Постанова

від 13.01.2025 по справі 489/1402/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.01.25

22-ц/812/45/25

Провадження № 22-ц/812/45/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 січня 2025 року м. Миколаїв

справа № 489/1402/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районногосуду м.Миколаєва,ухваленого 04жовтня 2024року під головуванням судді Микульшиної Г.А. в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складений 08 жовтня 2024 року, у цивільній справі

за позовом

ОСОБА_1 до Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Волга» про зобов`язання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, стягнення шкоди,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волга» (далі ОСББ «Волга») про зобов`язання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, стягнення шкоди.

Позивач зазначав, що він разом з дружиною ОСОБА_2 з 15 березня 2021 року зареєстровані та постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

З усної інформації мешканців цього будинку та таблички на фасаді будинку позивачу відомо, що у ньому створене та функціонує ОСББ «Волга». Будь-якого договору чи іншого документа, який би інформував позивача про його права ані від попереднього власника квартири, ані від ОСББ позивач не отримував. В ОСББ відсутнє місцезнаходження офісу, куди можна звернутись з письмовою заявою чи за роз`ясненням з питань функціонування ОСББ. Всі питання вирішуються шляхом телефонних перемовин, а особистих зустрічей не проводиться. В ознайомленні із статутом ОСББ та іншими документами позивачу було відмовлено. Позивач вказував, що зустрітися з головним бухгалтером чи головою правління неможливо, загальні збори не проводяться, звітність про діяльність ОСББ не оприлюднюється.

ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем було безпідставно нараховано грошові кошти за користування послугами, якими він не користувався, та невірно зараховані деякі сплачені ним платежі. Так, 29 березня 2021 року на рахунок ОСББ було сплачено авансовий платіж в розмірі 750 грн, не зважаючи на те, що будь-якими послугами у вказаний місяць позивач та члени його родини не користувались. Також відповідачем помилково було нараховано за березень 2021 року вартість 2 куб.м. води, якою він не користувався, в розмірі 64,58 грн. При цьому відповідачем невірно відображено в розрахунку покази лічильника. Крім того, відповідачем було самовільно дописано 7 м.кв. до площі квартири в січні 2024 року, що призвело до надмірних нарахувань в розмірі 238, 308грн. Крім того, на думку позивача, ОСББ «Волга» було безпідставно нараховано за період з 01 листопада 2021 року по 01 лютого 2024 року 850,50 грн.

Також, позивач зазначав, що оголошення ОСББ шляхом публічного оприлюднення неправдивої інформації про наявність у нього боргу, а також що такий факт може вплинути на скасування позивачу житлової субсидії завдало йому шкоди у розмірі 10000 грн.

Посилаючись на те, що позов обумовлено вчиненням ОСББ неправомірних дій при нарахуванні сплати за послуги з постачання питної води та водовідведення, сплати внесків в ОСББ та наслідки неправомірної бездіяльності голови щодо технічного обслуговування та ремонту інженерних мереж води, каналізації і будівельних конструкцій дому, позивач просив суд:

- зобов`язати ОСББ «Волга» надати йому для ознайомлення в узгоджений ним час належно завірені: статут ОСББ «Волга» в новій редакції; копію договору про питне водопостачання та водовідведення за 2023-2024 роки; протоколи загальних зборів за 2021-2023 роки; узгоджений загальними зборами бюджет на 2021-2024 роки; калькуляцію витрат по ст. внескам на управління ОСББ за 2023-2024 роки; звіти та плани про доходи та витрати за 2023-2024 роки; акти обстежень конструкцій дому та інженерних мереж;

- зобов`язати ОСББ «Волга» зробити перерахунок нарахувань житлово-комунальних послуг на квартиру АДРЕСА_2 , а саме: врахувати при подальших розрахунках сплачені у березні 2021 року на рахунок ОСББ 750 грн; зменшити нарахування за надані послуги в березні 2021 року на 68,10 грн, як безпідставно нараховані; зменшити нарахування суми внесків за період 2021-2024 роки, як безпідставно нараховані у сумі 990,98 грн. та 850,50 грн.;

- зобов`язати відповідача переукласти договір на водопостачання та водовідведення з урахуванням рекомендацій Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 травня 2011 року; визнати неправомірною бездіяльність голови правління та протизаконні дії головного бухгалтера в частині нарахувань житлово-комунальних послуг, сплати по договорам без затвердженого фінансового плану та згоди співвласників будинку;

- визнати неправомірною бездіяльність голови правління та протизаконні дії головного бухгалтера в частині нарахувань житлово-комунальних послуг, сплати по договорам без затвердженого фінансового плану та згоди співвласників будинку;

- стягнути з голови правління ОСББ моральну та матеріальну шкоду у розмірі 10000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Волга» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині вимог про надання позивачу для ознайомлення статуту ОСББ «Волга» в новій редакції; копії договору про питне водопостачання та водовідведення за 2023-2024 роки; протоколів загальних зборів за 2021-2023 роки; узгодженого загальними зборами бюджет на 2021-2024 роки; калькуляції витрат по ст. внескам на управління ОСББ за 2023-2024 роки; звітів та планів про доходи та витрати за 2023-2024 роки; актів обстежень конструкцій дому та інженерних мереж, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_3 , відповідно не є членом ОСББ«Волга». А тому ці вимоги не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач взагалі звертався до ОСББ «Волга» (його голови) із вимогою про надання вищеперелічених документів.

Рішення суду в частині вимог про зобов`язання ОСББ «Волга» зробити перерахунок нарахувань житлово-комунальних послуг на кв. АДРЕСА_2 , а саме: врахувати при подальших розрахунках сплачені у березні 2021 року на рахунок ОСББ 750 грн; зменшити нарахування за надані послуги в березні 2021 року на 68,10 грн, як безпідставно нараховані; зменшити нарахування суми внесків за період 2021-2024 роки, як безпідставно нараховані у сумі 990,98 грн та 850,50грн., мотивовано тим, що оплату зазначених в позові платежів здійснювала саме ОСОБА_3 , а не позивач ОСОБА_1 . Крім того, встановлено, що позивач зареєстрований за вказаним адресом лише з 18 вересня 2023 року; доказів користування даною квартирою в період до часу реєстрації, до матеріалів справи не долучено. В той час як перерахунок здійснених платежів на користь ОСББ «Волга» ОСОБА_1 просить здійснити, починаючи з 2021 року. При цьому позивач пояснив, що не звертався письмово до відповідача щодо корегування площі квартири, не пред`являв голові або бухгалтеру технічний паспорт на квартиру. Ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 також не пред`являли ОСББ після набуття ними права власності на квартиру ані правовстановчих документів на квартиру, що є їх обов`язком згідно Статуту ОСББ. Також ані позивачем, ані членами його сім`ї не надавалася ОСББ копія технічного паспорту на квартиру, щоб можна було зробити корегування площі квартири для здійснення нарахувань. Крім того, оскільки ОСОБА_1 не є власником кв. АДРЕСА_3 , не є членом ОСББ «Волга», ним не було здійснено плату внесків, та сторонами у судовому засіданні не заперечувався факт неузгодження/корегування площі квартири, позов в частині вимог про зобов`язання перерахування/зарахування/зменшенняоплати внесків суд вважав необґрунтованими.

Рішення суду в частині вимог зобов`язання переукласти договір на водопостачання та водовідведення мотивоване тим, позивач не є членом ОСББ «Волга», не здійснює оплату внесків, відповідно на його право та обов`язки жодним чином не впливають умови договору на водопостачання та водовідведення, укладений ОСББ. При цьому у поданому позові позивач жодним чином не зазначає, з ким саме він просить переукласти такий договір, які умови щодо нарахувань житлово-комунальних послуг він вважає протиправними та на яких умовах вимагає переукласти договір. При цьому ОСОБА_1 не звертався з вимогою (пропозицією) укласти такий договір безпосередньо до МКП «Миколаївводоканал».

В частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності голови правління та протизаконними дій головного бухгалтера в частині нарахувань житлово-комунальних послуг, сплати по договорам без затвердженого фінансового плану та згоди співвласників будинку, стягнення з голови правління ОСББ моральної та матеріальної шкоди у розмірі 10000 грн, судове рішення мотивоване тим, що відповідачем ОСОБА_1 визначено ОСББ «Волга», водночас позивачем заявлені вимоги про визнання неправомірною бездіяльності голови правління, стягнення з нього шкоди, та визнання протизаконними дій головного бухгалтера, які не визначені ним в якості відповідачів у вказаній справі. Крім того, позивачем взагалі не персоналізовано вказаних осіб, не зазначено їх прізвища, імена та по батькові, поштові адреси тощо.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просив вказане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю всіх членів сім`ї ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (подружжя), ОСОБА_3 (доньки ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 (сина ОСОБА_3 ). Квартира була придбана за спільні сімейні кошти, оформивши договір купівлі-продажу на ОСОБА_3 . Кошти сімейного бюджету витрачаються для задоволення всіх потреб родини. Всі члени сім`ї домовилися, що здійснення дій по утриманню спільного житла покладається на ОСОБА_3 з використанням нею грошей з бюджету сім`ї, що і підтверджується квитанціями та систематичною сплатою послуг з ЖКГ ОСОБА_3 . Інтереси сім`ї представляє ОСОБА_1 . А тому, на думку позивача, оскільки він є власником вказаної квартири, яка є спільною сумісною власністю, він є і співвласником багатоквартирного будинку, а тому має право на участь в управлінні багатоквартирним будинком та знайомитися з документами ОСББ, та право оскарження надлишково нарахованих та сплачених коштів за послуги ЖКГ.

Апелянт зазначає, що судом не надано оцінки того, що послуги за питну воду, які надає КП «Миколаївводоканал» не сплачується споживачем виконавцю послуги, а сплачуються на загальний рахунок ОСББ. При цьому рахунки на сплату за використання питної води взагалі не надаються.

Позивач вказує, що відповідач безпідставно нараховував кошти за використання питної води, які не використовуються мешканцями квартири АДРЕСА_2 , а також привласнив кошти, які останній відмовився визнати, як кошти перераховані за постачання питної води (750 грн). Позивачем наданий свій розрахунок заборгованості ОСББ перед квартирою АДРЕСА_2 за водопостачання. А також позивачем був приведений розрахунок надлишкових нарахувань внесків за квартиру. Однак, на думку апелянта, судом взагалі не були розглянуті ці розрахунки, та не було надано належної оцінки цим доказам.

Вважає, що надлишково сплаченими коштами, якими заволоділо ОСББ, позивачу заподіяна шкода сімейному бюджету.

Апелянт вказує, що судом не врахований правовий статус ОСББ, яке не є ні управителем, ні власником спільного майна багатоквартирного будинку, і не має правових підстав вступати в правовідносини з виконавцями комунальних послуг. Суд не врахував наявність чи відсутність у ОСББ повноважень на вчинення правочинів, яких вимагає виконавець комунальних послуг. У ОСББ відсутня безпечна та достовірна система експлуатації інженерних мереж, відсутній належний бухгалтерський облік споживання холодної води, та відсутній контроль керівництва ОСББ з вказаних питань. ОСОБА_1 зазначає, що судом не були досліджені документи щодо членства в ОСББ.

В матеріалах справи відсутні докази, на яких підставах у бухгалтерії ОСББ обліковується завищена площа квартири, яка не відповідає зазначеній у технічному паспорті.

Крім того, апелянт зазначав, що представник відповідача адвокат РябецьГ.Я. не має чинного права на зайняття адвокатською діяльністю, а також у матеріалах справи відсутні документальні підтвердження надання правової допомоги, а тому у суду були відсутні підстави включати до судових витрат витрати відповідача на послуги адвоката.

Узагальненні доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу від представника відповідача ОСББ «Волга» - адвоката Рябець Г.Я. надійшов відзив, в якому посилаючись на безпідставність апеляційної скарги, представник відповідача просила вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. На думку відповідача, суд, розглянувши всі надані докази, врахувавши позицію сторін, ухвалив об`єктивне та законне рішення, яким справедливо відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача зазначала, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що саме він має право та від свого імені звертатися до суду та вимагати усунення нібито порушень з боку ОСББ. ОСОБА_1 не доведено про порушення головою ОСББ його прав як громадянина, який не є членом ОСББ.

Зазначає, що апелянт помилково вважає, що квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю членів родини лише на підставі домовленості між ними і що він є співвласником квартири. А також помилково вважає, що ОСББ «Волга» не визначилося з формою управління будинком, не розуміючи що ОСББ це і є форма управління будинком, створена для управління, утримання і використання спільного майна.

Стосовно повноважень представника ОСББ «Волга», то вона зазначала, що перевірка правових підстав представництва не належить до предмета спору, а тим паче до компетенції апелянта.

Крім того, представник відповідача зазначала, що позовні вимоги заявлені неналежним позивачем, так як ОСОБА_1 не є співвласником в багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_4 .

На вказаний відзив від позивача надійшла відповідь, в якій позивач стосовно викладених у відзиві обставин, зазначив, що предметом спору у цій справі, на його думку, є певна матеріально-правова вимога до відповідача неправомірне нарахування грошових коштів за житлово-комунальні послуги, які позивач не отримував і стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

На думку позивача, надлишково сплачені кошти співвласниками за ненадані житлово-комунальні послуги квартири привласнюються посадовими особами ОСББ з метою особистого збагачення.

Відповідач у відзиві не спростовує сам факт протизаконних дій посадових осіб ОСББ, а з метою уникнення від спростування наведених противоправних фактів вказує, що ці факти встановлені неналежною особою. Відповідач просить суд відмовити позивачу у позові, посилаючись на те, що він не є власником квартири АДРЕСА_3 , а тому є неналежним позивачем, при цьому не надає оцінки доказам позивача про протиправні дії, які робить саме відповідач.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

2. Мотивувальна частина

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 08 липня 2021 року, за яким ОСОБА_3 подарувала йому вказане нерухоме майно (а.с. 76, 110, 111).

ОСОБА_3 вказана квартира належала на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2021 року (а.с. 107-108).

ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 з 18 вересня 2023 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10, 11).

ОСОБА_2 є, відповідно, матір`ю та бабусею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Співвласниками будинку АДРЕСА_4 створено ОСББ«Волга» (а.с. 65).

Згідно акту приймання-передавання квартири від 11 лютого 2021 року ОСОБА_3 прийняла відповідно до технічного паспорту кв. АДРЕСА_3 . Покази лічильника холодної води склали 698 м.куб. (а.с. 24-25).

29 березня 2021 року ОСОБА_3 було здійснено оплату комунальних послуг по АДРЕСА_1 на користь ОСББ «Волга», в сумі 750 грн.

Відповідно до технічного паспорту загальна площа квартири кв. АДРЕСА_3 складає 61,4 кв.м. (а.с. 32-34).

У відповідності до квитанцій, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_3 здійснювала оплату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 , в період з березня 2021 року по січень 2024 року (а.с. 14-22).

Згідно відомості за січень 2024 нарахування по кв. АДРЕСА_3 склали: холодна вода 374,48 грн, експлуатаційні витрати 338,50грн, разом 712,98 грн, борг на початок місяця 87,42 грн, разом до сплати 800,40 грн. (а.с. 13).

Згідно розрахунку за 2021 рік нарахування по кв. АДРЕСА_3 березень склали за водопостачання 64,58 грн, витрати води 2 куб.м. (а.с.35).

Позиція апеляційного суду

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів громадян.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 11 вересня 2018 року у справа № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18)

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Щодо вимог зобов`язати відповідача надати відповідні документи.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСББ «Волга» надати для ознайомлення належно завірені копії статуту цього ОСББ в новій редакції; копію договору про питне водопостачання та водовідведення за 2023-2024 роки; протоколи загальних зборів за 2021-2023 роки; узгоджений загальними зборами бюджет на 2021-2024 роки; калькуляцію витрат по ст. внескам на управління ОСББ за 2023-2024 роки; звіти та плани про доходи та витрати за 2023-2024 роки; акти обстежень конструкцій дому та інженерних мереж

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на Закони України "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про житлово-комунальні послуги", як на правові підстави своїх вимог, а обґрунтовуючи вимоги про надання йому відповідачем письмової інформації, зазначеної у позові, зауважив, що на його неодноразові запити до голови правління ОСББ «Волга» надати йому для ознайомлення вказані документи відповідачем було відмовлено.

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено поняття терміну інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, а терміну документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Статтею 5 цього Закону передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із вимогою надати йому для ознайомлення вказані в позові документи, матеріали справи не містять.

Встановивши, що в чотирьох запитах, на які посилався позивач, та які долучені до матеріалів справи, містяться лише вимоги про надання розрахунків заборгованості по сплаченим внескам, актів звірки, відомостей про фактичний стан взаємних розрахунків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цієї частини позовних вимог.

Посилання суду на інші підстави для відмови в задоволенні вказаних вимог, зокрема на те, що позивач не є власником квартири та членом ОСББ, не призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а тому не може бути підставою для скасування судового рішення.

Що стосується вимог провести перерахунок комунальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 цього Закону визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії (частина сьома статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник, зокрема, має право: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.

Об`єднання на вимогу співвласника зобов`язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти.

Порядок здійснення прав співвласників визначається законом. Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників. Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Термін "співвласники багатоквартирного будинку" вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Як зазначалосьвище, квартира АДРЕСА_3 в період з 10 лютого 2021 року по 08 липня 2021 року належала на праві власності ОСОБА_3 , а період з 08 липня 2021 року по теперішній час право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_4

ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання в зазначеній квартирі з 18 вересня 2023 року.

Водночас, оплату зазначених в позові платежів здійснювала саме ОСОБА_3 , а не позивач ОСОБА_1 .

За такого, колегія суддів вважає, що між позивачем та відповідачем не виникало правовідносин з оплати послуг за обслуговування будинку в спірний період, а тому вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок таких виплат є безпідставним.

Щодо вимог зобов`язати відповідача переукласти договір.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив суд зобов`язати переукласти договір на водопостачання та водовідведення з урахуванням рекомендацій Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 травня 2011 року.

В позовній заяві позивач обґрунтовував зазначені вимоги посилаючись на пункт 5 зазначених Рекомендацій, в якому зокрема зазначено, що ОСББ як колективний споживач (а, відтак і власники квартир у відповідному будинку) повинно оплачувати відповідні комунальні послуги за ціною меншою, ніж власники квартир, з якими виконавець укладає договори про надання послуг безпосередньо. Завдяки цьому у власників, які об`єдналися в ОСББ, з`явиться стимул і економічна зацікавленість в укладанні "колективних" договорів - чого, зі свого боку, прагнуть і виконавці комунальних послуг.

Отже вказані рекомендації спрямовані на стимулювання власників квартир на укладення колективних договорів про постачання комунальних послуг.

Між тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що ОСББ не має правових підстав вступати в правовідносини з виконавцями комунальних послуг, не зобов`язано укладати договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з обслуговуючою організацією, а такі послуги мають надаватись безпосередньо власникам приміщень на підставі прямих договорів.

Разом з тим, звертаючись із вимогою до ОСББ «Волга» переукласти договір на водопостачання та водовідведення, позивач не зазначив, з ким саме він просить переукласти такий договір, та на яких умовах вимагає переукласти договір.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначених законом або договором.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним основний висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вказаних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_3 , суперечать договорам купівлі-продажу та дарування вказаної квартири.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу вказаної квартири від 10 лютого 2021 року, ОСОБА_3 особисто придбала зазначену квартиру. В подальшому вона подарувала цю квартиру своєму сину ОСОБА_4 .

Отже, відповідно до правоустановчих документів єдиним власником квартири є ОСОБА_4 .

Твердження ОСОБА_1 про те, що він є співвласником квартири на підставі частини 4 статті 355 ЦК України, не відповідає порядку набуття ОСОБА_4 права власності на вказане нерухоме майно, а тому є наслідком помилкового тлумачення положень статті 355 ЦК України.

Щодо вимог про визнання неправомірною бездіяльність голови правління та протизаконні дії головного бухгалтера, а також стягнення з голови правління матеріальної та моральної шкоди.

Як вбачається зі змісту статей33,36,119 ЦПК України(у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі№ 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Пред`являючи вимоги про визнання неправомірною бездіяльності голови правління ОСББ «Волга» та протизаконні дії головного бухгалтера цього ОСББ, а також стягнення з голови правління ОСББ «Волга» матеріальної та моральної шкоди, позивач зазначив як відповідача лише саме ОСББ «Волга», але не визначив відповідачем голову правління та головного бухгалтера цього ОСББ. В зв`язку з цим вказані особи не були залучені до участі в розгляді справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 квітня 2018 року у справі№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

За такого, основний висновок суду першої інстанції, про відмову в задоволенні вимог позивача до ОСББ «Волга» про визнання неправомірною бездіяльність голови правління та протизаконні дії головного бухгалтера в частині нарахувань житлово-комунальних послуг, сплати по договорам без затвердженого фінансового плану та згоди співвласників будинку, а також стягнення з голови правління на користь позивача моральної та майнової шкоди, є правильним.

Щодо витрат на правову допомогу.

Суд стягнув з позивача на користь відповідача 2000 грн витрат на правову допомогу.

Заперечуючи проти стягнення таких витрат, позивач в апеляційній скарзі зазначав, що адвокат РябецьГ.Я. не має чинного права на зайняття адвокатською діяльністю, а також у матеріалах справи відсутній належним чином оформлені касовий ордер або платіжне доручення про передачу коштів адвокату від ОСББ «Волга», а також відсутні документальні підтвердження надання правової допомоги відповідачу, а тому у суду були відсутні підстави включати до судових витрат витрати відповідача на послуги адвоката.

Відповідно до частини першоїстатті 60 ЦПК Українипредставником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною четвертоюстатті 62 ЦПК Україниповноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У частинах першій та другійстатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»визначено, щоадвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги може бути, зокрема, ордер. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним, зокрема, з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Відповідно до частини четвертої статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження 14-26цс21), а також у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18ц.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2024 року між ОСББ «Волга» в особі директора Голубка В.Ю. та адвокатом Рябець Г.Я. укладений договір-доручення про надання правничої допомоги (а.с.138-139). Також до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої допомоги, оформлений на підставі зазначеного договору (а.с. 72).

Адвокат Рябець Г.Я. здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 557, виданого 20 жовтня 2009 року КДКА Миколаївської області (а.с.142).

Отже, до матеріалів справи долучено належні документи на підтвердження повноважень адвоката, передбачені статтею 62 ЦПК України.

З акту приймання-передачі виконаної роботи від 01 липня 2024 року вбачається, що роботи, передбачені договором про надання правничої допомоги у цивільній справі № 489/1402/24 виконані, витрачено 7 годин роботи адвоката, а саме, попереднє опрацювання матеріалів, законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини: 2 години; формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів та їх отримання для справи: 1 година; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання, письмові пояснення, адвокатські запити): 2 години; судове представництво (2 судових засідання): 2 години.

Роботу виконано у повному обсязі згідно з умовами договору.

За виконану роботу ОСББ «Волга» сплатило адвокату винагороду у розмірі 10500 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 01 липня 2024 року (а.с.140, 141).

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги, що в задоволенні позову відмовлено, тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника відповідача адвоката Рябець Г.Я. у судових засіданнях при розгляді даної справи, приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, інвалідом ІІ групи, а також те, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі обґрунтовані, стягнув 2000грн витрат на правничу допомогу.

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи приписи частини четвертої статті 137ЦПК України щодо врахування співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на рівень складності справи та ціни позову, з урахуванням засад розумності та справедливості у контекстіобсягу заперечень,наданих позивачем, вважає, що такі витрати є обґрунтованими.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінськогорайонного судум.Миколаєва від04жовтня 2024року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіТ.Б. Кушнірова Н.О. Тищук

Повне судове рішення складене 13 січня 2025 року.