Ухвала

від 30.07.2024 по справі 2-2685/11

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-2685/11

провадження № 6/753/60/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Боклач А.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2011 року у справі № 2-2685/11 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1128869200 від 25.01.2008 у розмірі 97 602,27 доларів США.

17 травня 2012 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчі листи на підставі рішення від 11 липня 2011 року у справі № 2-2685/11.

10 червня 2024 року адвокат Гудзера Тарас Сергійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа №2-2685/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості в загальній сумі 97 602,27 доларів США.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2024 року вказану заяву передано для розгляду судді Якусику О. В.

Розгляд заяви призначено на 04 липня 2024 року.

04 липня 2024 року розгляд заяви відкладено на 30 липня 2024 року

Представник заявника у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у поданій заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Інші учасники справи до суду не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Неявка вказаних осіб згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» 25 січня 2008 року укладено договір про надання споживчого кредиту № 11288692000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 78 300,00 дол. США на споживчі цілі, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком 25 січня 2008 року укладено договір поруки №174980, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язався солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 11 липня 2011 року у справі №2-2685/11 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11288692000 від 25 січня 2008 року у сумі 97 602, 27 дол. США.

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого останній набув право вимоги за кредитними та іпотечними договорами, укладеними між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2

17 травня 2012 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчі листи на підставі рішення від 11 липня 2011 року у справі № 2-2685/11.

09 грудня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено Договір № 2098/К про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, що забезпечували виконання зобов`язань за кредитним договором.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Сидоренко Р.Г. від 24 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-2685/11 від 17 травня 2012 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Янчевської І.С. від 02 червня 2014 року вказаний виконавчий лист повернутий стягувачу.

Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень арешт, накладений на усе нерухоме майно ОСОБА_1 постановою про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 24 жовтня 2012 року, є чинним на дату звернення до суду з вказаною заявою.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року у справі № 753/22309/18 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», АТ «Альфа-банк», третя особа: ПАТ «Укрсиббанк», про визнання іпотек припиненими, встановлено, що оскільки ПАТ «Дельта Банк» у строк до 02 серпня 2018 року не пред`явив вимог по кредитним договорам до спадкоємців ОСОБА_2 , то зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №11288692000 від 25 січня 2008 року припинилися 03 серпня 2018 року, як і припинилася іпотека спадкової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що забезпечувала виконання цих зобов`язань.

Так, вказаним рішенням встановлено, що 25 січня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11288692000, відповідно до якого банк зобов`язався надати ОСОБА_2 78 300,00 дол.США на споживчі цілі, а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,40% річних.

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого останній набув право вимоги за кредитними та іпотечними договорами, укладеними між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 .

Оскільки ПАТ «Дельта Банк» дізнався про смерть ОСОБА_2 та відкриття після неї спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній мав право у шестимісячний строк від цієї дати пред`явити вимогу до її спадкоємців.

ПАТ «Дельта Банк» у строк до 02 серпня 2018 року не пред`явив вимог по кредитним договорам до спадкоємців ОСОБА_2 , у зв`язку із чим зобов`язання за кредитними договорами припинилися 03 серпня 2018 року

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вказаного вище рішення суду державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. 26 листопада 2021 року внесені записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки та заборони на вказану вище квартиру.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2024 року у справі № 753/23265/23 задоволений позов ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.

Знято арешт, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження № 34829541 від 24 жовтня 2012 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції Сидоренка Романа Григоровича на все нерухоме майно ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № 34829541 з виконання виконавчого листа № 2-2685/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості в загальній сумі боргу 97 602,27 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Отже, оскільки зобов`язання за кредитним договором припинилися, припинилася і порука ОСОБА_1 , яка забезпечувала виконання цих зобов`язань.

Суд при цьому враховує, що за змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Частиною 1 ст. 556 ЦК України визначено, що після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

З огляду на припинення зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором та її смерть, у ОСОБА_1 будуть відсутніми підстави для пред`явлення вимог про виконання основного зобов`язання до спадкоємців ОСОБА_2 у зв`язку з припиненням цього зобов`язання.

Тому стягнення за таких обставин з ОСОБА_1 як поручителя заборгованості за кредитним договором, зобов`язання за яким припинені, суперечитиме принципу добросовісності та розумності.

Як зазначає заявник, незважаючи на набуття прав вимоги за кредитним договором та договором поруки, ані ПАТ «Дельта Банк», ані ПАТ «Альфа Банк» не замінилися у встановлений законом спосіб як стягувачі у виконавчому провадженні та як стягувачі у виконавчих листах, виконавчий лист у цій справі 02 червня 2014 року повернутий стягувачу, на даний час відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження.

Водночас відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень арешт, накладений на усе нерухоме майно ОСОБА_1 постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 24 жовтня 2012 року, є чинним на цей час.

На думку заявника, існування за викладених вище обставин арешту, накладеного на усе майно ОСОБА_1 , суперечить принципам справедливості та розумності і порушує його право на мирне володіння майном.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, який був чинним на момент повернення виконавчого листа у цій справі стягувачу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, у разі у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, повернення виконавчого листа стягувачу не було підставою для зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7 розділу Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином питання про зняття арешту з майна ОСОБА_1 має вирішуватися у порядку, встановленому цим законом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як передбачено ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, повернення виконавчого документу стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника і відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Натомість, як визначено ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З наведеної норми Закону слідує, що ефективним способом захисту порушених прав боржника у зв`язку з продовженням існування арешту його майна після повернення виконавчого листа стягувачу є визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. (за наявності відповідних підстав для цього). Такий висновок випливає зі змісту постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 728/2519/21.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Беручи до уваги припинення зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором, також припинився і обов`язок боржника ОСОБА_1 як поручителя щодо погашення боргу за цим кредитним договором, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 2-2685/11, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 17 травня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості в загальній сумі 97 602,27 доларів США, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 12, 76 - 79, 81,82, 89, 259 - 261, 432, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 2-2685/11, виданий 17 травня 2012 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості в загальній сумі боргу 97 602,27 дол.США,

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повну ухвалу складено 14 січня 2025 року.

Суддя О.В. Якусик