Рішення

від 13.01.2025 по справі 300/5569/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. справа № 300/5569/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп «Княгиничі», про визнання протиправним та скасування розпорядження, а також зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі Івано-Франківська ОДА, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації від 19.01.2024 №22 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом»;

зобов`язати Івано-Франківську обласну державну (військову) адміністрацію надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (рибогосподарської технологічної водойми нагульного ставка №2, площею водного дзеркала 6,2186 га, об`ємом 49,749 тис. м. куб.) орієнтовною площею 6,6000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду, яка знаходиться за межами с. Воскресинці на території Рогатинської міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у грудні 2023 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (рибогосподарської технологічної водойми нагульного ставка №2, площею водного дзеркала 6,2186 га, об`ємом 49,749 тис. м куб.) орієнтовною площею 6,6000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду. Проте, відповідач відмовив позивачу, прийнявши оскаржуване розпорядження та в обґрунтування відмови послався на відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію речових прав на орендовані позивачем гідротехнічні споруди. ОСОБА_1 вказує на те, що гідротехнічні споруди є складовими частинами штучних поверхневих водних об`єктів рибогосподарської технологічної водойми (нагульного ставку), а тому гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності чи іншого речового права, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю. На думку позивача, орендовані гідроспоруди в силу ст. ст. 181-187 ЦК України нерозривно пов`язані з водними об`єктами, на яких розташовані, є приналежною річчю водойм, тобто головної речі та, з огляду на специфіку водних ресурсів, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не можуть бути відокремлені від останнього та не можуть бути окремим об`єктом права власності та іншого речового права. Таким чином, державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі. Враховуючи наведене, позивач вважає, що оскаржуваним розпорядженням відповідач порушив його право на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки ФОП ОСОБА_1 є орендарем нерухомого майна державної власності (гідротехнічних споруд), якому згідно абзацу 24 ч. 2 ст. 134 ЗК України, підлягає передача в користування на неконкурентних засадах (на земельних торгах) земельна ділянка, зазначена в клопотанні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

09.07.2024 Івано-Франківська ОДА подала суду відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки зазначена у клопотанні земельна ділянка належить до території, на яку видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року, яким рибцеху Княгиничі Івано- Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР (далі рибцех Княгиничі) виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих надано у користування земельні ділянки площею 290,2 га для розведення риби в межах згідно з планом землекористування (в межах ур. Княгиничі, ур. Васютин, ур. Воскресинці), які на даний час входять в склад Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франквського району Івано-Франківської області. Тобто, за доводами відповідача, земельна ділянка, стосовно якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, вже перебувала у постійному користуванні (з 1986) рибцеху Княгиничі. Водночас, Івано-Франківська обласна державна адміністрація не вилучала із постійного користування рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР земельну ділянку площею 6,6000 га. Разом з тим, ОСОБА_1 також не додано до клопотання письмову згоду землекористувача, яка засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки), яка є передумовою для подальшого вилучення такої земельної ділянки.

Щодо доводів позивача про те, що він є орендарем нерухомого майна державної власності (гідротехнічних споруд), якому згідно абзацу 24 частини 2 статті 134 ЗК України підлягає передача земельної ділянки в користування на неконкурентних засадах (на земельних торгах), то відповідачем наголошено, що порядок, встановлений статтею 123 Земельного кодексу України стосовно передачі в оренду земельних ділянок, може бути застосований до громадян, юридичних осіб, визначених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, які мають у власності об`єкти нерухомого майна. При цьому, позивачем не зареєстровано право власності на об`єкти, які передані йому в оренду. Про відсутність такої реєстрації вказано у оскаржуваному розпорядженні. Отже, позивач не наділений правом, в розумінні статей 124, 134 ЗК України, подавати клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду.

Таким чином, враховуючи недодержання вимог щодо належності суб`єкта звернення та ненадання погодження землекористувача, відповідач вважає, що спірне розпорядження є законним та обґрунтованим, а тому у задоволенні просить відмовити (а.с. 114-119).

12.08.2024 позивач подав суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що зі змісту копії державного акту серії Б №083427 від 1986 року, доданого до відзиву, сам акт не було зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею. Також вказав, що до повноважень Івано-Франківської ОДА входить розпорядження спірними землями, дозволів на розроблення документації із землеустрою на території с. Воскресинці та с. Васючин Рогатинської міської територіальної громади станом на 11.07.2024 не видавав. Тому, на думку позивача, є безпідставними висновки відповідача про те, що земельна ділянка, щодо якої ФОП ОСОБА_1 звернувся з клопотанням, залишається у користуванні землекористувача, є сформованою та позивач не належить до суб`єктів, визначених ст. 92 ЗК України, не додавши, при цьому, письмову згоду землекористувача.

Окрім цього, позивач відмітив, що згідно договору оренди державного майна від 10.11.2021 №30/21, він є орендарем нерухомого майна гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, які розташовані на земельній ділянці державної власності, що спростовує висновок відповідача про те, що позивач не наділений правом подавати клопотання про надання в оренду відповідної земельної ділянки під водою, в межах якої здійснюється аквакультура (а.с. 133-135).

12.08.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення усіх обставин справи (а.с. 140).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, а також зобов`язання до вчинення дій залишено без задоволення (а.с. 158-160).

Відповідач використав своє право на подання заперечення на відповідь на відзив, яке надійшло суду 15.08.2024. Так, у вказаному запереченні представник відповідача повторно наголосила, що розпорядження від 19.01.2024 №22 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом» прийнято відповідно до норм чинного законодавства, а тому просила у задоволенні позову відмовити (а.с. 141-143).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 витребувано у Державному архіві Івано-Франківської області додаткові докази по справі, а саме: 1) належним чином засвідчену копію державного акту на право користування землею серії Б №083427, виданого виконкомом Рогатинської районної Ради депутатів трудящих; 2) належним чином засвідчену копію (витяг) рішення виконавчого комітету Рогатинської районної Ради депутатів трудящих, яке слугувало підставою для видачі акта серії Б №083427; 3) належним чином засвідчену копію книги записів державних актів користування землею із записом про реєстрацію акту на право користування землею серії Б №083427 (а.с. 163-165).

На виконання ухвали суду від 20.09.2024 Державним архівом Івано-Франківської області надано відповідні докази, які надійшли на адресу суду 03.10.2024 (а.с. 168-172).

25.10.2024 представник відповідача подала до суду клопотання про залучення до участі у даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп «Княгиничі» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача (а.с. 176-177).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 залучено до участі у справі №300/5569/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп «Княгиничі» (надалі ТОВ «КСП рибгосп «Княгиничі», третя особа). Також вказаною ухвалою встановлено третій особі десятиденний строк для подання пояснень щодо позову (відзиву) з дня його отримання (а.с. 187-189).

04.12.2024 ТОВ «КСП рибгосп «Княгиничі» подало суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначено, що земельна ділянка, із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої позивач звернувся до Івано-Франківської ОДА, з 1986 року і по даний час перебуває у безперервному постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп Княгиничі» (в порядку правонаступництва згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2007 в справі №3/282) та підпадає під дію державного акту на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року. Вказане, за доводами третьої особи, свідчить про те, що ТОВ «КСП рибгосп «Княгиничі» на даний час є діючим та законним користувачем вказаної земельної ділянки. При цьому, до ТОВ «КСП рибгосп «Княгиничі» із заявою про надання нотаріально засвідченої згоди щодо можливості вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача ОСОБА_1 не звертався, така згода йому не надавалась і не може бути надана за будь-яких умов, оскільки земельна ділянка, із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої позивач звернувся до Івано-Франківської ОДА, використовується підприємством за цільовим призначенням. Додатково звернуто увагу на те, що право постійного користування ТОВ «КСП рибгосп «Княгиничі» зазначеною вище земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року визнається усіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у тому числі Івано-Франківською обласною державною (військовою) адміністрацією та Рогатинською міською радою Івано-Франківської області. Більш того, з 1986 року по даний час жодних зауважень та сумнівів щодо наявності у Товариства права постійного користування земельними ділянками площею 290,2 га для розведення риби в межах згідно з планом користування (в межах ур. Княгиничі, ур. Васючин, ур. Воскресинці) не виникало, таке право здійснювалось та здійснюється товариством відкрито і виключно у законний спосіб. Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ТОВ «КСП рибгосп «Княгиничі», третя особа просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 194-195).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської ОДА із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (рибогосподарської технологічної водойми нагульного ставка №2, площею водного дзеркала 6,2186 га, об`ємом 49,749 тис. м куб.) орієнтованою площею 6,6000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду (а.с. 66). До вказаного клопотання позивачем додано:

графічні матеріали (а.с. 67),

копію паспорта рибогосподарської технологічної водойми нагульного ставка №2 (а.с. 68-80),

копію договору оренди державного майна від 10.11.2021 №30/21 (а.с. 81-91),

копію акта приймання-передачі в оренду від 10.11.2021 №30/21 (а.с. 92-95),

витяг з ЄДРПОУ,

копію паспорта та ідентифікаційного коду (а.с. 18-19).

За результатом поданого позивачем клопотання з додатками Івано-Франківська ОДА винесла розпорядження від 19.01.2024 №22 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом» (а.с. 62).

Додатком до вказаного розпорядження від 19.01.2024 №22 є Обґрунтування такої відмови, в якому, зокрема вказано, що зазначена у клопотанні земельна ділянка належить до території, на яку видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року, яким рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих надано у користування земельні ділянки площею 290,2 га для розведення риби в межах згідно з планом землекористування (в межах ур. Княгиничі, ур. Васютин, ур. Воскресинці), які на даний час входять в склад Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Зазначено, що статтями 92, 141 ЗК України регламентовано визначення права постійного користування земельною ділянкою, зокрема і суб`єктів, які набувають таке право та підстави припинення такого права. Також вказано, що речові права на нерухоме майно підлягають реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте в такому реєстрі відсутні відомості про реєстрацію речових прав на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у заявника в оренді на підставі договору оренди державного майна від 10.11.2021 №30/21 (а.с. 63-65).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до повноважень місцевих державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 Конституції України визначено, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відтак, право власності на землю набувається та реалізовується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Статтею 17 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування відбувається у порядку, визначеному статтею 123 ЗК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Частиною 3 статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, уповноважений орган має два альтернативні варіанти правомірної поведінки у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: або надати дозвіл, або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

В свою чергу, підстави для відмови також визначені положеннями статті 123 ЗК України.

Суд встановив, що після звернення позивача із клопотанням (з додатками) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (рибогосподарської технологічної водойми нагульного ставка №2, площею водного дзеркала 6,2186 га, об`ємом 49,749 тис. м куб.) орієнтованою площею 6,6000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду, Управлінням екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної ОДА надіслано лист від 08.01.2024 №05-15/19 (разом із графічними матеріалами розташування земельних ділянок) до Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району щодо надання узагальненої інформації про землі, в тому числі і спірну земельну ділянку (а.с. 127-128).

Рогатинська міська рада у відповідь на вказаний лист повідомила, зокрема, що згідно державного акту серії Б №083427 від 1986 року вказані земельні ділянки водного фонду державної власності за межами сіл Васючин та Воскресинці на території Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області надані у користування для розведення риби рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району (а.с. 123).

Суд також звертає увагу, що Державним архівом Івано-Франківської області листом від 31.07.2024 №135/06-07 надано Управлінню екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної ОДА копію державного акта на право користування землею серії Б №083427, виданого виконкомом Рогатинської районної Ради депутатів трудящих (а.с. 124-126). У вказаному державному акті зазначено, що його видано рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих у тому, що за вказаним землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 296,2 га в межах згідно з планом землекористування для розведення риби (зв. ст. а.с. 124 а.с. 126).

Аналогічні відомості надав суду Державний архів Івано-Франківської області на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2024, направивши суду лист від 30.09.2024 №171/06-07 з додатками (а.с. 168-172).

Отже, судом встановлено, що виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих було надано у користування рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР земельні ділянки площею 290,2 га для розведення риби в межах згідно з планом користування (в межах ур. Княгиничі, ур. Васючин, ур. Воскресинці) на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року.

При цьому, суд зауважує, що питання з приводу правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп Княгиничі» рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату, тобто юридичної особи, якій було надано у постійне користування земельні ділянки для риборозведення, було предметом судового розгляду.

Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2007 в справі №3/282 судом зроблено висновок про те, що Колективне сільськогосподарське підприємство «Рибгосп Княгиничі», правонаступником котрого на даний час являється Товариство з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп Княгиничі», є правонаступником рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату, а право постійного користування земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року є діючим і таким, що не припинялось (а.с. 200-202).

Отже, судом встановлено, що на час звернення позивачем до відповідача, земельна ділянка, із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої позивач звернувся до Івано-Франківської ОДА, перебувала у постійному користуванні ТОВ «Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп Княгиничі».

При цьому, суд зауважує, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 ЗК України).

Частиною 2 статті 92 ЗК України передбачено перелік певних суб`єктів, які мають право постійного користування земельними ділянками. Тобто, право постійного користування земельними ділянками характеризується обмеженим суб`єктним складом.

22.09.2005 Конституційний Суд України ухвалив рішення №5-рп/2005, у якому, зокрема, вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Поряд із цим, у відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування встановлений статтею 141 ЗК України.

При цьому, як уже встановлено судом вище, ТОВ «КСП рибгосп «Княгиничі», як правонаступник рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР, залишається постійним користувачем спірної земельної ділянки, тобто право користування не припинено.

Окрім того, суд звертає увагу, що наданню земельної ділянки в користування передує припинення права користування земельною ділянкою, що може бути реалізовано, зокрема, і на підставі вилучення такої земельної ділянки у постійного користувача.

Водночас, порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування регламентований статтею 149 ЗК України, відповідно до частин 1 і 2 якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Суд зауважує, що факт вилучення земельної ділянки площею 6,6000 га Івано-Франківською обласною державною адміністрацією із постійного користування третьої особи судом також не встановлено.

У розумінні земельного законодавства, суб`єкт, який визначений статтею 92 ЗК України є уповноваженим суб`єктом, зацікавленим в одержанні у користування земельної ділянки (суб`єктом, який може звертатись із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення).

Відповідно до частини 2 статті 92 ЗК України право постійного користування земельними ділянками характеризується обмеженим суб`єктним складом, оскільки право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а)органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б)громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в)релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д)співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е)оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;

є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності";

ж)акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", утворене відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України".

Позивач не належить до переліку суб`єктів визначених нормами статті 92 ЗК України і як наслідок не може отримати право постійного користування земельною ділянкою.

Дослідивши подане позивачем до Івано-Франківської ОДА клопотання (а.с. 66), суд зазначає, що метою такого є отримання земельної ділянки в оренду, а не у користування, як це відображено у частині 2 статті 123 ЗК України.

Позивач стверджує про те, що він є орендарем нерухомого майна державної власності (гідротехнічних споруд), якому згідно абзацу 24 частини 2 статті 134 ЗК України підлягає передача земельної ділянки в користування на неконкурентних засадах (на земельних торгах).

Проте, суд погоджується з цього приводу із відповідачем, що порядок передачі земельних ділянок в оренду регламентує стаття 124 ЗК України. Так, відповідно до частини 3 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У абзаці другому частини 2 статті 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, порядок, встановлений статтею 123 цього Кодексу стосовно передачі в оренду земельних ділянок може бути застосований до громадян, юридичних осіб, визначених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (які мають у власності об`єкти нерухомого майна).

У даному випадку, позивачем не зареєстровано право власності на об`єкти, які передані йому в оренду. У суду відсутні такі відомості. Більше того, про відсутність такої реєстрації вказано відповідачем в Обґрунтуванні до оскарженого Розпорядження.

Щодо доводів позивача про відсутність кадастрового номера спірної земельної ділянки, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.

Водночас, згідно пункту 2 Розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Таким чином, суд констатує, що земельна ділянка, яка передана у постійне користування рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату у 1986 році, є сформованою та не передбачає необхідності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Також суд вважає помилковими посилання позивача у даних правовідносинах на статтю 118 ЗК України, оскільки вказана стаття визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та, як наслідок, не може бути застосована при розгляді клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, порядок розгляду якого регламентовано, як уже зазначено вище, статтею 123 ЗК України.

Відтак, суд відхиляє і посилання позивача на висновки Верховного Суду, висловлені в межах справ №420/2218/19, №320/5760/21, №823/59/17 та №420/3040/19, оскільки вони є нерелевантними виниклим правовідносинам, позаяк, у межах розгляду таких справ досліджено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у відповідності до положень статті 118 ЗК України.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи перебування спірної земельної ділянки, у постійному користуванні ТОВ «КСП рибгосп «Княгиничі», що не спростовано позивачем, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено відмову у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,6000 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Воскресинці Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, з метою подальшої її передачі в оренду для рибогосподарських потреб.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв у межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України, що відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 20567921, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп «Княгиничі» (код ЄДРПОУ 23801783, вул. Шухевича, 1, с. Княгиничі, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77030), про визнання протиправним та скасування розпорядження, а також зобов`язання до вчинення дій про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасникам справи рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.