Рішення

від 10.01.2025 по справі 373/2228/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2228/24

Номер провадження 2/373/124/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Переяслав

Переяслав - Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Керекези Я.І.,

з участю секретаря судових засідань Гливи В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 373/2228/24 за позовом ОСОБА_1 до Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа: ОСОБА_2 про зняття арештів з майна та вилучення запису з реєстру боржників,

представник позивача Гичко О.А.,

встановив:

Представник позивача адвокат Гичко О.А. звернулася до суду із позовом та просить скасувати арешт майна та зняти заборону на відчуження майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційні номери обтяження 4889256 та 7313720, що накладені постановою державного виконавця Відділу ДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ № 6604604 від 04 лютого 2014 року, об`єкт обтяження все рухоме та нерухоме майно; постановою Відділу ДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ № 44292221 від 08 серпня 2014 року, об`єкт обтяження все майно; постановою Печерського районного Відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві № 50223988 від 07 грудня 2017 року, об`єкт обтяження все рухоме та нерухоме майно. Просить вилучити з Єдиного реєстру боржників запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд загальною юрисдикції Переяслав-Хмельницький м/с Київської області, номер ВП 50223988, категорія стягнення стягнення аліментів.

Посилається на те, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2006 року було задоволено позов про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1|4 частини його доходів щомісячно. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2014 року розмір аліментів був зменшений до 1/6 частини доходів позивача. 06 серпня 2014 року державним виконавцем було відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню вищезазначеного рішення суду (виконавче провадження № 44292221). 08 серпня 2014 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 13 січня 2016 року державним виконавцем було закінчене виконавче провадження. Разом з тим, арешт майна позивача скасований не був. В подальшому, 19 лютого 2016 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 50223988 , 07 грудня 2017 року постанова про арешт боржника, 07 грудня 2017 року постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Державний виконавець, виносячи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, постанову про арешт майна позивача не скасував. В Єдиному реєстрі боржників міститься запис про позивача по виконавчому провадженню № 50223988. Після повернення виконавчого документа стягувач в подальшому до виконавчої служби не зверталася. Із відповіді Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області № 65143 від 26 вересня 2024 року вбачається, що на майно позивача накладено арешт державними виконавцями в рамках вищезазначених виконавчих проваджень, станом на 26 вересня 2024 року виконавчі провадження на виконання рішень суду про стягнення аліментів знищені, відсутня і технічна, і законодавча можливість зняття такого арешту, позивачу рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх інтересів. Згідно відповіді Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві № 50223988/4 від 01 жовтня 2024 року позивачу рекомендовано звернутися до суду із позовом про зняття арешту з його майна. Будь-які інші виконавчі провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 відсутні. На час звернення до суду із даним позовом, син позивача, на утримання якого стягувалися аліменти, став повнолітнім. Накладення арешту на його майно позбавляє його можливості вільно розпорядитися належним йому майном.

Ухвалою від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження в даній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.37).

28 листопада 2024 року до суду від представника відповідача - начальника Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області надійшов відзив на позов, відповідно до якого він просить справу розглядати у відсутності представника відділу, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що арешт з майна позивача не був знятий у відповідності до ст.50 Закону України (в редакції до 02 червня 2016 року). Крім того, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки, тому станом на 26 вересня 2024 року виконавчі провадження, в яких боржником був позивач, знищені, тому відсутня можливість надати інформацію по них. Відділ ДВС не мав можливості зняти арешт з майна позивача, оскільки виконавчий лист був направлений на виконання до Відділу ДВС Печерського РУЮ.

Ухвалою від 28 листопада 2024 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (а.с.66).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з`явилися. Представник позивача направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити в повному обсязі. Просить судовий збір залишити за позивачем.

Представник Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином. 28 листопада 2024 року від начальника Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Соколова Г.О. надійшов відзив на позов, відповідно до якого він просить справу розглядати у відсутності представника відділу.

Представник Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Третя особа ОСОБА_2 про день і час розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки на її електронну адресу, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, а.с.12).

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2006 року по справі № 2-364 (а.с.10) було задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та ухвалено стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 березня 2006 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького управління юстиції Руденко А.В. від 04 лютого 2014 року (а.с.21) був накладений арешт на майно ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 6604604 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-364, виданого 04 травня 2006 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його доходів щомісячно.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2014 року (а.с.11) розмір аліментів, що стягувалися за вищезазначеним рішенням суду було зменшено до 1/6 частини.

Із витягу із Автоматизованої системи виконавчих проваджень (а.с.60-63) та копії постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.22) вбачається, що 06 серпня 2014 року було відкрите виконавче провадження № 44292221 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-479/14 (373/1055/14-ц) від 26 травня 2014 року, виданого Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини його доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

08 серпня 2014 року старшим державним виконавцем Іораш С.М. був накладений арешт на майно ОСОБА_1 (а.с.23, 61).

12 січня 2015 року було замінено сторону виконавчого провадження із ОСОБА_6 на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 25 липня 2014 року.

13 січня 2016 року виконавче провадження було закінчене на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із направленням виконавчого документа за територіальною належністю до Печерського відділу ДВС (а.с.24-25, 62-63).

19 лютого 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Сушко Я.Р. було відкрите виконавче провадження № 50223988 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-479/14 (373/1055/14-ц) від 26 травня 2014 року, виданого Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області (а.с.26).

Постановою державного виконавця від 07 грудня 2017 року був накладений арешт на майно боржника ОСОБА_1 в рамках проведення виконавчих дій по даному виконавчому провадженню (а.с.27).

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лазюка Д.М. від 07 грудня 2017 року вищезазначений виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.28).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 398056743 від 07 жовтня 2024 року (а.с.30-31) вбачається, що на майно, належне ОСОБА_1 , накладено обтяження:

- реєстраційний номер обтяження 4889256, накладений постановою державного виконавця Відділу ДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ № 6604604 від 04 лютого 2014 року, об`єкт обтяження все рухоме та нерухоме майно;;

- реєстраційний номер обтяження 7313720, накладений постановою Відділу ДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ № 44292221 від 08 серпня 2014 року, об`єкт обтяження все майно.

Представник позивача адвокат Гичко О.А. звернулася із запитами до Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області (а.с.13-14) та Печерського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ) (а.с.17-18) про скасування арешту та зняття заборони на відчуження майна, що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до відповідей Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області № 65143 від 26 вересня 2024 року (а.с.15-16) та Печерського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ) (а.с.19) для зняття арешту з майна ОСОБА_1 представнику позивача рекомендовано звернутися до суду. Крім того, у даних відповідях зазначено про знищення даних виконавчих проваджень.

Суд приймає до уваги подані представниками позивача та відповідача докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч.5 ст.37 Закону Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ч.3 ст.12 Закону).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.

Згідно ч.1 ст.40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, з огляду на наведені норми даного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі провадження, за якими накладено арешт на майно позивача, перебували в провадженнях Відділу ДВС Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області та Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, правонаступниками яких є відповідачі по справі. Згідно постанови державного виконавця відділу ДВС Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області від 13 січня 2016 року виконавче провадження було закінчене на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із направленням виконавчого документа за територіальною належністю до Печерського відділу ДВС. Відповідно до постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 07 грудня 2017 року вищезазначений виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Із 07 грудня 2017 року стягувач будь-яких дій щодо звернення до виконавчої служби з приводу виконання даного рішення суду не вживала, виконавчий документ для виконання не подавала, своїх заперечень стосовно зняття арешту із майна боржника до суду не направила. Подальше позбавлення позивача права на розпорядження належним йому майном, за відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача, порушує його права, як власника даного майна.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстав для обмеження речових прав обтяження у вигляді накладення арешту на нерухоме майно позивача не існує, накладена заборона на відчуження майна порушує його права, як власника майна, а тому позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Іншого способу зняти наявну заборону немає.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки представник позивача просить судові витрати залишити за позивачем, то судовий збір не підлягає стягненню із відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 206, 211, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа: ОСОБА_2 про зняття арештів з майна та вилучення запису з реєстру боржників задовольнити.

Скасувати арешт майна та зняти заборону на відчуження майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- реєстраційний номер обтяження 4889256, накладений постановою державного виконавця Відділу ДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ № 6604604 від 04 лютого 2014 року, об`єкт обтяження все рухоме та нерухоме майно;;

- реєстраційний номер обтяження 7313720, накладений постановою Відділу ДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ № 44292221 від 08 серпня 2014 року, об`єкт обтяження все майно

- накладений постановою Печерського районного Відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві № 50223988 від 07 грудня 2017 року, об`єкт обтяження все рухоме та нерухоме майно.

Вилучити з Єдиного реєстру боржників запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд загальною юрисдикції Переяслав-Хмельницький м/с Київської області, номер ВП 50223988, категорія стягнення стягнення аліментів.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач Переяславський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ); адреса місцезнаходження: Київська область, м.Переяслав, вул.Обололнна, 2-В; код ЄДРПОУ 34856291;

відповідач Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ); адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Різницька, 11-Б; код ЄДРПОУ 34979022;

третя особа ОСОБА_2 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Суддя: Я. І. Керекеза