Рішення

від 10.01.2025 по справі 712/4884/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/4884/23

Провадження № 2/712/253/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді Токової С.Є.,

при секретарі Білик О.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Шматько Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс»</a>, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у травні 2023 року звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс»</a>, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням уточненої позовної заяви від 13.02.2024, Позивач просить суд з 07.02.2023 вважати її звільненою з посади бухгалтера з виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ДРІКС ПРОДАКШН ІМПЕКС», згідно її заяви за власним бажанням, про що видати відповідний наказ, та зобов`язати відповідача видати їй оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення «03.08.1981 року» з відповідними записами про звільнення з роботи. Стягнути з Відповідача на її користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 25, 28 лютого 2022 року, з 15 березня 2022 року по 25 серпня 2022 року включно та з 24 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року включно, всього за 150 робочих днів із розрахунку 361,43 грн. за один робочий день в сумі 36569,38 грн. та компенсацію за невикористану відпустку за період з 15.11.2021 року по 21.02.2024 року всього 56 днів відпустки в сумі 12806,64 грн., компенсацію за час хвороби по лікарняним листам в сумі 27602,40 грн. при середньоденному заробітку 230,02 грн., середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки в розмірі 65 771,91 грн. моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що на підставі наказу № 4к від 02.07.2007 вона була прийнята до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс»</a> (ТОВ«ІДПІ») на посаду головного бухгалтера, де працювала до початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.

Під час прийому на роботу трудова книжка була здана у відділ кадрів, де зберігалася протягом всього періоду її роботи в Товаристві, де знаходиться і на даний час.

24.02.2022 керівництво товариства зібрало всіх працівників на загальні збори і повідомило про припинення роботи. В той же час, 15.03.22 її попросили вийти на роботу і продовжити виконувати свої обов`язки, що вона і зробила.

02.06.2022 вона звернулася з письмовою заявою до директора товариства Дороша В.М. з проханням надати на руки оригінал трудової книжки для звернення до пенсійного фонду. Заяву направила рекомендованим листом 03.06.2022 року поштове відправлення №1802402869707, однак жодної відповіді на свою заяву вона не отримала.

06.01.2023 на ім`я директора ТОВ Дороша В.М., вона направила заяву з проханням надати щорічну плановану оплачувану відпустку строком на 28 днів за 2022 рік, з 09.01.2023. Поштове відправлення Укрпошти №1802403335304 адресатом отримано 11.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням АТ Укрпошта про вручення поштового відправлення.

Не отримавши ні відповіді на свої заяви, ні трудової книжки, не отримуючи жодних виплат від ТОВ, на ім`я директора ТОВ Дороша В.М. нею було направлено заяву про звільнення з посади бухгалтера з виробництва за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, яку він отримав 25.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення № 1802403939520 від 25.01.2023.

Крім того, позивач у позові вказує, що за час роботи в ТОВ «Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс», вона захворіла та перебувала на лікарняних за періоди з 26.08.2022 по 06.09.2022., з 07.09.2022 по 26.09.2022., з 27.09.2022 по 31.10.2022., з 01.11.2022 по 08.12.2022, з 09.12.2022 по 23.12.2022, що підтверджується копіями листків непрацездатності, які були надіслані на адресу роботодавця.

Однак, належних виплат від Відповідача вона не отримала, трудова книжка до цього часу не видана, також їй не відомо про прийняте рішення стосовно її звільнення.

Позивач також зазначає, що оскільки мало місце порушення її законних прав на працю, спричинене затримкою у видачі трудової книжки, не проведенням розрахунків та не виплатою усіх належних виплат, а також те, що відстоювання своїх прав позивачем відбувається протягом лікування її хвороби з причин, які не залежали від її волі, допущені порушення з боку відповідача, негативно вплинула на психоемоційний її стан, порушило нормальні життєві зв`язки, що вимагало у неї додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення порушеного права. Через невиплату належних їй сум по заробітній платі вона змушена економити на продуктах харчуванні, одязі, медикаментах, що потрібні їй для лікування. Відсутність трудовоїкнижки позбавилоїї правана отриманняпенсійних виплат.Розмір моральноїшкодиПозивач оцінює в 50000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

26.07.2023 на адресу суду надійшов відзив ТОВ «Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс». Відповідно до поданого відзиву, Відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, ТОВ «ІДПІ» було вимушено зупинити діяльність, у зв`язку з чим всі трудові договори з працівниками було призупинено та на даний час підприємство фактично не працює, отже не здійснює господарську діяльність. 01.04.2022 року ТОВ «ІДПІ» в особі директора Дороша В.М. видано наказ № 1/к про призупинення трудових договорів у зв`язку з воєнним станом, яким призупинено дію трудових договорів без збереження заробітної плати з 01.04.2022 року. Вказують на те, що відповідно до ч.1 ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору- це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, а тому вина ТОВ «ІДПІ» в затримці Позивачу заробітної плати відсутня. Крім того, надані Позивачем докази відправлення заяв Відповідачу не є належними доказами, та зважаючи на форс-мажорні обставини, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи. Також позивачем не доведено завдання їй Підприємством моральної шкоди, оскільки вина Відповідача у завданні будь-якої шкоди повністю відсутня.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги з викладених у позові підстав.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у позові з урахуванням поданого відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Вказані положення закону кореспондуються зі статтями15та16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначає зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема, її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини. Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (статті 1, 3 частини перша, друга, сьомастатті 43 Конституції України).

Статтею 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, передбачено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 3 та статтею 4КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до вимог статті 233 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс» (ТОВ«ІДПІ») та займала посаду головного бухгалтера, що підтверджується копією трудової книжки № НОМЕР_2 .

Згідно з листками непрацездатності серії АЛГ № 324970, АЛГ №324985, АДЯ №641250, АДЯ №641240, ОСОБА_1 у період з 26.08.2022 по 06.09.2022, з 07.09.2022 по 26.09.2022, з 27.09.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 08.12.2022 та з 09.12.2022 по 23.12.2022 перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні. (Всього 120 днів).

03.06.2022 Тернова Н.О. рекомендованим листом з повідомленням звернулася до директора ТОВ «ІДПІ» Дороша В.М. із заявою від 02.06.2022 з проханням видати на руки оригінал трудової книжки.(поштове відправлення №1802402869707).

06.01.2023 на ім`я директора ТОВ Дороша В.М., Тернова Н.О. направила заяву з проханням надати щорічну плановану оплачувану відпустку строком на 28 днів за 2022 рік, з 09.01.2023. Поштове відправлення Укрпошти №1802403335304 адресатом отримано 11.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення.

19.01.2023 Позивач звернулася на ім`я директора ТОВ «ІДПІ» ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку із заявою про звільнення за власним бажанням з 07.02.2023 згідно ст. 38 КЗпП та здійснення з нею повного розрахунку належних до виплати сум. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення з трек номером АТ Укрпошта 3750605935753, поштове відправлення отримано адресатом 25.01.2023.

Бездіяльність відповідача щодо оформлення документів про звільнення, видачі трудової книжки та виплати остаточного розрахунку при звільненні і стала підставою для звернення Позивача до суду із даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, ТОВ «ІДПІ» було вимушено зупинити діяльність, у зв`язку з чим всі трудові договори з працівниками було призупинено та на даний час підприємство фактично не працює, отже не здійснює господарську діяльність. 01.04.2022 року ТОВ «ІДПІ» в особі директора Дороша В.М. видано наказ № 1/к про призупинення трудових договорів у зв`язку з воєнним станом, яким призупинено дію трудових договорів без збереження заробітної плати з 01.04.2022 року, а тому вважають, що вина ТОВ «ІДПІ» в затримці Позивачу заробітної плати відсутня.

Водночас, факт призупинення діяльності підприємства та продовження виконання трудових обов"язків позивачем ОСОБА_1 спростовується поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , допитаних в судовому засіданні та попереджених під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, які зазначили, що більшість працівників підприємства, в тому числі, Позивач ОСОБА_1 продовжували працювати на підприємстві, незважаючи не введення воєнного стану на території України.

Так, згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із частинами 1-3 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

Статтею 36 КЗпП України, передбачені підстави припинення трудового договору, до яких, зокрема, належить розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно статті38КЗПП Українипрацівник маєправо розірватитрудовий договір,укладений наневизначений строк,попередивши проце роботодавцяписьмово задва тижні.У разі,коли заявапрацівника прозвільнення зроботи завласним бажаннямзумовлена неможливістюпродовжувати роботу(переїздна новемісце проживання;переведення чоловікаабо дружинина роботув іншумісцевість;вступ дозакладу освіти;неможливість проживанняу даніймісцевості,підтверджена медичнимвисновком;вагітність;догляд задитиною додосягнення неючотирнадцятирічного вікуабо дитиноюз інвалідністю;догляд захворим членомсім`ївідповідно домедичного висновкуабо особоюз інвалідністюIгрупи;вихід напенсію;прийняття нароботу законкурсом,а такожз іншихповажних причин),роботодавець повиненрозірвати трудовийдоговір устрок,про якийпросить працівник.

За змістом зазначеної правової норми право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

З огляду на вказане, 19.01.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням. При цьому, позивач просила звільнити її з 07.02.2023, тобто у строк 2 тижні з моменту отримання заяви, що не суперечить нормі ст.38 КЗпП України.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Також, аналізуючи форму та обставини звернення позивачки до роботодавця із вимогою про припинення трудового договору, суд дійшов висновку, що навіть якщо в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем заяви позивачки про розірвання трудового договору, факти направлення такої заяви засобами поштового зв`язку та звернення позивача до суду з цим позовом свідчать про реальність її наміру розірвати трудовий договір (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2018 рокуу справі № 552/4015/15-ц (провадження № 61-8981св18)).

Суд погоджується із тим, що в порушення вищевказаного, відповідач проігнорував усі заяви Позивача, які були направлені на офіційну поштову адресу, не здійснив оформлення документів про звільнення, не провів з позивачем остаточного розрахунку при звільненні та не повернув трудову книжку.

Згідно статті 47 КЗПП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідачем вказані обставини під час судового розгляду справи не спростовані.

З огляду на це, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ТОВ «Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс», внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про її звільнення з 07 лютого 2023 року згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом № 58 від 29.07.1993 р. власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що затримка видачі трудової книжки сталась з вини відповідача, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки видачі трудової книжкиза період з 07.02.2023 по 21.02.2024 в розмірі 65771,91 грн.

Що стосується позовних вимог Позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки та за час хвороби по листкам непрацездатності, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першоюстатті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Нормами частини 1статті 24Закону України«Про оплатупраці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має частина 1статті 115 Кодексу законів про працю України.

У рішенні від 01 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Крім того, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня 2006 року №137-V«Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

При цьому, статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

За змістомстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з вимогами частини 2статті 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до статті 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у позові зазначає, що заборгованість відповідача по заробітній платі становить 36569,38 грн. за період з 25,28 лютого 2022 року, з 15 березня 2022 року по 25 серпня 2022 року та з 24 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року, всього за 150 робочих днів із розрахунку 361,43 грн. за один робичий день.

Враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків та сплати заборгованості на користь позивача, не спростував обставини, викладені в позові, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 36569,38 грн.

Також підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки 56 днів за період з 15.11.2021 по 21.02.2024 у розмірі 12806,64 грн. та компенсації за час хвороби по лікарняним листкам в розмірі 27602,40 грн.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма законодавства містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи характер та обсяг страждань Позивача, яка є інвалідом другої групи, порушення її трудових прав та наявність заборгованості із заробітної плати, тривалість вимушених змін у її життєвих стосунках та їх негативні наслідки внаслідок невиплати заробітної плати, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 5000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 1073,00 грн.

Керуючись ст. ст. 40,46,147,147-1,148,149,235,237-1 КЗпП України,ст.ст.3,4,12,13,76-81,178,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовнівимоги ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Інтернешнл ДрінксПродакшн Імпекс»,третя особа: ОСОБА_3 простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті,середнього заробіткуза весьчас затримкипри звільненнірозрахунку призвільненні зроботи,відшкодування моральноїшкоди,задовольнити частково. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс»</a>, внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про її звільнення з 07 лютого 2023 року згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл ДрінксПродакшн Імпекс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 25,28 лютого 2022 року, з 15 березня 2022 року по 25 серпня 2022 року та з 24 грудня 2022 року по 06 лютого 2023 року в сумі 36569,38 грн. , компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 12806,64 грн., компенсацію за час хвороби по лікарняним листам в розмірі 27602,40 грн., середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки в розмірі 65 771,91 грн. моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. , 1073 грн. сплаченого судового збору, а всього стягнути - 147750, 33 грн. ( сто сорок сім тисяч сімсот п"ятдесят) грн. 33 коп.

Стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні відпустки та виплат по лікарняним листам провести з відрахуванням необхідних податків та зборів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: