Ухвала

від 16.01.2025 по справі 363/6478/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"16" січня 2025 р. Справа № 363/6478/24

УХВАЛА

16 січня 2025 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Шубочкіна Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №363/6478/24,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2025 року представник Максиміхіна А.П. в інтересах заявника ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в якій просить скасувати судовий наказ від 23 грудня 2024 року у справі № 363/6478/24 про стягнення з заявника на користь Комунального підприємства "Управляюча компанія" Вишгородської міської ради заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 20 693,29 грн. В обґрунтування заяви заявник вказує, що вимоги стягувача є не обгрунтованими.

Суд, розглянувши заяву та додані до неї матеріали, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 43 ч. 1 п. 5, 6 ЦПК України, учасники справи мають право оскаржувати судові рішення y визначених законом випадках, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом.

Заява про скасування судового наказу повинна відповідати вимогам ст. 170 ЦПК України.

Судом встановлено, що 23 грудня 2024 року Вишгородським районним судом Київської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Управляюча компанія" Вишгородської міської ради заборгованість за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 20 693,29 грн., а також 302,80 грн. судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що копія судового наказу з доданими до нього документами були отримані представником ОСОБА_1 в електронному вигляді 27 грудня 2024 року, про що свідчать скріншоти, наявні в матеріалах справи.

09 січня 2025 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Максиміхіною А.П. до Вишгородського районного суду Київської області подано заяву про скасування судового наказу від 23 грудня 2024 року у справі № 363/6478/24.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 січня 2025 р. постановлено заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №363/6478/24 виданого Вишгородським районним судом Київської області 23 грудня 2024 року залишити без розгляду та повернути її заявнику.

З матеріалів справи встановлено, що ухвала від 10 січня 2025 року в електронному вигляді отримана представником ОСОБА_1 , адвокатом Максиміхіною А.П. 13 січня 2025 року.

Із заявоюпро скасуваннясудового наказу представник ОСОБА_1 , адвокат Максиміхіна А.П. звернулась 15.01.2025 року. Крім того, заявила клопотання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

До заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті (п. 3 ч. 5 ст. 171 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).

Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява № 3236/03).

При цьому, ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Конституційний Суд України у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 звернув увагу на те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, оскільки боржником не наведено ґрунтовних поважних причин пропуску строку, в зв`язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання та повертає заяву про скасування судового наказу.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 247 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити боржнику у поновленні процесуального строку.

Повернути заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу судового наказу, виданого 23 грудня 2024 року Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/6478/24 про стягнення з заявника на користь Комунального підприємства "Управляюча компанія" Вишгородської міської ради заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком - заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Ухвала суду набирає законної сили після її підписання суддею.

Суддя Т.В. Шубочкіна