Постанова

від 13.01.2025 по справі 463/6622/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6622/24 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б.

Провадження № 22-ц/811/3389/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю секретаря Ковальчука Ю.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання «Де Лекс» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Адвокатське об`єднання «Де Лекс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути зі згаданої відповідачки на користь позивача 45 000 грн. за надані юридичні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 26.02.2021 року між позивачем та відповідачкою було укладено Договір про надання юридичних (адвокатських) послуг (в подальшому - «Договір»), згідно п.1.1. якого його сторони погодили що правничі послуги надаються замовнику у справі про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 721 173 грн. грошової компенсації вартості частки, що знаходиться в спільній частковій власності, і за надання цих послуг відповідачка зобов`язувалася сплатити позивачу 50 000 грн в наступному порядку: 5 000 грн. - в якості авансу, а 45 000 грн. - після винесення відповідного рішення судом.

З метою виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позивач виконав наступну роботу: ознайомлювався із матеріалами справи; замовляв проведення експертизи та отримав висновок такої; отримав інформаційну довідку з реєстру речових прав №246334658 та провів правовий аналіз матеріального та процесуального права в подібних правовідносинах; підготував та подав до суду позов; подав запит в Обласне КП «БТІ та ЕО» про надання інформації та документів, на який отримав відповідь № 903 від 02.03.2021 року.

22.03.2021 року Галицьким районним судом м. Львова у справі №461/2196/21 було відкрито провадження. В подальшому позивач ознайомився з відзивом сторони відповідача на позов та провів його правовий аналіз; 09.09.2021 року звернувся із запитом до судового експерта про надання відповіді щодо обставин за яких оформлено висновок експерта №04/21 від 26.02.2021 року на який 14.09.2021 року було отримано відповідь, яку також долучено до матеріалів справи; 04.10.2021 року підготував та направив в суд відповідь на відзив у справі та заяву про письмове опитування учасника справи, як свідка; 12.10.2021 року ознайомився із заявою про зупинення провадження у справі; 23.11.2021 року подав клопотання про зобов`язання відповідачів надати відповіді на подані запитання за клопотанням від 04.10.2021 року; 23.02.2022 року підготував та подав в суд клопотання про поновлення процесуальних строків та про письмове опитування учасника справи, як свідка.

19.04.2022 року ухвалою суду розгляд справи № 461/2196/21 було зупинено - до вирішення цивільної справи №461/6049/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

27.07.2022 року з метою захисту інтересів замовника у справі №461/6049/19 між сторонами було укладено договір. За результатами розгляду справи №461/6049/19 ОСОБА_5 повністю відмовлено у позові до ОСОБА_1 про витребування квартири із володіння останньої.

29.08.2023 року позивач підготував та подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 461/2196/21, а 14.11.2023 року - подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи №461/2196/21 копії договору купівлі-продажу 1/4 частки квартири від 18.07.2023 та витягу з реєстру речових прав, які отримано від адвоката Балюк О.С.

27.11.2023 року ОСОБА_1 у справі № 461/2196/21 подала до суду клопотання, яким просила суд прийняти її відмову від поданого позову про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири у спільній частковій власності, яке 29.11.2023 року ухвалою суду було повністю задоволено.

Вважає, що оскільки розгляд справи № 461/2196/21 було завершено, то з цього часу позивач набув право на отримання від ОСОБА_1 45 000 грн. за надані їй послуги згідно з Договором, однак остання на направлений їй відповідний рахунок та акт наданих послуг з вимогою про оплату грошових коштів не відреагувала і заборгованість не оплатила. При цьому звертає увагу на те, що права ОСОБА_1 було повністю поновлено і вона повністю отримала грошову компенсацію за частку в неподільному нерухомому майні (а.с. 1-6).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 124-130).

Вищезгадане рішення оскаржив позивач.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що всі передбачені умовами Договору правничі послуги відповідачці було надано без порушень умов цього Договору, а тому немає жодних законних підстав не оплачувати ці послуги.

Вважає, що умова Договору «після вступу рішення в законну силу про стягнення на користь замовника грошової компенсації вартості частки квартири …» «в розумінні ст. 252 ЦК України не є подією яка повинна неминуче настати», а тому така «є умовою про строк виконання зобов`язань, а не умовою при настанні якої такі зобов`язання виникають».

Звертає увагу на те, що частиною 2 статті 903 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, «він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом».

Вважає, що «позиція відповідача не відповідає принципам добросовісності при вирішенні цивільного спору» (а.с. 134-138).

14 листопада 2024 року ухвалою Львівського апеляційного суду було відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 145).

26 листопада 2024 року до суду від ОСОБА_1 поступив письмовий Відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому згадана відповідачка просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 149-153).

09 грудня 2024 року до суду поступили Письмові пояснення позивача на вищезгаданий Відзив відповідачки на апеляційну скаргу (а.с. 156-157).

Клопотань від сторін про апеляційний розгляд справи з повідомленням учасників справи не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню (частина 1 статті 82).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести факт і тривалість надання цієї правової допомоги.

Безспірним є те, що фактично будь-який спір може завершитись відмовою позивача від позову (наприклад - в результаті задоволення відповідачем позовних вимог відразу після пред`явлення позову), а може тривати тривалий час (наприклад - до вступу рішення суду в законну силу за результатами апеляційного провадження у справі), що передбачає різну тривалість надання правової допомоги.

За загальним правилом, підставою для надання адвокатських послуг є Договір про надання правової допомоги, який (зазвичай) укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, які відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками те, що 26.02.2021 року між сторонами даного спору було укладено Договір про надання юридичних (адвокатських) послуг, згідно умов якого Адвокатське об`єднання «Де Лекс» (як «Виконавець») брало на себе зобов`язання перед ОСОБА_1 (як «Замовником») надати останній правничу допомогу у справі про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 721 173 грн. грошової компенсації вартості частки, що знаходиться в спільній частковій власності (пункт 1 Договору), а пунктом 3.1 передбачено, що за ці послуги «Замовник сплачує Виконавцю винагороду в відповідному розмірі та в наступному порядку»:

-5 000, 00 грн. - аванс за послуги, що надаються згідно цього Договору (пункт 3.1.1);

-«45 000, 00 грн. після вступу рішення в законну силу про стягнення на користь Замовника грошової компенсації вартості частки квартири, що знаходиться в спільній частковій власності» (пункти 3.1.2).

Як вбачається з вище наведеного, у даному випадку договірні правовідносини виникли між Адвокатським об`єднанням та фізичною особою - споживачем юридичних послуг.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, оскільки інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

В той же час, саме позивач, який є Адвокатським об`єднанням, включив в Договір умову, яка передбачає сплату Замовником (відповідачкою ОСОБА_1 ) 45 000 грн. за надані їй правничі послуги «після вступу рішення в законну силу», а відтак саме Адвокатське об`єднання несе «ризики», які пов`язані з завершенням даної судової справи в інший спосіб, а ніж «вступ рішення в законну силу».

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне відзначити також і наступне.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

А частина 3 статті 142 ЦПК України встановлено, що у випадку, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тобто, у разі відмови позивача від позову унаслідок задоволення позовних вимог відповідачем, суд при визначені розміру суми, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", та вже понесення цих витрат позивачем.

За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що у суду були відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки «грошових коштів за надані юридичні послуги в сумі 45 000, 00 коп.», а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року - 3 028 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 45 000 грн. заборгованості «за надані послуги».

Відтак, ціна позову у цій справі складає 45 000грн., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 45 000грн., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Де Лекс» залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 13 січня 2025 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.