Справа №:755/2395/23
Провадження №: 2/755/7/25
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретарів: Зілінської М.В., Локоткової І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и в:
22 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Навчально-виховного комплексу «Домінанта» (дошкільного навчального закладу - спеціалізованої школи І ступеня - суспільно-гуманітарної гімназії - спеціалізованої школи №204 з поглибленим вивченням фізичної культури) (далі - НВК «Домінанта»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив:
-визнати дії працівників НВК «Домінанта», а саме директора ОСОБА_2 , заступника директора ОСОБА_3 , заступника директора ОСОБА_4 , заступника директора ОСОБА_5 мобінгом, вчиненим групою осіб щодо нього під час трудової діяльності вчителем фізики НВК «Домінанта»;
-скасувати наказ № 591-К від 30 грудня 2022 року, виданий директором НВК «Домінанта» ОСОБА_2 як незаконний;
-поновити його на роботі вчителем фізики НВК «Домінанта» з попереднім навчальним навантаженням 20 годин на тиждень з виплатою вимушеного прогулу з 2 січня 2023 року (т.1, а.с. 1-5).
05 березня 2023 року ОСОБА_1 подав позовну заяву в новій редакції з уточненими позовними вимогами, в якій просив:
-визнати факт мобінгу, вчинений щодо нього групою осіб, а саме: директором НВК «Домінанта» ОСОБА_2 , заступником директора ОСОБА_3 , заступником директора ОСОБА_4 , заступником директора ОСОБА_5 під час його трудової діяльності вчителем фізики НВК «Домінанта»;
-скасувати наказ №591-К від 30 грудня 2022 року, виданий директором НВК «Домінанта» ОСОБА_2 , як незаконний;
-поновити дію строкового трудового договору з наданням можливості виконувати обов`язки вчителя фізики НВК «Домінанта» з попереднім навчальним навантаженням 20 годин на тиждень, яке існувало до правопорушення;
-стягнути з НВК «Домінанта» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (т. 1, а.с.52-60).
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 16 вересня 2022 року згідно наказу №449-К ОСОБА_1 був зарахований в НВК «Домінанта» на посаду вчителя фізики з навчальним навантаженням 23 години на тиждень по строковому трудовому договору з 19 вересня 2022 року до 26 серпня 2023 року. В жовтні 2022 року навчальне навантаження позивача зменшено до 20 годин. За листопад 2022 року заробітна плата позивача склала 10 417,95 грн, у вересні 2022 року з 19 числа зарплата склала 8 152,74 грн, а у жовтні - 18 963,43 грн. Про зменшення заробітної плати директор школи ОСОБА_2 позивача не попередила. Позивач з`ясував, що у листопаді 2022 року йому не була нарахована премія. Позивач працював чесно і сумлінно, не мав зауважень і не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Лишаючи позивача преміювання, керівництво навчального закладу почало на нього економічний тиск, зокрема, у листопаді та грудні 2022 року. При прийнятті на роботу позивача не було ознайомлено з внутрішніми нормативно-правовими документами, що є порушенням ст. 29 КЗпП України. З 29 листопада 2022 року, коли позивач почав наполягати на неправильному нарахуванні зарплати, ставлення директора НВК «Домінанта» ОСОБА_2 до нього змінилось на зневажливе, що порушувє його право на гідне ставлення з боку роботодавця. З 19 грудня 2022 року зневажливе ставлення до позивача почалось і з боку групи осіб у складі заступників директора: ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Почалися протиправні умисні дії цих осіб, спрямовані на приниження його честі та гідності, створення ворожої атмосфери в тому числі такої, що змушує сумніватись у професійній придатності, тобто почався мобінг щодо нього, метою якого було позбавлення позивача роботи. Позивач вважає, що мав місце факт мобінгу у формі економічного та психологічного тиску на нього, що полягав у наступному. Директор НВК «Домінанта» ОСОБА_2 разом із заступниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали залякувати позивача звільненням. 19 грудня 2022 року позивач був запрошений до кабінету заступників №111, де були присутні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Позивач виявив бажання записати розмову на телефон, але йому не дозволили це зробити. ОСОБА_4 забрав його телефон та виніс його з кабінету. Розмова в кабінеті зводилась до того, що нібито існує акт про його правопорушення, скоєне 16 грудня 2022 року і від нього вимагали надати пояснення. Так як 16 грудня 2022 року позивач, згідно розкладу уроків, не мав навчального навантаження, то й не міг скоїти правопорушення. Позивач попросив надати акт №1 для ознайомлення, в чому йому було відмовлено. Опираючись на п.3.3 «Посадової інструкції вчителя фізики», згідно якого надавати пояснення є його правом, а не обов`язком, ніяких пояснень позивач не надав. Про це заступник директора ОСОБА_3 склала акт №2 від 19 грудня 2022 року, який у присутності позивача, крім неї, підписали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Роздратована директор навчального закладу ОСОБА_2 завершила розмову словами «тепер я тебе порубаю і красіво уволю». Заступник директора ОСОБА_4 повернув позивачу телефон з розбитим екраном. Позивач був настільки шокований поведінкою керівництва школи, що не відразу помітив розбитий екран телефону. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 16 грудня по 23 грудня 2022 року склали 7 актів про вчинення позивачем правопорушень. Позивач вважає, що ці акти складені з метою психологічного тиску, а факти, викладені у них не відповідають дійсності. Позивача почали виокремлювати з колективу вчителів, про що свідчить акт №7 (невиставлення оцінок за семестр), хоча щодо інших вчителів такі акти не складалися. На виокремлення позивача з колективу вчителів вказує і ненадання йому на період канікул оплачуваної відпустки у рахунок щорічної. Виокремлення позивача з колективу вчителів підтверджує і наданий йому 23 грудня 2022 року графік чергувань по НВК «Домінанта» для ознайомлення з вимогою підписати. Цей «документ» не був затверджений директором НВК «Домінанта» та не був погоджений з профспілкою і педагогічним колективом, як вимагає законодавство. Згідно з цим графіком позивач чергує кожного дня. 23 грудня 2022 року позивач виявив, що директор НВК «Домінанта» ОСОБА_2. від нього «ховається», заяв від позивача не приймала. 27 грудня 2022 року позивач прийшов в НВК «Домінанта» до директора ОСОБА_2 , щоб повідомити про своє рішення звільнитись і написати заяву на звільнення, проте директор не прийняла заяву про звільнення, яку позивач направив поштою. 12 січня 2023 року позивач отримав листа НВК «Домінанта» №01-13/317 від 30 грудня 2022 року про те, що його заява на звільнення за ст. 39 КЗпП України залишена без розгляду. Строковий договір підлягає розірванню з ініціативи працівника, якщо роботодавець порушує трудове законодавство, в тому числі положення ст. 141 КЗпП України. 19 січня 2023 року позивач прийшов до НВК «Домінанта» щоб розрахуватись та отримати свою трудову книжку. ОСОБА_2 надала для ознайомлення наказ №591-К від 30 грудня 2022 року про призупинення дії строкового трудового договору. Згідно з наказом №591-К від 30 грудня 2022 року він був виданий на підставі рішення педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23 грудня 2022 року №6. Головуючи на педраді, директор ОСОБА_2. у продовження мобінгу щодо позивача використала педагогічну раду, щоб принизити позивача перед усім трудовим колективом і примусити не тільки його, а й увесь трудовий колектив сумніватись у його професійній придатності. Позивач вважає, що рішення педагогічної ради, як дорадчого органу, №6 від 23 грудня 2022 року про зняття педагогічного навантаження з вчителя фізики на підставі скарг батьків є незаконним і не має юридичної сили. 23 грудня 2022 року позивач провів три уроки на заміні іншого вчителя і скарги батьків цьому не заважали. За доводами позивної заяви, трудові відносини не регулюються рішеннями педради. У рішенні педради №6 жодним чином не вказано про неможливість вчителем фізики ОСОБА_1 виконувати роботу за трудовим договором та неможливість роботодавцем забезпечити вчителя фізики ОСОБА_1 роботою в зв`язку зі збройною агресією проти України. Позивача позбавили роботи на посаді вчителя фізики та заробітної плати. Директор ОСОБА_2 заборонила позивачу з`являтись на території навчального закладу, віддавши усний наказ охороні закладу не пропускати позивача. Оскільки відсутні обставини, передбачені ст. 13 Закону України №2136-ІХ від 15.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які надавали б право роботодавцю призупинити дію трудового договору, то цей наказ є незаконним. Позивач вказує, що НВК «Домінанта» функціонує, інші педагогічні працівники здійснюють викладацьку діяльність за місцезнаходженням навчального закладу, майно роботодавця не було знищено (пошкоджено) в результаті бойових дій, а отже, є виробничі, організаційні, технічні можливості для організації навчального процесу. Позивач також зазначає, що призупинення дії трудового договору з окремим педагогічним працівником має ознаки мобінгу та зауважує, що мобінг є проявом дискримінації, тому у спірних відносинах підлягає застосуванню ч. 2 ст. 81 ЦПК України.
Справа була передана в провадження судді Слободянюк А.В., у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року у даній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У березні та квітні 2023 року відповідачі НВК «Домінанта» (т.1, а.с. 90-109), ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 1-20), ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 148-167), ОСОБА_2 (т., 3, а.с. 111-130), ОСОБА_5 (т.4, а.с. 11-30) подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просили: закрити провадження у справі в частині позовних вимог до директора НВК «Домінанта» ОСОБА_2., заступників директора НВК «Домінанта» ОСОБА_3., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України; позовну заяву ОСОБА_1 до НВК «Домінанта», директора НВК «Домінанта» ОСОБА_2., заступників директора НВК «Домінанта» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поновлення його на роботі, визнання дій відповідачів мобінгом, скасування наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року 591-К, поновлення позивача на роботі вчителем фізики з виплатою вимушеного прогулу з 02 січня 2023 року залишити без задоволення.
Відзиви відповідачів мотивовані тим, що довідка про роботу № 01-13/22 від 30 січня 2023 року не підтверджує доводи позивача про зменшення йому навчального навантаження. Твердження позивача про втрату значної частини заробітної плати не відповідає дійсності та спростовується відповіддю № 01-13/14 від 06 грудня 2022 року, наданою на заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2022 року, в якій зазначено, що бухгалтерія закладу освіти уважно перевірила та здійснила перерахування і було виявлено, що заробітна плата нарахована згідно з навантаженням, категорією, стажем роботи. Також повідомлено, що різниця між заробітною платою за жовтень 2022 року та листопад 2022 року відрізняється кількістю годин замін та виплатою винагороди до Дня працівників освіти. Листом від 15 грудня 2022 року № 01-13/300 на звернення ОСОБА_1 від 13 грудня 2022 року щодо нарахування премії директором НВК «Домінанта» надано відповідь, в якій вказано, що педагогічні працівники закладу освіти лише на початку навчального року отримали грошову винагороду до Дня працівників освіти та Дня Захисників і Захисниць з урахуванням відповідних наказів управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та надано роз`яснення щодо заохочення (преміювання) працівників освітнього процесу. Таким чином немає жодних доказів економічного тиску на ОСОБА_1 зі сторони колективу чи адміністрації НВК «Домінанта». ОСОБА_1 отримував заробітну плату виходячи з його навантаження, категорії, стражу роботи. За доводами відповідачів, під час прийняття на роботу ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис із усіма внутрішньо-організаційними нормативними актами: статутом закладу освіти, колективним договором, положенням про преміювання працівників закладу освіти, правилами внутрішнього трудового розпорядку. Позивачу, згідно із законодавством України, при прийомі на роботу було визначено тарифний оклад. Першого робочого дня ОСОБА_1 встановлено максимальну надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі 20%, хоча за відсутності педагогічного стажу рекомендується від 0 до 5%, а також установлено максимальну надбавку в розмірі 30% за престижність праці, хоча починаючим педагогам без досвіду роботи рекомендовано 5%. Тому твердження ОСОБА_1 про цілеспрямований економічний тиск, мобінг з боку адміністрації закладу щодо нього, відповідачі вважають абсурдним. За час роботи ОСОБА_1 особливого інтересу до питань діяльності закладу не виявляв, окрім питань бронювання військовозобов`язаних та преміювання. Педагогічними здобутками він за цей час також не відзначився. Будь-які доброзичливі зауваження профільних заступників, колег, класних керівників щодо проблем у викладанні матеріалу, оцінюванні учнів, дотримання дисципліни на уроках фізики, пропозиції почергувати в закріплених за закладом укриттях та «Пункті незламності» сприймав як упереджене ставлення, називаючи це «мобінгом». Відповідно до графіку чергування педагогічних працівників у пункті Незламності в період з 26 грудня 2022 року по 27 січня 2023 рік ОСОБА_1 повинен був чергувати з 08:30 до 16:30 (тобто у робочій час) 26, 27, 28, 29, 30 грудня з обідньою перервою з 13:00. У той же час, інші працівники здійснювали чергування у неробочий час з 16:30-22:00 та у святкові дні. Тому твердження позивача про відокремлення його від колективу, шляхом застосування до нього психологічного тиску, що виражається у включенні його в графік чергувань кожного дня не відповідає дійсності. Не відповідає дійсності і твердження відповідача про безпідставне не надання йому оплачуваної відпустки. Так, згідно із заявою позивача від 14 грудня 2022 року позивач просив надати йому частину оплачуваної відпустки за період роботи з 19 вересня 2022 року по 18 вересня 2023 року, з 02 січня 2023 року по 15 січня 2023 року. З часу прийняття на роботу до написання даної заяви ОСОБА_1 пропрацював лише неповних 3 місяці, тому він не мав права на оплачувану відпустку тривалістю 14 днів, які він просив надати у своїй заяві. Тому, на переконання відповідачів, твердження позивача щодо безпідставного не надання йому оплачуваної відпустки не відповідають дійсності. Також у відзивах зазначається, що ОСОБА_1 були надані чудові умови для праці, персональний комп`ютер, кабінет на рівні з іншими працівниками, а також можливості для навчання та кар`єрного зростання і, як наслідок, підвищення його заробітної плати. Натомість бажання досвідчених колег передати свої педагогічні знання, здобутки, будь-які поради ОСОБА_1 сприймав виключно негативно, а відвідування його уроків заступниками з навчально-виховної роботи, що цілком правомірно й логічно (новий працівник, відсутність досвіду роботу з дітьми та з викладання предмета, ВНЗ закінчив у 2005 році), скарги учнів і батьків сприймав лише як упереджене ставлення, «мобінг». Щодо різниці в заробітній платі за вересень-жовтень 2022 року ОСОБА_1 було роз`яснено, що під час воєнного стану преміювання працівників не відбувається. Стосовно його відсутності на роботі 16 грудня 2022 року складено акт № 1, надіслано повідомлення про надання пояснень щодо відсутності на робочому місці, складено акт від 19 грудня 2022 року № 2 «Про відмову учителя фізики ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці 16 грудня 2022 року», складено акт від 20 грудня 2022 року № 3 «Про інформування ОСОБА_1 щодо надання йому письмового повідомлення адміністрацією закладу освіти». Твердження позивача про те, що оскільки 16 грудня 2022 року він не мав навантаження з проведення уроків та не був на роботі, а тому не міг порушити Правила внутрішнього трудового розпорядку, відповідачі розцінюють як помилкові, адже ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на повну ставку вчителя, тому мав дотримуватися 40-годинного робочого тижня, про що зазначено в Правилах внутрішнього трудового розпорядку, з якими він ознайомився. Стосовно можливості дистанційної роботи в дні тижня, коли в нього немає уроків, до адміністрації закладу він не звертався. Вимоги адміністрації закладу ставити підпис у Журналі фіксації робочого часу позивач ігнорував. Отже, будь-яких підстав розцінювати законні вимоги адміністрації закладу щодо дотримання позивачем вимог трудового законодавства як «мобінг» немає. Також за доводами відповідачів, рішенням педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23 грудня 2022 року знято з позивача педагогічне навантаження з викладання фізики в багатьох класах на підставі звернень батьків. Рішення прийнято в межах законодавства та повноважень педагогічної ради. У зверненнях батьків зазначалось, що ОСОБА_1 не знає матеріалу, не може його подати, не тримає дисципліни на уроках, не володіє методикою викладання та критеріями оцінювання знань учнів. Діти на його уроках завжди представлені самі собі, що може призвести до їх травмування. Зазначається також про переписку з дівчатками підліткового віку вночі (о 23-24 годині ночі), скрін-шоти сумнівного характеру зі сторінок ОСОБА_1 в соціальних мережах, які були надані батьками. При цьому зверталась увага на відповідність їхнього змісту вимогам сумісності із професією вчителя, а також про заміну вчителя на II семестр 2022-2023 навчального року. Знаючи про численні скарги батьківської громадськості, дітей, колег предметників, класних керівників, про зміст цих звернень та очікуване рішення педагогічної ради щодо зняття з нього педагогічного навантаження з викладання фізики у відповідних класах у II семестрі 2022-2023 навчального року, що зумовить написання ОСОБА_1 заяви про переведення його на посаду з іншим педагогічним навантаженням, ОСОБА_1 перед засіданням педагогічної ради терміново залишив заклад, поспіхом повідомивши колегам про те, що члени його родини обізнані з відшуканням «вошок» у кадрових документах та судовою тяганиною і що він виграє будь-який трудовий спір. У подальшому, 26 грудня 2022 року, не пояснивши причину своєї відсутності на педагогічній раді, яка проводилась у робочий час, ОСОБА_1 подав особисто та надіслав через Укрпошту заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати в період з 26 грудня 2022 року до 30 грудня 2022 року, зазначивши про необхідність догляду за мамою, яка проживає в місті Чернігові. Потім з`ясувалось, що 27 грудня 2022 року він написав ще одну заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на наступний період з 02 січня 2023 року по 11 січня 2023 року. У розмові з адміністрацією закладу вчитель ОСОБА_1 повідомив, що не розглядає ніякої педагогічної роботи, крім викладання фізики, на скарги батьків уваги не звертає, вважаючи це неважливим, натомість не знає, коли зможе виконувати обов`язки, оскільки має дуже хвору маму. Після 26 грудня 2022 року ОСОБА_1 не виходив на зв`язок, а з`явився в закладі тільки 19 січня 2023 року. Адміністрація закладу намагалась зв`язатись з позивачем у телефонному режимі і з`ясувати, яке навантаження дати на II семестр учителю, від викладання якого відмовились усі класи школи. У зв`язку з цим та зважаючи, що станом на 02 січня 2023 року місто Київ входив до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, по закладу освіти було видано наказ від 30 грудня 2022 року № 591-К щодо призупинення дії трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 через воєнний стан. На початку II семестру 2022-2023 навчального року в усіх класах закладу освіти проведено зріз знань з фізики за І семестр. Діти тих класів, де викладав ОСОБА_1 , не отримали необхідних знань з цього предмета, а вчителі, які викладають фізику у II семестрі, наразі виконують ту роботу, за яку ОСОБА_1 отримав заробітну плату. Зокрема, замість ОСОБА_1 виставляють оцінки за І семестр 2022-2023 року учням, які відвідували школу офлайн та мали їх отримати ще до 23 грудня 2022 року, на відміну від дітей, які перебувають за межами України, для яких термін виставлення оцінок було подовжено до 01 березня 2023 року. Відповідачі вважають, що ОСОБА_1 перекручує інформацію та вводить суд в оману, повідомляючи, що лист Департаменту освіти і науки, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 грудня 2022 року № 063-5469 стосується всіх дітей, оскільки він стосується лише учнів, які знаходяться за кордоном і мають довготривалу відсутність зв`язку з вчителем. Згідно з рішенням педагогічної ради від 21 грудня 2022 року № 5 всім дітям, які навчались офлайн, до 23 грудня 2022 року потрібно було виставити семестрові оцінки, скореговані бали, записати зміст проведення уроків, а тим, що знаходяться за кордоном і мають довготривалу відсутність зв`язку з вчителем, до 01 березня 2023 року. ОСОБА_1 був присутній на засіданні педагогічної ради, але інформацію перекручує, надає скрін-шоти переписки класних керівників щодо оцінювання саме дітей, які знаходяться тривалий час за кордоном, нібито, як підтвердження його «виокремлення» з колективу вчителів школи, оскільки не заповнив жодної сторінки в електронному журналі у всіх класах, де він викладав, і не виставив не лише семестрових, а й тематичних оцінок. Предметом позову ОСОБА_1 є визнання дій відповідачів мобінгом, скасування наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-К, поновлення на роботі вчителем фізики з виплатою вимушеного прогулу з 02 січня 2023 року. За доводами відповідачів усі твердження ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки: з роботи позивача ніхто не звільняв, тому підстав для поновлення його на роботі немає; твердження позивача є вигаданими та не відповідають дійсності. Підстав для визнання дій відповідачів по відношенню до ОСОБА_1 «мобінгом» немає, адже законні вимоги адміністрації закладу ґрунтуються на нормах трудового законодавства, насамперед, в умовах воєнного стану, та інших нормативно-правових актів і є правомірними. Технічну помилку в акті № 3 зважаючи на правомірність його складання, не можна розцінюватися як «мобінг». ОСОБА_1 вже неодноразово звертався з цих питань до різних державних установ. Під час розгляду цих звернень наведена в них інформація, зокрема, в частині нібито висловлення на його адресу погроз директором закладу, свого об`єктивного підтвердження не знайшла. Підтверджень «мобінгу» з боку адміністрації, економічного та психологічного тиску, також не знайдено, вказано на необхідність дотримання трудового законодавства, необхідність належного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, виконання Правил внутрішнього трудового розпорядку. Тому серед додатків до позовної заяви ОСОБА_1 немає копій відповідей державних установ на його звернення. Позивач лише вибірково додає листи Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, зокрема від 31 січня 2023 року за № Ц/2/187-ЦА/23, проте у цих листах не стверджується про будь-яке порушення законодавства НВК «Домінанта». Також у відзивах зазначалось, що ОСОБА_1 визначив співвідповідачами у справі директора НВК «Домінанта» ОСОБА_2. та заступників директора НВК «Домінанта» ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Проте директор НВК «Домінанта» та його заступники не можуть бути відповідачами у цій справі, оскільки у відносинах з позивачем діяли як посадові особи юридичної особи та від її імені. Тому спір у позивача виник саме з НВК «Домінанта», який є юридичною особою, самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах та має відповідати за цим позовом. Вважають, що провадження у справі в частині позовних вимог до директора НВК «Домінанта» ОСОБА_2 , заступників директора НВК «Домінанта» ОСОБА_3., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Також вказується на відсутність обставин справи, які б вказували на обґрунтованість вимог позивача щодо визнання дій відповідачів «мобінгом», скасування наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-К, поновлення позивача на роботі вчителем фізики з виплатою вимушеного прогулу з 02 січня 2023 року. У зв`язку з тим, що наразі місто Київ виключено із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, у закладі освіти видано наказ від 21 березня 2023 року № 129-к «Про поновлення дії строкового трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 ».
04 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзиви НВК «Домінанта», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 4, а.с. 160-165), в якій зазначає, що копії деяких документів, доданих до відзивів НВК «Домінанта», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за своїм змістом і оформленням свідчать про їх «штучне» створення. Згідно змісту копії «Графіку чергування педагогічних працівників у «Пункті Незламності» НВК «Домінанта» в період з 26 грудня 2022 року по 27 січня 2023 року» «графіки» затверджені директором НВК «Домінанта» ОСОБА_2 23 грудня 2022 року та погоджені головою профспілкового комітету НВК «Домінанта» Квашук І.Ф. , створювалися не 23 грудня 2022 року, оскільки «додаток» чи «витяг» не ідентичний тому, який залишили позивачу 23 грудня 2022 року заступники директора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та вчитель інформатики ОСОБА_7 . У правому верхньому куті копії «графіка чергувань» стоїть надпис «Додаток витяг», у той час як на тому документі, що наявний у позивача такого надпису немає. У затвердженому графіку чергування місцем чергування є «Пункт Незламності», а в графіку чергувань, наданому позивачу 23 грудня 2022 року, місцем чергування є НВК «Домінанта» за адресою АДРЕСА_1 , хоча це різні приміщення. Відповідно до відомостей з офіційного інтернет-порталу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (https://dnipr.kyivcity.gov.ua/news/24851.html), Пункти незламності у Дніпровському районі м. Києва знаходяться на вул. Юності, 3; за адресою: м. Київ, вул. Юності, 1 Пункту Незламності немає. Затверджений та погоджений графік чергування потребує наказу по навчальному закладу НВК «Домінанта» про вирішення питання компенсації для всіх чергових. Станом на 4 квітня 2023 року нормативно правові акти локальної дії НВК «Домінанта» (правила внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору з додатками, положення про преміювання працівників) позивачу не надані. Копія журналу замін (електронного та паперового) позивач вважає підробкою. 15 березня 2023 року від ТОВ «Татл технолоджі» позивач отримав лист №15/03-23/1, в якому зазначено, що 09 березня 2023 року до розкладу вчителя ОСОБА_1 були внесені зміни представником НВК «Домінанта», який має право на формування в електронному вигляді та внесення змін до розкладу уроків в НВК «Домінанта» (користувач з рівнем доступу «manage»). Лист підтверджує, що 23 грудня 2022 року позивач провів три уроки. За період роботи вчителем фізики в НВК «Домінанта» жоден із батьків чи з представників батьківської громади на уроках позивача присутнім не був. Особовий листок обліку кадрів, що доданий до відзивів, його заповнення не підтверджує ні вимог, ні заперечень по суті справи. Копія особового листка з обліку кадрів заповнена 14 вересня 2022 року, коли позивач не працював у НВК «Домінанта». Вважає, що ані копії скарг батьків, ані копії результатів перевірки викладання матеріалу уроків не спростовують факту мобінгу щодо позивача. Ці копії документів не впливають на видачу НВК «Домінанта» незаконного наказу №591-К від 30 грудня 2022 року, правовою підставою видачі якого є ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка жодного відношення до скарг батьків та результатів перевірки викладання матеріалу уроків не має. На роботу до НВК «Домінанта» позивача прийнято у період дії воєнного стану. Наказ №591-К від 30 грудня 2022 року є покаранням з боку групи працівників трудового колективу НВК «Домінанта». Обставин неможливості виконання трудових відносин обома сторонами трудового договору внаслідок збройної агресії проти України в НВК «Домінанта» не існувало. Акти, складені щодо позивача, не затверджені керівником НВК «Домінанта». У відзивах не вказано, що стало підставою для складання актів №1-8 у складі наступних осіб: заступників директора ОСОБА_4 , ОСОБА_3. та ОСОБА_5. Пояснення позивача щодо вчинення мобінгу вважає достовірними. 15 березня 2023 року позивач прийшов до НВК «Домінанта» у справах, проте охорона у навчальний заклад його не пропустила, посилаючись на вказівку керівництва НВК «Домінанта». Крім того, до повноважень педагогічної ради не входить зміна навчального навантаження педагогічного працівника. Також позивач зазначає, що про існування наказу НВК «Домінанта» від 21 березня 2023 року № 129-к «Про поновлення дії строкового трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 » йому не відомо, з цим наказом позивача не ознайомлено. Воєнний стан триває, не припинений і не скасований, на території міста Києва у період з 30 грудня 2022 року по 21 березня 2023 року бойові дії не велися, місто Київ не було окуповане російською федерацією у вказаний проміжок часу. Наявність чи відсутність міста Києва у переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією не була підставою для призупинення з позивачем дії трудового договору. На переконання позивача, наказ від 21 березня 2023 року № 129-к видано після звернення до суду з метою уникнення відповідачами цивільно-правової відповідальності за порушення трудових прав позивача. Згідно з копією трудової книжки позивача, відсутній запис про наказ від 21 березня 2023 року №129-к. Також позивач зазначає, що у справі № 755/2395/23 спір пов`язаний з порушенням його трудових прав у трудових правовідносинах, що виникли з НВК «Домінанта». При цьому, обставини порушення трудових прав пов`язані з вчиненим щодо позивача мобінгом групою осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є співвідповідачами у справі. Також позивач указує на те, що відзив НВК «Домінанта» підписаний не директором ОСОБА_2 , а тимчасово виконуючою обов`язки директора Ларисою Острожинською, проте не надано доказів, що підтверджують повноваження Лариси Острожинської діяти від імені НВК «Домінанта».
13 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзиви ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (т.4, а.с. 183-193), в якій зазначає, що перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), що передбачається навчальним планом закладу освіти, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства про працю. У педагогічної ради відсутнє право знімати/перерозподіляти педагогічне навантаження з працівника. 23 грудня 2022 року педагогічна рада НВК «Домінанта» не приймала рішення про призупинення дії строкового трудового договору з позивачем на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», мав місце мобінг щодо позивача зі сторони відповідачів. Так, головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи у зв`язку зі збройною агресією проти України. НВК «Домінанта» працював і роботу не зупиняв. Входження міста Києва до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, підставою для видачі оспорюваного наказу не було. Зняття педагогічного навантаження, звернення батьків учнів, результати перевірки викладання матеріалу уроків не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку зі збройною агресією проти України та жодним чином з нею не пов`язані, тому не можуть бути підставою для призупинення з позивачем дії трудового договору на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, через збройну агресію проти України, не існували. Призупинення трудового договору позбавляє роботи і належного заробітку, що підпадає під ознаки економічного тиску як ознаки мобінгу. Фактично наказ №591-к від 30 грудня 2022 року є покаранням з боку групи працівників трудового колективу НВК «Домінанта». У наказі від 30 грудня 2022 року № 591-к відсутні відомості про неможливість обох сторін виконувати умови строкового трудового договору, не вказаний РНОКПП позивача та умови відновлення дії трудового договору. Копія оспорюваного наказу не відповідає оригіналу, з яким позивача було ознайомлено 19 січня 2023 року. Про видачу наказу від 21 березня 2023 року № 129-к «Про поновлення дії строкового трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 » позивача не повідомляли, засвідчена копія цього наказу відповідачами не додана до відзивів. Наказ від 21 березня 2023 року свідчить про намір відповідачів уникнути цивільно-правової відповідальності за порушення трудових прав. У трудовій книжці НОМЕР_1 , копія якої додана до відзивів, відсутній запис про наказ від 21 березня 2023 року № 129-к. За період роботи вчителем фізики в НВК «Домінанта» жоден із батьків чи з представників органу батьківського самоврядування на уроках позивача особисто присутнім не був, всі скарги батьків ґрунтуються на припущеннях, словах інших осіб та на чутках. На жодній з копій звернень батьків немає відмітки про їх реєстрацію в НВК «Домінанта», що викликає сумнів в тому, що такі звернення дійсно надходили до школи станом на ті дати, що вказані у цих зверненнях, а не були створені пізніше. Копії звернень батьків учнів та копії результатів перевірки викладання матеріалу уроків не спростовують факту мобінгу щодо позивача. Ці документи спрямовані на формування негативного образу про позивача як учителя фізики. Директор НВК «Домінанта», приймаючи позивача на роботу, знала про відсутність досвіду педагогічної діяльності. 09 грудня 2022 року позивач уроки фізики не проводив, тому ОСОБА_4 не міг проводити оцінювання уроку фізики, якого не було. У графіку чергування педагогічних працівників у пункті Незламності в період з 26 грудня 2022 року по 27 січня 2023 року не вказана адреса розташування пункту Незламності. У копії графіку чергувань ОСОБА_1 в НВК «Домінанта» вказана адреса: вул. Юності, 1. Позивач вважає, що станом на 23 грудня 2022 року Графіку чергування педагогічних працівників у пункті Незламності не існувало. Графік чергування педагогічних працівників у пункті Незламності в період з 26 грудня 2022 року по 27 січня 2023 року для ознайомлення та підпису позивачу не надався. Оскільки графік чергувань ОСОБА_1 та графік чергування педагогічних працівників містять розбіжності, то вони не повинні братися судом до уваги. Правових підстав для відмови надати позивачу щорічну оплачувану відпустку тривалістю пропорційно до відпрацьованого ним часу не було. Відмова надати оплачувану відпустку вчинена з метою примусити позивача взяти відпустку без збереження заробітної плати. Позивач вважає, що у нього відсутній обов`язок ставити підписи у журналі обліку робочого часу працівників НВК «Домінанта», оскільки для контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу ведеться Табель обліку використання робочого часу за типовою формою № П-5, а не журнал. Також позивач зазначає, що у відзивах не вказано, що стало підставою для складання актів у складі заступників директора ОСОБА_4 , ОСОБА_3. та ОСОБА_5., що позивач вважає мобінгом щодо нього. Надана ТОВ «Татл технолоджі» інформація підтверджує, що 23 грудня 2022 року позивач провів три уроки. У справі № 755/2395/23 спір пов`язаний з порушенням трудових прав позивача у трудових правовідносинах, що виникли з НВК «Домінанта». При цьому, обставини порушення трудових прав пов`язані з вчиненим щодо позивача мобінгом групою осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є співвідповідачами у справі. Також позивач вважає безпідставними твердження про те, що в нього був особливий інтерес до питань бронювання військовозобов`язаних. Крім того у відповіді зазначається, що на засіданні педагогічної ради НВК «Домінанта» не приймалось рішення про те, що учителям-предметникам необхідно дозаповнити сторінки електронного журналу.
14 квітня 2023 року ОСОБА_3 (т.4, а.с. 215-220), ОСОБА_4 (т. 4, а.с.224-229), НВК «Домінанта» (т. 4, а.с. 234-239) та 17 квітня 2023 року ОСОБА_5 (т. 5, а.с. 1-6) подали до суду заперечення, в яких відповідачі зазначають, що з урахуванням воєнного стану в Україні, наказом по НВК «Домінанта» було призупинено дію строкового трудового договору з позивачем, а не звільнено з роботи, графік чергування педагогічних працівників затверджений наказом по закладу освіти відповідно до вимог нормативно-правових актів, документ «Журнал замін (електронний та паперовий)» доданий до відзивів як додаток для підтвердження факту самовільного залишення роботи ОСОБА_1 23 грудня 2022 року. Цей журнал прошито, пронумеровано й затверджено директором НВК «Домінанта» ще на початку навчального року. Через те, що вчитель фізики ОСОБА_1 23 грудня 2022 року не з`явився на роботу, адміністрація закладу була змушена заплановані на нього заміни замінити іншими вчителями, що відображено в журналі замін (електронному та паперовому). Вважають твердження позивача про маніпуляції з документами неправдивими. Вказують, що заробітна плата вчителя фізики ОСОБА_1 нараховувалась враховуючи його педагогічне навантаження, педагогічний стаж та досвід роботи в галузі освіти відповідно до вимог чинного законодавства. Усі виплати здійснено в установленому порядку, про що неодноразово повідомлялось ОСОБА_1 . Вказують, що вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням). За доводами відповідачів, ОСОБА_1 а зосереджує свою увагу на вишукуванні недоліків в оформленні того чи іншого документа. Вказують, що твердження позивача про те, що нібито ніхто не відвідував його уроки, крім випадку зі студентами-практикантами, не відповідають дійсності. Адміністрація закладу відвідувала уроки вчителя фізики ОСОБА_1 та постійно робила зауваження щодо методики їх проведення. Освітній процес у закладі освіти організовано в змішаному форматі (до уроків у класі підключаються й учні, які не можуть відвідувати заклад, враховуючи безпекову ситуацію або перебувають за межами України). Отже, батьки мали можливість систематично спостерігати уроки ОСОБА_1 й робити висновки. У жовтні та листопаді 2022 року заступники директора НВК «Домінанта» відвідували уроки вчителя фізики та робили зауваження щодо методики проведення уроків, що й підтверджується аналізами відвіданих уроків (відповідні матеріали додано до відзиву). Натомість ОСОБА_1 ігнорував методичні поради та продовжував проводити уроки на низькому рівні, через що батьки почали звертатись до адміністрації закладу освіти зі скаргами. На думку відповідачів, не відповідає дійсності й аргументація позивача про його високу кваліфікацію як вчителя з огляду на те, що його урок відвідали студенти практиканти, адже у НВК «Домінанта» відбувається проведення навчальної практики студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Студенти під час проходження практики відвідують уроки з навчальних дисциплін згідно з графіком проведення практики. Так, 16 листопада 2022 року студенти практиканти відвідували уроки фізики, математики та інформатики відповідно до графіка практики, серед яких був і клас, де викладав ОСОБА_1 . Проте це лише підтверджує, що студенти-практиканти дотримались графіка проведення практики. Також відповідачі вказують на те, що учитель фізики ОСОБА_1 неодноразово порушував Правила внутрішнього трудового розпорядку, тому адміністрація закладу змушена була скласти вищезгадані акти з метою покращення дисципліни вчителя. Вже після подання позовної заяви ОСОБА_1 виявив бажання 15 березня 2023 року потрапити до приміщень закладу, де зберігається службова документація. Оскільки мета цього відвідування була сумнівною, йому було відмовлено. Працівники поліції, що прибули на виклик, рекомендували ОСОБА_1 не відвідувати заклад до рішення суду та не створювати конфліктних ситуацій. Відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту» та Статуту НВК «Домінанта» педагогічна рада мала всі повноваження розглянути питання чисельних скарг щодо викладання предмета ОСОБА_1 та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення. Рада діє відповідно до п 4.3.1. розділу IV Статуту Навчально-виховного комплексу «Домінанта». У будь-якому випадку рішення педагогічної ради було реалізовано шляхом видання відповідного наказу по закладу освіти, що узгоджується із законодавством, зокрема шляхом видання наказу про призупинення дії строкового трудового договору з позивачем, оскільки ОСОБА_1 своєї згоди на будь-яке інше педагогічне навантаження не давав, а продовжувати конфліктну ситуацію з батьками учнів адміністрація не могла. Законодавство України не передбачає дискретних повноважень керівника НВК «Домінанта» у питанні реалізації рішень педагогічної ради. Повідомлення про відновлення дії строкового трудового договору з позивачем вчасно надіслано на адресу ОСОБА_1 , яким його було запрошено прибути до закладу освіти 20 квітня 2023 року для ознайомлення з відповідним наказом.
07 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення (т.5 а.с.20-23), в яких зазначив, що вчинені відповідачами дії, а саме: складення восьми актів про порушення трудової дисципліни, відмова надати позивачу частину основної щорічної оплачуваної відпустки з 02 січня 2023 року по 15 січня 2023 року, надання позивачу окремого графіку чергувань в НВК «Домінанта» за адресою: вул. Юності, 1 (з 26 по 30 грудня 2022 року), неодноразові без попередження відвідування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уроків фізики, які проводив позивач, призупинення з позивачем дії трудового договору з 02 січня 2023 року на час дії воєнного стану, залишення директором НВК «Домінанта» Уфімцевою С.В. без розгляду заяви позивача про дострокове розірвання строкового трудового договору мають ознаки мобінгу щодо позивача, відповідачі не мали наміру відновити з 20 квітня 2023 року дію строкового трудового договору з позивачем, оскільки з 20 квітня 2023 року позивачу оголошено простій.
11 жовтня 2023 року НВК «Домінанта» подав письмові пояснення (т. 6, а.с. 39-46), в яких зазначає, що твердження позивача, що призупинення дії трудового договору було застосоване до нього з метою мобінгу, спростовується інформацією про призупинення трудових договорів з працівниками НВК «Домінанта» від 05 жовтня 2023 року № 01-13/336. Тимчасове призупинення трудових договорів з працівниками в галузі «Освіта» на час дії воєнного стану мало масовий характер і застосовувалось до багатьох працівників. Відповідно до наказу НВК «Домінанта» від 20 квітня 2023 року № 170-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 » з 20 квітня 2023 року здійснювався облік робочого часу ОСОБА_1 як перебування у простої, оплата за період простою нараховувалась у розмірі передбаченому пунктом 3 цього наказу. Перевіркою Держпраці не виявлено заборгованості з виплати ОСОБА_1 нарахованих коштів за період простою. Збройна агресія проти України безпосередньо вплинула на функціонування НВК «Домінанта», призвела до скорочення офлайн навчання та кількості учнів, а також зменшення загальної кількості учнів в закладі. Звернення батьків та батьківських колективів щодо заміни вчителя, а також звернення окремих батьків стосовно моральності деяких вчинків позивача не є надуманими.
01 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення щодо письмових пояснень НВК «Домінанта» (т. 6, а.с. 124-126), в яких зазначив, що в наказі від 21 березня 2023 року № 129-к зазначено про поновлення з 20 квітня 2023 року дії строкового трудового договору, а не про скасування наказу від 30 грудня 2022 року № 591-к, який у період з 02 січня 2023 року до 19 квітня 2023 року був чинним і порушував право позивача на оплату праці. Призупинення дії трудового договору було незаконним, оскільки у НВК «Домінанта» не існувало обставин неможливості у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а позивачу її виконувати. Незаконне зупинення дії строкового трудового договору було покаранням з боку відповідачів, формою психологічного та і економічного тиску (примусити звільнитись за власним бажанням). Факт перебування міста Києва у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією не є підставою для призупинення дії трудового договору. В усіх наказах про призупинення дії трудового договору, крім наказу від 30 грудня 2022 року № 591-к, вказано, що дія трудового договорів зупиняється тимчасово до припинення чи скасування воєнного стану, на бухгалтера покладаються обов`язки забезпечити контроль табельного обліку робочого невідпрацьованого у зв`язку з введенням воєнного стану, призупиненням дії трудового договору. Натомість в наказі від 30 грудня 2022 року № 591-к вказано, що дія трудового договору зупиняється на час дії воєнного стану, а контроль за виконанням цього наказу покладений на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_3 . Викладене, на думку позивача, підтверджує обставини його виокремлення з трудового колективу, є економічним тиском як складової частини мобінгу. Позивач вказує, що за період роботи вчителем фізики жоден із батьків чи з представників органу батьківського самоврядування на уроках особисто присутнім не був, всі скарги батьків учнів, які навчалися у класах, де викладав позивач, ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, 22 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення (т.9 а.с.34-44), в яких зазначив, що НВК «Домінанта» прийняв наказ від 24 жовтня 2023 року № 697-к в якому зазначено, що у зв`язку з неоднаковим тлумаченням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі роз`яснення Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року № 4706-05/53171-09, скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к, бухгалтерії закладу освіти наказано здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року. Позивач вважає, що цей наказ є черговим проявом мобінгу та наміром уникнути цивільно-правової відповідальності за порушення законодавства про працю. 21 березня 2023 року НВК «Домінанта» прийняв рішення про скасування призупинення дії трудового договору, дія трудового договору була відновлена, наказ від 30 грудня 2022 року № 591-к вичерпав свою дію, оскільки був повністю виконаний. У наказі від 24 жовтня 2023 року № 697-к вказано про виплату заробітної плати за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року. Проте у цей період позивач роботу не виконував і правові підстави для виплати заробітної плати за цей період відсутні. НВК «Домінанта» не виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року. Крім того, за січень, лютий, березень 2023 року НВК «Домінанта» не сплатив за позивача ЄСВ. У НВК «Домінанта» не було підстав для виплати заробітної плати за жовтень 2023 року, оскільки трудові відносини припинилися у серпні 2023 року. Cума коштів у розмірі 37 627,31 грн не може бути заробітною платою, а є коштами невідомого походження.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року клопотанням відповідачів задоволено частково, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання НВК «Домінанта», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про закриття провадження в частині позовних вимог до директора НВК «Домінанта» ОСОБА_2., заступників директора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про поновлення дії строкового трудового договору. Провадження у справі в цій частині закрито.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року задоволено клопотання відповідача, закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до НВК «Домінанта» про скасування наказу.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до НВК «Домінанта», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Листом від 04 грудня 2023 року справу направлено до Київського апеляційного суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог скасовано, справу направлено для подовження розгляду справи до суду першої інстанції.
Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва №41 від 01 лютого 2024 року, відповідно до п.п. 2.3.52 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2024 року, головуючим у справі визначено суддю Гаврилову О.В.
Листом від 15 березня 2024 року справу повернуто з Київського апеляційного суду.
27 березня 2024 року вказану справу передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2024 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року справу прийнято до провадження судді Гаврилової О.В., призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Листом від 05 квітня 2024 року справу направлено до Верховного Суду.
Постановою Верховного суду від 12 червня 2024 року постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року змінено, виклавши мотиви скасування ухвали суду першої інстанції у редакції цієї постанови.
Листом від 05 липня 2024 року справу повернуто до Дніпровського районного суду міста Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Рішенням Київської міської ради №19/7985 від 21 березня 2024 року змінено тип і найменування закладу загальної середньої освіти Дніпровського району міста Києва - Навчально-виховного комплексу «Домінанта» (дошкільного навчального закладу - спеціалізованої школи І ступеня - суспільно-гуманітарної гімназії - спеціалізованої школи №204 з поглибленим вивченням фізичної культури) на Ліцей «Домінанта» Дніпровського району м. Києва (далі - Ліцей «Домінанта»). (т.9 а.с. 55-58)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 січня 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою, заяву про відвід судді передано для вирішення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року постановлено відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді, розгляд справи за проводити в тому ж складі суду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ландишева С.М. в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви та просили позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у заявах по суті справи та письмових поясненнях, наголосив на тому, що складання 7 актів, графіку чергувань, зменшення заробітної плати, не надання відпустки, залишення без розгляду заяви про звільнення, видання незаконного наказу №591-к, який суперечить вимогам закону свідчать про факт мобінгу щодо нього. Додатково зазначив, що не мав стягнень, ОСОБА_3 виконувала незаконний наказ, відповідачі групою осіб здійснювали мобінг. Наголошував на тому, що виплачені в жовтні 2023 року гроші є коштами невідомого походження. На переконання позивача, він мав бути присутнім у школі лише в часи уроків.
Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у заявах по суті справи та додатково вказала на фальсифікацію відповідачами документів, складання актів і графіку чергувань лише щодо позивача, присутність інших учителів на заняттях, як на ознаки мобінгу. Додатково зазначила, що позивача не повідомляли про скарги батьків та такі скарги не є підставою для призупинення дії трудового договору. Зауважила, що кошти йому були виплачені лише в жовтні 2023 року, коли трудові відносини вже були припинені. Підкреслила, що визнати наказ незаконним може лише суд а не роботодавець.
Відповідач ОСОБА_2 , яка за посадою (в порядку само представництва) також є представником Ліцею «Домінанта», в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у заявах по суті справи та письмових поясненнях та наголошувала на відсутності доказів мобінгу, адже належне виконання обов`язків працівниками не є мобінгом. Додатково зазначила, що призупинка трудових відносин стосувалась багатьох працівників. Вказувала на те, що позивачу були забезпечені чудові умови для праці, однак він не мав бажання працювати, курси не пройшов, до порад колег не прислухався. Підкреслила, що всі виплати проведені позивачу згідно діючого законодавства, наказ №591-к скасований. Також вказала на відсутність й економічного тиску, оскільки зарплата нараховувалась та виплачувалась згідно закону, з передбаченими надбавками. Зауважила, що оскільки позивач працював не тривалий час, то не мав права на щорічну оплачувану відпустку. Також вказала, що відповідь на його заяву про звільнення була надана.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Журавель В.І. в судовому засіданні просила в задоволенні позову до відповідача ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі та пояснила, що мобінг полягає в умисних діях, однак позивачем не вказано, в чому полягав умисел ОСОБА_3 . Навела детальне спростування доводів позовної заяви щодо мобінгу. Зазначила, що зажадати пояснень від працівника, який порушує трудову дисципліну, є обов`язком роботодавця, а порушення трудової дисципліни та відмова позивача надати пояснення були зафіксована в актах, які були складені відповідачем на виконання трудових обов`язків заступника. Підкреслила, що виконання ОСОБА_3 своїх посадових обов`язків не може бути мобінгом. Додатково пояснила, що ставлення працівників до позивача завжди було доброзичливим, від нього не вимагали роботи, яка не обумовлена його трудовими обов`язками. Підкреслила, що в позові не зазначено про наявність ознак мобінгу. .
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання 08 січня 2015 року не з`явились, спочатку направили до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в подальшому - клопотання про розгляд справи без їх участі, в яких просили в задоволенні прозову відмовити та підтримали свої пояснення, викладені в заявах по суті справи.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно з наказом від 16 вересня 2022 року №449-К ОСОБА_1 зарахований на посаду вчителя фізики НВК «Домінанта» за строковим трудовим договором з 19 вересня 2022 року до 26 серпня 2023 року (т. 1 а.с. 26, 61).
Згідно з рішенням педагогічної ради НВК «Домінанта», оформленим протоколом педагогічної ради від 23 грудня 2022 року № 6, з метою забезпечення якісного освітнього процесу задоволено прохання учнів 8-А, 8-Б, 8-В, 8-Г, 7-А, 7-Б, 7-В, 7-Г, 9-Б, 6-В класів щодо заміни учителя фізики на II семестр 2022-2023 навчального року (п. 1). Знято з вчителя фізики ОСОБА_1 педагогічне навантаження з викладання фізики в класах, зазначених у пункті 1 цього рішення (п. 2). Враховано позицію батьків інших класів щодо недоцільності продовження викладання фізики ОСОБА_1 в цих класах (п.3). У рішенні педагогічної ради вказано, що слухали «звернення батьків учнів 8-А, 8-Б, 8-В, 8-Г, 7-А, 7-Б, 7-В, 7-Г, 9-Б, 6-В класів щодо вчителя фізики на II семестр. 2022-2023 навчального року у зв`язку з відсутністю у вчителя ОСОБА_1 необхідного практичного досвіду роботи з дітьми (після 2006 року практично не працював з дітьми), його непорозумінням з батьківською громадськістю та зверненням окремих батьків щодо моральності деяких вчинків» (т. 1, а.с. 31 зворот - 32, 178-179).
Наказом НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 » (далі - наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к) призупинено на час дії воєнного стану дію трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 , з 02 січня 2023 року (п.1). Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_3 (п.2). У наказі НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к зазначено, що він прийнятий «у зв`язку із рішенням педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23 грудня 2022 року №6, у частині зняття з ОСОБА_1 педагогічного навантаження з викладання предмету фізики в класах в яких він викладав у І семестрі, згідно батьківських звернень, скарг щодо заміни вчителя ОСОБА_1 на ІІ семестр 2022-2023 року та відсутності вільного педагогічного навантаження з викладання цього предмета в закладі у цілому, керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (т. а.с. 1, 14 зворот, а.с. 215).
Наказом НВК «Домінанта» від 21 березня 2023 року №129-к у зв`язку з виключенням міста Києва з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, та відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дію строкового трудового договору з позивачем поновлено з 20 квітня 2023 року (т. 5, а.с. 99).
НВК «Домінанта» повідомило ОСОБА_1 , що зв`язку із виключенням м. Києва з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, та відповідно до статті 13 Закону України «Про особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану» дію строкового трудового договору ОСОБА_1 відновлено з 20 квітня 2023 року. Вказані обставини підтверджені повідомленням від 06 квітня 2023 року №01/13-93 та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» (т.4 а.с.221-223).
Наказом НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к «Про скасування наказу» скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 » (п.1). Бухгалтерії закладу освіти наказано здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року (п.2). У наказі НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к зазначено, що він прийнятий «у зв`язку з неоднаковим тлумаченням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі роз`яснення Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року №4706-05/53171-09» (т. 6 а.с. 83).
Щодо позовних вимог про визнання факту мобінгу, суд зазначає наступне.
У статті 26 Європейської соціальної хартії (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» передбачено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права всіх працівників на захист їхньої гідності на роботі Сторони зобов`язуються, консультуючись з організаціями роботодавців і працівників: поглиблювати поінформованість, поширювати інформацію про сексуальні домагання на робочому місці або у зв`язку з виконанням роботи, сприяти запобіганню таким домаганням і вживати всіх відповідних заходів для захисту працівників від такої поведінки; поглиблювати поінформованість, поширювати інформацію про систематичні непорядні або явно негативні та образливі дії щодо окремих працівників на робочому місці або у зв`язку з виконанням роботи, сприяти запобіганню таким діям і вживати всіх відповідних заходів для захисту працівників від такої поведінки.
11 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» від 16 листопада 2022 року № 2759-IX (далі - Закон № 2759-IX), згідно з яким були внесені зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема до КЗпП України, Закону України «Про колективні договори», визначено поняття мобінгу, врегульовано питання щодо захисту прав учасників трудових правовідносин від мобінгу, а також визначено механізми його протидії.
Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність (ч.1 ст. 2-2 КЗпП України).
Згідно з ч.2 ст. 2-2 КЗпП України формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
Відповідно до ч.3 ст. 2-2 КЗпП України вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
Вчинення мобінгу (цькування) заборонено. Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду (ч.4, 5 ст. 2-2 КЗпП України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 932/4759/21 (провадження № 61-18560св23) зазначено:
«відповідно до статті 2-2 КЗпП України мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу. Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням). Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду. З набранням чинності Закону № 2759-IX на законодавчому рівні було врегульовано підстави для припинення трудових правовідносин, у зв`язку з встановленням факту мобінгу. Зокрема, зазначені підстави визначені частиною третьою статті 38, пунктом 12 частини першої статті 40, пунктом 1-2 частини першої статті 41 КЗпП України. Частиною другою статті 81 ЦПК України визначено, що у таких справах позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що мали місце такі події/обставини. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що АТ «Райффайзен Банк» вчиняє щодо нього протиправні дії, які полягають, у тому числі у примушуванні до звільнення за власним бажанням, що, на його думку, є мобінгом. Цим обставинам була надана оцінка судами попередніх інстанцій. Зокрема суди перевірили викладені позивачем факти, пов`язані, на його думку, з мобінгом (цькуванням), з боку відповідача (роботодавця), й обґрунтовано вирішили, що вони не свідчать про обмеження прав і свобод позивача, які б виразилися саме в мобінгу. Доводи позивача щодо примушування його до звільнення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, вони в цілому стосуються періоду його трудової діяльності ще до скорочення його посади та не можуть вказувати на порушення банком прав позивача. Отже, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції у цій частині, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині визнання незаконними протиправних дій та бездіяльності АТ «Райффайзен Банк», що виразилась у застосуванні до нього дискримінаційного підходу, примушування до звільнення за власним бажанням (мобінгу), із підстав його недоведеності належними та допустимими доказами».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Звертаючись із позовом ОСОБА_1 зазначає, що, працюючи вчителем фізики НВК «Домінанта», він зазнав мобінгу з боку групи осіб, а саме: директора НВК «Домінанта» ОСОБА_2 , заступника директора ОСОБА_3 , заступника директора ОСОБА_4 , заступника директора ОСОБА_5 . Позивач вказує, що з 19 грудня 2022 року до позивача почалося зневажливе ставлення з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
За змістом уточненого позову проявом мобінгу позивач вважає те, що: у листопаді 2022 року йому не нарахували премію; відповідачі почали залякувати позивача звільненням; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 16 грудня по 23 грудня 2022 року склали 7 актів про вчинення позивачем правопорушень; позивача виокремили із колективу вчителів (акт № 7 за невиставлення оцінок за семестр складений лише щодо позивача, на період канікул йому не надали оплачувану відпустку, окремий графік чергувань по НВК «Домінанта»); директор НВК «Домінанта» ОСОБА_2 не прийняла заяву позивача про звільнення; прийняття педагогічною радою рішення №6 від 23 грудня 2022 року про зняття педагогічного навантаження з вчителя фізики.
Оцінюючи доводи позивача про не нарахування йому премії у листопаді 2022 року суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.1. Положення про преміювання працівників НВК «Домінанта» преміювання працівників здійснюється відповідно до постанови КМ України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», наказу Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року № 557 «Про упорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства Освіти України від 15 квітня 1993 року № 102, відповідно до їх особистісного вкладу в загальні результати праці. У пунктах 2.1-2.10 Положення про преміювання працівників НВК «Домінанта» передбачено, що критеріями преміювання є: дотримання трудового законодавства, своєчасне та якісне виконання працівниками своїх посадових обов`язків; виявлення ініціативи та творчості; підвищення свого професійного рівня та кваліфікації; відсутність порушень виконавської та трудової дисципліни; організація та дотримання безпечних умов праці; дотримання педагогічної етики; дотримання вимог заповнення документів (журнали, календарні плани і т.д.); відсутність обґрунтованих скарг від батьків учнів, факти викладені в яких знайшли підтвердження; дотримання санітарних норм у навчальних кабінетах; залучення ресурсів та новітніх технологій щодо вдосконалення навчально-виховного процесу (т. 1 а.с. 126-127).
Листом від 06 грудня 2022 року № 01-13/14 на заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2022 року НВК «Домінанта» повідомив, що заробітна плата позивачу нарахована згідно з навантаженням, категорією, стажем роботи. Також повідомлено, що різниця між заробітною платою за жовтень 2022 року та листопад 2022 року відрізняється кількістю годин замін та виплатою винагороди до Дня працівників освіти (т. 1 а.с. 151).
За змістом відповіді від 15 грудня 2023 року № 01-13/300 НВК «Домінанта» на звернення ОСОБА_1 від 13 грудня 2022 року, накази про преміювання працівників у період вересень-листопад 2022 року не видавалися. Вказано, що педагогічні працівники закладу освіти лише на початку навчального року отримали грошову винагороду до Дня працівників освіти та Дня Захисників і Захисниць з урахуванням відповідних наказів управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Також повідомлено, що Положення про преміювання НВК «Домінанта» визначає, що матеріальне заохочення працівників можливе за умови якісного, сумлінного виконання працівником своїх посадових обов`язків, підвищення професійного рівня, кваліфікації, виявлення ініціативи та творчості (підготовка дітей до участі в олімпіадах всіх рівнів, написання з учнями робіт МАН, участі самого педагога е конкурсах різних рівнів…), відсутності скарг від батьків, учнів та інше. У листі також зазначено, що до адміністрації закладу систематично надходять скарги дітей батьків щодо низького рівня викладання предмета, а також колективне звернення про заміну вчителя фізики на другий семестр 2022-2023 року, доповідні класних керівників, заступників свідчать про відсутність у вчителя ОСОБА_1 необхідних знань з даного предмету, методик викладання й готовності вчителя працювати в напрямку зростання педагогічного досвіду та майстерності (т. 1 а.с. 30-зворот, 152).
Оскільки накази про преміювання працівників у період вересень-листопад 2022 року у НВК «Домінанта» не видавалися, а різниця між заробітною платою за жовтень 2022 року та листопад 2022 року обумовлена кількістю годин замін та виплатою винагороди до Дня працівників освіти, то немає підстав вважати, що ОСОБА_1 у листопаді 2022 року зазнав економічного тиску зі сторони керівництва навчального закладу. Заробітна плата позивачу нарахована згідно з навантаженням, категорією, стажем роботи.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідачі почали залякувати позивача звільненням. Позивач стверджує, що 19 грудня 2022 року відбулася розмова позивача із відповідачами, під час якої від позивача вимагали надати пояснення щодо порушення, скоєного 16 грудня 2022 року, і позивач відмовився надати пояснення. Разом із тим позивач не надав доказів наявності вказаних фактів і такі докази відсутні у матеріалах справи.
На аркушах справи 22 зворот - 23 (т. 1) міститься копія доповідної записки ОСОБА_1 про нетолерантну і неправомірну поведінку директорки НВК «Домінанта» ОСОБА_2 . Оцінюючи зазначену доповідну записку, суд зауважує, що позивач не надав будь-яких доказів існування фактів, викладені у цій записці, не містять таких доказів і матеріали справи. При цьому суд наголошує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Тому суд вважає факти нетолерантної і неправомірної поведінки директорки НВК «Домінанта» ОСОБА_2 недоведеними, тобто, такими, що не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
Також позивач не надав та матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідачі залякували позивача звільненням.
Оцінюючи доводи позивача про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 16 грудня по 23 грудня 2022 року склали 7 актів про вчинення позивачем правопорушень, суд зазначає наступне.
Згідно з актом № 1 від 16 грудня 2022 року «Про відсутність на роботі вчителя фізики ОСОБА_1 », ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 склали акт про те, що у п`ятницю, 16 грудня 2022 року учитель фізики ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом одного робочого дня з 08:00 до 16:30 (т. 1 а.с. 155).
19 грудня 2022 року ОСОБА_1 надіслано повідомлення № 01-13/301 від 19 грудня 2022 року про надання пояснення щодо відсутності на робочому місці 16 грудня 2022 року. У повідомленні зазначено, що 16 грудня 2022 року о 8 год. 12 хв. пролунав сигнал «Повітряна тривога». Після сигналу «Відбій повітряної тривоги» з`ясувалося, що вчитель фізики ОСОБА_1 не з`явився до закладу освіти не до початку повітряної тривоги, не після її відбою і до кінця робочого дня не виконував ніяких обов`язків про що й було складено акт щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці. У зв`язку з цим ОСОБА_1 запропоновано до 10:00 години 22 грудня 2022 року надати письмове пояснення щодо його відсутності в закладі освіти протягом всього робочого дня 16 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 153, 154).
Згідно з актом № 2 від 19 грудня 2022 року «Про відмову учителя фізика ОСОБА_1 надати письмові пояснення причини відсутності на робочому місці 16.12.2022 р.» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 склали акт про те, що у понеділок 19.12.2022 р. о 15:30 учитель фізики ОСОБА_1 на звернення адміністрації закладу надати письмове пояснення щодо відсутності на робочому місці 16.12.2022 р. (п`ятниця) відмовився, не аргументуючи причину відмови (т. 1 а.с. 156).
Згідно з актом № 3 від 20 грудня 2022 року «Про інформування ОСОБА_1 щодо надання йому письмового повідомлення адміністрацією закладу освіти», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 20 грудня 2022 року офіційно проінформували вчителя фізики ОСОБА_1 стосовно надання йому адміністрацією закладу освіти письмового повідомлення щодо необхідності надання пояснень з приводу відсутності його на роботі 16 грудня 2022 року та необхідності отримання ним цього повідомлення в поштовому відділенні за місцем проживання (т. 1 а.с. 157).
Технічна помилка в даті акту №3 (т. 1 а.с. 9), копія якого долучена до позовної заяви, не може свідчити про особливе ставлення до позивача, тиск на нього чи виокремлення його із колективу вчителів, а тим більше про мобінг в розумінні ч.1 ст. 2-2 КЗпП України.
Згідно з актом № 4 від 20 грудня 2022 року «Про порушення трудової дисципліни учителем фізики ОСОБА_1 » ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 складено акт про те, що у вівторок, «20» грудня 2022 року учитель фізики ОСОБА_1 без попередження покинув навчальний заклад після 6-го уроку (14:10). Учителя фізики чекали діти, котрі хотіли покращити свої оцінки з фізики. Робочий день учителя триває з 08:00 до 16:30 (т.1, а.с. 9 зворот, 158).
Відповідно до повідомлення № 01-13/305 від 21 грудня 2022 року «Про надання пояснення щодо відсутності на робочому місці» 20 грудня 2022 року, після 6-го уроку о 14 год. 10 хв, до адміністрації закладу звернулися учні 7-8 класів щодо уточнення перебування в школі вчителя фізики ОСОБА_1 , оскільки вони хотіли дізнатися про свої оцінки та, по можливості, їх покращити. Учителя на робочому місці вже не було. Зі слів працівників охорони закладу освіти ОСОБА_1 залишив його 14 год 10 хв., хоча робочий день учителя визначений як і в трудовому законодавстві, так і в Правилах внутрішнього трудового розпорядку закладу освіти (40 годинний робочий тиждень) до 16:30. У зв`язку з цим позивачу запропоновано до 10:00 години 23 грудня 2022 року надати письмове пояснення щодо його відсутності в закладі освіти 20 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 159).
Згідно з актом №5 від 21 грудня 2022 року «Про відмову учителя фізика ОСОБА_1 надати письмові пояснення, щодо причин повторного порушення трудової дисципліни 20 грудня 2022 року» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , складено цей акт про те, що у середу 21 грудня 2022 року учитель фізики ОСОБА_1 на звернення адміністрації закладу надати письмове пояснення щодо повторної відсутності на робочому місці 20 грудня 2022 року (вівторок) відмовився, не аргументуючи причину відмови. Про що складено даний акт (т.1 а.с. 10, 163).
Згідно з актом №6 від 21 грудня 2022 року «Про інформування ОСОБА_1 щодо надання йому письмового повідомлення адміністрацією закладу освіти» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 21 грудня 2022 року офіційної проінформували вчителя фізики ОСОБА_1 стосовно надсилання йому адміністрацією закладу освіти письмового повідомлення щодо необхідності надання пояснень з приводу повторного порушення трудової дисципліни 20 грудня 2022 року та необхідності отримання ним цього повідомлення в поштовому відділенні за місцем проживання (т.1 а.с. 10 зворот, 160).
Згідно з актом №7 від 23 грудня 2022 року «Про порушення трудової дисципліни учителем фізики ОСОБА_1 » ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складено цей акт про те, що в електронному журналі системи «Єдина школа», станом на 23 грудня 2022 року відсутні оцінки в учнів з навчального предмета фізики. Учитель фізики ОСОБА_1 не виставив оцінок, хоча останні уроки з фізики, для дітей котрі навчаються офлайн, були 22 грудня 2022 року. З актом ОСОБА_1 ознайомився та вказав, що до порушень трудової дисципліни ніякого відношення не має (т.1, а.с. 11, 220).
Відповідно до акту № 8 від 23 грудня 2022 року «Про відсутність (самовільний уход з роботи) учителя фізики ОСОБА_1 23 грудня 2022 року» у п`ятницю 23 грудня 2022 року учитель фізики ОСОБА_1 залишив заклад освіти та не з`явився на педагогічну раду о 15:15, про яку він був попереджений завчасно, хоча його робочий час триває до 16:30 (т. 1 а.с. 165).
Повідомленням № 01-13/309 від 23 грудня 2022 року «Про надання пояснення щодо відсутності на робочому місці», ОСОБА_1 просили надати пояснення щодо відсутності на робочому місці 23 грудня 2022 року з 15:15 до 16:30 (т. 1 а.с. 204).
Позивач вважає, що ці акти складені з метою психологічного тиску, а факти, викладені у них не відповідають дійсності.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України). За змістом ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
В розділі V Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників НВК «Домінанта» для працівників закладу встановлюється п`ятиденний (40 годинний) день з двома вихідними днями (т. 1 а.с.122). Ознайомлення позивача з цими правилами підтверджується його особистим підписом (т.1 а.с.121).
Суд надає критичну оцінку доводам позивача про те, що його не ознайомлювали з Правилами та підпис належить не йому, оскільки такі посилання спростовуються матеріалами справи, а протилежне стороною позивача не доведено. При цьому твердження позивача на те, що він повинен знаходитись на роботі лише в часи уроків, які він викладає, вказує на небажання належним чином дотримуватися трудової дисципліни.
Надаючи оцінку вказаним актам, суд зауважує, що ці акти є формою реалізації роботодавцем дисциплінарної функції, в межах якої роботодавець здійснює контроль за дотриманням працівниками трудової дисципліни. Зазначеними актами зафіксовані виявлені НВК «Домінанта» порушення трудової дисципліни, допущені позивачем ОСОБА_1 , зокрема, відсутність на робочому місці 16 грудня 2022 року, залишення робочого місця до закінчення робочого часу 20 та 23 грудня 2022 року, відсутність оцінок в учнів з предмета фізики в електронному журналі системи «Єдина школа». Також цими актами зафіксовано інформування учителя фізика ОСОБА_1 про необхідність надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці та відмову їх надати. Тому відсутні підстави вважати, що ці акти складені з метою психологічного тиску, а викладені у них факти не відповідають дійсності.
Суд звертає увагу, що вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 932/4759/21 (провадження № 61-18560св23)).
Позивач вважає, що його виокремили із колективу вчителів. Вказує, що це проявилося у тому, що: акт № 7 за невиставлення оцінок за семестр складений лише щодо позивача; на період канікул йому не надали оплачувану відпустку; йому надали окремий графік чергувань по НВК «Домінанта».
Оцінюючи доводи позивача про його виокремлення із колективу вчителів суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Департаменту освіти та науки Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19 грудня 2022 року № 063-5469 «Про особливості оцінювання знань здобувачів освіти за результатами навчання у І семестрі 2022/2023 н.р.» рекомендовано для учнів, які не можуть бути атестованими за результатами І семестру у зв`язку з довготривалою відсутністю зв`язку з вчителем: організувати під час канікул (до 27 січня 2023 року) компенсаторні консультації/заняття з окремих предметів, під час яких надати можливість зустрівшись з вчителем, надолужити пропущений матеріал та, у разі необхідності, скоригувати семестрову оцінку; здійснити оцінювання за І семестр (у разі прийняття рішення педрадою) до 1 березня 2023 року (т. 1 а.с. 6-8, 222-226).
Згідно з витягом із протоколу № 5 засідання педагогічної ради НВК «Домінанта» від 21 грудня 2022 року на засіданні педагогічної ради розглядалося питання про особливості оцінювання знань здобувачів освіти за результатами навчання у І семестрі 2022-2023 навчального року. По цьому питанню директор НВК «Домінанта» ОСОБА_2 ознайомила колектив з листом Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 грудня 2022 року № 063-5469 «Про особливості оцінювання знань здобувачів освіти за результатами навчання у І семестрі 2022-2023 навчального року. За результатами питання вирішили учителям-предметникам: до 23 грудня 2022 року заповнити сторінки електронного журналу (виставити семестрові та скориговані бали, записати зміст приведених уроків та домашніх завдань); здійснити оцінювання за І семестр учнів, які знаходяться за кордоном до 01 березня 2023 року (т. 1 а.с. 219).
Згідно з актом №7 від 23 грудня 2022 року «Про порушення трудової дисципліни учителем фізики ОСОБА_1 » ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складено цей акт про те, що в електронному журналі системи «Єдина школа», станом на 23 грудня 2022 року відсутні оцінки в учнів з навчального предмета фізики. Учитель фізики ОСОБА_1 не виставив оцінок, хоча останні уроки з фізики, для дітей котрі навчаються офлайн, були 22 грудня 2022 року. З актом ОСОБА_1 ознайомився та вказав, що до порушень трудової дисципліни ніякого відношення не має (т.1 а.с. 11, 220).
Як убачається з копії журналу класу оцінювання з предмета фізика, відсутні семестрові оцінки у класах 6-В, 7-А, 7-Б, 7-В, 7-Г, 8-А, 8-Б, 8-В, 8-Г, 9-Б (т. 4, а.с. 209 зворот - 214).
Надані позивачем скрін-шоти переписки у вайбері не дають змоги встановити оцінювання яких дітей вони стосується (т. 1 а.с. 6 зворот - 8).
Акт №7 від 23 грудня 2022 року «Про порушення трудової дисципліни учителем фізики ОСОБА_1 » лише фіксує факт порушення позивачем трудової дисципліни, який може бути спростований у встановлено законом порядку, та не свідчить про виокремлення позивача із трудового колективу.
За матеріалами справи вбачається, що 14 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до НВК «Домінанта» із заявою про надання щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 19.09.2022 до 18.09.2023 тривалістю 14 календарних днів з 02 січня 2023 року. Згідно з резолюцією директора НВК «Домінанта» відпустка надається після відпрацювання певного часу (т. 1 а.с.8 зворот).
Суд звертає увагу на те, що право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
З урахуванням того, що на момент подання заяви про надання відпустки позивач працював у відповідача менше шести місяців, то відповідач обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї заяви.
Необґрунтованим є також посилання ОСОБА_1 на те, що йому надали окремий графік чергувань по НВК «Домінанта».
Графік чергування педагогічних працівників у пункті Незламності в період з 26 грудня 2022 року по 27 січня 2023 року, погоджений з профспілковим комітетом НВК «Домінанта» та затверджений директором НВК «Домінанта» 23 грудня 2022 року, поширювався не лише на ОСОБА_1 , але й на інших вчителів, зокрема: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інших працівників (т. 1 а.с. 175-176).
Позивачу було надано витяг з Графік чергування педагогічних працівників у НВК «Домінанта» з 26 по 30 грудня 2022 року (т.1 а.с. 11 зворот), який за датами та часом чергування співпадає із датами та часом чергувань ОСОБА_1 , передбаченими у Графіку чергування педагогічних працівників (т. 1 а.с. 175-176). Тому відсутні будь-які обставини, які б свідчили про надання позивачу окремого графіку чергувань по НВК «Домінанта» та виокремлення позивача з колективу вчителів.
Суд критично оцінює посилання позивача на те, що у графіках чергувань місцем чергування є АДРЕСА_1 , тоді як Пункти незламності у Дніпровському районі м. Києва знаходяться на АДРЕСА_2 (адреса місцезнаходження НВК «Домінанта»). Вказане є технічною опискою та жодним чином не свідчить про виокремлення позивача із колективу вчителів.
Також суд зазначає, що не може вважатися мобінгом (цькуванням) той факт, що директор НВК «Домінанта» ОСОБА_2 не задовольнила заяву ОСОБА_1 про звільнення.
Судом установив, що позивач звертався до НВК «Домінанта» із заявою від 27 грудня 2022 року щодо дострокового розірвання строкового трудового договору. Листом № 01-13/317 від 30 грудня 2022 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо дострокового розірвання строкового трудового договору через нібито порушення роботодавцем законодавства про працю та з інших підстав, НВК «Домінанта» повідомив, що наведені підстави не відповідають дійсності, тому цю заяву залишено без розгляду (т. 1 а.с.14).
За змістом листа № 01-13/317 від 30 грудня 2022 року НВК «Домінанта» не визнає наявність порушень законодавства про працю, тому відповідач має законне право відмовити у розірванні трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2021 року по справі № 508/1190/17 зазначив, що: «у разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18) та від 20 лютого 2021 року у справі № 522/18787/17. Таким чином, згідно наведених правових позицій, Суд зауважує, що заборона роботодавцеві самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору виникає за умови непідтвердження або невизнання роботодавцем порушень трудового законодавства, вказаних працівником, як на підставу звільнення за ч.3.ст. 38 КЗпП України».
Наявність чи відсутність порушень відповідачем НВК «Домінанта» трудового законодавства щодо ОСОБА_1 суд не досліджує, оскільки питання про наявність/відсутність підстав для звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України не є предметом цього позову.
Проявом мобінгу позивач також вважає прийняття педагогічною радою рішення №6 від 23 грудня 2022 року про зняття педагогічного навантаження з вчителя фізики. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 з метою мобінгу позивача використала педагогічну раду, щоб принизити позивача перед трудовим колективом і примусити трудовий колектив сумніватись у професійній придатності позивача.
Суд не погоджується із вказаними доводами позивача та оцінює їх критично.
Педагогічна рада є основним постійно діючим колегіальним органом управління закладу загальної середньої освіти (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).
Суд встановив, що рішенням педагогічної ради НВК «Домінанта», оформленим протоколом педагогічної ради від 23 грудня 2022 року № 6, з метою забезпечення якісного освітнього процесу задоволено прохання учнів 8-А, 8-Б, 8-В, 8-Г, 7-А, 7-Б, 7-В, 7-Г, 9-Б, 6-В класів щодо заміни учителя фізики на II семестр 2022-2023 навчального року (п. 1). Знято з вчителя фізики ОСОБА_1 педагогічне навантаження з викладання фізики в класах, зазначених у пункті 1 цього рішення (п. 2). Враховано позицію батьків інших класів щодо недоцільності продовження викладання фізики ОСОБА_1 в цих класах (п.3). У рішенні педагогічної ради вказано, що слухали «звернення батьків учнів 8-А, 8-Б, 8-В, 8-Г, 7-А, 7-Б, 7-В, 7-Г, 9-Б, 6-В класів щодо вчителя фізики на II семестр. 2022-2023 навчального року у зв`язку з відсутністю у вчителя ОСОБА_1 необхідного практичного досвіду роботи з дітьми (після 2006 року практично не працював з дітьми), його непорозумінням з батьківською громадськістю та зверненням окремих батьків щодо моральності деяких вчинків» (т. 1 а.с.31 зворот - 32, 178 - 179).
У томі 1 на аркушах справи 180-203 містяться копії заяв батьків учнів, за змістом яких батьки вказують, що: на уроках фізики не викладається доступно матеріал, вчитель фізики не готується до уроку, на уроках шумно та не організовано навчальний процес, вчитель не дає відповідей на запитання дітей, не володіє матеріалом, на сторінках у соціальних мережах вчитель виклав фото непристойного характеру, діти мають проблеми із засвоєнням матеріалу.
Оцінюючи вказані докази, судом не встановлено будь-яких ознак того, що ОСОБА_2 з метою мобінгу позивача використала педагогічну раду, щоб принизити позивача перед трудовим колективом і примусити трудовий колектив сумніватись у професійній придатності позивача.
Суд встановив, що до позивача не застосовано жодного дисциплінарного стягнення. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Не можуть вважатися мобінгом (цькуванням) у розумінні ст.2-2 КЗпП України вимоги посадових осіб НВК «Домінанта» щодо належного виконання позивачем трудових обов`язків. Вимоги посадових осіб НВК «Домінанта» щодо належного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків не можуть вважатися такими що створюють напружену, ворожу, образливу атмосферу та змушують позивача недооцінювати свою професійну придатність.
Враховуючи викладене, суд не вбачає з боку відповідачів ознак мобінгу (цькування) по відношенню до позивача, а саме систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Перевіривши викладені позивачем факти, пов`язані, на його думку, з мобінгом (цькування), з боку відповідачів, суд приходить до висновку, що вони не свідчать про обмеження прав і свобод позивача, які б виразилися саме в мобінгу.
Таким чином, позовна вимога про визнання факту мобінгу задоволенню не підлягає.
Враховуючи характер позовних вимог, в основу яких покладені факти, що на думку позивача вказують на мобінг, який є однією з форм дискримінації, то доказування їх відсутності покладається на відповідача (ч 2 ст. 81 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що відповідачами надані достатні, належні докази відсутності таких обставин.
Суд також відхиляє твердження позивача про те, що відзив НВК «Домінанта» підписаний тимчасово виконуючою обов`язки директора Ларисою Острожинською, проте не надано доказів, що підтверджують повноваження Лариси Острожинської діяти від імені НВК «Домінанта».
Так, згідно з наказом НВК «Домінанта» від 23 березня 2023 року № 164-к виконання обов`язків директора НВК «Домінанта» з 23 березня 2023 року по 01 квітня 2023 року на час тимчасової відсутності основного працівника ОСОБА_2 покладено на Острожинську Л.С. , заступника директора з навчально-виховної роботи НВК «Домінанта» (т. 1 а.с. 83).
Щодо позовних вимог про скасування наказу № 591-к від 30 грудня 2022 року, суд зазначає наступне.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
За змістом статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 2 глави XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
15 березня 2022 року прийнято Закон України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-IX), який набрав чинності 24 березня 2022 року. Вказаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
У ч. 2, 3 ст. 1 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору (ч. 2 ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23) вказано, що: «дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. […] суди встановили, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ВСП «Санаторій «МЦРЗ» здійснював свій основний вид діяльності та надавав медичні й санаторно-курортні послуги. До роботи були залучені 225 працівників. Дію трудових договорів відповідач призупинив лише з позивачем та ще вісьмома працівниками (чотирма медичними сестрами та чотирма медичними сестрами з масажу). Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останній її виконувати в цій справі не встановлено. Також, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суди обґрунтовано поклали на відповідача обов`язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі, тому доводи касаційної скарги про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію, в даному випадку безпідставні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 933/411/22 (провадження № 61-13296св23) зазначено, що: «роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23 (провадження № 61-11881св23)».
Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23)).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 зазначав про відсутність об`єктивних причин та визначених законом підстав для призупинення дії трудового договору, тому просить скасувати оскаржений наказ.
Судом установлено, що в наказі НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к зазначено, що він прийнятий згідно зі статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» «у зв`язку із рішенням педагогічної ради НВК «Домінанта» від 23.12.2022 р. №6, у частині зняття з ОСОБА_1 педагогічного навантаження з викладання предмету фізики в класах в яких він викладав у І семестрі, згідно батьківських звернень, скарг щодо заміни вчителя ОСОБА_1 на ІІ семестр 2022-2023 року та відсутності вільного педагогічного навантаження з викладання цього предмета в закладі у цілому (т. 1 а.с. 14 зворот, 215).
Суд зауважує, що згідно з положеннями ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к) надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам. Разом з тим таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її.
В оскарженому наказі НВК «Домінанта» посилався на рішенням педагогічної ради про зняття з позивача педагогічного навантаження з викладання предмету фізики та на відсутність вільного педагогічного навантаження з викладання фізики. Суд звертає увагу на те, що норми ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к) надають право роботодавцю призупини дію трудового договору саме у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Обставини, які не пов`язані зі збройною агресією проти України, та які не виключають можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, не можуть бути підставою для призупинення дії трудового договору.
Рішення педагогічної ради від 23 грудня 2022 року, оформлене протоколом № 6, про зняття педагогічного навантаження з вчителя фізики ОСОБА_1 не могло бути підставою для призупинення дії трудового договору за змістом ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к).
Суд ураховує, що існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Відповідач НВК «Домінанта» не надав і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування обставин, передбачених ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX, для призупинення дії трудового договору, а саме - неможливість надати позивачу роботу у НВК «Домінанта». НВК «Домінанта» не доведено відсутність необхідних для виконання роботи позивачем виробничих, організаційних, технічних можливостей. Так само не доведена неможливість переведення позивача, як працівника, на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці. НВК «Домінанта» не надав суду доказів припинення освітньої діяльності, відсутності фінансування, неможливості забезпечення роботою працівників.
У зв`язку із наведеним суд вважає, що у НВК «Домінанта» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору з позивачем на час дії воєнного стану.
Таким чином наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 » за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення оспорюваного наказу).
Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та вирішуючи питання про скасуванню оспорюваного наказу, суд виходить із наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження №12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 753/5516/20 (провадження № 61-2874св21) зазначено: «роботодавець не обмежений у праві самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося з ініціативи власника або уповноваження ним органу (роботодавця), тому скасування наказу про звільнення позивача самим відповідачем безумовно має наслідком поновлення позивача на роботі з дати звільнення та виплату йому заробітної плати за весь період вимушеного прогулу».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року у справі № 202/1705/20 (провадження № 61-1006св22) зазначено: «законодавством України не обмежується право роботодавця самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося з ініціативи власника або уповноваження ним органу, а відтак скасування наказу про звільнення позивачки самим відповідачем має наслідком поновлення працівника на роботі та виплату йому заробітної плати за весь час вимушеного прогулу. Встановивши, що роботодавець, скасувавши наказ про звільнення на підставі статті 38 КЗпП України, сам усунув порушення трудових прав ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі».
Судом установлено, що наказом НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к «Про скасування наказу» скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 » (т. 6, а.с. 83).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2022 року у справі № 703/3231/20 (провадження № 61-6806св21) зазначено: «відповідно до пункту 3 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, організаційно-розпорядча документація, що є одним з класів управлінської документації, поділяється, зокрема, на розпорядчу, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження). Згідно з пунктом 6 глави 1 розділу ІІ зазначених Правил розпорядчий документ може бути відмінено (змінено, доповнено) лише новим розпорядчим документом. Відповідно до пункту 92 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, після набрання чинності наказом (розпорядженням) внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу (розпорядження). Отже, наказ з кадрових питань як різновид розпорядчого документа, може бути змінено і доповнено новим розпорядчим документом».
Тому доводи сторони позивача про те, що лише суд наділений повноваженнями скасування наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на діючому законодавстві України, яким не обмежується право роботодавця самостійно скасувати видані ним накази.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
19 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до НВК «Домінанта» про визнання незаконним та скасування наказу від 24 жовтня 2023 року №697-к «Про скасування наказу» (справа № 755/19709/23).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Цим судовим рішенням установлено, що:
«Оспорюваним наказом 24 жовтня 2023 року №697-к відповідач скасував свій попередній наказ від 30 грудня 2022 року №591-к про призупинення дії трудового договору з позивачем, а також наказав бухгалтерії закладу освіти здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року. Вказане свідчить про те, що відповідач самостійно усунув порушене, на думку позивача, право на працю. Оскільки ОСОБА_1 вважає, що порушення його права на працю з боку відповідача відбулося у зв`язку із прийняттям наказу від 30 грудня 2022 року №591-к про призупинення дії трудового договору, то скасування такого наказу відповідачем з власної ініціативи не свідчить про порушення прав та інтересів позивача. Враховуючи, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється саме з метою його захисту, то відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Крім того, суд ураховує, що метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача, тобто, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків. Визнання незаконним та скасування наказу від 24 жовтня 2023 року №697-к не вплине на будь-які права та інтереси позивача і не призведе до відновлення будь-яких порушених прав позивача. У заявах по суті справи позивач акцентує увагу на незаконності наказу від 30 грудня 2022 року №591-к (який є предметом оскарження у справі № 755/2395/23), тому визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача».
Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
«в позовній заяві позивач не зазначив обставин, які б підтверджували наявність порушення його права та/або законного інтересу прийняттям відповідачем наказу від 24.10.2023 №697-к про скасування наказу від 30.12.2022 про призупинення дії трудового договору, з урахуванням того, що правовідносини між сторонами припинено з 26 серпня 2023 року. Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивач просив скасувати наказ від 24.10.2023 №697-к, посилаючись на те, що наказ від 30.12.2022, який скасовано оспорюваним наказом, оскаржується ним в іншій судовій справі та відповідно є доказом щодо незаконного зупинення дії трудового договору. Ураховуючи наведені положення закону та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав прийняттям відповідачем наказу від 24.10.2023 про скасування наказу від 30.12.2022 з вирішенням питання про виплату заробітної плати, нарахування якої позивачем вважається незаконним. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що прийняттям відповідачем оспорюваного наказу втрачається його право в судовому порядку, а саме в справі №755/2395/23, визнати незаконним та скасувати наказ від 30.12.2022 про призупинення дії трудового договору та отримати виплати середнього заробітку за весь час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки дана обставина не вказує на порушення відповідачем трудових прав позивача. А обставини незаконності наказу від 30.12.2022 про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ЦПК України, повинен доводити в тій іншій справі, в якій він цей наказ і оспорює. Більш того, такі доводи позивача є суперечливими, адже у даній справі, що переглядається, ОСОБА_1 посилається на те, що у відповідача відсутні підстави для виплати заробітної плати за період з 02.01.2023 по 19.04.2023 (період зупинення дії трудового договору), а в тій іншій справі, як він просить стягнути середній заробіток за весь час незаконного призупинення дії трудового договору. Таким чином, доводи апеляційної скарги, щодо втрати позивачем права доводити в іншій справі незаконність наказу відповідача про призупинення дії трудового договору не спростовують висновку суду про не доведення позивачем порушення його прав та наявності у зв`язку з цим правових підстав для відмови в задоволенні позову».
За містом ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином наказ НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к «Про скасування наказу», яким скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 », є чинним.
З урахуванням того, що оспорюваний наказ роботодавець скасував самостійно, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 » відсутні.
Суд також приймає до уваги те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року задоволено клопотання НВК «Домінанта». Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до НВК «Домінанта» про скасування наказу.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог скасовано. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до НВК «Домінанта», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що: «з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Навчально-виховного комплексу «Домінант» (дошкільний навчальний заклад-спеціалізована школа 1 ступеня- суспільно- гуманітарна гімназія- спеціалізована школа № 204 з поглибленим вивченням фізичної культури) від 24 жовтня 2023 року № 697-к у зв`язку з неоднаковим тлумаченням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі роз`яснення Міністерства економіки України від 03.10.2023 року № 4706-05/53171-09 було скасовано наказ НВК «Домінант» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » Бухгалтерії закладу освіти здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року. Разом з тим, з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва у лютому 2023 року. Також колегія судів звертає увагу на те, що, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ № 591-к від 30 грудня 2022 року, як незаконний, а як вбачається з копії наказу відповідача Навчально- виховного комплексу «Домінант» від 24 жовтня 2023 року № 697-к, відповідачем було скасовано наказ про призупинення на час дії воєнного стану трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 не з причин його незаконності, а у зв`язку з неоднаковим тлумаченням норм ЗУ « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі роз`яснення Міністерства економіки України від 03.10.2023 року № 4706-05/53171-09. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності між сторонами спору щодо наказу НВК «Домінант» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » є помилковими».
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2024 року постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року змінено, виклавши мотиви скасування ухвали суду першої інстанції у редакції цієї постанови.
Суд касаційної інстанції зазначив, що: «закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише у разі відсутності предмету спору на час пред`явлення позову. Разом із цим, колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що спір між сторонами щодо законності прийнятого наказу НВК «Домінант» від 30 грудня 2022 року № 591-к не вирішений та триває, оскільки зазначений наказ було скасовано наказом НВК «Домінанта» № 697-к від 24 жовтня 2023 року у зв`язку з неоднаковим тлумаченням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі роз`яснення Міністерства економіки України від 03 жовтня 2023 року № 4706-05/53171-09. Водночас зі змісту позовних вимог вбачається, що позов у цій частині вимог ОСОБА_1 пред`явлено з тих підстав, що указаний наказ, на його думку, є незаконним та таким, що був винесений як наслідок мобінгу зі сторони відповідачів, цей наказ прийнято з порушенням законодавства про працю та без наявності правових підстав для призупинення дії трудового договору з ним на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Зазначене виключає можливість закриття провадження у справі в частині вимог про скасування наказу № 591-К від 30 грудня 2022 року на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (якщо відсутній предмет спору). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що постановлена судом першої інстанції ухвала про закриття провадження у справі у відповідній частині позовних вимог є передчасною та не відповідає вимогами щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а право позивача на доступ до правосуддя, закріплене у статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було порушено».
З урахуванням висновків судів апеляційної та касаційної інстанцій за результатами перегляду ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року, суд лише частково погоджується із доводами позивача про те, що оспорюваний наказ є незаконним і він має бути скасований як незаконний. Зважаючи на те, що наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к є скасованим, його повторне скасування не відповідатиме завданню цивільного судочинства, оскільки не призведе ефективного захисту порушених прав позивача. Позовних вимог про визнання незаконним оспорюваного наказу позивач не заявляв, а просив скасувати наказ, як незаконний. Тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд вважає, що для ефективного захисту порушених прав позивача незаконність оспорюваного наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 » необхідно констатувати в мотивувальній частині цього рішення.
Що стосується доводів сторони позивача, викладених у клопотанні від 30 грудня 2024 року (т. 9 а.с.210-215) про неналежність та недопустимість, як доказу, наказу НВК «Домінанта» № 697-к від 24 жовтня 2023 року, з огляду на те, цей документ не визнає і не заперечує мобінгу щодо позивача, не визнає і не заперечує незаконності наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к, то такі посилання на неналежність та недопустимість цього доказу є безпідставними, оскільки наказ НВК «Домінанта» № 697-к від 24 жовтня 2023 року містить інформацію щодо предмету доказування, чинним законодавством не передбачено заборони роботодавцю скасовувати видані ним накази, а у визнанні факту мобінгу судом відмовлено.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до наступного.
У статті 43 Конституції України вказано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.
Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
Водночас у ч. 9 ст.10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. Такий висновок суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах: від 21 червня 2023 року в справі № 149/1089/22, від 31 січня 2024 року в справі № 161/8196/22, від 27 березня 2024 року № 753/12518/22, від 22 травня 2024 року у справі № 755/10764/22.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №9901/407/19 вказано, що: «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19».
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Період вимушеного прогулу визначається робочими днями (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23)).
У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки» (ч. 6 ст. 6 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к).
Суд встановив, що наказом НВК «Домінанта» від 21 березня 2023 року №129-к відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дію строкового трудового договору з позивачем поновлено з 20 квітня 2023 року (т. 5 а.с. 99).
Враховуючи, що судом установлено незаконність призупинення дії трудового договору з позивачем, то позивачу має бути сплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що НВК «Домінанта» зобов`язаний відшкодувати йому середній заробіток у сумі 37 082,88 грн за час його перебування у вимушеному прогулі, який тривав з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року (108 днів). Згідно з розрахунком середнього заробітку, наданим позивачем ОСОБА_1 , за листопад 2022 року йому було нараховано 10 417,95 грн, а за грудень 2022 року - 10 527,04 грн. Середньоденна заробітна плата позивача складає 343,36 грн ((10 417,95 грн + 10 527,04 грн) / 61 календарний день = 343,36 грн). Сума середнього заробітку складає 37 082,88 грн (343,36 грн х 108 днів = 37 082,88 грн) (т. 5, а.с.164-165).
Перевіряючи правильність розрахунку середнього заробітку, наданого позивачем, суд зазначає наступне.
Останніми повними місяцями роботи позивача слід вважати листопад та грудень 2022 року.
Згідно з довідкою про заробітну плату та інші доходи № 01-13/20 від 30 січня 2023 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за листопад 2022 року в розмірі 10 417,95 грн, за грудень 2022 року - 10 527,04 грн (т. 1 а.с. 22).
Отже заробітна плата ОСОБА_1 за листопад та грудень 2022 року складає 20 944,99 грн (10 417,95 грн + 10 527,04 грн). Загальна кількість робочих днів у листопаді 2022 року - 22 дні, у грудні 2022 року - 22 дні. Разом - 44 робочих днів. Середня заробітна плата за один робочий день складає 476,02 грн (20 944,99/44). Вимушений прогул складає 78 робочих днів за період з 02 січня 2023 року (день призупинення дії трудового договору) до 19 квітня 2023 року (день закінчення призупинення дії трудового договору).
Враховуючи строк вимушеного прогулу 78 робочих днів, сума середнього заробітку за період з 02 січня 2023 року до 19 квітня 2023 року становить 37 129,56 грн (78 днів*476,02 грн/день) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.
Разом із тим, вирішуючи питання про стягнення вказаної суми середнього заробітку, суд установив, що наказом НВК «Домінанта» від 24 жовтня 2023 року №697-к «Про скасування наказу» скасовано наказ НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 » (п.1). Бухгалтерії закладу освіти наказано здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року (п.2) (т. 6 а.с. 83).
Відповідно до розшифровки за жовтень 2023 року та відомості розподілу виплат від 26 жовтня 2023 року, 27 жовтня 2023 року бухгалтерією закладу освіти здійснено виплату заробітної плати ОСОБА_1 , у розмірі 37 627,31 грн (з податками та збором), що включає: заробітна плата - 30 289,99 грн; військовий збір - 564,41 грн; податок з доходів -1 855,59 грн; податок з доходів - 1 855,59 грн; податок з доходів - 1 855,59 грн; податок з доходів - 1 206,14 грн (т. 6, а.с. 84, 85).
Згідно з довідкою про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 27 жовтня 2023 року № 01-13/372, у жовтні 2023 року НВК «Домінанта» сплатив за ОСОБА_1 виходячи із заробітної плати у розмірі 37 627,31 грн суму страхових внесків у розмірі 8 278,10 грн (т. 6 а.с. 173).
Отже, за матеріалами справи встановлено, що відповідач НВК «Домінанта» виконав свій обов`язок з виплати позивачу ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року одразу після скасування наказу від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинку дії трудового договору з ОСОБА_1 ».
Тому суд вважає, що правові підстави для повторного стягнення з НВК «Домінанта» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 37 129,56 грн за час вимушеного прогулу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, відсутні.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що у НВК «Домінанта» не було підстав для виплати заробітної плати за жовтень 2023 року, оскільки трудові відносини припинилися у серпні 2023 року і сума коштів у розмірі 37 627,31 грн не може бути заробітною платою, а є коштами невідомого походження.
Дії учасників приватно-правових правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певним стандартам поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення. Поведінка позивача, який отримав заробітну плату за період призупинення дії трудового договору, не відмовився від неї, стверджував, що за січень-березень 2023 року НВК «Домінанта» не сплатив за нього єдиний соціальний внесок, а після цього наполягає на повторному стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказаним стандартам не відповідає.
Те, що згідно відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09 лютого 2024 року (т.9 а.с.22-23) та від 31 грудня 2024 року (т. 9 а.с. 236-237) вбачається, що по ОСОБА_1 наявна інформація щодо заробітної плати та сплати єдиного внеску за жовтень 2023 року і зарахування за цей період страхового стажу, а дані за лютий - березень 2023 року не містять нарахувань і, відповідно страховий стаж за вказаний період відсутній, свідчить лише про те, ПФУ виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відобразило у звітних відомостях не в місяцях вимушеного прогулу, а в місяці, коли ці кошти були фактично виплачені. При цьому сплата єдиного внеску здійснена одночасно із виплатою належного позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не зарахування ПФУ страхового стажу за лютий - березень 2023 року не є предметом судового спору в даній справі.
Також у суду немає законних підстав для визнання вказаних вище доказів неналежними і недопустимими, а також такими, що не подані в установлений законом строк (про що заявляє позивач у клопотанні від 30 грудня 2024 року (т. 9 а.с.210-215)), адже ці документи були долучені до клопотання НВК «Домінанта» про закриття провадження у справі в частині вимог, одразу після винесення наказу та здійснення розрахунку, тобто до цього не могли були подані до суду. Крім того, ці докази повною мірою відповідають положенням ст. 77, 78 ЦПК України щодо їх належності та допустимості.
Що стосується досліджених в судовому засіданні аудіо та відеозаписів (т.5 а.с.17, 18), то вони не відповідають критеріям, визначеним ст.77, 100 ЦПК України
Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до НВК «Домінанта», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч.1 ст.632 ЦК України)
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
19 жовтня 2023 року між Адвокатським бюро«Валентини Журавель» (далі - АБ) та Тетьорою Н.В. укладено договір про надання правничої допомоги №15/23 (далі - договір), згідно умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, додатковими угодами та іншими додатками до договору, якщо такі будуть мати місце. (т.9 а.с.71-75).
В п.3.1., 3.2. ч. 3 договору обумовлено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує на розрахунковий рахунок АБ гонорар адвоката, що визначається і погоджується сторонами. Сторони погодили, що гонорар складається з погодинної та фіксованої оплати послуг за надану адвокатом АБ правничу допомогу. Погодинна вартість послуг адвоката АБ встановлюється та сплачується клієнтом згідно з розцінками АБ, а саме з розрахунку 3 300,00 грн за 1 годину роботи адвоката, без ПДВ. Фіксована оплата послуг адвоката АБ встановлюється для послуг із складання запитів, листів, заяв, клопотань та інших письмових документів за розцінками, затвердженими АБ. Сума гонорару сплачується клієнтом на користь АБ шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок протягом 5 робочих днів з дня наступного за днем підписання акта наданих послуг, якщо інше не передбачено письмовою домовленістю сторін у додатках до даного договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19 викладено висновок про те, що час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача ОСОБА_3. подано до суду: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ на підставі договору у справі 755/2395/23, в якому відображено найменування послуг адвоката (вивчення матеріалів справи, юридична консультація, участь адвоката в судових засіданнях (з урахуванням дороги до суду та у зворотній бік), підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу та касаційної скарг), час витрачений на надання правничої допомоги та вартість наданих послуг, загалом - 60 522,00 грн (т.9 а.с.77-78); акти наданих та відображених в детальному описі послуг (т.9 а.с.81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95); докази оплати ОСОБА_3 послуг адвоката - платіжні інструкції на загальну суму 60 842,00 грн (т.9 а.с.82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 97). Крім того, до додаткової заяви про стягнення судових витрат, яка містить детальний опис робіт за участь адвоката в одному судовому засіданні (т. 10 а.с.8-10), долучено акт наданих послуг (т.10 а.с.11) та платіжну інструкцію на суму 12 595,00 грн (т.10 а.с.12).
Отже за договором ОСОБА_3 здійснено оплату правничої допомоги в загальному розмірі 73 437,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Вказані вище детальні описи та акти відображають види наданої правничої допомоги, кількість витраченого адвокатом часу по кожному виду правової допомоги, вартість послуг адвоката за кожний вид правничої допомоги, виходячи з узгодженого в договорі розміру гонорару (погодинної оплати).
Разом із тим, ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.
Виходячи з характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, а також обсягу наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлений значний обсяг наданих представником відповідача ОСОБА_3. адвокатських послуг.
Так суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката та витрачений адвокатом час на: вивчення адвокатом матеріалів справи та надання юридичної консультації за результатами вивчення матеріалів справи (яка на час вступу адвоката у справу становила 6 томів, а на момент ухвалення рішення становить 10 томів); участь адвоката в судових засіданнях.
При цьому суд не погоджується з доводами позивача (викладеними в запереченнях) про те, участь адвоката в судовому засіданні 26 лютого 2024 року в суді апеляційної інстанції не була обов`язковою, оскільки у вказаному засіданні розглядалась заява позивача про відшкодування судових витрат, в задоволенні якої було відмовлено, адвокатом був витрачений час на участь в судовому засіданні (що охоплюється правничою допомогою адвоката), а відповідачем оплачені відповідні послуги.
Разом із тим, суд вважає спроможними доводи сторони позивача про те, що не всі вказані в детальних описах та актах послуги адвоката підлягають відшкодуванню іншою стороною та вартість частини таких послуг є завищеною.
Так, на переконання суду, відсутні підстави для стягнення з позивача витрат відповідача на правничу допомогу за підготовку та направлення відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року, а також за підготовку та направлення касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року, оскільки апеляційну скаргу позивача на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року задоволено, ухвалу - скасовано, а суд касаційної інстанції касаційну скаргу, в тому числі й ОСОБА_3., подану адвокатом, задовольнив частково, змінив постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року, виклавши мотиви скасування ухвали суду першої інстанції у редакції цієї постанови.
Не були неминучими витрати відповідача на оплату поштових відправлень, оскільки направлення процесуальних документів тощо могло здійснюватися через підсистему «Електронний суд», позивач та представники сторін мають зареєстровані електронні кабінети.
Також не було крайньої необхідності в підготовці та направленні адвокатом заяви про стягнення судових витрат, тому такі витрати не мають компенсуватися за рахунок іншої сторони.
Крім того, на переконання суду є завищеною вартість витраченого адвокатом часу на дорогу до суду та у зворотній бік, виходячи з вартості години 3 300,00 грн, та вважає справедливою компенсацію іншою стороною таких витрат в сумі 1 000,00 грн за годину, враховуючи, що час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми на правничу допомогу в контексті положень ч.5 ст. 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, необхідним для на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена стороною позивача сума є надмірною.
Враховуючи викладене, а також беручі до уваги фінансовий стан позивача, та враховуючи, що заявлений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача є завищеним, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 45 100,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 64 Конституції України, статтями 2-2, 139, 235, п. 2 глави XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», статтею 10 Закону України «Про відпустки», статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
у х в а л и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва (ЄДРПОУ: 22875220, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юності, буд. 3), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 100,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 13 січня 2025 року.
Суддя:
Суд | Дніпровський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.01.2025 |
Оприлюднено | 14.01.2025 |
Номер документу | 124347042 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця |
Цивільне
Дніпровський районний суд міста Києва
Гаврилова О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні