Ухвала

від 08.01.2025 по справі 569/16023/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16023/24

1-кс/569/70/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,з участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_5 звернулася до Рівненського міського суду із вказаним клопотанням у якому просить частково скасувати арешту, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2024 року на майно, що було вилучене під час проведення обшуку 03.10.2024 у кабінеті з табличною « ОСОБА_5 », що знаходиться на третьому поверсі КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіоаційного захисту населення» РОР, що за адресою: м. Рівне, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 79, а саме на мобільний телефон «Samsung Galaxy 23» із двома сім картками.

В судовому засіданні власник майна та його представник адвокат ОСОБА_6 повністю підтримали клопотання, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.

Слідчий та прокурор в судове засіданні заперечили щодо задоволенні клопотання, просили відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, відеоматеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023180000000110 від 21.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

03.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду проведено обшук у кабінеті з табличною «Шульгата О.А.», що знаходиться на третьому поверсі КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіоаційного захисту населення» РОР, що за адресою: м. Рівне, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 79, в ході чого виявлено та вилучено: 1. мобільний телефон «Samsung Galaxy 23» із двома сім картками оператора «Київстар», які мають наступні номери: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; 2. блокнот із рукописними записами; 3. Витяги з профілю лікаря ОСОБА_5 по наступним пацієнтам: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 21 арк.; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 2 арк.; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 3 арк.; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 2 арк.; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 2 арк.; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 5 арк.; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на 2 арк.; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на 8 арк.; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 2 арк.; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 на 4 арк.; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на 3 арк.; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 на 3 арк.

Вказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки в них можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також були отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення.

За результатами розгляду клопотання слідчого, ухвалою слідчого судді від 08 жовтня 2024 року накладено арешт на вищевказане майно, яке було вилучене під час проведення обшуку 03.10.2024 у кабінеті з табличною « ОСОБА_5 », що знаходиться на третьому поверсі КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіоаційного захисту населення» РОР, що за адресою: м. Рівне, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 79.

Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчий (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, а також проведення судових експертиз.

В межахданого кримінальногопровадження,за вищевказаних обставин, 24.10.2024 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно до ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як встановлено в ході судового розгляду, жодних із ознак, які б характеризували вилучений у підозрюваної ОСОБА_5 мобільний телефон «Samsung Galaxy 23» із двома сім картками, як речовий доказ, відповідно до ст. 98 КПК України немає, а тому ніякого відношення до предмету досудового слідства по даному кримінальному провадженні відсутнє, та відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України, підлягають поверненню його власнику. На даний час вказаний арештований мобільний телефон органом досудового розслідування оглянуто, а накладений арешт майна уже протягом тривалого часу позбавляє її, як власника можливості розпоряджатись вказаним майном на власний розсуд.

Згідно вимогст. 321 ЦПК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41КонституціїУкраїни передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1Європейської конвенції з прав людини.

Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатисяперегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метоюповторного слухання справи і постановленнянового рішення. Відхід від цього принципу можливийлише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі"Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

У свою чергу, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Згідно вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до статей 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі вище викладеного, враховуючи нормиКонституції України,ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5"Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення, оскільки часткове повернення арештованого майна його власнику не зашкодить подальшому досудовому розслідуванню і проведенню інших процесуальних дій та не вплине на правильність прийнятого судом рішення.

Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 569/17036/118 (провадження № 51-598 кмо 19), ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правиламист. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню.

Така ж позиція об`єднаної палати щодо вказаних правовідносин у даному кримінальному провадженні узгоджується з висновком про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2024 в справі №712/191/23 (провадження №51-3208кмо 23).

За таких обставин, ухвали слідчого судді проповне або часткове скасування арешту майна тапро відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядкуст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають. При цьому відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядкуст. 174 КПК Українияк на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.170,171,174,309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 про скасуванняарешту майна - задоволити.

Скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 08.10.2024, а саме на: мобільний телефон «Samsung Galaxy 23» із двома сім картками оператора «Київстар», які мають наступні номери: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , повернувши його власнику ОСОБА_5 у користування без права його відчуження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя