.10.2024 року № 1287-VIII внесено зміни до рішення Білгород-Дністровської міської ради №1380-VII від 27.08.2020 року та затверджено в новій редакції Положення про Управління містобудування та архітектури Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради.

Відповідно до вищевказаного Положення, Управління є виконавчим органом БілгородДністровської міської ради утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Завдання у сфері культурної спадщини визначені зокрема пунктами 2.1.16.-2.1.29, розділу 2 цього Положення:

- Вiдповiдно до делегованих повноважень органам місцевого самоврядування координація та органiзацiя дiяльностi суб`єктів містобудування щодо: комплексного підходу до розвитку історичного середовища міста; реставрації, peкocтpyкції та реновації пам`яток icтopiї, архітектури, містобудування; збереження традиційного характеру iсторико-архiтектурного культурного середовища природних ландшафтів або ix елементів, які становлять культурну цiннiсть; створення дизайну міського середовища, забезпечення дотримання Закону України «Про охорону культурної спадщини» власниками/користувачами об`єктів культурної спадщини, розташованих на території міста;

- Забезпечення виконання покладених на управління завдань щодо забезпечення реалiзацiї на території міста державної політики у сфері охорони культурної спадщини;

- Органiзацiя роботи щодо забезпечення та раціонального використання об`єктів культурної спадщини розташованих на території міста;

- Вивчення технічного стану об`єктів культурної спадщини. Безпосередній контроль за охороною та збереженням об`єктів культурної спадщини;

- Забезпечення юридичним i фізичним особам доступ до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання iнформацiї щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць;

- Сприяння захисту об`єктів культурної спадщини вiд загрози знищення, руйнування або пошкодження, при необхідності інформує центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на території міста;

- Організація перевірки збереження об`єктів культурної спадщини на території міста. - Ведення банку даних про наявність об`єктів культурної спадщини на території міста;

- Участь у розробці міських програм у галузі охорони культурної спадщини та забезпечує їx виконання;

- Здійснення контролю за виконанням наказів, розпоряджень, рішень уповноважених державних органів щодо охорони об`єктів культурної спадщини;

- У межах своїх повноважень підготовка проектів рішень та пропозицій керівництву щодо встановлення пам`яток охорони культурної спадщини на територiї міста або зняття їx з обліку;

- Ведення звiтностi щодо обліку пам`яток охорони культурної спадщини;

- Здійснення контролю за станом caнітарної та технiчної безпеки. Участь у проведенні перевірок, обстежень технічного стану будівель, споруд, визначенні їх відповідності вимогам нормативних правових актів;

- Робота з листами, скаргами, заявами, що мають відношення до питань охорони об`єктів культурної спадщини.

Згідно п. 4.1.2. розділу 4 Положення до компетенції управління відноситься здійснення у частині наданої компетенції делегованих органам місцевого самоврядування та їx виконавчим органам повноважень.

Позивач наполягає на тому, що спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, як передбачено нормами законодавства білгород-Дністровською міською радою не створено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.

Відповідно до п. п. 1 п. а ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, у тому числі, підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

Приписами ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до п. п. 10 п. б ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон), державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, (далі - органи охорони культурної спадщини), зокрема належать, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону, до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить у тому числі організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.

Частиною 3 ст. 6 Закону встановлено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини.

Частиною 3 статті 3 Закону визначено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.

Приписами ч. ч. 3,4 ст. 6 Закону передбачено, що органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини.

Голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Суд зазначає, що згідно з п. 1.1 Положення про управління містобудування та архітектури Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради, затвердженого рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 1287-VII від 31.10.2024 року, Управління є виконавчим органом БілгородДністровської міської ради, утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Управління є спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради Білгород-Дністровської міської ради відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність» та «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто, управління містобудування та архітектури Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради не є спеціально утвореним уповноваженим органом охорони культурної спадщини, що прямо випливає зі змісту п. 1.1 Положення.

Делегування вказаному управлінню повноважень у сфері охорони культурної спадщини не може вважатися дотримання відповідачем білгород-Дністровською міською радою вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині утворення спеціально уповноваженого органу у вказаній сфері за погодженням із центральним органом виконавчої влади.

Таким чином, оскільки Білгород-Дністровською міською радою Одеської області звернення щодо погодження на створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації, а також, до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, не скеровувались та зазначені питання на розгляд сесії міської ради не виносились, бездіяльність позивача щодо не вчинення відповідних дій та не утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини є протиправною.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича в інтересах держави до Білгород-Дністровської міської ради.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність у Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича повноважень на звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі№815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 5 листопада 2019 року у справі №804/4585/18.

Вказане свідчить, що якщо суб`єктом владних повноважень неналежним чином здійснюється захист законних інтересів держави, то відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Враховуючи зазначені обставини у органів прокуратури наявні не лише права, а й обов`язок вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Згідно висновку Верховного Суду у наведених вище судових справах, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та Верховного суду від 30.07.2020 справа №904/5598/18).

З урахуванням викладеного та встановлених судом обставин справи, а саме: тривала бездіяльність відповідача щодо не утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, звернення Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області із запитом до відповідача з метою виявлення підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави та отримання відомостей, які підтверджують недотримання відповідачем вимог законодавства в частині утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, суд робить висновок про наявність у Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича повноважень для звернення до суду із вказаним позовом.

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючисьст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича в інтересах держави до Білгород-Дністровської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (вул. Михайлівська, 56, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ - 04056799) щодо не утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Зобов`язати Білгород-Дністровську міську раду Одеської області (вул. Михайлівська, 56, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ - 04056799) утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександр Васильович (Код ЄДРПОУ 0352855226, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39, 67707) в інтересах держави.

Відповідач Білгород-Дністровська міська рада (Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56, 67700; ЄДРПОУ 26275763).

Третя особа Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (Київська область, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, 01601 ЄДРПОУ 43220275).

Третя особа - Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, 6 поверх, 65107 ЄДРПОУ 40055626).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 09 січня 2025 року.

Суддя Н.В. Бжассо