Постанова

від 09.01.2025 по справі 130/2528/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/2528/23

Провадження № 22-ц/801/103/2025

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуСправа № 130/2528/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Грушковської Л. Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», за участі третьої особи без самостійних вимог - товариства з обмеженою відповідальністю «Агротал», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Поділля Агропродукт», за участі третьої особи без самостійних вимог - ТОВ «Агротал», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ,серії №2-370 від 30.03.2010 року ,належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим №0521084500:06:001:0044, площею 4,5181 га, що розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. В 2015 році нею було укладено договір оренди землі з ТОВ «Агротал» терміном на 7 років. В подальшому вона дізналася, що обробіток її земельної ділянки здійснює ТОВ «Поділля Агропродукт». При цьому жодних договорів з відповідачем щодо передачі йому в оренду земельної ділянки вона не підписувала, згоду на обробіток не надавала. Право оренди земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі договору оренди землі б/н від 14.08.2018. Належна їй земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача, чим порушено її право користування майном, а тому земельна ділянка має бути повернута . Просила усунути їй перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, площею 4,5181 га, кадастровий № 0521084500:06:001:0044 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від ТОВ «Поділля Агропродукт», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 4,5181 га, кадастровий № 0521084500:06:001:0044, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення земельної ділянки від ТОВ «Поділля Агропродукт». Стягнуто з ТОВ "Поділля Агропродукт" на користь ОСОБА_1 1073, 60 коп. судового збору, витрати за проведення експертизи в сумі 7572, 80 коп. та на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14000 грн.

У апеляційній скарзі ТОВ "Поділля Агропродукт", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити . Зазначило, що суд не досліджував обставин щодо можливого виконання сторонами умов договору, зокрема, отримання позивачкою орендної плати. Вважає, що обставини фактичного виконання сторонами договору захищають цей правочин від висновку про його неукладеність.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серії №2-370 від 30.03.2010 року ,є власником земельної ділянки з кадастровим № 0521084500:06:001:0044, площею 4,5181 га, що розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається реєстрація приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Кметюк С.А. за ТОВ «Поділля Агропродукт» права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі докуменитів, поданих на реєстрацію - договору оренди землі б/н від 15.09.2015 та договору оренди землі б/н від 14.08.2018. Індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25827641 від 04.11.2015 року.

З висновку експерта за результатами судово- почеркознавчої експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України №1058/24-21 від 10.09.2024 року вбачається ,що підпис у договорі оренди землі від 14.08.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт» ,виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою із ретельним наслідуванням якогось підпису ОСОБА_1 (а.с. 134-140).

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 договору про передачу земельної ділянки новому орендарю не підписувала, а захистити своє право власності в інший спосіб ніж судовий, не може, а тому її позов з вимогою усунення їй перешкод в користуванні належною як власнику, земельною ділянкою, шляхом повернення земельної ділянки за досліджених в судовому засіданні обставин справи, є належним способом захисту її прав та законних інтересів ,а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про не дослідження судом обставин щодо фактичного виконання сторонами договору, не заслуговують на увагу.

У цій справі судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, , площею 4,5181 га, кадастровий №0521084500:06:001:0044 ,що розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

За змістом договору оренди землі від 14 серпня 2018 року, ОСОБА_1 , як орендодавець ,надала в строкове платне користування орендарю -ТОВ «Поділля Агропродукт» належну їй земельну ділянку строком на 7 років . Речове право оренди за ТОВ «Поділля Агропродукт» зареєстроване в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2015 року зі строком дії до 04.10.2025 року.

Позивач стверджує ,що договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки з ТОВ «Поділля Агропродукт» не укладала і договір оренди від 14.08.2018 не підписувала, а тому такий договір є неукладеним і не породжує будь-яких прав відповідача на її ділянку.

Неспростованим відповідачем висновком судово- почеркознавчої експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ № 1058/21-21 від 10 вересня 2024 року підтверджується твердження позивачки про те, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренді землі від 14 серпня 2018 року , виконаний не нею, а іншою особою з ретельним наслідуванням її підпису.

Саме з підстав відсутності підпису позивача в договорі на передачу в оренду земельної ділянки, суд першої інстанції здійснив висновок про неукладення нею договору оренди і задовольнив позов, повернувши земельну ділянку позивачці.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).Право на захист особа здійснює на свій розсуд(частина перша статті 20 ЦК України). При цьому суд, відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, зобов`язаний захистити порушене право у спосіб визначений законом.

Способи захисту передбачені частиною другою статті 16 ЦК України серед яких є і відновлення становища, яке існувало до порушення і визнання незаконним рішення посадових та службових осіб органів (органу) влади.

Очевидно, що за встановлених обставин, місцевий суд у цій справі дійшов правильного висновку про відповідність закону обраного позивачем способу судового захисту.

На думку колегії суддів ,позовна вимога про витребування власником свого майна є одним із фундаментальних способів судового захисту визначених законом який десятиріччями ефективно використовувався у захисті права власності. Відмовляючи власнику у витребуванні її земельної ділянки, тим самим особу позбавляють фізичної можливості володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власність. Те, що позивач просила усунути перешкоди в користуванні нею земельною ділянкою шляхом повернення їй цієї ділянки, правового значення не має ,так як « шляхом повернення » по своїй суті фактично означає саме витребування ділянки на користь її власника .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від по справі № 204/8017/17 від 27 листопада 2024 року вказала, що основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину. Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто ,йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність. Таким чином, неукладеність договору у зв`язку з недотриманням встановленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема, й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову [про витребування майна з чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України)], без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

Доводи апеляційної скарги відповідача на недослідження судом обставин виконання сторонами договору і недобросовісність поведінки позивачки, яка отримувала орендну плату за договором , не заслуговують на увагу , оскільки відповідач в ході розгляду справи не надав суду першої інстанції доказів цих обставин і не заявляв клопотання про їх долучення , а додані лише до апеляційної скарги нові докази про отримання позивачкою орендної плати в силу положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України не можуть бути прийняті і оцінені апеляційним судом .

Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи , ТОВ «Поділля Агропродукт» не подавало суду першої інстанції доказів виплати орендної плати, які існували на час розгляду справи, при цьому апеляційному суду не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції вказаних документів з причин, що об`єктивно не залежали від ТОВ «Поділля Агропродукт».

Посилання апелянта на ряд постанов Верховного Суду та не належність обраного позивачкою способу захисту порушеного права також не заслуговують на увагу, оскільки відмова у позові з пропозицією звернутися повторно чи втретє до суду з іншим способом захисту, який нещодавно висловлений в іншій справі, не відповідає завданням цивільного судочинства щодо обов`язку суду ефективно та своєчасно вирішити спір з дотримання принципу верховенства права.

Відмова у задоволенні обґрунтованого (доведеного) позову, викладеного у спосіб передбачений законом, лише з підстав його «неефективності на думку суду», при тому, що обраний позивачем спосіб захисту багато років використовувався в тому числі і Верховним Судом, відновлював порушені права та був зрозумілим і сталим, не відповідає статтям 6, 13, статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, адже у результаті такого рішення суду позивач не отримає своєчасного судового захисту його порушеного права, а буде вимушений вкотре йти до суду з новим позовом.

Отже, встановивши вищевказані об`єктивні обставини, суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають і зводяться, в основному ,до невірного тлумачення норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає ,що судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи апеляційної скарги правильних висновків суду та рішення не спростовують .

Колегія суддів враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права ,а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно п.п. "в" п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року, залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В. В. Оніщук