Постанова

від 09.01.2025 по справі 131/250/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/250/24

Провадження № 22-ц/801/42/2025

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуСправа № 131/250/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О. Ю. (судді доповідача),

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Жорнище»,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Жорнище» про розірвання договорів оренди землі, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Якименка Олексія Олексійовича на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року, ухвалене місцевим судом за головування судді Олексієнка О.Ю., дата складення повного тексту рішення суду невідома,

встановив:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Жорнище» (далі ПрАТ «Жорнище») про розірвання договорів оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між нею та ПрАТ «Жорнище» було укладено наступні правочини: Договір оренди землі № 846 від 11.08.2017 року стосовно земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,1838 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0210, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради), строком на 7 років; Договір оренди землі № 847 від 03.12.2014 року стосовно земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,8361 га, кадастровий номер 0521282400:02:000:0264, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради), строком на 10 років; Додаткова угода №1 від 15.08.2016 року про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки № 847 від 03.12.2014 року про внесення змін щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати та строку договору до 2041 року.

При цьому, зі змісту кожного із договорів убачається, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації, тобто, орендна плата мала обчислюватися у урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель та індексу інфляції.

Проте, відповідач в порушення договірних умов обчислював розмір орендної плати без урахуванням вищевказаної індексації і, відповідно, систематично в період з 2015 по 2023 роки не сплачував орендну плату в договірних розмірах.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з вказаним позовом, в якому вона просила: 1. Розірвати Договір оренди землі № 846 від 11 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Жорнище» щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,1838 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0210, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради) Вінницької області; 2. Розірвати Договір оренди землі № 847 від 03 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Жорнище» щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,8361 га, кадастровий номер 0521282400:02:000:0264, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради) Вінницької області; 3. Стягнути з відповідача на користь позивача недоплату орендної плати за Договором № 846 від 11 серпня 2017 року в сумі 13335,99 грн та пеню в сумі 32546,82 грн та за Договором № 847 від 03 грудня 2014 року в сумі 8000,21 грн та пеню в сумі 17841,94 грн. 4. Провести розподіл судових витрат.

Рішенням Іллінецького районногосуду Вінницькоїобласті від11вересня 2024року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Жорнище" про розірвання договорів оренди землі відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат ЯкименкоОлексій Олексійович подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання заявника суд попередньої інстанції, не звернув увагу на те, що за спірними договорами оренди відповідачем не в повній мірі сплачена орендна плата в 2015-2017 та 2022-2023 роках. Вважає, що відповідачем не доведено факт належності сплати орендної плати за користування земельними ділянками. Поряд з цим звертає увагу на те, що відповідачем в поданому відзиві визнано факт несплати орендної плати в 2022-2023 роках. Заперечує факт отримання та відмови від отримання листа про необхідність отримання орендної плати в 2023 році. Водночас покликається на можливість внесення відповідачем орендної плати через банківську установу або поштовим переказом. Крім того вважає, що відповідачем помилково проведено розрахунки щодо значно меншого розміру НГО від тої, яка зазначена в спірному договорі. Також вважає, що об`єктом оренди за спірним договором № 847 є не земельна ділянка, а земельна ділянка під багаторічними насадженнями, які без згоди позивача були зрізані відповідачем, що є істотним порушенням договору. Крім цього звертає увагу на те, що місцевий суд взагалі не розглянув позовні вимоги про стягнення з відповідачів недоплачений розмір орендної плати за спірними договорами.

12 листопада 2024 року від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Жорнище» адвоката Путіліна Є.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи викладені в ній вказавши, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Поряд з цим вказав, що за період до 2017 року первинні бухгалтерські документи, зокрема, щодо виплати орендної плати були знищені у відповідності до чинного законодавства. Водночас наголошує на тому, що за період з 2018-2022 рік відповідач в повному обсязі виконували свої зобов`язання щодо сплати орендної плати позивачу, зокрема, з урахуванням індексу інфляції. Також звертає увагу на те, що нарахована в 2023 році орендна плата також з урахуванням індексу інфляції, проте не виплачена у зв`язку із відмовою позивача. Заперечує щодо використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням та покликається, що вказане вже було предметом розгляду в справі № 131/745/23.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Апеляційним судом встановлено, що 11 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Жорнище» укладено Договір № 846, щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,1838 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0210, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради) Вінницької області (т.1, а.с. 19-24).

Згідно якого:

п.2. в оренду передається земельна ділянка № НОМЕР_1 (кадастровий номер 0521282400:01:000:0210) площею 2,1838 га.

п.5. нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становить 60317,28 грн.

п.9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 3015,86 грн. на рік, або в натуральній формі с/г продукцією, яка виробляється орендарем по ціні не більшою за закупівельну в регіоні.

п.10. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

п.11. Орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року.

п.13. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

03 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Жорнище» укладено Договір № 847, щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,8361 га, кадастровий номер 0521282400:02:000:0264, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради) Вінницької області (т. 1, а.с. 25-28).

Згідно якого:

п.2. в оренду передається земельна ділянка № НОМЕР_2 (кадастровий номер 0521282400:02:000:0264) площею 0,8361 га.

п.5. нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату підписання договору з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 становить 16094,40 грн.

п.9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 643,77 грн. на рік, або в натуральній формі с/г продукцією, яка виробляється орендарем по ціні не більшою за закупівельну в регіоні.

п.10. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

п.11. Орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року.

п.13. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

15 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Жорнище» укладено додаткову угоду №1 від 15 серпня 2016 року про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки № 847 від 03 грудня 2014 року (т. 1, а.с. 29).

Згідно якого:

п. 1.1. нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 24122,29 грн;

п. 1.2. договір укладено до 2041 року;

п. 1.3. орендна плата за користування земельною ділянкою становить 1206,11 грн 5% від нормативної грошової оцінки землі, сплачується орендарем у грошовій формі в національній валюті України особисто орендодавцеві.

Відповідно до актів № 1 від 05 січня 2023 року та №2 від 02 жовтня 2023 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду ПрАТ АТ «Жорнище» знищено бухгалтерські документи за 2014-2018 роки через закінчення строків їх зберігання, зокрема і тих, які фіксували факт нарахування та сплати орендних платежів (т.1, а.с. 59-64).

06 грудня 2023р. ПрАТ «Жорнище» направлено лист за №176 про необхідність отримання орендної плати за пай 2023 року (т. 1, а.с. 87).

Вказаний лист був направлений за допомогою засобів АТ «Укрпошта», який ОСОБА_1 відмовилась отримувати, що підтверджується довідкою на конверті про причини повернення/досилання (т. 1, а.с. 85-86).

Відповідно до квитанції АТ «Укрпошта» № 0243 від. 13 березня 2024 року ОСОБА_2 переказав Дембовській О.Й. 13961 грн. Призначення платежу орендна плата за 2022-23 рр. ПрАТ Жорнище (т. 1, а.с. 164).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Переглядаючи оскаржуване рішення в частині позовних вимог про розірвання договорів оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що оскільки до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, то слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18): «підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно дочастин першої-третьоїстатті 89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Жорнище» знищено бухгалтерські документи за 2014-2018 роки через закінчення строків їх зберігання, зокрема і тих, які фіксували факт нарахування та сплати орендних платежів, що підтверджується актами про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

Натомість позивачем також не надано будь яких належних, допустимих і достатніх доказів щодо факту невиплати ОСОБА_1 орендної плати за період по 2017 рік включно.

З огляду на викладене суд позбавлений можливості підтвердити або спростувати вказаний факт.

Водночас із матеріалів справи достеменно убачається, що зрештою не заперечується позивачем, ПрАТ «Жорнище» з 2018 по 2021 рік щорічно сплачувало орендну плату у розмірі, який відповідає умовам договору.

В 2023 році відповідачем на адресу позивача за допомогою засобів АТ «Укрпошта» направлено лист за №176 про необхідність отримання орендної плати за пай 2023 року, який ОСОБА_1 відмовилась отримувати, що підтверджується довідкою на конверті про причини повернення/досилання (т. 1, а.с. 85-86).

Водночас, відповідно до квитанції АТ «Укрпошта» № 0243 від 13 березня 2024 року керівник ПрАТ "Жорнище" - Онофрійчук М.С. переказав Дембовській О.Й. 13961 грн. Призначення платежу орендна плата за 2022-2023 рр. ПрАТ Жорнище (т. 1, а.с. 164).

Згідно відповіді АТ «Укрпошта» № 1.03.009.004.-369-25 від 06 січня 2025 року вищезазначений переказ виплачений 15 березня 2024 року пересувним відділенням №72 Вінницького регіону та в повернені не значиться.

Відтак, орендна плата за 2022-2023 рік була частково сплачена ОСОБА_1 13 березня 2024 року, в розмірі 13961 грн., зокрема, без повного врахування індексації, тобто фактично має місце недоплата орендної плати внаслідок неправильних нарахувань.

Проте, порушення нарахування і виплати орендних платежів з урахуванням індексації, допущені орендарем, є наслідком здійснення ним неправильних розрахунків при обчисленні сум орендних платежів, що не є істотним порушенням умов договору з огляду на розмір недоплаченої суми та факт добровільного суттєвого збільшення розміру орендної плати як у відсотковому так і у номінальному вираженні, який значно перевищував недоплачену суму індексації орендної плати. Такі обставини не можуть бути підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Помилки у нарахуванні орендної плати за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексації орендної плати не можуть тлумачитися як систематична несплата орендних платежів та, відповідно, не можуть бути підставою для розірвання договору оренди.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2024 року у справі №579/1133/22.

Щодо несвоєчасної виплати орендної плати у 2023 році, як підстави для розірвання договорів оренди, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Умовами спірних договорів у пункті 11 передбачено внесення орендної плати раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року.

Несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у цьому випадку, у строк, передбачений договором оренди землі. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 587/118/15-ц (провадження № 61-1008св18) та від 11 липня 2018 року у справі №5874/186/15-ц (провадження № 61-13957св18).

Проте сам лише факт несвоєчасної сплати орендної плати у 2023 році не може свідчити про систематичне невиконання стороною договору договірних зобов`язань і не може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2022 року в справі № 191/585/20 (Провадження № 61-17535св20).

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем в односторонньому порядку була змінена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

За змістом статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Сторонами не надано суду доказів, що до спірних договорів вносились зміни щодо зміни розміру нормативно-грошова оцінки земельної ділянки, оскільки в доведений сторонами період 2018-2021 року відповідач сплатив орендну плату, зокрема, в більшому розмірі ніж передбачена договорами, тобто з урахуванням визначеної такими договорами НГО земельної ділянки та індексації.

За таких підстав, позивачем не доведено порушення відповідачем умов спірних договорів оренди землі щодо односторонньої зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що об`єктом оренди за спірним договором № 847 є не земельна ділянка, а земельна ділянка під багаторічними насадженнями, які без згоди позивача були зрізані відповідачем, що є істотним порушенням договору є неспроможними, з огляду на наступне.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону № 161-XIV).

Згідно з пунктами 17, 18, 21 спірних договорів оренди землі між сторонами погоджено, що цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди: дотримуватись вимог протиерозійної організації території. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Пункт 21 договору передбачає, що орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами, якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

Натомість позивачем не надано доказів, що відповідачем використовується спірна земельна ділянка не за цільовим призначенням, погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки відповідачем, пов`язаних із зміною її стану, а також не доведено, що на земельній ділянці, яка передавалася в оренду були насадження, їх кількість, вид, тощо.

Наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки від 06 жовтня 2023 року не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить інформації на підтвердження того факту, що на час передачі земельних ділянок в оренду на них росли плодові дерева «яблуні» та, що саме відповідачем вони були зрізані.

З огляду на встановлені фактичні обставини та з урахуванням положень законодавства стосовно врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положень ЦК України, місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність істотності порушення ПрАТ «Жорнище» та підстав для розірвання спірних договорів оренди.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в поданій позовній заяві просила:

1. Розірвати Договір оренди землі № 846 від 11 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Жорнище» щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,1838 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0210, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради) Вінницької області;

2. Розірвати Договір оренди землі № 847 від 03 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Жорнище» щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,8361 га, кадастровий номер 0521282400:02:000:0264, яка розташована на території Іллінецької міської ради (раніше - Жорницької сільської ради) Вінницької області;

3. Стягнути з відповідача на користь позивача недоплату орендної плати за Договором № 846 від 11 серпня 2017 року в сумі 13335,99 грн та пеню в сумі 32546,82 грн та за Договором № 847 від 03 грудня 2014 року в сумі 8000,21 грн та пеню в сумі 17841,94 грн.

4. Провести розподіл судових витрат.

Натомість, як вбачається з резолютивної, описової та мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд попередньої інстанції взагалі не вирішив частину позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача недоплати орендної плати за Договором № 846 від 11 серпня 2017 року в сумі 13335,99 грн та пені в сумі 32546,82 грн та за Договором № 847 від 03 грудня 2014 року в сумі 8000,21 грн та пені в сумі 17841,94 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на обґрунтування вказаних невирішених позовних вимог позивачем надано обґрунтування в позовній заяві на які, в свою чергу сторона відповідача висловила власні заперечення в відзиві на позовну заяву із поданням доказів, які на їх думку спростовують вищезазначені вимоги. Також у вказаному відзиві представником відповідача заявлено про застосування строків позовної давності до таких вимог.

В подальшому стороною позивача також направлено відповідь на відзив на позовну заяву щодо спростування доводів відповідача, зокрема, в частині невирішених позовних вимог.

З огляду на викладене вбачається, що сторони по справі подавали докази і давали пояснення щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недоплати орендної плати за Договором № 846 від 11 серпня 2017 року в сумі 13335,99 грн та пені в сумі 32546,82 грн та за Договором № 847 від 03 грудня 2014 року в сумі 8000,21 грн та пені в сумі 17841,94 грн. і передбачали їх вирішення, що місцевим судом зроблено не було.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) зроблено наступний висновок, що термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України (статті 233 ГПК України). Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України (частини третьої статті 244 ГПК України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 ЦПК України (статей 201 - 221 ГПК України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути позовні вимоги, які не були вирішені в суді попередньої інстанції.

Так звертаючись з позовом ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на користь позивача недоплату орендної плати за Договором № 846 від 11 серпня 2017 року в сумі 13335,99 грн. (недоплата 3015,86 грн. 2017 рік, та невиплата 5031,76 грн. і 5288,37 грн у 2022 та 2023 році відповідно), пеню в сумі 32546,82 грн, а також за Договором № 847 від 03 грудня 2014 року в сумі 8000,21 грн (недоплата 463,26 грн. 2015 рік, недоплата 711,85 грн. 2016 рік, недоплата 1541,38 грн. 2017 рік, та невиплата 2576,17 грн. і 2707,55 грн. у 2022 та 2023 році відповідно), пеню в сумі 17841,94 грн.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки за період до 2017 року включно бухгалтерські первинні документи були знищені відповідачем у відповідності до чинного законодавства, а інші належні, допустимі і достатні докази щодо невиплати позивачеві орендної плати, зокрема, з урахуванням індексації відсутні та стороною позивача не підтверджені, тому в задоволенні таких слід відмовити.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за Договором № 846 від 11 серпня 2017 року в розмірі 10320,13 грн = (5031,76 грн. і 5288,37 грн у 2022 та 2023 році відповідно) та за Договором № 847 від 03 грудня 2014 року в розмірі 5283,72 грн. = (2576,17 грн. і 2707,55 грн. у 2022 та 2023 році відповідно. Загальний розмір складає 15603,85 грн.

Водночас судом враховується те, що позивачу відповідно до квитанції АТ «Укрпошта» № 0243 від 13 березня 2024 року переказано 13961,00 грн. в рахунок сплати орендної плати за 2022-2023 рр.

З огляду на викладене недоотримана позивачем оплата за договорами оренди землі складає 1642,85 грн. (13961,00 грн. 10320,13 грн 5283,72 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача.

Поряд з цим позивач просила застосувати до відповідача штрафні санкції (пені), які передбачені договорами, зокрема, в розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Водночас відповідач в поданому відзиві 05 березня 2024 року просив застосувати строки позовної давності визначені ЦК України.

Так, відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1, ч.5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16 (Провадження № 14-254цс19) зазначено, що порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відтак, з урахуванням неусунення боржником порушення грошового зобов`язання позивач у цій справі має право на стягнення пені до моменту усунення порушення його прав, з урахуванням застосування строків позовної давності, зокрема, за період 1 рік (спеціальна позовна давність), що передують зверненню до суду з позовом.

Водночас пеня застосовується до заборгованості в розмірі 7607,93 грн. = (5031,76 грн. + 2576,17 грн.) за період з 14 лютого 2023 року по 14 лютого 2024 року (тобто за 1 рік до подання позову щодо заборгованості, яка виникла 16 грудня 2022 року), в розмірі 7995,92 грн. = (5288,37 грн. + 2707,55 грн.) за період з 16 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року (тобто з моменту існування заборгованості, яка виникла 16 грудня 2023 року до звернення до суду з позовом).

Таким чином апеляційним судом проведено власний розрахунок пені за вищезазначений період.

З 14 лютого 2023 року по 14 лютого 2024 року щодо заборгованості 7607,93 грн. (тобто за 1 рік до подання позову щодо заборгованості, яка виникла 16 грудня 2022 року) * 1% * 365 днів розмір пені складає 27768,94 грн.

З 16 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року (61 день) щодо заборгованості 7995,92 грн. (тобто з моменту існування заборгованості, яка виникла 16 грудня 2023 року до звернення до суду з позовом) * 1% * 61 день розмір пені складає 4877,51 грн.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня в загальному розмірі 32646,45 грн. = (27768,94 грн. + 4877,51 грн.).

Отже, обставини на які посилається апелянт в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки при вирішенні справи суд допустився порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, встановлених статтею 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем сплачено 3633,60 грн. (2 вимоги немайнового та 1 вимога майнового характеру) та 4360,32 грн. (понижуючий коефіцієнт 0,8) за звернення до суду з апеляційною скаргою.

Оскільки в задоволенні немайнових вимог ОСОБА_1 було відмовлено, а майнова вимога задоволена на 47,81%, тому на користь позивача з ПрАТ «Жорнище» слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, за подання позовної заяви в розмірі 579,07 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 873,24 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Якименка Олексія Олексійовича задовольнити частково.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Жорнище» на користь ОСОБА_1 пеню нараховану за невиконання Договору № 846 від 11 серпня 2017 року в сумі 27768,94 грн. та частину невиплаченої орендної плати за Договором № 847 від 03 грудня 2014 року в сумі 1642,85 грн. та пеню нараховану за невиконання договору в сумі 4877,51 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Жорнище» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 579,07 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Жорнище» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 873,24 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк