Постанова

від 12.12.2024 по справі 523/13413/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5083/24

Справа № 523/13413/22

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» нарішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року у складі судді Бескровного Я.В.,

встановив:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») , за участю третьої особи МТСБУ про стягнення шкоди внаслідок ДТП, в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суму відновлювального ремонту у сумі 100562,27 грн., з Цишевського та ПрАТ «УПСК» у якості моральної шкоди 30000 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 15000 грн., франшизу з ОСОБА_2 у сумі 2600 грн., з обох відповідачів витрати на проведення експертного дослідження 2500 грн. та проведення експертизи 12904,92 грн. в судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 08.07.2021 внаслідок ДТП, винним у скоєні якої постановою суду визнано ОСОБА_2 , пошкоджено його автомобіль «Mitsubishi Outlander» номерний знак НОМЕР_1 , який на час звернення з позовом не відремонтовано, внаслідок чого він несе матеріальні та моральні збитки. Відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована ПрАТ «УПСК». Таким чином, зважаючи на те, що відповідачі в добровільному порядку відшкодовувати шкоду відмовляються, звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Київськогорайонного судум.Одеси від27лютого 2024року позовнівимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 100562,27 грн., судові витрати 7702,46 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000 грн., франшизу 2600 грн., судові витрати 7702,46 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь держави судовий збір 2481 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 840,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившисьзвищезазначенимрішенням суду,ПрАТ «УПСК» подало апеляційнускаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково у сумі 48794,26 грн. страхового відшкодування.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції двічі стягнуто на користь позивача розмір франшизи: при стягненні з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» розмір відшкодування не був зменшений на суму франшизи, при цьому з відповідача також стягнено франшизу у сумі 2600 грн. Суд при прийнятті рішення, також не звернув уваги на те, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ще 30.09.2021 здійснила виплату страхового відшкодування на реквізити, що вказав ОСОБА_1 в своїй заяві на виплату страхового відшкодування, в порядку у строки та на умовах, встановлених Законом, проте кошти були повернуті до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» отримувачем, тобто позивач сам відмовився від отримання страхового відшкодування. При цьому суд першої інстанції без жодного обґрунтування, не виявивши при розрахунку та виплаті страхового відшкодування жодних порушень чи не відповідностей у діях страховика, дійшов хибних висновків щодо стягнення страхового відшкодування згідно висновку судового експерта №23-4841, де розрахунки виконані станом на 29.09.2023. Звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу та наведено жодного аргументу стосовно неточності чи невідповідності законодавству Звіту №97-D/94/3, проведенного на замовлення страховика, який виконаний на дату оцінки 12.07.2021.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року залишити без задоволення, оскільки усі доводи скарги повторюють аргументи, наведені відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції. При цьому лише єдиною обґрунтованою вимогою апеляційної скарги є зменшення розміру стягнення суми страхового відшкодування з ПрАТ «УПСК» на суму франшизи.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 12.12.2024 та проведеному в режимі відеоконференції з`явилися: представник скаржника ПрАТ «УПСК» - Нелин Т.М. та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3

ОСОБА_2 та представник третьої особи Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 року оскаржується ПрАТ «УПСК» лише в частині часткового задоволення позовних вимог до ПрАТ «УПСК», тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду, в частині його оскарження, зазначеним вимогам не в повній мірі відповідає, з огляду на наступне.

Судом першоїінстанції встановлено,що позивач є власником автомобіля «Mitsubishi Outlander» номерний знак НОМЕР_1 .

08.07.2021 в м.Одеса по вулиці Ак.Філатова біля будинку №1 сталася ДТП за участю двох автомобілів :«Mitsubishi Outlander» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача та «Renualt Kangoo» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 09.08.2021 у справі №947/23126/21 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

У відповідності до страхового полісу АТ №0493714, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована відповідачем ПрАТ «УПСК», згідно якого ліміт заподіяної майнової шкоди становить 130000 грн., франшиза2600 грн. (т.1 а.с.133).

Страховою компанією проведено розрахунок збитків позивача і визначена суму страхового відшкодування у 48711,35 грн.

Не погодившись з такою сумою, позивачем замовлено авто товарознавче дослідження, згідно висновків від 16.08.2021р. якого (т.1 а.с.50) вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mitsubishi Outlander» номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП 08.07.2021р. склала 142495,58 грн., а вартість матеріального збитку 71231,88 грн. За проведення вказаного дослідження позивачем сплачено 2500 грн. (т.1 а.с.38).

Відповідач ПрАТ «УПСК» з вказаним розрахунком матеріального збитку не погодився, і, за клопотанням сторони позивача судом призначалася судова транспортно-товарознавча експертиза, згідно висновку №23-4841 від 24.10.2023р. якої вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mitsubishi Outlander» номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яке мало місце 08.07.2021р. становить 204914,50 грн., а вартість матеріального збитку100562,27 грн. (т.2 а.с.12). За проведення вказаної експертизи позивачем сплачено 12904,92 (т.1 а.с.241).

Однак, спричинена позивачу внаслідок ДТП матеріальна шкода в розмірі 100562,27 грн. ПрАТ «УПСК» відшкодована не була, франшиза не сплачена.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що відповідач ПрАТ«УПСК» напідставі ст.22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» зобов`язанийсплатити позивачурозмір страховоговідшкодування якийє рівнимрозміру матеріальногозбитку визначенийвисновком експерта№23-4841від 24.10.2023р.,у сумі100562,27грн.,що єв межахсуми лімітустрахової відповідальності,а такожсудові витрати у розмірі 7702,46 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн.

Проте апеляційний суд не може повністю погодитися із таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2ст.1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003р.№ 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада2003р. за № 1074/8395 із змінами (далі Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Судовим розглядом справи встановлено, що 12.07.2021 до ПрАТ «УПСК» було подано повідомлення про дорожньо транспортну пригоду.

ПрАТ «УПСК» було проведено розрахунок збитків позивача і визначена сума страхового відшкодування у розмірі 48711,35 грн.

Встановлено, що не погодившись з такою сумою, позивачем замовлено авто товарознавче дослідження, згідно висновків від 16.08.2021 якого, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mitsubishi Outlander» номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП 08.07.2021 склала 142495,58 грн, а вартість матеріального збитку 71231,88 грн.

Відповідач ПрАТ «УПСК» з вказаним розрахунком матеріального збитку не погодився, внаслідок чого за клопотанням сторони позивача ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 31.05.2021 була призначена судово автотоварознавча експертиза, згідно висновку №23-4841 від 19.09.2023 якої, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mitsubishi Outlander» номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яке мало місце 08.07.2021 становить 204914,50 грн., а вартість матеріального збитку100562,27 грн.

Згідно з ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» роз`яснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення суми невиплаченого відшкодування у розмірі 100562,27 грн.

У доводах апеляційної скарги, ПрАТ «УПСК» посилається на те, що суд не звернув уваги на те, що ПрАТ «УПСК» ще 30.09.2021 здійснила виплату страхового відшкодування на реквізити, що вказав ОСОБА_1 в своїй заяві на виплату страхового відшкодування, в порядку, у строки та на умовах, встановлених Законом, проте кошти були повернуті до ПрАТ «УПСК» отримувачем, тобто позивач сам відмовився від отримання страхового відшкодування.

Проте вказані доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки як встановлено судом, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», під час відшкодування шкоди на підставі безпосереднього звернення потерпілого до страхової компанії, обов`язковим є наявність згоди між Страховиком і Потерпілим про розмір такого відшкодування, однак як зазначено самим скаржником, при безпосередньому зверненні ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК» такої згоди досягнуто не було.

Безпідставними є і твердження ПрАТ «УПСК» про те, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків щодо стягнення страхового відшкодування згідно висновку судового експерта №23-4841, де розрахунки виконані станом на 29.09.2023, в той час як позивачем не надано жодного доказу та наведено жодного аргументу стосовно неточності чи невідповідності законодавству Звіту №97-D/94/3, проведенного на замовлення страховика, який виконаний на дату оцінки 12.07.2021.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «УПСК» не заперечувала проти проведення судової експертизи, не заявляла відводів судовим експертам (установі) визначеної судом, не оскаржувала ухвалу про призначення транспортно товарознавчої експертизи.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновок експерта №23-4841 від 19.09.2023, оскільки останній був складений судовим експертом згідно з вимогами ст.106 ЦПК України, він містить попередження експерта про кримінальну відповідальність та відповідає вимогам чинного законодавства.

Будь - які підстави вважати, що висновок експерта №23-4841 від 19.09.2023 не відповідає вимогам статті 102 ЦПК, статті 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пунктам 1.2., 1.4., 4.3. Методики в даному випадку відсутні.

Посилання страхової компанії на те, що вона здійснила виплату страхового відшкодування без порушення порядку та строків за наслідками звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою ще у 2021 році, в той час, як суд стягнув страхове відшкодування за звітом №23-4841, де ціни на роботи, запчастини та матеріали, використані станом на 2023 рік, не можуть бути підставою скасування рішення суду, оскільки ОСОБА_1 не був згоден з розміром відшкодування, його правом є оспорювати розмір, під час вирішення спору доводи є обґрунтованими, тому порушення прав страхової компанії не вбачається.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає врахування коливання курсів національної валюти під час вирішення судом справ про стягнення матеріальних збитків, заподіяних українськими резидентами на території України.

В цій частині доводи скарги висновків суду не спростовують.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується із доводами скаржника про те, що судом першої інстанції при стягнення страхового відшкодування з ПрАТ «УПСК», не було зменшено його розмір на суму франшизи.

Так, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (абзац перший пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч.16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ч.18 ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону № 1961-IV).

З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що з полісу №АТ/0493713 обов`язкового страхування, розмір франшизи визначений в сумі 2600,00 грн (том І: а.с. 133).

Звертаючись до суду із вказаною апеляційною скаргою, ПрАТ «УПСК» посилалося на те, що судом першої інстанції двічі стягнено на користь позивача розмір франшизи, а саме при стягненні з ПрАТ «УПСК» розмір франшизи не був зменшений на її суму, і при цьому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача також стягнено франшизу у розмірі 2600,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 , вказані доводи скаржника визнав і зазначив, що це є єдиною обґрунтованою вимогою апеляційної скарги - зменшення розміру стягнення суми страхового відшкодування з ПрАТ «УПСК» на суму франшизи.

З урахуванням вищенаведеного, при розрахунку страхового відшкодування судом першої інстанції положення п. 12.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умови, стосовно розміру франшизи, встановлені полісом №АТ/0493713 прийняті не були, внаслідок чого районний суд дійшов помилкового висновку про стягнення з ПрАТ «УПСК» розміру страхового відшкодування, не зменшивши її на розмір франшизи, у зв`язку із чим, апеляційний суд вважає зменшити розмір стягнення суми страхового відшкодування, який підлягає стягненню з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 на суму франшизи (100562,27 2600,00 = 97962,27).

Беручи до уваги вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру страхового відшкодування, яке необхідно зменшити на розмір франшизи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2024 рокузмінити в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування та судових витрат, витрат на правову допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ЄДРПОУ: 20602681) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) страхове відшкодування в розмірі 97962,27 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.01.2025

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева