Рішення

від 10.01.2025 по справі 420/26099/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26099/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.С.,

представника третьої особи Тарасенко Д.Ю.,

представника позивача Чаюк А.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу від 05.08.2024 у розмірі 5100,00 грн., винесену в межах виконавчого провадження № 75428534.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що листом від 02.07.2024 листом стосовно повторного розгляду заяв щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 повідомлено про відсутність законних підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, у зв`язку з чим повернуто декларацію про відмову від громадянства від 27.12.2023 та 07.06.2024. А тому рішення суду є таким що виконано у повному обсязі.

Відповідач надав до суду відзив, в якому зазначив, що оскаржувані рішення винесені правомірно, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 420/3016/24 не виконано, про що свідчить постановлена в межах цієї справи окрема ухвала від 30.07.2024.

Третя особа надала пояснення, в яких вказала, що при повторному розгляді звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства позивачем не враховано висновки суду, викладені у рішенні суду від 13.03.2024 справі № 420/3016/24, що є обов`язковою умовою його виконання.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 420/3016/24 визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ; зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 замість документа про припинення громадянства РФ з урахуванням висновків суду.

Листом 02.07.2024 № І-122/6/6501-24/6501.2/190-24 ОСОБА_1 надана відповідь, якою повідомлено про відсутність законних підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, у зв`язку з чим повернуто декларацію про відмову від громадянства від 27.12.2023 та 07.06.2024.

02.07.2024 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП № 75428534.

Листом № 6501.6-4509/65.1-24 від 04.07.2024 позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду у добровільному порядку.

Керуючись статтею 75 Закону № 1404-VIII Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) 05.08.2024 винесено постанову про накладення штрафу у сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення зокрема на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Верховний Суд в постанові від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18 викладав висновок про те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення відповідач листом від 02.07.2024 №І122/6/6501-24/6501.2/190-24 надав ОСОБА_1 відповідь про повторного розгляду його заяв щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 та 07.06.2024. Також у листі позивач повідомив про відсутність законних підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, у зв`язку з чим повернув декларацію про відмову від громадянства російської федерації від 27.12.2023, 07.06.2024.

Водночас, суд звертає увагу, що вказаним рішенням суду зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 замість документа про припинення громадянства РФ з урахуванням висновків суду.

Серед висновків суду викладених у цьому рішенні, зокрема, наявні наступні: «позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства»; «відповідач вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі ним декларації. Тобто відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації позивача.».

Вищезазначені висновки суду не були враховані Управлінням Державної міграційної служби України в Херсонській області при наданні відповіді позивачу листом від 02.07.2024 № І-122/6/6501-24/6501.2/190-24, у зв`язку з чим, державний виконавець виніс постанову від 05.08.2024 про накладення штрафу у сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду.

При цьому жодних поважних та об`єктивних причин невиконання рішення суду які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення, - позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Суд бере до уваги, ті обставини, що відповідачем прийнято декларацію про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 ОСОБА_1 за його зверненням від 05.11.2024, про що останнього повідомлено листом №6501.2-7296/65.3-24 від 13.11.2024, та ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 прийнято звіт про виконання рішення суду № 6501.6-7247/65.1-24 від 12.11.2024 від 13.03.2024.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 420/3016/24 відбулось після прийняття оскаржуваної постанови.

Проте, станом на час встановлення факту виконання боржником судового рішення та винесення оскаржуваної постанови від 05.08.2024 про накладення штрафу у сумі 5100 грн. рішення суду не було виконано, а тому суд не вбачає підстав для визнання її протиправною та скасування.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що постанова від 05.08.2024 про накладення штрафу у сумі 5100 грн. винесена правомірно, у зв`язку з чим, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (юридична адреса: вул. Перекопська, 168, м. Херсон, 73036; фактична адреса: вул. Театральна, 29, м. Херсон 73025; ЄДРПОУ 37839478) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Базарна, 17 м. Одеса, 65014, ЄДРПОУ 43315529), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування постанови, - відмовити повністю.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16.01.2025 о 11:30 год., в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.

Встановити ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 15.01.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 10.01.2025.

Суддя Олександр ХУРСА

.