Ухвала

від 10.01.2025 по справі 363/6478/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"10" січня 2025 р. Справа № 363/6478/24

У Х В А Л А

10 січня 2025 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Шубочкіна Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №363/6478/24,

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2025 року представник Максиміхіна А.П. в інтересах заявника ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в якій просить скасувати судовий наказ від 23 грудня 2024 року у справі № 363/6478/24 про стягнення з заявника на користь Комунального підприємства "Управляюча компанія" Вишгородської міської ради заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 20 693,29 грн. В обґрунтування заяви заявник вказує, що вимоги стягувача є не обгрунтованими.

Дослідивши заяву про скасування судового наказу, матеріали додані до неї, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

З поданої заяви вбачається, що її подано та підписано Максиміхіною А.П., повноваження якої на підписання заяви від імені заявника, документально не підтверджено.

Як доказ наявності повноважень представляти інтереси заявника у суді, адвокатом надано Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.12.2024 серії АА №1522439.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тобто, обсяг повноважень адвоката зазначається у Договорі, а не в ордері, який є лише документом, що посвідчує повноваження адвоката на вчинення таких процесуальних дій.

Зазначення адвокатом на ордері про необмеження його процесуальних прав у відповідності до договору про надання правової (правничої) допомоги не є належним підтвердженням обсягу повноважень, в розумінні положень ст.626 ЦК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018 року, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Та дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналіз наведених норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату, а право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача.

Отже, повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання заяви від імені заявника, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.

Адвокатом до заяви не долучено Договору про надання правничої (правової) допомоги, а за таких обставин, подана заява ОСОБА_1 підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на підписання заяви.

Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За таких обставин та з огляду на вимоги ч. 6 ст. 170 ЦПК України вважаю, що вищезазначену заяву необхідно повернути заявнику без розгляду та роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 170 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №363/6478/24 виданого Вишгородським районним судом Київської області 23.12.2024 року залишити без розгляду та повернути її заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про скасування судового наказу до суд, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Т.В. Шубочкіна