Рішення

від 10.01.2025 по справі 305/1032/21

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1032/21

Провадження по справі 2/305/8/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2025 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

представника ОСОБА_1 - адвоката Жекало І.С.

представника ОСОБА_2 - адвоката Тригуб А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в режимі відеоконференцзв`язку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Жекало Ігор Сергійович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Держгеокадастру у Рахівському районі Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а також зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог Управління Держгеокадастру у Рахівському районі Закарпатської області, Ясінянська селищна рада, ОСОБА_3 про встановлення факту та визначення меж земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ N?431716 від 03.08.2009 року, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,09 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт Ясіня, полонина «Драгобрат» за кадастровим номером: 2123656200:08:001:0238, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об?єктів рекреаційного призначення. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Громадянин ОСОБА_2 , відповідач, є власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, полонина «Драгобрат», земельна ділянка площею 0,06 га за кадастровим номером 2123656200:08:001:0311, на підставі договору купівлі-продажу ВМТ N?158219. На земельній ділянці розташований самочинно збудований туристичний приют загальною площею 1150,44 кв.м. З 2010 року, відповідач ОСОБА_2 , почав на вказаній земельній ділянці будівництво готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим самовільно зайняв частину земельної ділянки (0,44 га), яка належить ОСОБА_4 за адресою Закарпатська область, Рахівський район, см Ясіня, полонина «Драгобрат» за кадастровим номером 2123656200:08:001:0238. У зв?язку із зазначеним ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача ОСОБА_2 для усунення перешкод користування своєю земельною ділянкою шляхом знесення частини готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідач на ці звернення не реагує, а тому мирним шляхом врегулювати даний спір не вдається. Крім того, ОСОБА_1 звертався зі скаргами до уповноважених органів, а саме головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та управління Державно архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області для проведення перевірки туристичного приюту загальною площею 1150,44 кв.м, який находиться за адресою Закарпатська область, Рахівський район, полонина «Драгобрат», земельна ділянка площею 0,06 га за кадастровим номером 2123656200:08:001:0311, щодо самовільного зайняття частини (0,44 га), належної ОСОБА_1 земельної ділянки. Позивач здійснив топографо-геодезичне вишукування земельної ділянки кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, здійснене інженером-геодезистом ОСОБА_5 , під головування керівника ОСОБА_6 від 09.09.2020, де було встановлено, що побудований готельно-розважальний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить ОСОБА_2 , частково знаходиться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_7 . Відповідно до картографічних матеріалів, площа самовільно зайнятої частини земельної ділянки склала 0,44 га. 24.02.2020 ОСОБА_1 звертався до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо отримання публічної інформації, де отримав відповідь від 05.03.2020 про те, громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_2 із заявами щодо отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою земельної ділянки площею 0,06 га за кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 не звертались. Попри вимоги до відповідача щодо звільнення частини земельної ділянки 0,44 га, яка належить ОСОБА_4 , а також неодноразові скарги уповноважених органів, ОСОБА_2 так і не здійснив знесення частини готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тобто не усунув перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Отже, відповідний готельно-розважальний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться на території туристичного приюту загальною площею 1150,44 кв.м, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, полонина «Драгобрат» (земельна ділянка площею 0,06 га за кадастровим номером 2123656200:08:001:0311) з боку відповідача, ОСОБА_2 створює перешкоди для користування частиною земельної ділянки (0,44 га), яка належить ОСОБА_7 . З огляду на викладене, просить зобов?язати, ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частини (0,44 га) земельної ділянки (загальною площею 0,09 га), розташованої за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт Ясіня, полонина «Драгобрат» за кадастровим номером: 2123656200:08:001:0238 шляхом знесення частини побудованого готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 908,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.

У заяві від 30.11.2024 Позивач просив врахувати, що у позовній заяві допущено описку, де площа частини земельної ділянки, яка порушена відповідачем, зазначена помилково 0,44 га, замість правильного 0,0442 га.

Ухвалою Рахівського районного суду від 16.08.2021 було відкрито провадження у даній справі та запропоновано Відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. Залучено до участі в справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Держгеокадастру у Рахівському районі Закарпатської області, правонаступником якого є Відділ у Рахівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

ОСОБА_2 05.10.2021 подав відзив на позов, де зазначає, що позивач не надав суду жодного доказу наявності у нього права користування, володіння чи розпорядження частиною земельної ділянки площею 0,44 га, про усунення перешкод в користуванні якої він просить, та не пояснено, як вказана частина співвідноситься з земельною ділянкою площею 0,09 га, якою позивач володіє, та яким чином відповідач може чинити позивачу перешкоди у використанні того, чим позивач не володіє, з урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, зазначає, що позивач в тексті позову стверджує, що починаючи з 2010 року відповідач почав на своїй земельній ділянці (кадастровий номер 2123656200:08:001:0311) будівництво готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим самовільно зайняв частину належної позивачу земельної ділянки (кадастровий номер 2123656200:08:001:0238). Вказане твердження не обґрунтоване та не відповідає дійсності. Відповідач у справі не розпочинав жодного будівництва готельно-розважального комплексу у 2010 році, оскільки в момент придбання об?єкта нерухомості у 2010 році відповідач придбав як земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311, так і туристичний приют, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним номером 29224244, номер запису 20 книзі № 1. На момент продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 та туристичного приюту відповідачу у 2010 році, приют знаходився в межах земельної ділянки, яку придбав відповідач. Позивач, як власник суміжної земельної ділянки, власноручним підписом погодив межі земельних ділянок та місцезнаходження туристичного приюту. Технічна документація відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 складена після придбання вказаної земельної ділянки та туристичного приюту відповідачем, підтверджує, що об?єкт нерухомого майна, який позивач називає готельно-розважальним комплексом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », знаходиться на тому самому місці, на тій самій земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311. Крім того, у зв?язку з тим, що позивач у 2017 році вже звертався до відповідача з аналогічним за своїм змістом позовом, який було залишено без розгляду через постійні нез?явлення позивача у судове засідання, відповідач отримав відповідь від Рахівського відділу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в додатку до якої зазначено відстань від кутів капітальної будівлі туристичного приюту до меж земельної ділянки, і з якої вбачається, що туристичний приют не знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, яка належить позивачу. Вказані обставини та факт відсутності порушень відповідачем меж земельної ділянки позивача підтверджується і технічною документацією позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238 , згідно з якою місце розташування земельних ділянок позивача (кадастровий номер 2123656200:08:001:0238), відповідача (кадастровий номер 2123656200:08:001:0311) та ОСОБА_3 можливо встановити у прив?язці до сталих орієнтирів на місцевості (дорога, об?єкти нерухомого майна тощо); межі сусідніх земельних ділянок були погоджені всіма власниками суміжних земельних ділянок (у томі числі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ); позивачем було погоджено, що капітальна будівля туристичного приюту знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_8 (яку пізніше разом з туристичним приютом придбав відповідач) і не знаходиться ані повністю, ані частково на земельній ділянці позивача. З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають. З формулювання позовних вимог та доданих документів вбачається, що позивач втратив орієнтацію на місцевості, втратив межові знаки і не знає де починається, а де закінчується належна йому земельна ділянка, а також де конкретно на місцевості вона розташована. Встановлення і погодження меж суміжних земельних ділянок на місцевості відбувається шляхом виготовлення технічної документації із землеустрою, під час якого у встановленому порядку запрошуються власники суміжних земельних ділянок та суміжні земельні ділянки позиціонуються на місцевості відповідно до їх координат та встановлених орієнтирів, до яких вони були прив`язані. Відповідачу не відомо, щоб позивач проводив відновлення меж належної йому земельної ділянки, відповідача не інформували про будь-які відновлення меж, відповідач ніколи не порушував меж земельної ділянки позивача з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238 та ніколи не визнавав та не визнає таке порушення. Позивач у позовній заяві посилається на докази, якими є численні скарги, які він начебто подавав до різних органів (5 скарг), на топографо-геодезичне вишукування земельної ділянки та на неодноразові звернення до відповідача. Скарги позивача не є належним та допустимим доказом, оскільки вони лише описують суб?єктивне ставлення позивача до предмету скарги, але не підтверджують об?єктивно факту порушення прав позивача. Крім того, в доданих скаргах відсутні докази їх фактичного подання (відповідні відмітки про подання або докази поштового відправлення) та результати їх розгляду (тобто відповіді на скарги). Аркуш топографо-геодезичного вишукування земельної ділянки, який доданий позивачем до позову, не є належним та допустимим доказом, оскільки ані відповідач, ані його представники не були повідомлені про проведення яких-небудь топографо-геодезичних вишукувань та не погоджували висновків таких вишукувань. Про якість такого вишукування говорить і той факт, що з посиланням на його результати позивач стверджує про зайняття відповідачем частини земельної ділянки позивача у розмірі 0,44 га, хоча відповідач з його власних тверджень володіє земельною ділянкою, яка майже в 5 разів менша ніж начебто зайнята відповідачем частина. Що стосується неодноразових вимог позивача до відповідача, то за винятком позовного провадження у 2017 році (справа № 305/936/17, Рахівський районний суд Закарпатської області), ініційованого позивачем і в яке позивач жодного разу не з?явився, відповідач не отримував від позивача жодної кореспонденції і не зустрічався з позивачем чи його представниками. З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають Також вказує, що зв?язку з безпідставністю позову не підлягають відшкодуванню і судові витрати, понесені позивачем. Зазначає, що ним буде подано зустрічну позовну заяву та зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат ОСОБА_2 у зв?язку із розглядом первісного позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_2 , будуть складатися з судових витрат, пов?язаних з розглядом первісного та вартості проїзду з місця проживання його та його адвоката до місця розгляду справи по суті; вартості надання йому професійної правової допомоги адвокатом; судового збору, заплаченого за розгляд зустрічного позову судом; вартості відповідних експертиз, якщо їх проведення буде визнане судом за необхідне; компенсації витрат свідків та експертів на явку в суд для участі у судових засіданнях. Точний обсяг судових витрат буде підтверджено ОСОБА_2 в ході розгляду справи належними квитанціями та платіжними дорученнями. Орієнтовний очікуваний обсяг судових витрат становить 50 000,00 грн. З огляду на викладене, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за первісним позовом відмовити та стягнути в його користь з ОСОБА_1 судові витрати.

ОСОБА_2 05.10.2024 подав зустрічний позов, який був прийнятий ухвалою суду від 01.12.2021. Зустрічний позов мотивовано тим, що з первісної позовної заяви у цій справі та з позовної заяви ОСОБА_9 у справі № 305/936/17 ОСОБА_4 оспорює фактичне місцезнаходження об?єкта нерухомого майна, який він називає готельно-розважальний комплекс «Хата Магната» і який належить ОСОБА_2 , та вважає, що вказаний об?єкт нерухомого майна частково знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, яка належить ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 в тексті первісного позову стверджує, що починаючи з 2010 року ОСОБА_2 почав на своїй земельній ділянці (кадастровий номер 2123656200:08:001:0311) будівництво готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим самовільно зайняв частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 2123656200:08:001:0238). Вказані обставини не відповідають дійсності і об?єкт нерухомого майна, який належить ОСОБА_2 , ніколи не знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, яка належить ОСОБА_1 , ані повністю, ані частково. ОСОБА_2 не розпочинав жодного будівництва готельно-розважального комплексу у 2010 році, оскільки в момент придбання об?єкту нерухомості у 2010 році ОСОБА_2 було придбано як земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311, так і туристичний приют, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним номером 29224244, номер запису 20 в книзі 1. На момент продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 та туристичного приюту ОСОБА_2 у 2010 році, туристичний приют знаходився в межах земельної ділянки, яку придбав ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 , як власник суміжної земельної ділянки, власноручним підписом погодив межі земельних ділянок та місцезнаходження туристичного приюту. Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 складена після придбання вказаної земельної ділянки та туристичного приюту, підтверджує, що об`єкт нерухомого майна, який ОСОБА_1 називає « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходиться на тому самому місці на тій самій земельній ділянці. Крім того, у зв?язку з тим, що позивач у 2017 році вже звертався до відповідача з аналогічним на своїм змістом позовом (справа №305/936/17), який було залишено без розгляду через постійні нез?явлення позивача у судове засідання, відповідач отримав відповідь від Рахівського відділу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в додатку до якої зазначено відстань від кутів капітальної будівлі туристичного приюту до меж земельної ділянки, і з якої вбачається, що туристичний приют не знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, яка належить позивачу. Вказані обставини та факт відсутності порушень відповідачем меж земельної ділянки позивача підтверджується і технічною документацією позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, згідно з якою місце розташування земельних ділянок позивача (кадастровий номер 2123656200:08:001:0238), відповідача (кадастровий 2123656200:08:001:0311) та ОСОБА_3 можливо встановити у прив?язці до сталих орієнтирів на місцевості (дорога, об?єкти нерухомого майна, тощо, а також те, що межі сусідніх земельних ділянок були погоджені всіма власниками суміжних земельних ділянок (включаючи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ) і позивачем було погоджено, що капітальна будівля туристичного приюту знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_8 (яку пізніше разом з туристичним приютом придбав відповідач) і не знаходиться ані повністю, ані частково на земельній ділянці позивача. Позивач втратив орієнтацію на місцевості, втратив межові знаки і не знає, де починається, а де закінчується належна йому земельна ділянка, а також де конкретно на місцевості вона розташована. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги за первісним позовом щодо часткового знесення належного ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна порушують (оспорюють) майнові права ОСОБА_2 на мирне та законне володіння своїм майном, і такі дії ОСОБА_1 мають неодноразовий характер, адже він вже у 2017 році звертався до суду з такою ж вимогою. З огляду на викладене, ОСОБА_2 просить захистити його право шляхом винесення відповідного судового рішення про встановлення факту, що капітальна будівля туристичного приюту зареєстрованого за реєстраційним номером 29224244 номер запису 20 в книзі №1 Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рахівської районної ради, ані повністю, ані частково не знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, яка належить ОСОБА_1 та встановити в натурі межі між земельними ділянками з кадастровими номерами 2123656200:08:001:0311, яка належить ОСОБА_2 та 2123656200:08:001:0238, яка належить ОСОБА_1 . Стягнути судові витрати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , орієнтовний розрахунок яких складає 50000 гривень.

ОСОБА_1 01.12.2021 надав відповідь на відзив ОСОБА_2 , де вказує, що обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у позовній заяві була допущена описка при зазначенні площі самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки, а саме: було невірно вказано площу - 0,44 га, замість вірного - 0,0442 га. Щодо відсутності факту знаходження готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на земельній ділянці 2123656200:08:001:0238 зазначив, що у відповіді на позовну заяву відповідач вказує: «Відсутність факту знаходження готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на земельній ділянці 2123656200:08:001:0311. Відповідач у справі не розпочинав жодного будівництва готельно-розважального комплексу у 2010 році, оскільки в момент придбання об?єкта нерухомості у 2010 році відповідач придбав земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311. Ha момент продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 та туристичного приюту відповідачу у 2010 році, туристичний приют знаходився в межах земельної ділянки, яку придбав відповідач. Позивач, як власник суміжної земельної ділянки, власноручним підписом погодив межі земельних ділянок та місцезнаходження туристичного приюту. На підтвердження своїх заперечень відповідач надає в додатках до відзиву на позовну заяву технічну документацію із землеустрою. Цей доказ не є актуальним на момент розгляду справи судом, адже дана технічна документація складена в 2010 році й не містить в собі інформацію щодо розмірів вказаного готелю відповідача, площі земельної ділянки, на якій він розміщений тощо. Своєю чергою, позивач звертався з численними скаргами до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а також до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, внаслідок чого, начальник Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області. С. Мельничук надав відповідь: «Таким чином, будівля туристичного приюту є більшою за площу земельної ділянки, на якій її побудовано. Враховуючи вищезазначене та для встановлення факту самовільного зайняття частини земельної ділянки, йому рекомендували замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, відповідно до ст. 55 ЗУ «Про землеустрій». Таким чином, 09 червня 2020 року інженером-геодезистом ОСОБА_5 під керівництвом ОСОБА_6 було здійснено топографо-геодезичне вишукування земельної ділянки за кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, внаслідок чого було складено топографо-геодезична зйомка, скісними лініями зеленого кольору в якості умовного позначення зображено самовільно зайняту відповідачем частину земельної ділянки, належної ОСОБА_1 загальною площею - 0,4442 га. Наголошує, що порівнюючи матеріали інвентаризації земельної ділянки за 2010 рік, які були надані відповідачем в додатку та топографо-геодезичне вишукування земельної ділянки, здійсненої ОСОБА_5 за 2020 рік, слід дійти висновку, що відповідачем ОСОБА_2 внаслідок дій, пов?язаних з будівництвом, було продовжено будівництво готельно-розважального комплексу та внаслідок цього і була зайнята частина земельної ділянки належної позивачу. Як наслідок, разом із відзивом на позовну заяву, відповідачем не було надано жодного документу, який би спростовував факт самовільного зайняття ним земельної ділянки, належної позивачу станом на 2020-2021 роки. Адже надані відповідачем докази датуються 2008-2010 роками і не відповідають сучасному та актуальному стану зайнятої території. Також зазначає, що у поданих відповідачем доказах наявні численні помилки та неточності, а саме: в акті встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки не зазначена дата, рік підписання і найголовніше відсутній підпис позивача ОСОБА_4 ; у договорі на виконання робіт не вказано дати підписання, а саме число та місяць; в акті встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки не зазначена дата, рік підписання і найголовніше відсутній підпис позивача ОСОБА_1 . Щодо відсутності належних та допустимих доказів з боку позивача Позивач стверджує: «Аркуш топографо-геодезичного вишукування земельної ділянки, який доданий позивачем до позову, не є належним та допустимим доказом, оскільки ані відповідачі, ані його представники не були повідомлені про проведення яких-небудь топографо-геодезичних вишукувань та не погоджували висновків таких вишукувань». Зазначає, що відповідач - ОСОБА_2 не має права забороняти проводити будь-які топографо-геодезичні знімання на земельній ділянці у власності ОСОБА_1 , до того ж позивач не зобов`язаний погоджувати це з власниками сусідніх земельних ділянок. У зв?язку з безпідставністю позову не підлягають відшкодуванню і судові витрати, понесені позивачем. Що стосується вимог про відшкодування витрат на надання правової допомоги, то позивачем не додано доказів сплати 15 000.00 грн на користь адвоката, не додано доказів сплати. З урахуванням вище зазначених тверджень та обґрунтувань (заперечень) викладених позивачем, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.

Від ОСОБА_2 15.02.2022 надійшли заперечення, де він зазначив, що Позивач вважає викладені Відповідачем у відзиві доводи, пояснення, міркування та аргументи необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам. Звертає увагу суду на те, що до Позову та Відповіді на Відзив Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження перебування земельної ділянки у власності Позивача. Долучена до Відповіді на Відзив та Позову топографо-геодезична зйомка земельної ділянки за кадастровим номером 21236562200:08:001:0238, не може вважатися доказом перебування земельної ділянки за кадастровим номером 21236562200:08:001:0238 у власності Позивача або у користуванні або принаймні у володінні. Також, не подання Позивачем відповідних документів на підтвердження права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 21236562200:08:001:0238 не дає змогу визначити межі цієї ділянки, площу земельної ділянки за кадастровим номером 21236562200:08:001:0238. Позивач не довів факту володіння земельною ділянкою за кадастровим номером 21236562200:08:001:0238, а отже не довів факту перешкод у користуванні земельної ділянки за кадастровим номером 21236562200:08:001:0238, які він просить усунути, оскільки Позивач не пояснив, як вказана частина співвідноситься із земельною ділянкою площею 0,09 га, якою Позивач володіє та яким чином Відповідач може чинити Позивачу перешкоди у використанні того, чим Позивач не володіє. Позивач не навів жодної норми діючого закону України, яка б вимагала кожен рік, чи кожен місяць або кожен день перероблювати або уточнювати відомості які мають сталий характер. Відповідач до Відзиву долучив докази які підтверджують перехід права власності від громадянина ОСОБА_8 до ОСОБА_2 у 2010 році, та як сам вказує Позивач у Відповіді на Відзив Відповідач ОСОБА_2 продовжив будівництво готельно-розважального комплексу та як стверджує Позивач як наслідок цього і була зайнята частина земельної ділянки належної Позивачу. Звертає увагу що Позивач у Позові вказав, що починаючи з 2010 року Відповідач почав на своїй земельній ділянці (кадастровий номер 2123656200:08:001:0311) будівництво готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим самовільно зайняв частину належної позивачу 2123656200:08:001:0238 земельної ділянки. Тобто, Позивач не заперечує факту придбання Відповідачем вже частково збудованого туристичного приюту і як вбачається з долучених до Відзиву доказів Відповідач у справі не розпочинав жодного будівництва готельно-розважального комплексу у 2010 році, оскільки в момент придбання об?єкта нерухомості у 2010 році Відповідач придбав як земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311, так і туристичний приют. Отже, як вбачається з долучених доказів Відповідачем очевидно, що на момент продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 та туристичного приюту Відповідачу у 2010 році, туристичний приют знаходився в межах земельної ділянки, яку придбав Відповідач. Звертає увагу на те, що Позивач, як власник суміжної земельної ділянки, власноручним підписом погодив межі земельних ділянок та місцезнаходження туристичного приюту. Позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки вже звертався з аналогічним позовом. Відповідач отримав відповідь від Рахівського відділу Головного управління Держгеокаластру у Закарпатській області, в додатку до якої зазначено відстань від кутів капітальної будівлі туристичного приюту до меж земельної ділянки, і з якої вбачається, що туристичний приют не знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, яка належить Позивачу. Відповідач звертає увагу на те, що в поданих до суду документах з боку Позивача, а саме топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки за кадастровим номером 21236562200:08:001:0238 відсутній підпис ОСОБА_2 , який повинен бути повідомлений стосовно вишукування земельної ділянки, як суміжний землекористувач, також відсутнє повідомлення ОСОБА_2 про проведення таких робіт як суміжного землекористувача. Відповідачу не відомо, щоб Позивач проводив відновлення меж належної йому земельної ділянки, Відповідача не інформували про будь-які відновлення меж, Відповідач ніколи не порушував меж земельної ділянки позивача з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238. Натомість Відповідач долучив до Відзиву копію Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за договором відчуження (купівля-продаж) громадянина ОСОБА_2 за 2010, у якому є акт від 11.10.2010 зі встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, з якого вбачається, що даний Акт складено у присутності представників суміжних землекористувачів, один з них Позивач. Даний Акт має і дату і рік, підписи всіх учасників та завірений печаткою приватного підприємця ОСОБА_10 , який виготовлював усі три Технічні документації у 2008 та у 2010, які подані як доказ Відповідачем. Як вбачається з Позову та Відповіді на Відзив Позивач не надав достатніх та допустимих доказів для обгрунтування своїх вимог та заперечень, користується лише припущеннями. Вказані обставини та факт відсутності порушень Відповідачем меж земельної ділянки Позивача підтверджується і технічною документацією Позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238. Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за договорами відчуження (купівлі-продажу) гр. ОСОБА_1 , кадастровий номер 2123656200:08:001:0238), згідно з якою місце розташування земельних ділянок позивача (кадастровий номер 2123656200:08:001:0238), відповідача (кадастровий номер 2123656200:08:001:0311) та ОСОБА_3 можливо встановити у прив?язці до сталих орієнтирів на місцевості (дорога, об?єкти нерухомого майна тощо); межі сусідніх земельних ділянок були погоджені всіма власниками суміжних земельних ділянок (у тому числі ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та ОСОБА_12 ); позивач погодив, що капітальна будівля туристичного приюту знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_8 (яку пізніше разом з туристичним приютом придбав відповідач) і не знаходиться ані повністю, ані частково на земельній ділянці Позивача. З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають. ОСОБА_2 як суміжний землекористувач вважає неналежним та недопустимим доказом топографо-геодезичну зйомку земельної ділянки за кадастровим номером 21236562200:08:001:0238, оскільки вона виготовлена з порушенням Закону України «Про землеустрій» та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. З огляду на викладене, просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 (Позивач) до ОСОБА_2 (Відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог Управління Держгеокадастру у Рахівському районі Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки.

Ухвалою суду від 09.12.2022 за клопотанням сторін було призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, висновок якої надійшов суду 17.09.2024.

Відповідно до ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.10.2024 було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Жекало Ігор Сергійович в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, з підстав, наведених у позовній заяві, та просив позов ОСОБА_1 задовольнити, водночас заперечував щодо задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 , вважає такі безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокат Тригуб А.Ю. в судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги, адже це надасть можливість ОСОБА_2 уникнути надалі безпідставних звернень ОСОБА_1 до суду, вважає позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 є надуманими, адже у 2020 році Були змінені точки координат й на момент пред`явлення цього позову будівля приюту збудована в межах земельної ділянки що належить ОСОБА_2 , тому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, Ясінянської селищної ради та Відділу у Рахівському районі Головного правління Держгеокадастру у Закарпатській області в судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом зобов`язані довести своє право в даному випадку на земельну ділянку та те, що відповідачем порушуються його права та інтереси.

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 3К України, земельна ділянка може бути об?єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Відповідно до ч.ч. 1-7 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки означає присвоєння їй кадастрового номера та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом розробки документації із землеустрою. Відповідно до ч. 10 ст. 791 3К України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Отже, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтво про право власності на земельну ділянку, як і державні акти на право власності чи постійного користування на земельні ділянки, повинні складатися за принципом відповідності документації із землеустрою, відповідно до якої інформацію про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: кадастровий номер, площа, місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця), склад угідь, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), нормативна грошова оцінка, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, дата державної реєстрації земельної ділянки, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей, інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дані про бонітування ґрунтів. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки, ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі, закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки та до паперової форми долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.

Отже, поземельна книга містить всі необхідні відомості про земельну ділянку, зокрема про координати поворотних точок меж земельної ділянки, що наявні в базі даних Державного земельного кадастру. Тому, при проведенні досліджень, що стосуються меж земельних ділянок, за координати поворотних точок меж, що відповідають правовстановлюючому документу, слід приймати координати поворотних точок меж земельної ділянки, визначені документацією із землеустрою, за якою виконувалося формування земельної ділянки, або ж відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, що надані з бази даних Державного земельного кадастру.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238 площею 0,0900 га для будівництва туристичного приюту розташована на полонині «Драгобрат», смт Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №431716 від 03.08.2009 (Т.4 а. с. 30) та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12.06.2008 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріною А.С. 12.06.2008 та зареєстрований у реєстрі за №2585. Також, у матеріалах справи наявна поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200080010238, яка відкрита управлінням Держгеокадастру у Рахівському районі Закарпатської області 03.09.2009 року (Т. 4 а.с 84-100) та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну за договорами відчуження (купівлі-продажу) гр. ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, що була розроблена приватним підприємцем ОСОБА_13 у 2008 році. В технічній документації відсутні відомості про координати поворотних точок меж даної земельної ділянки. Як вбачається з акту встановлення та погодження меж земельної ділянки від 29.07.2008 межі земельної ділянки були встановлені по існуючій огорожі були передані ОСОБА_1 й попереджено останнього про наслідки знищення межових знаків (а.с. 65 Т.2).

У поземельнійкнизі наявнікоординати поворотнихточок межземельної ділянки,які булиактуальними надату внесеннявідомостей проземельну ділянкуз кадастровимномером 2123656200080010238до державногоземельного кадастру(поземельнукнигу відкрито03.08.2009),а такожстаном надату виправленнявідомостей прокоординати поворотнихточок межземельної ділянкивідповідно дозвернення заявникавід 28.10.2020№ ЗB-2103988022020,отже змоменту формуванняцієї земельноїділянки тадержавної реєстрації у Державному земельному кадастрі її відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки зазнали змін за зверненням власника від 28.10.2020 року (а.с. 61,70 Т. 4 та а.с.66-67 Т.04), при цьому площа земельної ділянки, її конфігурація залишилася незмінною.

Також встановлено, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови розташована на полонині «Драгобрат», за межами населеного пункту Ясінянська селищна рада, Рахівський район, Закарпатська область, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №847137 від 07.10.2011 (Т.4 a.c. 28) та договором купівлі-продажу від 23.04.2010 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Секрета І.І. 23.04.2010 та зареєстрованим у реєстрі за №467 (а.с.12-13 Т.2). У матеріалах справи також наявна поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200080010311, яка відкрита управлінням Держгеокадастру у Рахівському районі 07.10.2011 (Т. 4 а.с 56-72) й технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за договорами відчуження (купівлі-продажу) гр. ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 2123656200:08:001:0311, яка розроблена приватним підприємцем ОСОБА_14 у 2010 році, де відсутні відомості про координати поворотних точок меж цієї земельної ділянки. Межі цієї земельної ділянки були встановлені на місцевості, що підтверджено актом встановлення та погодження меж земельної ділянки від 11.20.2010 (а.с.48 Т.2).

У поземельнійкнизі наявнікоординати поворотнихточок межземельної ділянки,які булиактуальними надату внесеннявідомостей проземельну ділянкуз кадастровимномером 2123656200:08:001:0311до державногоземельного кадастру(поземельнукнигу відкрито07.10.2011),а такожстаном надату виправленнявідомостей прокоординати поворотнихточок межземельної ділянкивідповідно дозвернення заявникавід 28.10.2020№ ЗB-2103988022020,тобто змоменту формуванняцієї земельноїділянки тадержавної реєстрації у Державному земельному кадастрі її відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки зазнали змін за зверненням власника від 28.10.2020 року (а.с. 61,70 Т. 4 та а.с.66-67 Т.04), при цьому також конфігурація та площа земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , не змінювалась.

Позивач до позовної заяви додав топографічно-геодезичне вишукування земельної ділянки, 2123656200:08:001:0238, яке було виконане у 2020 році інженером-геодезистом ОСОБА_5 , яке, на його думку, підтверджує, що готельно-розважальний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ОСОБА_2 , частково знаходиться на його земельній ділянці 2123656200080010311.

У зв`язку з вимогами та мотивацією ОСОБА_1 про те, що будівля відповідача частково збудована на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, яка належить йому, суд за клопотанням сторін ухвалою суду від 22.12.2022 призначив у справі судову земельно-технічну експертизу, оскільки суд, з урахуванням наданих сторонами доказів, не міг самостійно визначити чи є порушення меж спірних земельних ділянок, їх площі, чи є самовільне захоплення земельних ділянок інше, адже для цього необхідні спеціальні знання у галузі іншій, ніж право.

Згідно з висновком експертів Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у цій справі №197/23-28 від 20.08.2024 за наслідками проведення обстеження та контрольних замірів земельних ділянок на місцевості встановлено, що досліджувані земельні ділянки з кадастровими номерами 2123656200:08:001:0311, 2123656200:08:001:0238 та 2123656200:08:001:0212 розташовані на полонині «Драгобрат», Ясінянська сільська рада, Рахівський район, Закарпатська область. Земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 фактично використовується для обслуговування туристичного притулку «Хата Магната», по периметру не обгороджена, однак має чіткі межі використання, по периметру земельної ділянки наявні габони, а також бетонна підпірна стіна. На фактичні межі використання даної земельної ділянки було вказано представником відповідача адміністратором туристичного приюту «Хата Магната» ОСОБА_15 . Земельні ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238 та 2123656200:08:001:0212 по факту не обгороджені та не мають чітких меж, земельні ділянки зарослі деревами, відсутні будь-які ознаки використання за цільовим призначенням. На межі земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238 та на місце її знаходження було вказано представником позивача ОСОБА_16 . За результатами співставлення моделі земельних ділянок з кадастровими номерами 2123656200:08:001:0311, 2123656200:08:001:0238 та 2123656200:08:001:0212 з даними поземельної книги та за наслідками дослідження земельних ділянок за місцем їх фактичного знаходження експерти прийшли до такого. Встановити чи порушені межі земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, згідно з фактичним місцем знаходження якими-небудь об?єктами нерухомого майна не видається за можливе у зв?язку з відсутністю чітких фактичних меж використання земельної ділянки. Межі земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, згідно з інформацією наявною в поземельній книзі станом на дату внесення відомостей до державного земельного кадастру порушені будівництвом споруд готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (детальніше в дослідницькій частині). Об?єкт нерухомого майна - готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходиться в межах фактичного місця знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311, на яке було вказано присутніми при обстеженні представниками власника ОСОБА_2 . Фактичне розташування будівель (споруд) готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », належних ОСОБА_2 , не відповідає місцю розташуванню, відносно меж земельної ділянки кадастровий номер 2123656200:08:001:0238, згідно з інформацією, наявною в поземельній книзі з урахуванням схеми масштабу 1:250, де вказано місце розташування будівлі туристичного приюту по відношенню (та з прив?язкою) до зовнішніх меж земельної ділянки по ситуації на 11.10.2010 року (детальніше в дослідницькій частині). В межах земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200-08:001:0238, згідно з інформацією, наявною в поземельній книзі станом на дату внесення відомостей до державного земельного кадастру, знаходиться частина будівлі туристичного притулку «Хата Магната», площею 0,0104 га. Відповідно до інформації, яка наявна у матеріалах цивільної справи, а також у додатково наданих на дослідження матеріалах земельні ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238 та 2123656200:08:001:0212 по одній стороні межують із ґрунтовою дорогою, а до земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311 наявний проектний під`їзд. Встановити, чи збігаються фактичні координати досліджуваних земельних ділянок з координатами, які зазначені в технічній документації на відповідні земельні ділянки, не видається за можливе, у зв?язку з відсутністю в технічних документаціях координат поворотних точок меж земельних ділянок та відсутністю чітких фактичних меж земельних ділянок. Відповідно доінформації яканаявна уматеріалах цивільноїсправи,а такожу додатковонаданих надослідження матеріалахземельна ділянказ кадастровимномером 2123656200:08:001:0238по однійстороні межуєз ґрунтовоюдорогою,а доземельної ділянкиз кадастровимномером 2123656200:08:001:0311та земельноїділянки,належної ОСОБА_3 ,наявний проектнийпід?їзд.На рисункузображено,як стосовнодороги тапід?їздів розташованіземельні ділянкиз кадастровимномером 2123656200:08:001:0212,2123656200:08:001:0238та 2123656200:08:001:0311. Встановити з урахуванням доріг, під?їздів та об?єктів нерухомого майна, зазначених у наведених вище документах, точне місцезнаходження земельних ділянок з кадастровими номерами 2123656200:08:001:0238 (власник ОСОБА_1 ), 2123656200:08:001:0311 (власник ОСОБА_2 ), суміжної земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , не видається за можливе у зв?язку з відсутністю відомостей про параметри (координати, прив?язку) даних об?єктів, а саме доріг, під?їздів та об?єктів нерухомості. Частина будівлі туристичного притулку «Хата Магната» площею 0,0104 га, знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, згідно з інформацією наявною в поземельній книзі станом на дату внесення відомостей до державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

Індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану);

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Частинами першою, другою, четвертою, сьомою статті 55 Закону «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів; встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка; межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Як вбачається зі статті 18 Закону України «Про державний земельний кадастр», серед документів Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є Поземельна книга.

Статтями 25 та 26 ЗУ «Про державний земельний кадастр» врегульовано, які відомості містить Поземельна книга, що є документом Державного земельного кадастру та питання внесення відомостей до Поземельної книги. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки (ч. 2 ст. 25). Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі (ч. 3 ст. 25). До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї (ч. 5 ст. 25). Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру (ч. 6 ст. 25). Частиною першою статті 26 ЗУ «Про державний земельний кадастр» визначено, що при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки). Статтею 5 цього Закону визначено загальні засади ведення Державного земельного кадастру, де зокрема передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом. Відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів (ч. 1 ст. 11). Відповідно до статті 15 Закону №3613, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Водночас частиною першою статті 21 ЗУ «Про державний земельний кадастр» визначено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, серед іншого, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Поряд із цим, статтею 37 врегульовано питання виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру.

Відповідно доп. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок)до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місцезнаходження (адреса); опис меж із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж.

Згідно з п. 138 Порядку помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 1 січня 2013 р. та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

Відповідно доп.155Порядку уразі виявленняорганом,що здійснюєведення Державногоземельного кадастру,в документаціїіз землеустроюта технічнійдокументації зоцінки земельпомилки щодовизначення характеристикоб`єктів Державногоземельного кадаструв натурі(намісцевості)із порушенням(зміною)їх значеньвнутрішніх кутівта мірліній міжповоротними точкамимеж земельнихділянок та/абоплощі,допущеної уйого відомостях(утому числіпід часабо післяперенесення інформаціїпро земельніділянки здержавного реєструземель тавідомостей проземельні ділянкита іншіоб`єкти Державногоземельного кадастру,що містятьсяв документаціїіз землеустроюта технічнійдокументації зоцінки земель,затвердженої тапереданої до1січня 2013року доДержавного фондудокументації ізземлеустрою),Державний кадастровийреєстратор зазначеногооргану вп`ятиденний строк: письмово повідомляє про це заінтересованій особі згідно здодатком 38в електроннійформі знакладенням кваліфікованогоелектронного підписутехнічними засобамиелектронних комунікаційна вказануу зверненні(занаявності)адресу електронноїпошти абоз використаннямЄдиного державноговебпорталу електроннихпослуг,у томучислі черезвеб сторінкуДержгеокадастру; виправляє зазначену помилку відповідно допунктів 152-154цього Порядку.

Пункт 156 Порядку передбачає, що виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

В ході розгляду цієї справи суд встановив, що координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311, що належить відповідачеві ОСОБА_2 , а також земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, що належить позивачеві ОСОБА_1 , після її формування в електронному вигляді зазнали дещо змін, які були внесені до Державного земельного кадастру 28.10.2020, оскільки координати поворотних точок не відповідали кадастровому плану, тобто координати, які були внесені ще до введення з 01 січня 2013 року Державного земельного кадастру були внесені не точно. Земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 має збережені межові знаки, на підставі яких експерт зміг встановити, що об`єкт нерухомого майна «Хата магната» знаходиться в межах фактичного місця знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0311.

Внесення змін про координати поворотних точок меж земельної ділянки відбулося за заявою заявника 28.10.2020 і даних про те, що ОСОБА_1 оскаржував такі зміни суду не надано.

Земельна ділянка ОСОБА_1 не має чітких межових знаків та немає жодних підтверджень якими-небудь графічними матеріалами її чітких координат, які б вказували на розташування по відношенню до суміжних земельних ділянок та давали б можливість правильно встановити межі й параметри земельної ділянки, а отже в цій ситуації не можна однозначно стверджувати про порушення її меж внаслідок розташування на її частині об`єкта нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 .

Висновки експерта про те, що фактичне розташування будівель (споруд) готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належних ОСОБА_2 не відповідає місцю розташування, відносно меж земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, що належить ОСОБА_1 та те, що в межах цієї земельної ділянки знаходиться частина будівлі туристичного притулку «Хата магната» площею 0,0104 га, суд не бере до уваги з урахуванням змін координат поворотних точок внесених до Державного земельного кадастру 28.10.2020, оскільки такі порушення мали місце станом на 11.10.2020, тобто на день відкриття поземельної книги на земельну ділянку 2123656200:08:001:0311, проте після внесення відповідних змін у 2020 році такі порушення втратили свою актуальність й наразі спірна будівля розташована у межах земельної ділянки ОСОБА_2 , тому суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічних позовних вимог суд відмовляє виходячи з такого.

Позивач ОСОБА_2 звертаючись до суду просить встановити в натурі межі між земельними ділянками з кадастровими номерами 2123656200:08:001:0238, яка належить ОСОБА_1 та 2123656200:08:001:0311, яка належить ОСОБА_2 .

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місця знаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Стаття 107 Земельного кодексу України передбачає, що основою длявідновлення межє даніземельно-кадастровоїдокументації. Уразі неможливостівиявлення дійснихмеж їхвстановлення здійснюєтьсяза фактичнимвикористанням земельноїділянки.Якщо фактичневикористання ділянкинеможливо встановити,то кожномувиділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Роботи по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки має правоюридична особа, що володіє необхідними технічними і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників абофізична особа підприємець, яка володіє необхідним технічними і технологічним забезпеченням тає сертифікованим інженером-землевпорядником.

Питання затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі належить до виключних повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування

Зобов`язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

У рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 року у справі №712/10864/16-а.

У цій справі встановлено, що межові знаки на ділянці ОСОБА_2 наявні, також межові знаки були встановлені і на земельній ділянці відповідача, тобто фактично позивач просить встановити те, щшо вже встановлено, що підтверджується матеріалами справи, а відсутність межових знаків на ділянці, що належить ОСОБА_1 може бути підставою для відновлення, а не встановлення меж земельної ділянки, що фактично жодним чином не порушує прав та інтересів ОСОБА_2 на вільне та безперешкодне користування своїм майном, крім того, під час розгляду справи не було встановлено, що ОСОБА_1 заперечує щодо відновлення чи встановлення межових знаків, які повинні бути встановлені інженером-землевпорядником за допомогою спеціальних пристроїв, таким чином, заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги про встановлення меж земельних ділянок є безпідставними.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином,ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі№910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантованестаттею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі№910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність).

Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 також просив встановити факт того, що капітальна будівля туристичного приюту зареєстрованого під реєстраційним номером 29224244, номер запису 20 в книзі 1 Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рахівської районної ради ані повністю, ані частково не знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0238, яка належить ОСОБА_1 , проте за наявності у сторін правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на земельні ділянки, у тому числі їх місце розташування, а також наявності у ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на будівлю туристичного приюту, позивач не довів, що він не має іншої можливості довести факт, що має юридичне значення, та не довів суду яким чином цей факт зможе захистити його права та законні інтереси. Крім того, метою цієї вимоги позивач зазначив захист оспорюваних ОСОБА_1 прав на мирне та законне володіння нерухомим майном, при цьому він не зазначив, як саме така вимога захистить його права, адже він має правовстановленюючі документи на земельну ділянку та будівлю, яка розміщена на земельній ділянці, що є предметом даного позову, таким чином він не позбавлений реалізувати свої права на нерухоме майно, при цьому у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а отже, з огляду викладене, суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги зустрічного позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за сторонами.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Держгеокадастру у Рахівському районі Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог Управління Держгеокадастру у Рахівському районі Закарпатської області, Ясінянська селищна рада, ОСОБА_3 про встановлення факту та визначення меж земельної ділянки.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Відомості про учасників провадження:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ;

Представник ОСОБА_1 - адвокат Жекало Ігор Сергійович, м. Одеса, вул. Коблевська, 38 А, Одеської області;

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_2 .

Представник ОСОБА_2 - адвокат Тригуб Андрій Юрійович, РНОКПП НОМЕР_3 , м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 31.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Відділ у Рахівському районі Головного правління Держгеокадастру у Закарпатській області, ЄДРПОУ 39766716, м. Рахів, вул. Миру, 34, Закарпатської області;

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Ясінянська селищнарада Рахівського району Закарпатської області, ЄДРПОУ 04351452, смт Ясіня, вул. Борканюка, 7, Рахівського району, Закарпатської області;

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 13.01.2025.

Суддя: В.Е. Ємчук