Рішення

від 13.01.2025 по справі 320/28161/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Справа №320/28161/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ЛЮКС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ЛЮКС" (далі - позивач, ТОВ "ТЕХ ЛЮКС", товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), у якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00124060704 від 17 лютого 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00124090704 від 17 лютого 2023 року.

Позиції сторін

В обґрунтування позову товариство вказує, що ГУ ДПС у м. Києві під час проведення перевірки порушено норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, оскільки така перевірка була проведена всупереч дії установленого на період дії карантину мораторію, тому є незаконною.

Позивач також вказує, що актом перевірки визнається, що копія наказу на перевірку та повідомлення, складені 20.1.1.2020, було отримано 01.12.2020 позивачем вже під час проведення перевірки, яка розпочалася 26.11.2020, що є грубим порушенням норм Податкового кодексу України.

Крім того, як стверджує позивач, документи ТОВ ТЕХ ЛЮКС за здійсненими господарськими операціями з контрагентами розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів підприємства, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності.

Враховуючи викладене, на переконання позивача акт перевірки складений лише на підставі необґрунтованих даних та суб`єктивних припущень посадових осіб контролюючого органу, які не мають жодних підтверджуючих доказів та призвели до неправомірних висновків, що підлягають скасуванню.

Таким чином, позивач наполягає на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень від 17.02.2023 № 00124060704, № 00124090704 та просить суд їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що ГУ ДПС у м. Києві виконано всі вимоги податкового законодавства, що надають право посадовим особам контролюючого органу розпочати проведення перевірки, які, в свою чергу, діяли виключно в межах своїх законодавчо встановлених повноважень.

Крім того, відповідач зазначає, що під час перевірки позивачем не надано до перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами, на підставі чого ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 09.12.2020 № 126.

Таким чином, відповідач викладені в акті перевірки висновки вважає обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення від 17.02.2023 № 00124060704, № 00124090704 - правомірними та в задоволенні позову просить суд відмовити.

Процесуальні дії у справі

17.08.2023 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі визначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 26.09.2023 року о 09:30 год.

26.09.2023 представник позивача у судове засідання не з`явився, у зв`язку з цим розгляд справи відкладено на 08.11.2023 о 13:15 год., про що сторони повідомлені належним чином.

08.11.2023 представником відповідача у судовому засіданні подано відзив на позовну заяву з проханням відмовити в задоволенні позову, у зв`язку з чим у представника позивача виникла необхідність ознайомитись з останнім, та підготувати відповідь на відзив, та судом ухвалено на місці у судовому засіданні оголосити перерву. Розгляд справи відкладено на 13.12.2023 об 11:30 год.

17.11.2023 до суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, та клопотання про долучення копій документів до матеріалів справи.

13.12.2023 у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу ознайомитись із копіями документів які були подані представником позивача, та долучені судом до матеріалів справи.

Наступне судове засідання призначено на 05.02.2024 року о 09:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

05.02.2024 представник позивача Білоусов В.І. надіслав до суду клопотання з проханням відкласти підготовче засідання на іншу дату та час у зв`язку з перебуванням останнього на лікарняному.

Судом призначено наступне судове засідання на 11.03.2024 о 09:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

11.03.2024 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді.

Наступне судове засідання призначено на 10.04.2024 року об 11:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

10.04.2024 до суду прибули представник позивача Білоусов В.І., та представник відповідача Толочко Т.В, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував. Заперечення на відповідь на відзив не подано.

За відсутності заперечень від сторін, 10.04.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 травня 2024 року о 09:30 год.

27.05.2024 в судове засідання прибув представник позивача. Представник відповідача не з`явився у судове засідання будучи належним чином повідомленим.

Встановивши думку учасника процесу, судом на місці ухвалено у зв`язку із неявкою представника відповідача відкласти розгляд справи на іншу дату та час.

Розгляд справи призначено на 25.06.2024 року о 10:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

Судове засідання призначене на 25.06.024 о 10:30 год, знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Наступне судове засідання призначено на 12.08.2024 о 10:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

12.08.2024 в судове засідання прибули представник позивача Білоусов В.І. та представник відповідача Толочко Т.В.

Представник позивача наполягав на позовних вимогах.

Представник відповідача проти позову заперечував.

За відсутності заперечень від сторін по справі, судом на місці оголошено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Встановлені обставини судом

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 44/26-15-07-04-04 від 20.11.2020, виданої Головним управлінням ДПС у м. Києві та наказу від 20.11.2020 № 643-п, виданого на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТЕХ ЛЮКС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2020 № 9270647932 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 22.10.2020 № 40163271 (далі - декларація) від?ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від?ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за травень, липень, серпень 2020 року.

Перевірка проводилась з 26.11.2020 по 09.12.2020.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.12.2020 № 12642/26-15-07-01-04/39181859 та встановлено наступні порушення:

1. п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 п. 189.1 ст. 189 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, оскільки ним занижено податкове зобов?язання з ПДВ до сплати в періоді, що перевірявся, на суму 4 069 822 грн. у тому числі за вересень 2020 року в сумі 4 069 822 гривень;

2. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 778 227 грн., у тому числі за серпень 2020 року в сумі 9 940 337 грн. за вересень 2020 року в сумі 6 837 890 гривень;

3. п. 44.1 ст. 44, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, оскільки посадовим особам контролюючого органу не надано документи до перевірки.

17.0.2023 відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 00124060704 та № 00124090704.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в пункті 78.1 статті 78 ПК України.

Згідно пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Судом встановлено, що відповідач стверджує, що ним належним чином був направлений на адресу позивача спірний наказ на перевірку та повідомлення.

Між тим суд, не погоджуючись із такими доводами контролюючого органу, вказує наступне

Порядок та особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 ПК України.

Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

При цьому, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постановах від 06.02.2018 по справі № 802/1241/17-а та від 21.02.2018 по справі №821/371/17.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, копію наказу контролюючого органу від 20.11.2020 № 643-п та повідомлення від 20.11.2020 № 44/26-15-07-04-04 про проведення перевірки надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ «ТЕХ-ЛЮКС»: 04201, м. Київ, вул. Сім?ї Кульженків, буд. 35, (поштового відправлення № 0813800727872).

Отримано поштове відправлення 01.12.2020 року.

Перевірка проводилась у період з 26.11.2020 по 09.12.2020.

Вищевказані обставини не заперечуються сторонами.

Тобто, суд зауважує, що із наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення позивач не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таким чином, в порушення норм податкового законодавства, вказаний наказ на перевірку № 643-п та повідомлення № 44/26-15-07-04-04 було отримано позивачем вже під час проведення перевірки, що свідчить про грубе порушення норм податкового законодавства. Платник податків, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Такі дії контролюючого органу є протиправними та не узгоджуються з вимогами вищенаведених норм податкового законодавства, оскільки за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими платник має бути обізнаним, а й отримання ним зазначених відомостей.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ від 20.11.2020 № 643-п ГУ ДПС у м. Києві прийнято з порушенням визначеної ПК України процедури призначення, оскільки перевірку проведено відповідачем без дотримання обов`язкових для цього умов, що є підставою для його скасування та визнання протиправними дій контролюючого органу щодо проведення перевірки на підставі такого наказу.

Вищевикладена правова позиція є усталеною, викладена Верховним Судом України у постановах 05.05.2018 по справі № 810/3188/17, від 12.03.2019 року у справі № 815/651/18, від 26.03.2020 року у справі № 813/823/16.

Крім того, суд вбачає за належне навести правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відповідно до яких здійснено відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава). Аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Суд враховуючи предмет спору та встановлені обставини у справі, враховує та зазначає правові висновки Верховного суду у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/11112/23, згідно яких вбачається, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов`язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень). За встановлення протиправності дій податкового органу щодо порушення процедури проведення перевірки у суду відсутня необхідність аналізу законності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Таким чином, встановлені обставини судом є підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 17.02.2023 № 00124060704 та № 00124090704.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України)

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем обгрунтовано доводи позовної заяви наданими суду доказами, відповідачем їх не спростовано, як того вимагає від відповідача стаття 77 КАС України.

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів сторін не змінюють висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

За правилами ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду 26 840,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2023 № 8663.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 26 840,00 грн, а позовні вимоги задоволено, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 26 840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві.

Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Люкс" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00124060704 від 17 лютого 2023 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00124090704 від 17 лютого 2023 року.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Люкс" (вул. Плугова, буд. 6, м. Львів, 79059, код ЄДРПОУ 39181859) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) витрати по сплаті судового збору у сумі 26 840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.