Рішення

від 13.01.2025 по справі 640/30848/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року 640/30848/20

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Марича Є.В., судді Войтовича І.І. та судді Горобцової Я.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад та територій України, про визнання протиправним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі відповідач, КМУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад та територій України (далі - третя особа), в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України №1397-р від 04 листопада 2020 року «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 » (зі змінами від 16.11.2020 року та 02.12.2020 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на незаконність та протиправність розпорядження відповідача про порушення дисциплінарного провадження стосовно нього як голови Державної інспекції містобудування України, посилаючись на те, що оскаржувані ним розпорядження не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акту, а саме: не містять жодної норми права (підстав, визначених Законом України «Про державну службу») для порушення дисциплінарного провадження. З оскаржуваного розпорядження неможливо встановити, які саме посадові обов`язки, розпорядження та доручення Кабінету Міністрів України неналежно виконувались позивачем, не конкретизовано у чому полягає суть виявлених проступків та чи дійсно таке порушення з боку позивача мало місце.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2020 відкрито провадження у справі; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та витребувано докази.

Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію оскаржуваного рішення та заборонити Комісії з питань вищого корпусу державної служби здійснення дисциплінарного провадження на виконання вищезазначеного розпорядження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Представником відповідача надіслано на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 18.01.2021 відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що, виходячи з приписів частини другої статті 68 Закону України «Про державну службу», вирішення питання про порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача належить до виключної компетенції суб`єкта призначення, яким в даному випадку є Кабінет Міністрів України. Відповідачем взято до уваги інформацію, викладену в листі Міністра Мінрегіону О.Чернишова, яка була врахована та на підставі якої прийнято оскаржуване розпорядження. Відповідач зазначив, що приймаючи оскаржуване розпорядження про порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача він діяв в межах визначених чинним законодавством та у строки, які не перевищують 60 календарних днів. Також, відповідач вказує на те, що оскаржуване розпорядження не відновить порушених, на думку позивача, прав та не є ефективним способом захисту, з огляду на прийняття Урядом відповідного розпорядження про притягнення позивача до відповідальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 залучено для участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство розвитку громад та територій України (далі третя особа, Мінрегіон) та запропоновано третій особі надати пояснення з приводу заявленого позову.

Представником Мінрегіон подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 26.03.2021 пояснення щодо позову, в яких зазначено, що розпорядження Кабінету Міністрів України№1397-р є правомірним та прийнятим у відповідності до вимог ст.68 Закону України «Про державну службу», Порядку №1039 та з дотриманням Регламенту та Правил, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №640/26865/20. Вказана ухвала суду скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 08.09.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2021 призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Разом з тим, 13 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

У подальшому суддею Маричем Є.В. направлено службову записку від 23.10.2023р. керівнику апарату Київського окружного адміністративного суду, в якій вказано на необхідності визначення персонального складу колегії суддів для розгляду даної справи із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду.

Згідно протоколу про визначення складу колегії суддів, справу визначено розглядати у складі головуючого судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В., а також суддів Войтовича І.І. та Горобцової Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 29.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява, в якій позивач просив розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову та розглядати справу без його участі.

Третя особа проти задоволення позову заперечувала.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №488-р від 06.05.2020 «Про призначення Васильченко Ю.М. Головою Державної інспекції містобудування України» Васильченка Ю.М. призначено Головою Державної інспекції містобудування України з дати початку фактичного виконання посадових обов`язків на зазначеній посаді строком на п`ять років з урахуванням часу призначення на посаду згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2020 року №279 з оплатою праці відповідно до законодавства, встановивши випробувальний термін строком на три місяці.

22 жовтня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1294-р «Про відсторонення Васильченка Ю. М. від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України», відповідно до якого відсторонено Васильченка Ю.М. від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1397-р від 04.11.2020 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України Васильченка Ю.М.» порушено дисциплінарне провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 та зобов`язано Комісію з питань вищого корпусу державної служби у тижневий строк здійснити відповідне дисциплінарне провадження та про результати поінформувати Кабінет Міністрів України.

16 листопада 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1440-р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2020 р. №1397», яким замінено слова «у тижневий строк» словами і цифрами «до 30 листопада 2020 р.».

02 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1510-р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2020 р. №1397», яким замінено слова і цифри «до 30 листопада 2020 р.» словами і цифрами «до 14 грудня 2020 р.».

Позивач не погоджується із розпорядженням про порушення дисциплінарного провадження та внесеними змінами до нього, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері вдосконалення державного управління та державної служби:

здійснює заходи щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади;

розробляє і здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення системи органів виконавчої влади з метою підвищення ефективності їх діяльності та оптимізації витрат, пов`язаних з утриманням апарату управління;

приймає рішення щодо забезпечення представництва інтересів Кабінету Міністрів України під час розгляду справ у Конституційному Суді України;

вживає в межах своїх повноважень заходів щодо заохочення та приймає відповідно до закону рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності: а) керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників; б) голів місцевих державних адміністрацій (крім звільнення їх з посади); в) інших посадових осіб, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України;

затверджує граничну чисельність працівників органів виконавчої влади;

визначає відповідно до закону умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектору економіки, а також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу), поліцейських;

організовує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби;

утворює, реорганізовує і ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 17 березня 2011 року № 3166-VI акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність центральних органів виконавчої влади через міністра у порядку, визначеному цим Законом та актами Кабінету Міністрів України.

Міністр, в свою чергу, відповідно до частини другої цієї статті, зокрема: порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників (п.13).

Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, а також передбачає засади дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі статтею 2 дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема: міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

У відповідності до статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Статтею 68 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження):

міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;

суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

При цьому, дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються), зокрема: 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія (ч.1, ч.2 ст.69 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до статті 71 Закону України «Про державну службу» постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі Порядок №1039), який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає: 1) міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; 2) суб`єкт призначення - стосовно інших державних службовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність центральних органів виконавчої влади через міністра, до повноважень якого належить, зокрема, ініціювання питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників. При цьому, підставою для притягнення відповідного керівника до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Водночас, для притягнення до такої відповідальності необхідно з`ясувати всі обставини можливого вчинення дисциплінарного проступку, для цього міністром порушується дисциплінарне провадження шляхом видачі розпорядження.

Судом встановлено, що Міністр Мінрегіону О.Чернишов звернувся з листом від 04.11.2020 № 45684/0/1-20 до Кабінету Міністрів України з проханням щодо ініціювання дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення Присяги державного службовця.

У вказаному листі Міністром Мінрегіону О.Чернишовим зазначено про наявність порушень, допущених Головою Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 при здійсненні ним своїх посадових обов`язків, зокрема, несумлінно та недобросовісно виконуючи свої службові обов`язки фактично призвів до ризику зриву реформи містобудування та колапсу у виконанні державних регуляторних та контролюючих функцій у сфері містобудування; не забезпечив своєчасну та ефективну організацію роботи Державної інспекції містобудування України щодо укомплектування працівниками, а також відповідну організаційно- штатну роботу; не вживав необхідних організаційних заходів щодо функціонування новоствореного центрального органу виконавчої влади, чим фактично заблокував належну організацію процесу реалізації державної політики у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; відмовився виконувати вимогу законодавства України щодо обов`язкового погодження з Міністром призначення та звільнення з посад керівників та заступників керівників територіальних органів Державної інспекції містобудування; не подавав на затвердження Міністру плану роботи Державної інспекції містобудування.

Виходячи з вищевикладеного, з метою з`ясування вказаних обставин щодо можливого вчинення позивачем дисциплінарного проступку та перевірки інформації, викладеної у листі Міністра Мінрегіону О.Чернишова, на засіданні 04.11.2020 Міністром ініційовано питання перед Кабінетом Міністрів України щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача, внаслідок чого видано розпорядження №1397-р від 04.11.2020 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 ».

Таким чином, видаючи оскаржуваний наказ відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України.

Крім того, у позовній заяві позивач вказує також на протиправність розпоряджень відповідача про внесення змін до розпорядження №1397-р від 04.11.2020 в частині строків проведення дисциплінарного провадження. Позивач вважає, що відповідач такими діями намагається у будь-який спосіб виправдати рішення про його відсторонення від посади 22.10.2020 та знайти обґрунтування для незаконного звільнення.

Як передбачено пунктом 5 Порядку №1039 строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.

Таким чином, приймаючи оскаржувані розпорядження «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2020 р. №1397» від 16.11.2020 № 1440-р та від 02.12.2020 №1510-р Кабінет Міністрів України діяв в межах повноважень, визначених чинним законодавством та у строки, які не перевищують 60 календарних днів.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У рішенні Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23.06.1997 №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 №9-р/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що «за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

Отже, оскаржуване рішення є індивідуальним правовим актом, тобто офіційно оформленим результатом волевиявлення органу державної влади, здійснюваним в односторонньому порядку і спрямованим на виникнення певних юридичних наслідків, і стосується конкретно інтересів позивача.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Факт порушення дисциплінарного провадження не тягне за собою негативних наслідків для позивача, оскільки рішення про порушення дисциплінарного провадження не є підтвердженням факту вчинення дисциплінарного проступку, а свідчить лише про здійснення перевірки виявлених ознак дисциплінарного проступку, які потребують більш детального дослідження на предмет їх спростування або підтвердження.

Суд звертає увагу, що оскаржуване розпорядження містить лише попередні висновки щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку і жодним чином не встановлює факт здійснення ним дисциплінарного проступку.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, за наслідками проведеного дисциплінарного провадження стосовно позивача Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 23.12.2020 № 1616-р «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

За таких обставин, оскаржуване розпорядженням Кабінету Міністрів України №1397-р від 04.11.2020, як акт індивідуальної дії реалізовано та вичерпав свою дію.

З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірного розпорядження.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), за участю третьої особи Міністерства розвитку громад та територій України (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9), про визнання протиправним та скасування розпорядження №1397-р від 04.11.2020р. «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 » (зі змінами від 16.11.2020р. та 02.12.2020р.), - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Марич Є.В.

Суддя Войтович І.І.

Суддя Горобцова Я.В.