Постанова

від 13.01.2025 по справі 501/1373/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1015/25

Справа № 501/1373/23

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Бассейной» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3 % річних, на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Петрюченко М.І. 14 вересня 2023 року у м. Чорноморськ Одеської області, -

встановила:

У березні 2023 року представник Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Бассейной» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачу належить квартира АДРЕСА_1 . За період з 01.12.2020 року по 01.02.2023 року загальна сума за комплекс спожитих житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечив позивач, складає 29521,39 грн. ОСОБА_1 не оплачує послуги, тому позивач вимушений був звернутися до суду та просив стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 29521,39 грн.; інфляційні витрати в сумі 1609,92 грн.; 3% річних за прострочення виконання зобов`язань в сумі 247,24 грн.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14.09.2023 року позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Бассейной» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «Жемчужина на Бассейной» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 29521,39 грн.; інфляційні витрати в сумі 1609,92 грн.; 3% річних за прострочення виконання зобов`язань в сумі 247,24 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 , а також не доведено належними доказами наявність заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 29521,39 грн.; інфляційні витрати в сумі 1609,92 грн.; 3% річних за прострочення виконання зобов`язань в сумі 247,24 грн.

Крім того, на думку представника апелянта, судом першої інстанції було порушено правило підсудності, оскільки розгляд справи щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги повинен розглядатися судом за місцем знаходження нерухомого майна, тобто Приморським районним судом м. Одеси.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2018 року між ТОВ «Валео-Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір №2-24-3/34 купівлі-продажу прав на об`єкт нерухомого майна - самостійної квартири АДРЕСА_1 , у багатоповерховому житловому комплексі із вбудованими приміщеннями громадського призначення « Тридцать Четвертая Жемчужина » за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.11-16).

Обслуговування та утримання будинку в АДРЕСА_2 на підставі статуту та відповідних договорів із виконавцями та постачальниками житлово-комунальних послуг (т.1 а.с.63-75, 26-33, 34-43, 44-47, 48-52, 53-58, 59-62).

Звертаючись до суду із даною апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 посилався на порушення судом першої інстанції правил підсудності, оскільки місцезнаходженням нерухомого майна є Приморський район м. Одеса, однак справа була розглянута Іллічівським міським судом Одеської області.

Згідно ч. 2 ст. 378 ЦПК України, справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Однак, у даному випадку колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції, а також відсутні докази отримання відповідачкою ухвали про відкриття провадження та позовної заяви разом із додатками, що унеможливило подання ОСОБА_1 клопотання про непідсудність справи.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими та приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, оскільки таке рішення було прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-1182св19).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до норм ЦПК України, існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Згідно ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 32 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України вимоги, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості з оплати за комунальні послуги повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом даного позову є стягнення з відповідачки заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3% річних, які надавалися до квартири АДРЕСА_1 , у багатоповерховому житловому комплексі із вбудованими приміщеннями громадського призначення « Тридцать Четвертая Жемчужина » за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що дана справа не підсудна Іллічівському міському суду Одеської області, та підлягає передачі на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси, як суду за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 378, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 вересня 2023 року - скасувати.

Цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Бассейной» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3% річних, разом із додатками, надіслати для розгляду за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе