Постанова

від 08.09.2021 по справі 640/30848/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30848/20 Головуючий суддя (судді) першої інстанції:

Каракашьян С.К., суддів Григоровича П.О., Смолія І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Масловської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року про зупинення провадження у справі

у справі №640/30848/20 (розглянуто у відкритому судовому засіданні)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Кабінету Міністрів України,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство розвитку громад та територій України

про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство розвитку громад та територій України, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України №1397-р від 04 листопада 2020 року "Про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 " (зі змінами від 16.11.2020 та 02.12.2020).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 . Зупинено провадження у справі №640/30848/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження до набрання законної сили рішенням у справі за позовом 640/26865/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження №1294-р від 22.10.2020.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі №640/30848/20, дійшов висновку, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває адміністративна справа №640/26865/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції містобудування України про визнання протиправним та скасування розпорядження №1294-р від 22.10.2020, яким ОСОБА_1 відсторонено від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України та стягнення середньої заробітної плати.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду та порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду. Апелянт зазначає, що в рішенні суду першої інстанції має міститися пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду. Проте, в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування підстав зупинення провадження у справі до прийняття рішення по справі №640/26865/20.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги (Кабінету Міністрів України) та просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги у повному обсязі та просив, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Першим заступником Міністра Міністерства розвитку громад та територій України В. Лозинським 22.10.2020 було внесено Кабінету Міністрів України пропозицію щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України.

Кабінетом Міністрів України на засіданні Уряду було прийнято розпорядження від 22.10.2020 № 1294-р Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України .

Не погоджуючись з даним розпорядження позивачем подано до суду позовну заяву. В провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває адміністративна справа №640/26865/20, за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції містобудування України про визнання протиправним та скасування розпорядження №1294-р від 22.10.2020, яким ОСОБА_1 відсторонено від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України та стягнення середньої заробітної плати.

Разом з тим, листом від 04.11.2020 року № 45684/0/1-20 Міністр Міністерства розвитку громад та територій України О. Чернишов звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням щодо ініціювання дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення Присяги державного службовця.

Відповідачем було взято до уваги інформацію викладену в листі Міністра Мінрегіону О. Чернишова, яка була врахована та на підставі якої було прийнято оскаржуване розпорядження від 04.11.2020 року № 1397-р Про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з даним розпорядження позивачем подано до суду позовну заяву. В провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває адміністративна справа №640/30848/20, за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, без самостійних вимог - Міністерство розвитку громад та територій України про визнання протиправними та скасування розпорядження від 04.11.2020 року № 1397-р Про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Колегією суддів встановлено, що дійсно в провадження Окружного адміністративного суду перебували дві справи на час винесення оскаржуваної ухвали за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про скасування розпоряджень.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що дані розпорядження прийняті на підставі різних звернень Міністрів та стосується різних обставин, а отже твердження суду першої інстанції що дані справи взаємопов`язані не є обґрунтованими.

Колегія суддів не бере до уваги посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції, що дані справи є взаємопов`язаними та суд першої інстанції встановив дані обставини, оскільки в оскаржуваній ухвалі взагалі не зазначено, яким чином дані справи є взаємопов`язаними.

Судом першої інстанції в достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення справи №640/26865/20 про відсторонення, та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі.

Крім того, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням по справі №640/26865/20, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення іншої справи.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом в постанові від 12 грудня 2019 року по справі № 826/25204/15.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №640/26865/20.

Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.

Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежить від багатьох критеріїв, серед яких: складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення від 19 червня 2001 року в справі Kudla v. Poland ( Кудла проти Польщі , заява №30210/96); пункт 30 рішення від 20 лютого 1991 року в справі Vernillo v. France ( Вернілло проти Франції , заява №11889/95); пункт 43 рішення від 27 липня 2000 року в справі Frydlender v. France ( Фрідлендер проти Франції , заява №30979/96); пункт 43 рішення від 25 листопада 2003 року в справі Wierciszewska v. Poland ( Вєрцішевска проти Польщі , заява №41431/98); пункт 23 рішення від 25 червня 1987 року в справі Capuano v. Italy ( Капуано проти Італії , заява №109381/81) тощо.

Так, у пункті 45 рішення ЄСПЛ від 27 липня 2000 року в справі Frydlender v. France ( Фрідлендер проти Франції , заява №30979/96) установлено, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.

Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення із публічної служби, ставить під загрозу дотримання Україною положень пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічний висновок наведено в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №826/25204/15, постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі №823/739/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про можливість зупинення провадження у справі, що відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції, наданих статтею 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Разом з цим, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Беллет проти Франції", в якому Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини свідчать, що постановлена передчасно оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню як така, що прийнята передчасно.

Згідно п. 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального і процесуального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому ухвала суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 236, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року про зупинення провадження у справі - скасувати , а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 09 вересня 2021 року.