Рішення

від 13.01.2025 по справі 160/27032/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокуСправа №160/27032/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/27032/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ: 38621185), до відповідача-2: Державне підприємство «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ: 37533381) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі позивач) до відповідача-1: Міністерство освіти і науки України, до відповідача-2: Державне підприємство «Інфоресурс», до відповідача-3: Відокремлений структурний підрозділ «Технологічний фаховий коледж Дніпровського аграрно-економічного університету», яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/27032/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

22 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано уточнену позовну заяву, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивачем виключено з кола відповідачів навчальний заклад, позовні вимоги викладено в наступній редакції:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України по створенню алгоритму з видачі довідки передбаченої додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560, що описаний у листі Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 та дорученні Міністерства освіти і науки України від 31 травня 2024 року № 1/34-Д-24, який перешкоджає отримати таку довідку позивачу з відміткою про НЕ порушення послідовності здобуття освіти, з урахуванням того, що він раніше навчався на тому самому рівні освіти на якому навчається зараз у послідовності визначеною частиною 2 статті 10 Закону України Про освіти, але так і не здобув такий рівень освіти;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до алгоритму видачі довідок передбачених додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560, направивши відповідне розпорядження оперативно-розпорядчого характеру (доручення, лист, технічне завдання тощо) на адресу, Державного підприємства «Інфоресурс», який дозволить сформувати для позивача довідку передбачену додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560, про НЕ порушення послідовності здобуття освіти особами, які здобувають освіту у послідовності визначеною частиною 2 статті 10 Закону України Про освіти та за якими у нього немає відповідного диплома про здобуття такого рівня освіти незважаючи на попередні спроби позивача здобути освіту такого самого рівня;

- визнати протиправними дії Державного підприємства «Інфоресурс», які полягають у формуванні довідки передбаченої додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р., № 560, за допомогою Єдиної державної електронної бази з питань освіти та яка реалізує механізм видачі таких довідок з відміткою про порушення послідовності здобуття освіти позивачем, як особи яка раніше здобувала певний рівень освіти та так і не отримали диплом про його здобуття, але на момент формування довідки здобуває освіту у послідовності визначеною частиною 2 статті 10 Закону України Про освіти;

- зобов`язати внести зміни до програмних комплексів (алгоритмів), які дозволять отримати навчальним закладам в якому навчається позивач довідки передбаченій додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р., № 560, у якій буде зазначено про НЕ порушення послідовності (Так, не порушує) здобуття позивачем освіти, оскільки він навчається на певному рівні освіти у послідовності визначеною частиною 2 статті 10 Закону України Про освіти та у зв`язку з відсутністю у нього диплому про освіту встановленого зразка, з урахуванням попереднього навчання та не отримання відповідного диплому про освіту на якому зараз навчається позивач.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідачів, які призвели до видачі позивачу довідки неналежного змісту. Зазначає, що його попередній період навчання не є здобуттям освіти за тим самим рівнем освіти, що здобувається позивачем зараз, адже під час минулого навчання позивача було відраховано, тобто - він не здобув рівень освіти, за яким навчався, а тому наразі здобуває такий рівень освіти вперше, в зв`язку з чим має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27032/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

12 листопада 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 надійшов відзив, в якому відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що не є суб`єктом владних повноважень, в свою чергу розпорядником ЄДЕБО є відповідач-1, а відповідач-2 є технічним адміністратором. Саме розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Заповнення інформації в спірних довідці здійснюється на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО автоматично за алгоритмом, визначеним відповідачем-1 у листі від 03.06.2024 року №1/9758-24. Законодавством не уповноважено відповідачем на формування і видачу здобувачам освіти довідок.

З відзивом надано пояснення на виконання ухвали суду про витребування доказів, згідно яких загал освіти не має технічної можливості вносити зміни у поля довідки, в т.ч. самостійно викладати графу стосовно послідовності освіти, яка здобувається, а також забезпечити видачу здобувачу освіти довідки у самостійно зміненому вигляді.

14 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 (копія доручення з додатками додається) встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. 03.06.2024 Міністерство освіти і науки України надіслав керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» листа № 1/9758-24 від 03.06.2024 (копія листа додається), яким роз`яснив особливості правильного формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти. Лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24 містить інформацію, якою роз`яснено алгоритм (методику) визначення послідовності здобуття освіти та формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Представник Позивача звернувся до МОН зі зверненнями щодо порушення послідовності здобуття освіти. За результатами розгляду звернень, представника Позивача інформовано (копія листа МОН №3/7167-24 від 08.10.2024 додається), що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Відповідно до зазначеної норми Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 (17.01.1996) у 2013 році був зарахований до вищого навчального закладу «Університет імені Альфреда Нобеля» за освітнім напрямом підготовки бакалавр за спеціальністю 6.030503 «Міжнародна економіка», відрахований 01.02.2014. У 2024 році був зарахований до відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Дніпропетровського державного аграрноекономічного університету» за освітньо-професійним ступенем фаховий молодший бакалавр за спеціальністю 181 «Харчові технології». Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. Саме тому у довідці, на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує». Наголошуємо, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 (17.01.1996) у 2013 році був зарахований до вищого навчального закладу «Університет імені Альфреда Нобеля» за освітнім напрямом підготовки бакалавр за спеціальністю 6.030503 «Міжнародна економіка», відрахований 01.02.2014. У 2024 році був зарахований до відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Дніпропетровського державного аграрноекономічного університету» за освітньо-професійним ступенем фаховий молодший бакалавр за спеціальністю 181 «Харчові технології». Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним.

Звертає увагу суду, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Відтак, вимога позивача не може бути задоволена, оскільки, з огляду на вищевикладене та враховуючи, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 (17.01.1996) у 2013 році був зарахований до вищого навчального закладу «Університет імені Альфреда Нобеля» за освітнім напрямом підготовки бакалавр за спеціальністю 6.030503 «Міжнародна економіка», відрахований 01.02.2014, відсутні правові підстави для скасування відповідної історії навчання.

20 листопада 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-1 повторно надійшли відзив та пояснення, ідентичні раніше поданим.

20 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що з положення п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко вбачається, що задля отримання відстрочки на підставі цього пункту, особи мають здобувати рівень освіти вищий за раніше здобутий (!) рівень освіти, тобто прив`язка йде саме до факту здобуття (завершений процес), а не процесу набуття знань та навичок, як невірно зазначає у відзиві відповідач-1. Окрім цього, відповідачем-1 зроблено хибний, нічим не підтверджений висновок про те, що якщо особі надаються освітні послуги це формує відповідні знання, уміння, навички та загальні компетентності, що, по-перше, не може бути висновком, який стосується всіх здобувачів освіти, а, по-друге, не може стосуватись конкретно позивача ОСОБА_1 , так як жодних доказів того, що під час незавершеного здобуття ним освіти у Вищому навчальному закладі «Університет імені Альфреда Нобеля», на освітньому рівні бакалавр, він набув (сформував) відповідні знання, вміння, навички, - немає в матеріалах справи. Наголошує, що «здобутий рівень освіти» може бути підтверджений виключно дипломом про таку освіту, і ні в якому разі здобувач освіти, який був відрахований з закладу освіти не може вважатись таким, який «здобув рівень освіти», так як в нього відсутнє документальне підтвердження у вигляді документу про освіту та додатку до нього, в якому і мало б бути чітко вказано, які знання, вміння та навички сформував студент, у вигляді оцінок в додатку до диплому по дисциплінам, які вивчав здобувач освіти. В іншому випадку, якщо «здобуття рівня освіти» прирівнюється до формального факту зарахування студента на навчання, за логікою відповідача-1, то взагалі втрачається сенс в отриманні документів про освіту, що порушує основні принципи здобуття освіти та надання освітніх послуг та не відповідає чинному законодавству в сфері освіти та науки України. Відповідачами не було подано жодних доказів, які б підтверджували те, що Гречановський «здобув рівень освіти» під час свого навчання у Вищому навчальному закладі «Університет імені Альфреда Нобеля», на освітньому рівні бакалавр. А теза про те, що «повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності» також не є доведеною, так як відсутні докази того, що такі знання, уміння, навички вже були сформовані раніше. В даному ж випадку ОСОБА_1 був відрахований зі спеціальності Міжнародна економіка, а наразі навчається на спеціальності Харчові технології, тож зрозумілим є те, що жодних умінь та навичок по спеціальності на якій він навчається наразі отримано у минулому не було. Також зазначає, що саме відповідач-2, може внести фактичні зміни до скрипту - алгоритму формування довідки про послідовність чи не послідовність здобуття освіти, а тому він у даній справі є належним відповідачем

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно довідки ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля» від 28.08.2024 року №445 позивач навчався в даному навчальному закладі за спеціальністю «Міжнародна економіка» на контрактній основі: зарахований наказом від 23.08.2013 року №71-10-У, відрахований наказом від 31.01.2014 року №14-65-У.

Ця ж обставина підтверджується і академічною довідкою від 13.09.2024 року №333, складеною ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля» навчальним закладом, за змістом якої позивача відраховано за невиконання умов договору. Позивач навчався за ступенем вищої освіти: бакалавр.

Відповідно до Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 27.08.2024 року №214435 (далі Довідка), складеної щодо позивача, він навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Технологічний фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» за денною формою здобуття освіти, спеціальність « 181. Харчові технології» з 01.09.2024 року, наказ про зарахування від 19.08.2024 року №127-С. Позивач навчається за ступенем вищої освіти: фаховий молодший бакалавр.

У довідці зазначено: на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначеною ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

У відомостях про документи про освіту вказані свідоцтво про базову загальну середню освіту та атестат про повну загальну середню освіту.

Згідно наданої позивачем виписки з ЄДЕБО щодо нього обліковується інформація про навчання у ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля», 28.04.2014 року встановлено статус «відраховано із ЗО», а також інформація про поточне навчання, вказане раніше.

Вважаючи протиправним відображення у Довідці відомостей про порушення послідовності здобуття освіти згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі Закон №3543-XII) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Частинами 7-9 ст. 23 Закону №3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року № 2145-VIII (далі Закон №2145-VIII) рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій;

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону №2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Частиною 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII (далі Закон №1556-VII) визначено рівні та ступені вищої освіти, зокрема, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

За ч. 2-4 ст. 5 Закон №1556-VII здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:

1) молодший бакалавр;

2) бакалавр;

3) магістр;

4) доктор філософії/доктор мистецтва;

Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6, 10 ст. 7 Закону №1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями:

диплом молодшого бакалавра;

диплом бакалавра;

диплом магістра;

диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

У документі про вищу освіту зазначаються назва закладу вищої освіти (наукової установи), що видав цей документ (у разі здобуття вищої освіти у відокремленому підрозділі закладу вищої освіти (наукової установи) - також назва такого підрозділу), назва освітньої програми, а також кваліфікація, що складається з інформації про здобутий особою ступінь вищої освіти, спеціальність (крім міждисциплінарних освітніх програм), спеціалізацію, предметну спеціальність (за наявності) та професійні кваліфікації (у разі присвоєння).

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою. У документі про вищу освіту зазначається найменування органу (органів) акредитації, а в додатку до документа про вищу освіту - інформація про видані ним (ними) відповідні акредитаційні сертифікати, рішення.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі Порядок №560).

За п. 1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За п. 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Додатком №5 до Порядку №560 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі Перелік).

Для п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII Переліком вимагається надання довідки про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Сторони не заперечували факт попереднього навчання позивача, вступ ним до закладу вищої освіти (за освітнім рівнем «бакалавр») та його подальше відрахування без завершення освіти, як не заперечували і поточне здобуття позивачем вищої освіти (за освітнім рівнем «фаховий молодший бакалавр»). Натомість цей спір виник в зв`язку з різною правовою оцінкою значущості факту попереднього навчання позивача, яке не було завершене.

Так, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації необхідним є надання довідки, щодо змісту якої і виник цей спір.

Суд зазначає, що визначальним для вирішення питання про право особи на відстрочку є встановлення її відповідності вимогам саме п. 1 ч. 3 ст. 23 Закон №3543-XII як нормі права вищої юридичної сили, яка при цьому є матеріальною нормою, що і встановлює відповідне правило поведінки.

Буквальне тлумачення цієї норми права свідчить, що право на відстрочку пов`язане з порівнянням рівня освіти, що здобувається особою наразі, а також рівня освіти, що був здобутий особою раніше. Така послідовність наявна у ч. 2 ст. 10 Закон №2145-VIII.

Позивач первинно навчався на бакалавра, а зараз навчається на фахового молодшого бакалавра, тобто дійсно здобуває рівень освіти не послідовний відносно рівня освіти, який здобував первинно.

Водночас, слово «здобутий» є пасивним дієприкметником минулого часу, при цьому завершеність виду дієприкметника успадковується від вихідного дієслова, в даному випадку йдеться про завершену (доконану) форму дієслова «здобувати». Тобто, йдеться не просто про отримуваний, а саме про отриманий рівень освіти. Так, навіть нормативне визначення категорії «рівень освіти» оперує поняттям «завершений» етап освіти.

Тобто, для цілей врегулювання спірних в даній справі правовідносин порівнювати належить саме здобуті рівні освіти, не беручи до уваги не здобуті рівні освіти, за яким особа навчалась, однак не завершила навчання.

В свою чергу з системного тлумачення вищевикладених нормативних положень законодавства здобуття рівня освіти засвідчується видачею особі документу про освіту відповідного рівня (диплому). Зазначене узгоджується з Переліком обов`язкової інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (науковий ступінь), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 року №811.

При цьому суд вже зазначав, що інформація про видані дипломи міститься в ЄДЕБО (ч. 10 ст. 7 Закону №1556-VII).

Таким чином, належним способом взаємодії в рамках спірних правовідносин є порівняння саме дипломів, які має особа, з дипломом, який особа отримає за результатом поточного навчання.

Повертаючись до обставин цієї справи суд повторює, що сторонами не заперечувалося, що позивач не здобув рівень освіти «бакалавр», за яким навчався раніше. Відповідний диплом відсутній, докази зворотного відповідачами не надано.

Суд відхиляє усі доводи відповідача-1 стосовно значущості попереднього навчання позивача, оскільки юридичне значення має завершеність навчання та здобуття в зв`язку з цим рівня освіти, а не саме лише перебування певний час у статусі здобувача освіти без отримання диплому через відрахування.

Як наслідок, суд констатує, що належним викладом Довідки у відповідній частині є зазначення щодо позивача інформації про те, що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою ст. 10 Закону України «Про освіту», а у відповідній графі має бути вказано «Так, не порушує».

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №440/170/20.

Ця обставина свідчить про те, що зміст Довідки щодо позивача не міг визначатися на підставі згаданих сторонами листів відповідача-1 або доручення міністра освіти і науки України.

Водночас, ця ж обставина свідчить і про те, що ці документи не створювали впливу на права і свободи позивача, а тому не можуть ним оскаржуватися.

Окрім цього, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 16.02.2021 року у справі №320/950/19, від 14.03.2018 року у справі №815/219/17, від 22.11.2018 року у справі №766/12374/17.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №161/16515/16-а.

Конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою суду (правосуддя) є захист порушених прав та свобод, належних людині, яка звертається за захистом (її суб`єктивних прав). Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 30.06.2021 року у справі №305/2127/16-а.

Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.02.2020 року у справі №821/375/17.

Законодавство України не передбачає можливості подання позову в «інтересах правопорядку», який відомий у теорії права як actio popularis.

Для звернення до суду особа (позивач) повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору. Матеріально-правовий інтерес у порушенні справи - це зв`язок позивача із зазначеним у позовній заяві предметом судового захисту, питання про наявність або відсутність якого вирішується суддею під час попереднього дослідження матеріальної правоздатності позивача, заявленої до суду вимоги та її підстави. Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Юридична зацікавленість (інтерес) у зверненні до суду повинна мати об`єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб`єктивного твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.12.2019 року у справі №1340/4243/18.

Суд констатує, що наявна система нормативно-правового регулювання спірних правовідносин зумовлює висновок про те, що відповідальним суб`єктом владних повноважень за порушення прав позивача є відповідач-1 одноособово, в той час як відповідач-2 не є самостійним суб`єктом у відповідних правовідносин. Як наслідок, у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 належить відмовити, оскільки як порушення, так і захист прав позивача повною мірою зумовлений поведінкою саме відповідача-1.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2906,88 грн, що підтверджується платіжним документом від 08.10.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 як суб`єкта владних повноважень, протиправність дій якого встановлена за результатом судового розгляду, а також пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ: 38621185), до відповідача-2: Державне підприємство «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ: 37533381) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей про відсутність порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ: 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 гривень (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 297, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко