Рішення

від 27.12.2024 по справі 638/12792/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/12792/24

Провадження № 2/638/5125/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

представника позивача Кот Т.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВРИЛЮК» до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, -

встановив:

Адвокат Кот Тетяна Вікторівна звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВРИЛЮК» з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 259411,20 грн., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 5452,42 грн., а також судовий збір в розмірі 3891,17 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25 грудня 2023 року о 15 годині 40 хвилин ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109 державний номерний знак НОМЕР_1 у м.Ізюм Харківської області, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Toyota Hilux державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який належить СТОВ «ГАВРИЛЮК», чим заподіяв позивачу матеріальну шкоду. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.02.2024 року відповідача визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. На момент вчинення правопорушення цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, тому МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодувало позивачу частину спричиненої шкоди у розмірі 160000,00 гривень. Для оцінки вартості матеріальної шкоди автомобіля позивач звернувся до ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, який склав відповідний висновок експерта №177 від 21.02.2024 року за результатами проведеного транспортно-товарознавчого дослідження, згідно якого вартість матеріальної шкоди складає 467772,01 грн. З-за відмови відповідача в добровільному порядку відшкодувати позивачу спричинену його діями шкоду, позивачем самостійно сплачено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу. Згідно акту виконаних робіт ТОВ «Автоарт ЛТД», вартість відновлювальних робіт транспортного засобу позивача з урахуванням знижки склала 417220,00 грн., та згідно акту виконаних робіт ТОВ «Артсіті», вартість виконаних робіт, запчастин, вузлів та матеріалів для відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 2191,20 грн. В зв`язку з чим представник позивача вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та виплатою, яку здійснило МТСБУ. Крім того, позивачем були здійснені витрати на проведення експертизи, вартість експертного дослідження ХНДІСЕ ім. Бокаріуса становить 5452,42 грн., які також підлягають відшкодуванню відповідачем.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, просили справу розглядати за їх відсутності, враховуючи викладення повної позиції у справі, а також подання достатніх доказів, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова 18 листопада 2024 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В даному випадку спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року та Цивільним кодексом України.

25 грудня 2023 року о 15 годині 40 хвилин в м.Ізюм Харківської області по вул.Чумацькій, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ВАЗ 2109 державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача по справі ОСОБА_2 , та транспортного засобу Toyota Hilux державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року у справі №638/1516/24 на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 850,00 гривень.

Зазначена постанова набрала законної сили 20.02.2024 року.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року у справі №638/1516/24 виправлено описку в постанові Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року в частині вірного зазначення в першому абзаці мотивувальної частини постанови правильного державного номерного знаку автомобіля Toyota, яким керував потерпілий ОСОБА_3 , а саме: « НОМЕР_2 ».

Зазначена постанова набрала законної сили 11.03.2024 року.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власником пошкодженого транспортного засобу Toyota Hilux державний номерний знак НОМЕР_2 є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ГАВРИЛЮК», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Положеннями ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів» визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Основним завданням МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 41 п. 41.1 «а» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі, тобто виключно в ситуації, коли винуватець ДТП не має полісу, а потерпіла особа такий поліс має, або є особою, застрахованою в силу Закону.

Згідно ст. 22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації наземних транспортних засобів власником транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2109 державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував відповідач по справі ОСОБА_2 25 грудня 2023 року о 15 годині 40 хвилин під час скоєння ДТП, яке мало місце в м.Ізюм Харківської області по вул.Чумацькій, станом на 25.12.2023 року не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в зв`язку з чим, Моторно-транспортним страховим бюро України на користь позивача 04.04.2024 р. сплачено частину завданої майнової шкоди у розмірі 160000,00 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження 14-176цс18, зроблено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з особи, винної у ДТП підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими за страхове відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення вартості матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок ДТП, позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф.М.С.Бокаріуса.

Відповідно до висновку експерта №177 від 21.02.2024 року за результатами проведеного транспортно-товарознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Hilux державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, що мало місце 25.12.2023 року, становить 467772,01 грн.

Як зазначено позивачем, враховуючи відмову відповідача від відшкодування спричинених збитків в результаті ДТП у добровільному порядку та постійну необхідність автомобіля у господарській діяльності позивача, позивачем самостійно сплачено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів від 08.01.2024 р. №133894, укладеного між ТОВ «Автоарт ЛТД» , як виконавцем, та СТОВ «ГАВРИЛЮК», як замовником, виконавець зобов`язується виконувати за домовленістю із замовником роботи пов`язані з технічним обслуговуванням , встановленням додаткового обладнання та ремонтом наданих замовником транспортних засобів, а замовник зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати виконані виконавцем роботи на умовах, визначених цим договором.

Згідно акту виконаних робіт №ТД-000025 від 29.02.2024 р., проведених ТОВ «Автоарт ЛТД», вартість відновлювальних робіт транспортного засобу Toyota Hilux державний номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням знижки склала 417220,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт та CI-784562 від 15.03.2024 р., проведених ТОВ «Артсіті», вартість виконаних робіт, запчастин, вузлів та матеріалів для відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Hilux державний номерний знак НОМЕР_2 становить 2191,20 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 23.01.2024 р. №273 СТОВ «ГАВРИЛЮК» сплатило на рахунок ТОВ «Автоарт ЛТД» 100000,00 грн. в якості оплати за запчастини для відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Hilux державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до акту від 21.02.2024 р. здачі-приймання експертного дослідження №177 21.02.2024 р., складеного судовим експертом Дяченко А.С. та СТОВ «ГАВРИЛЮК», кількість годин витрачених на проведення експертизи становить 12 годин, вартість експертного дослідження становить 5452,42 грн.

Відповідно до виписки по рахунку, 04.04.2024 р. МТСБУ перераховано на рахунок СТОВ «ГАВРИЛЮК» 160000,00 грн. в рахунок виплати відшкодування за страховим випадком (виплата по справі №99034 згідно наказу 3.1/6206 від 04.04.2024 р.)

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у ЦПК України, зібрані у відповідності з чинним цивільно - процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування позивачу матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у загальному розмірі 259411,20 грн., виходячи з наступного розрахунку: 417220,00 грн. + 2191,20 грн. (вартість відновлювальних робіт) - 160000,00 грн. (страхове відшкодування, сплачене МТСБУ).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ту обставину, що позивач одержав страхове відшкодування в розмірі, який не у повному обсязі відшкодовує завдану відповідачем шкоду, деліктне зобов`язання, що виникло між ним та особою, яка завдала такої шкоди, вважається не припиненим, зазначена шкода відповідачем добровільно не відшкодована, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою у загальному розмірі 259411,20 грн.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 3891,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВРИЛЮК» до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВРИЛЮК» майнову шкоду у розмірі 259411 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВРИЛЮК» витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 5452 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривні 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВРИЛЮК» судовий збір в розмірі 3891 (три тисячі вісімсот дев`яносто одна) гривні 17 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 06.01.2025 року.

Відомості про учасників справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ГАВРИЛЮК», ЄДРПОУ 30772868, Харківська область, Барвінківський район, сільрада Великокомишуватська.

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 ,

АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк