Рішення

від 13.01.2025 по справі 460/9526/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2025 року м. Рівне№460/9526/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПозаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі представник позивача) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач/ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 12.09.2024, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка оформлена довідкою від 01.06.2024 №26/50;

- зобов`язати ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити проведення повторного медичного огляду ОСОБА_1 , з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 01.06.2024 ОСОБА_1 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і доставлений до КП «Рівненський клінічний лікувально-діагностичний центр ім. В. Поліщука» РОР, де йому було проведено військово-лікарську комісію. За наслідками проведеного медичного огляду, 01.06.2024 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 видано спірну довідку №26/50, на підставі якої позивача визнано придатним до військової служби. В подальшому, на підставі відповідного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, представник позивача стверджує, що медичний огляд ОСОБА_1 здійснений відповідачем формально, без проведення необхідних лабораторних та інструментальних досліджень стану здоров`я позивача, незважаючи на наявність у нього відповідних медичних показань. За таких обставин, представник позивача вважає, що оскаржувана у справі довідка видана відповідачем без повного та всебічного аналізу і врахування всіх медичних показників стану здоров`я позивача, а також всупереч вимогам нормативно-правових актів, які регламентують проведення військово-лікарської комісії, що свідчить про порушення визначеної законодавством процедури прийняття такого рішення. Таким чином, покликаючись на протиправність та необґрунтованість спірної постанови відповідача, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовна заява залишалась без руху.

Ухвалою суду від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/9526/24 та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суду у відповідача витребувано додаткові докази по справі.

Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду, відповідач зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та 13.12.2024 отримав електронний примірник ухвали суду від 16.09.2024 про відкриття провадження у справі.

Однак, у встановлений судом строк відповідач не подав відзиву на позовну заяву, про причини неможливості його подання суд не повідомив. Витребовувані судом в ухвалі від 16.09.2024 додаткові докази по справі від відповідача також не надійщли. Тому, керуючись частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В силу приписів частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 07.07.2022 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією належного йому тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 07.07.2022 №6/1327 (а.с.29).

01.06.2024позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка діє на базі Комунального підприємства «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука» Рівненської обласної ради (адреса місцезнаходження комісії: м. Рівне, вул. 16 Липня, 36), проведено медичний огляд ВЛК солдата ОСОБА_3 , результати якого зафіксовано у Картці обстеження та медичного огляду від 01.06.2024 №26/50 (далі Картка №26/50) (а.с.16-17).

Крім того, за наслідками проведення медичного огляду ВЛК позивача, відповідачем, з урахуванням даних Картки №26/50, складено Довідку військово-лікарської комісії від 01.06.2024 №26/50 (далі Довідка №26/50), згідно з якою:

- діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): ВВС, дефект міжпередсердної перетинки, лівобічний хронічний середній отит;

- на підставі статті 34б, 74г графи ІІ Розкладу хвороб, придатний до військової служби (а.с.15).

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» від 06.06.2024 №53, солдат запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 01.06.2024 призваний на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_2 (а.с.18).

Не погоджуючись із постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленою Довідкою №26/50, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Так, статтею 1 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина перша).

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга).

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема:

- військовослужбовці особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України (частина дев`ята).

Частиною десятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної (…) для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (…);

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За правилом абзацу другого частини другої цієї ж статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

При цьому, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (частина шоста статті 2 Закону №2232-XII).

За приписами частини тринадцятої статті 2 Закону №2232-ХІІ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (…).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

В силу вимог статей 20, 22 Закону №2232-XII, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів установлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).

Так, абзацом четвертим статті 1 Закону №3543-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №3543-XII, зміст мобілізації становить:

- переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду;

- переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону №3543-XII, згідно з частиною першою якої громадяни зобов`язані, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (…), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (…).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 22 Закону №3543-XII).

Долученим до матеріалів справи тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного ОСОБА_1 від 07.07.2022 №6/1327 підтверджується, що на підставі рішення військово-лікарської комісії від 07.06.2022 №128, позивача визнано придатним до військової служби (…) (пункт 7); призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач зарахований у запас 30.10.1998 як непридатний до військової служби в мирний час, придатний до нестройової служби у військовий час (…) (а.с.29).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача зазначив, що під час проходження військово-лікарської комісії 01.06.2024 ОСОБА_1 неодноразово повідомляв лікарям про свої хвороби хребта (дегенеративно-дистрофічні зміни), якого лікує тривалий час, скаржився на постійні болі в голові, поганий зір, однак відповідачем проігноровано такі скарги. Під час проходження ВЛК позивачу не було обстежено за допомогою МРТ стан головного мозку, не здійснено загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові, а також, незважаючи на наявність інших медичних показань, не проведено інших необхідних лабораторних та інструментальних досліджень, що суперечить вимогам пункту 3.4 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402. Вказав, що ОСОБА_1 має низку захворювань, серед яких пролапс мітрального серцевого клапана, пухлина головного мозку та кіста у печінці, що вимагає постійного лікування та унеможливлює проходження ним військової служби. Також, зауважив, що після початку проходження військової служби у позивача погіршився стан здоров`я.

Аналізуючи наведені вище доводи та обставини, суд зазначає таке.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

- Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК);

- ВЛК регіону.

У підпункті 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І вказаного Положення).

У свою чергу, нормами пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 регламентовано, що на ВЛК регіону покладається, зокрема, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення (…).

ВЛК регіону має право, зокрема:

- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

- перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи;

- перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;

- приймати постанови згідно з цим Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 установлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Відповідно до пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Перелік закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, при яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджується щорічно до 25 грудня начальником ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів.

Організація проведення військово-лікарської експертизи у закладі охорони здоров`я (установі) покладається на начальника (керівника) цього закладу.

Документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.

За нормами пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, найбільш досвідчений з питань військово-лікарської експертизи, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з керівником районного (міського) державного або комунального закладу охорони здоров`я (установи), головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Персональний склад ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП визначається наказами відповідних керівників ТЦК та СП на підставі наданої начальником (керівником) закладу охорони здоров`я (установи) інформації про перелік медичних працівників, які залучаються до роботи ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП, із зазначенням їх спеціальностей.

До матеріалів справи представником позивача долучена копія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.12.2023 №154-АГД, пунктом 1 наказано для проведення військово-лікарської експертизи створити позаштатні постійно діючі військово-лікарські комісії згідно додатку, зокрема, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.72-76).

Крім того, за правилами пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3) (пункт 1.2 глави 1 розділу ІІ цього Положення).

За правилами пунктів 3.1-3.4 глави 3 розділу II Положення №402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу у разі зміни призначення.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Направляє на обстеження лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП, про що вносить відповідний запис у реєстр ЕСОЗ. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.

ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.

Пунктом 3.6 глави 3 розділу II Положення №402 передбачено, що картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ТЦК та СП до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах постійно.

Так, відповідно до змісту Картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_1 від 01.06.2024 №26/50, з метою визначення ступеня придатності позивача до військової служби, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено йому рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ, вимірювання артеріального тиску, визначено його зріст та вагу тіла (пункти 8, 9).

Результати медичного обстеження спеціалістами (лікарями) містяться у пункті 9 Картки №26/50, згідно з яким 01.06.2024 ОСОБА_1 було оглянуто терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (ЛОР-ом) та психіатром.

У пункті 11 цієї Картки міститься діагноз та постанова ВЛК за результатами проведеного огляду, а саме: «ВВС, дефект міжпередсердної перетинки, лівобічний хронічний середній отит».

У підсумку, на підставі статті 74г графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Картка №26/50 містить особисті підписи голови, секретаря ВЛК, усіх лікарів-спеціалістів, які проводили вказаний медичний огляд, а також засвідчена печаткою і особистим підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У той же час, у графах «Загальний аналіз крові», «Група крові та резус-фактор», «Біохімічний аналіз крові», «Серологічний аналіз крові», «Загальний аналіз сечі», «Інші дослідження» пункту 8 та у пункті 10 «Підпис обстежуваного» Картки №26/50 будь-які записи відсутні (а.с.16-17).

Наведене дає суду підстави для висновку, що під час проходження позивачем як військовозобов`язаним медичного огляду ВЛК його було оглянуто лікарями усіх обов`язкових (в умовах дії правового режиму воєнного стану) спеціальностей, а також проведено рентгенологічне обстеження органів грудної клітки і ЕКГ, що свідчить про дотримання відповідачем вимог пункту 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402 та часткове виконання приписів пункту 3.4 глави 3 розділу ІІ цього Положення.

Також, суд враховує, що згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення №402, постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно зглавою 20цього розділу. (…)

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4до цього Положення) у трьох примірниках. (…)

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Як установлено вище судом, за наслідками проведення медичного огляду ВЛК позивача, відповідачем, з урахуванням даних Картки №26/50, складено оскаржувану Довідку військово-лікарської комісії від 01.06.2024 №26/50, на підставі якої ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби (а.с.15).

Вказана довідка складена за формою додатку 4 до Положення №402 та містить усі необхідні записи й реквізити, які обумовлюють чинність (дійсність) цього документа.

Суд критично оцінює твердження сторони позивача щодо необґрунтованості спірної довідки з огляду на наявність помилки у прізвищі позивача (зазначено « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_5 »), оскільки зміст оскаржуваної Довідки №26/50 повністю узгоджується із відомостями Картки №26/50 у частині дати й номера цих документів, дати проведення медичного огляду ВЛК позивача, його військового звання та року народження, встановленого йому діагнозу та формулювання висновку ВЛК за результатами такого огляду. Наведене свідчить про формальний (несуттєвий) характер допущеної відповідачем помилки (описки), яка не впливає на дійсність вказаного документа.

Не заслуговують на увагу суду також і доводи представника позивача про те, що при проведенні медичного огляду ВЛК лікарями не взято до уваги наявну у позивача вроджену ваду серця, позаяк у графах «Діагноз та постанова ВЛК» Картки №26/50 і Довідки №26/50 зазначено, серед іншого, «ВВС», тобто вроджена вада серця, та «дефект міжпередсердної перетинки».

Що стосується безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між обставинами процедури реалізації відповідачем як суб`єктом владних повноважень наданих йому управлінських функцій (проведення медичного огляду ВЛК) та відповідності частині другій статті 2 КАС України прийнятого ним за наслідками такої процедури рішення (постанови ВЛК), то суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.12.2019 у справі №820/3914/17, від 10.05.2024 у справі №160/9951/21 та від 10.05.2024 у справі №160/9951/21.

Так, у постанові від 20.12.2019 у справі №820/3914/17 Верховний Суд зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта адміністративного органу може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

У свою чергу, у постанові від 10.05.2024 у справі №160/9951/21 викладено правову позицію суду касаційної інстанції, за якою поняття «пуризм» прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ).

Зокрема, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Таким чином, «правовий пуризм», на відміну від обставин «істотного та непереборного характеру», завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Суд вважає, що зазначений підхід підлягає застосуванню і стосовно оцінки адміністративним судом рішень суб`єктів владних повноважень, особливо тих, які стосуються значного суспільного інтересу, зокрема, питань благоустрою та містобудування, екології, безпеки, конституційних прав та свобод громадян тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №826/11106/17, від 28.10.2018 у справі №826/14749/16, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а та від 31.03.2021 у справі №620/2520/20, а згодом був застосований Верховним Судом і в постанові від 19.05.2021 у справі №210/5129/17.

Питання скасування адміністративних актів з підстав їх процедурних недоліків досліджувалося Верховним Судом і у постанові від 03.12.2021 у справі №369/7844/17.

У цій постанові Верховний Суд вказав, що процедурні порушення, в залежності від їх характеру, можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не зумовлюють впливу на нього.

Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що, відповідно до практики ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

З аналізу змісту норм Положення №402, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин даної справи, слід дійти висновку, що відсутність результатів передбачених пунктом 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 окремих клінічних досліджень (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові, визначення групи крові та резус-належності, дослідження крові на цукор) сама по собі об`єктивно не здатна призвести до невідповідності закону управлінського рішення суб`єкта владних повноважень ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу визнання громадянина придатним до військової служби.

Щодо наявних у ОСОБА_1 хвороб, які, як стверджує представник позивача, безпідставно не враховані відповідачем при проведенні медичного огляду позивача та прийнятті оскаржуваного у справі рішення (постанови ВЛК), суд зазначає таке.

До матеріалів справи стороною позивача долучені результати наступних медичних обстежень ОСОБА_1 :

1. магнітно-резонансної томографії (МРТ) головного мозку зафіксовані у медичному заключенні відділення променевої діагностики Рівненської обласної клінічної лікарні від 04.07.2024 №90901-00, відповідно до якого, зокрема, у позивача виявлено додатковий утвір гіпофіза, з найбільшою імовірністю кіста кишені Ратке, правобічний ескудативний гайморит та поліп лівої верхньощелепної пазухи (а.с.19);

2. МРТ поперекового відділу хребта та спинного мозку зафіксовані у медичному заключенні відділення променевої діагностики Рівненської обласної клінічної лікарні від 04.07.2024 №90901-03, згідно з яким, зокрема, у позивача виявлено МР-ознаки дегенеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта (остеохондроз, спондилоартроз, спондильоз), задні протрузії міжхребцевих дисків (…) та латеральний дегенеративний стеноз хребетного каналу (…) (а.с.22);

3. доплерехокардіографії зафіксовані у медичному заключенні Державної установи «Інститут серця МОЗ України» від 17.06.2024 (електронна картка №11794), відповідно до якого, зокрема, позивачу діагностовано пролапс мітрального клапана обох стулок пізній (…) (а.с.23);

4. ультразвукового обстеження органів черевної порожнини зафіксовані у медичному висновку Рівненського військового госпіталя В/ч НОМЕР_3 від 13.06.2024, згідно з яким, зокрема, у позивача виявлено кісту печінки (а.с.25).

Враховуючи наведені вище медичні висновки, суд погоджується з твердженнями представника позивача, що виявлені (діагностовані) у ОСОБА_1 хвороби можуть впливати на ступінь його придатності до військової служби.

Разом з тим, суд зауважує, що усі перелічені вище медичні обстеження стану здоров`я позивача були проведені уже після 01.06.2024, тобто у період після проходження ОСОБА_1 ВЛК та прийняття відповідачем спірної постанови ВЛК у формі Довідки №26/50.

Доказів протилежного стороною позивача не надано та судом не встановлено.

Тобто, при вирішенні питання щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 не мала можливості оцінити та врахувати хвороби (стани та/або фізичні вади), виявлені у нього за результатами проведених вище медичних обстежень, а тому, суд не погоджується з твердженнями представника позивача щодо неналежного вивчення та оцінки відповідачем стану здоров`я позивача на момент проведення йому медичного огляду ВЛК.

Окрім того, суд враховує, що повноваження суб`єкта владних повноважень колегіального державного органу в особі військово-лікарської комісії при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки з приводу визначення стану здоров`я людини на предмет придатності до виконання військового обов`язку шляхом безпосереднього проходження військової служби носять суто дискреційний характер; суд наділений повноваженнями контролю за реалізацією цих повноважень виключно за критерієм обставин дотримання процедури, що об`єктивно здатні призвести до прийняття невірного рішення, а також за критерієм проявів явного та очевидного свавілля у реалізації управлінської функції контролю (як-от існування фізичних вад чи хвороб організму людини такого рівня, котрі за розсудом будь-якої адекватно розумної неупередженої людини виключають можливість проходження військової служби).

Натомість, застосовані методи огляду військовозобов`язаного; дослідження медичної документації; визначення діагнозів та співвідношення цих діагнозів із конкретною статтею Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби; наявності або відсутності певного діагнозу, з огляду на положення частини другої статті 73 КАС України, не входять до предмету доказування у спорах цієї категорії.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 та у постанові Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, які враховуються судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на положення розділу I Положення №402, який регламентує порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК.

Так, за правилами пунктів 3.1-3.4 глави 3 цього Розділу, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за №94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.

Представник позивача не надав суду будь-яких доказів того, що позивач (особисто або через свого представника) оскаржував спірну постанову відповідача про ступінь своєї придатності до військової служби, оформлену Довідкою №26/50, до ВЛК вищого рівня, як і не надав жодного підтвердження звернення позивача із відповідними скаргами на дії (бездіяльність) ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 при проведенні йому медичного огляду.

При цьому, якщо позивач станом на теперішній час не може проходити військову службу за станом здоров`я, то він має право у встановленому законом порядку ініціювати питання про його звільнення з військової служби на підставі відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Відтак, у даному випадку, ефективним і дієвим правовим механізмом захисту права (інтересу), який заявник сприймає як порушений, є ініціювання процедури перегляду управлінського волевиявлення відповідної ВЛК при районному ТЦК та СП органами військово-лікарської експертизи вищого рівня, а саме: ВЛК при обласному ТЦК та СП, ВЛК регіону, ЦВЛК, - із можливістю оскарження до суду саме рішення ВЛК регіону або рішення ЦВЛК (з огляду на норми підпункту 2.3.5 пункту 2.3 та підпункту 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402).

Таким чином, проаналізувавши наведені вище положення чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що наведені стороною позивача аргументи та надані на їх підтвердження письмові докази не доводять факту порушення відповідачем вимог частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України під час реалізації ним власних дискреційних повноважень як окремим та самостійним органом військово-лікарської експертизи при проведенні медичного огляду позивача.

Наведене є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Положеннями частини першої статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Також, згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За правилами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі вищевикладеного, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази та встановлені у ході судового розгляду справи обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи та аргументи представника позивача, якими останній обґрунтовував заявлені позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 січня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя С.А. Борискін