Рішення

від 13.01.2025 по справі 480/7648/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Справа № 480/7648/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Солошенко Л.Є.,

представника відповідача - Юхти Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Роменської районної спілки споживчих товариств до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Роменська районна спілка споживчих товариств (далі - позивач, Роменська спілка) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, Роменський ВДВС) про скасування постанов Роменського ВДВС від 14.08.2024, прийнятих у виконавчому провадженні №75787794:

- про відкриття виконавчого провадження ВП №75787794;

- про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000грн.;

- про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 282грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірні постанови не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки:

- в матеріалах виконавчого провадження відсутній виконавчий документ, як такий, який підлягає виконанню відповідно до вимог ст.3 Закону України Про виконавче провадження,

- оспорювані постанови винесені відповідачем без наявності заяви стягувача про примусове виконання рішення, оскільки така заява взагалі відсутня,

- виконавчий лист виданий суддею Бондар С.О., що не відповідає дійсності, оскільки, рішення суду у справі №480/87/24, за яким видано виконавчий лист, було постановлено суддею Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М.;

- рішення суду, з виконання якого відкрито провадження, було виконано ще до його відкриття виконавчого провадження;

- у постанові про відкриття виконавчого провадження в п.3 зазначено про стягнення виконавчого збору та в окремій постанові про стягнення виконавчого збору зазначено про стягнення 32000грн. з позивача, що є подвійним стягненням, що не передбачено чинним Законом України Про виконавче провадження.

Додатково щодо постанови про стягнення мінімальних витрат представник зазначила, що відповідачем вказано про стягнення витрат виконавчого провадження, але жодного розподілу стягнутих з боржника грошових сум не відбувалось, оспорювані постанови не містять інформації, що відповідачем здійснено витрати, пов`язані з проведенням виконавчих дій і, що такі виконавчі дії проводились, оскільки, виконавчі дії не проводились, вказані витрати, у тому числі за винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, які не передбачені Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, та витрати, які не здійснювалися, а загальний розмір витрат не відповідає елементарним математичним підрахункам. Наголосила, що Законом України Про виконавче провадження" не передбачено стягнення витрат виконавчого провадження на стадії його відкриття.

Окремо щодо постанови про стягнення виконавчого збору відмітила, що виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду та на підставі постанови державного виконавця і державним виконавцем повинно бути вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Станом на дату винесення спірної постанови у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, тому вважає, що така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 02.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду цієї категорії справ, передбачених ст.ст.268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні на 11.09.2024 (т.1 а.с.61).

При цьому, ухвалою від 24.09.2024 до участі у розгляді справи залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (далі - третя особа, ГУ ДСНС у Сумській області), якій встановлено строк для подання пояснень на позов. Крім того, цією ухвалою також витребувано у відповідача копію постанови від 14.08.2024 про с т я г н е н н я мінімальних витрат (т.1 а.с.215-216).

Участь представника відповідача в засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області було забезпечено ухвалою суду від 20.09.2024 (т.1, а.с.204).

Представник позивача подавала заяву про збільшення позовних вимог (т.1, а.с.114-118), яку ухвалою суду від 11.09.2024 було повернуто представнику позивача без розгляду, а ухвалою суду від 12.09.2024 - повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог (т.1 а.с.154).

Представник відповідача подав відзив та додаткові пояснення (т.1 а.с.66-95, 138-139, 156-188, 195-197, т.2 а.с.3-4, 11-13), в яких просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що виконавчий документ - виконавчий лист, виданий 16.05.2024 Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/87/24 про зобов`язання Роменської районної спілки споживчих товариств вчинити дії, та додана до нього заява стягувача ГУ ДСНС у Сумській області відповідали вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку з чим 14.08.2024 року державним виконавцем у відповідності до ст.3,4,24,25,26,27 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено про зобов`язання боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто до 29.08.2024 року. 14.08.2024 державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000грн., оскільки відповідно до п. 3,4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Також державним виконавцем прийнята постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 282грн. Стосовно цієї постанови представник відмітив, що у відповідності до абзацу третього, пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку).

Інформація про вартість витрат пов`язаних з винесенням постанов надається Управлінням бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Отже, відкриття кожного виконавчого провадження тягне за собою стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження не тільки за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, а й виготовлення постанов, супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари) та користування послугами поштового зв`язку.

Витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій, такі як витрати на пересилку поштової кореспонденції, друк документів, тощо.

Наголосив, що ні Законом України Про виконавче провадження, ні вищевказаною Інструкцією не передбачені підстави для звільнення боржника від сплати витрат виконавчого провадження у разі виконання боржником рішення до відкриття виконавчого провадження.

Виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу.

Окремо щодо суми зазначеної у п.1 Постанови про розмір мінімальний витрат повідомляємо, що ця сума формується Реєстром автоматично і відповідно до даного пункту розмір мінімальних витрат не може бути меншим 200 грн. та окремо стягується плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження в розмірі 69 грн.

Також відмітила, що постанова про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження №75787794 державним виконавцем не виносилась. 14.08.2024 р. державним виконавцем була винесена постанова про р о з м і р мінімальних витрат виконавчого провадження.

Представник позивача подала відповідь на відзив (т.1 а.с.101-103) та додаткові пояснення (т.1, а.с.108-109), в яких вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Доповнила, що відповідачем не спростовано твердження позивача про протиправність винесення постанов про стягнення витрат виконавчого провадження в розумінні вимог Закону України Про виконавче провадження, а так само не спростовано та не доведено правомірність винесення постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження. Відзив відповідача зводиться до оцінки та самостійного, на власний розсуд трактування рішення суду, а не до спростування та надання відповідно до вимог 73 -76 КАС України доказів на спростування правової позиції позивача.

Відтак вважає, що відзив на позов є необґрунтованим, позиція позивача - не спростованою належними, допустимими та достовірними доказами, а за таких обставин, викладене у відзиві відповідача не може бути покладено в основу судового рішення.

Додатково наголосила, що виконавчий лист, на підставі якого винесені оспорювані в цій справі постанови, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому дії державного виконавця по винесенню постанов на підставі виконавчого листа, що виданий не уповноваженою особою є протиправними, оскільки, державний виконавець мала повернути такий виконавчий лист стягувачу.

Також представник позивача подала пояснення (т.2, а.с.100-103), в яких відмітила додатково, що з виконавчого листа №480/87/24, виданого 16.05.2024 Сумським окружним адміністративним судом, вбачається, що позивача зобов`язано привести в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 68847 і такий номер укриття вказано в його паспорті, що підтверджується копією паспорту сховища (протирадіаційного укриття). Але державний виконавець відкрив виконавче провадження щодо протирадіаційного укриття, про яке не йдеться у рішенні суду у справі №480/87/24, а саме щодо протирадіаційного укриття №67747, тобто відповідач вчиняє дії не на підставі судового рішення, а відповідно до порушення вимог Закону України Про виконавче провадження. В постанові про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.08.2024 та в постанові про стягнення виконавчого збору від 14.08.2024 відповідачем вказано таке саме виконання рішення щодо укриття №67747.

Також у поясненнях зауважила щодо строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Зокрема, рішення суду у справі №480/87/24 набрало законної сили 07.05.2024. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання визначено до 08.08.2024 року. З урахуванням ч.2 ст.12 Закону України Про виконавче провадження виконавчий лист у справі №480/87/24 мав бути пред`явлений до виконання протягом трьох місяців з наступного дня набрання законної сили рішенням суду, тобто до 08.08.2024. Однак на момент пред`явлення (13.08.2024р - дата вхідного штемпелю відповідача на листі ГУ ДСНС у Сумській області) та відкриття провадження (14.08.2024р), встановлений Законом строк вже сплинув. Питання про поновлення цього строку стягувачем у визначеному законом порядку не ставилось.

Представник відповідача подав заяву на такі пояснення представника відповідача (т.2 а.с.115-117). Зокрема, вказав, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання не пропущено стягувачем, оскільки відповідно до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Крім того, заява ГУ ДСНС України в Сумській області про прийняття до виконання виконавчого листа у справі №480/87/24 датується 07.08.2024 року.

Стосовно номеру протирадіаційного укриття №68847 представник відповідача повідомив, що секретарем була допущена описка при внесенні даних при реєстрації виконавчого документу. Однак слід зазначити, що є чітка адреса ТРУ, на яку й були здійснені виходи державним виконавцем для перевірки виконання рішення, про що і зазначено в актах державного виконавця від 30.08.2024 року та 04.10.2024 року.

Представник третьої особи у клопотанні, поданому на адресу суду 08.01.2025 зазначив, що враховуючи той факт, що представником позивача не викладено аргументів та не доведено незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження, позовні вимоги не можуть бути задоволені (т.2, а.с.124-125).

Судові засіданні неодноразово відкладалися та в них оголошувалась перерва за клопотанням представника позивача, відповідача, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Сумській області та необхідністю витребування додаткових доказів (т.1, а.с.145,216-217,239-241, т.2, а.с.25, 40,50,60,69).

Чергове судове засіданні було призначено на 09.01.2025.

Представник ГУ ДСНС у Сумській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі (т.2, а.с.124).

Приймаючи до уваги ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні представник позивача відмітила, що у позові допущена помилка щодо назви постанови, що стосується мінімальних витрат. Позивачем оскаржується постанова саме про р о з м і р мінімальних витрат, яка і долучена до матеріалів позову та, з урахуванням зазначеного підтримала позовну заяву та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві та поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №480/87/24 за позовом Роменської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Роменської міської ради Сумської області, ГУ ДСНС у Сумській області до Роменської спілки про зобов`язання вчинити дії позовні вимоги було задоволено, зокрема, зобов`язано Роменську спілку вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №68847, розташованого за адресою: бульвар Європейський, 31, м. Ромни, Сумська область, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 (т.1 а.с.12-18, 163-167).

На виконання вказаного рішення суду у справі №480/87/24, Сумським окружним адміністративним судом 16.05.2024 було видано виконавчий лист про зобов`язання Роменської спілки споживчих товариств вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 68847, розташованого за адресою: бульвар Європейський, 31, м. Ромни, Сумська область, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 (т.1 а.с.73зворот-74, т.1 162).

Зазначений виконавчий документ супровідним листом від 07.08.2024 засобами поштового зв`язку було направлено ГУ ДСНС у Сумській області для примусового виконання до Роменського ВДВС (т.1 а.с.72 зворот-73, 79, т.1 160-161,168).

14.08.2024 з примусового виконання вказаного виконавчого листа у справі №480/87/24 постановою державного виконавця Роменського ВДВС Юхтою Лілією Василівною було відкрито виконавче провадження за №75787794 (т.1 а.с.20-21, т.1 а.с.80зворот, т.1 а.с.169 зворот), згідно п.2 якого надано 10 робочих днів для виконання рішення суду, а згідно п.3 - визначено до стягнення з боржника виконавчий збір у розмірі 32000,00грн.

14.08.2024 одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №75787794, державним виконавцем Роменського ВДВС у Роменському районі Юхтою Лілією Василівною також було винесено наступні постанови:

- про стягнення з Роменської районної спілки споживчих товариств виконавчого збору у розмірі 32000,00грн. (т.1 а.с.23, т.1 а.с. 82зворот, т.1 а.с.171 зворот);

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою для боржника - Роменської спілки, визначено витрати у сумі 282,00грн. (т.1 а.с.25-26, т.1 а.с. 81зворот, т.1 а.с.170 зворот, т.2 а.с.231, т.2 а.с.233зворот).

Постановою державного виконавця Роменського ВДВС Юхтою Лілією Василівною від 04.10.2024 було закінчено виконавче провадження за №75787794 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" (т.2 а.с.82зворот, 95).

Не погоджуючись з прийняттям постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовим відносинам, що склалися в цьому випадку між сторонами судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII, Закон України «Про виконавче провадження»), згідно із ст. 2 якого виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, п.1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

У свою чергу, вимоги до виконавчого документа визначені ч.1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно із частиною четвертою статті 4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, серед іншого: 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилається на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутній виконавчий документ, як такий, який підлягає виконанню відповідно до вимог ст.3 Закону України Про виконавче провадження, а оспорювані постанови винесені відповідачем без наявності заяви стягувача про примусове виконання рішення, оскільки така заява взагалі відсутня.

Поряд з цим вказані доводи спростовані дослідженими копіями матеріалами виконавчого провадження, долучених до справи, та в яких наявний виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду у справі №480/87/24, Сумським окружним адміністративним судом 16.05.2024 та заява стягувача - ГУ ДСНС у Сумській області (т.1, а.с.72-78).

Посилання представником позивача на протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, прийнятої з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі №480/87/24 за підписом судді Бондаря С.О., а не головуючим суддею у справі №480/87/24 - Глазьком С.М. суд не приймає до уваги, оскільки, як вже зазначено вище, згідно із ч.1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала. У цій справі підтверджено, що виконавчий лист відповідав цим вимогам, оскільки містив назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище посаду посадової особи, яка його в и д а л а, зокрема, заступником голови С.О. Бондар.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 25 Закону України Про судоустрій і статус суддів заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.

При цьому до повноважень державного виконавця не відноситься перевірка правомірності підписання виконавчого документа посадової особи, яка його видала.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача додатково посилається на те, що стягувачем виконавчий документ було подано поза межами встановленого 3-місячного строку, що є підставою для повернення такого виконавчого документа. Втім такі обставини відповідачем не були перевірені.

Надаючи оцінку цим доводам, судом враховано, що згідно із вимогами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Викладені у частинах першій та другій статті 12 Закону № 1404 норми є повними (прямими). Альтернативного строку для пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання Закон № 1404 не містить.

Отже, оскільки стягувачем за виконавчим документом, виданий у справі №480/87/24, є державний орган, з урахуванням норм спеціального закону, яким є Закон України Про виконавче провадження строк пред`явлення цього виконавчого документа складає 3 місяці.

Як вбачається з копії виконавчого листа (т.1, а.с.73зворот-74), судове рішення у справі №480/87/24 набрало законної сили 07.05.2024, а відтак останнім днем пред`явлення до виконання цього виконавчого документа є 08.08.2024. Виконавчий лист зареєстровано в органі державної виконавчої служби лише 13.08.2024 (т.1, а.с.72зворот).

Однак матеріалами справи також підтверджено, що вказаний виконавчий документ супровідним листом від 07.08.2024 було надіслано ГУ ДСНС у Сумській області для примусового виконання до Роменського ВДВС у Роменському районі Сумської області засобами поштового зв`язку (т.1 а.с.79 зворот) та дозволяло державному виконавцю за трекінгом №4001601368499 поштового відправлення пересвідчитися у даті надсилання виконавчого документа за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode= .

Поряд з цим суд зауважує, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан. Подальшими указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діяв на час пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Законом України «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності 26 березня 2022 року, Розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2. Відповідно до п.4 абз.3 п.10-2 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Тобто за наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки, у тому числі строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом №1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №260/2595/22 та від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22.

Враховуючи вищевикладене станом на час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження строк пред`явлення виконавчого документу до виконання пропущеним не вважався, а відтак доводи представника позивача щодо неправомірність оскаржуваної постанови з цих підстав судом не приймаються до уваги.

Щодо зазначення в оскаржуваних постановах невірного номеру захисної споруди, суд зауважує, що дійсно в оскаржуваних постановах державним виконавцем вказано протирадіаційне укриття №67747, у той час як судовим рішення у справі №480/87/24, Роменську спілку зобов`язано привести в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 68847 і такий номер укриття вказано в його паспорті, що підтверджується копією паспорту сховища (протирадіаційного укриття) (т.1, а.с.72зворот-78, т.2, а.с.108-111).

Поряд з цим суд зауважує, що підставами для скасування рішень суб`єкта владних повноважень, є не будь-які порушення, допущені під час прийняття рішень, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на обґрунтованість і законність прийнятого рішення. Верховний Суд неодноразово зауважував, що окремі дефекти форми рішення суб`єкта владних повноважень не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте державним органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваних постанов.

Таким чином, беручи до уваги, що з оскаржуваних постанов чітко вбачається з приводу якого виконавчого документа відкрито виконавче провадження, в них міститься чітка адреса протирадіаційного укриття на яку й були здійснені виходи державним виконавцем для перевірки виконання рішення, про що і зазначено в актах державного виконавця від 30.08.2024 року та 04.10.2024 року (т.1, а.с.92, т.2, а.с.94), іншого радіаційного укриття позивач не має, як зазначив представник позивача, більше того, боржник був обізнаний з приводу якого укриття здійснюється примусове виконання, що вбачається з листа, надісланого представником позивача на адресу державного виконавця (т.1, а.с.174-175), суд доходить висновку, що технічна помилка у номері укриття не може бути підставою для скасування оскаржуваних постанов.

Не беруться до уваги судом і доводи представника позивача про протиправність постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору з тих підстав, що судове рішення, з виконання якого відкрито провадження, було виконано ще до його відкриття, оскільки аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що перевірка виконання боржником рішення суду поза межами виконавчого провадження не передбачена, тобто на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з`ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження» чи надано усі необхідні документи. Відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа він відкриває виконавче провадження. А перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження. Лише відкривши виконавче провадження, виконавець має право здійснити такі дії і встановити факт виконання чи невиконання рішення суду.

При цьому, суд враховує висновки, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року (справа №697/154/17), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Додатково в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що в постанові про відкриття виконавчого провадження в п.3 зазначено про стягнення виконавчого збору та в окремій постанові про стягнення виконавчого збору зазначено про стягнення 32000грн. з позивача, що є подвійним стягненням, що не передбачено чинним Законом України Про виконавче провадження.

Проте доводи про подвійне стягнення виконавчого збору за обставин цієї справи є помилковими, беручи до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов`язок виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такого виконавчого документа, та в якій обов`язково зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору. Тобто зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження суми виконавчого збору, що підлягає стягненню, є прямою вимогою Закону України "Про виконавче провадження" та не свідчить про подвійне стягнення такого збору з боржника. Виконавчим документом згідно із ст.3 Закону України Про виконавче провадження у цьому випадку є не постанова про відкриття виконавчого провадження, а постанова про стягнення виконавчого збору, яка виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи, що виконавчий лист у справі №480/87/24 відповідав встановленим статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" вимогам до виконавчого документа, а також те, що на час відкриття виконавчого провадження №75787794 в державного виконавця були відсутні відомості про виконання боржником рішення у справі №480/87/24 в добровільному порядку, за таких обставин обов`язком державного виконавця було винести постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки інакшого варіанту його правомірної поведінки не існує, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не вбачає підстав для її скасування та задоволення позовних вимог в цій частині.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині, що стосуються постанови про стягнення виконавчого збору, представник позивача стверджує, що для прийняття цієї постанови державним виконавцем повинно бути вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. При стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. При цьому станом на дату винесення спірної постанови у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, тому вважає, що така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи оцінку цим доводам, суд зазначає, що відповідно до частин першої та третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі, зокрема, чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Таким чином, виходячи із змісту ст. 27 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення немайнового характеру розмір й підстави стягнення виконавчого збору не залежать від повного або часткового виконання виконавчого документа, на чому помилково наголошує представник позивача. Виконавчий збір у цьому випадку має фіксований розмір і стягується з боржника.

Такої позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/31541/20.

Крім того, аналізуючи частину п`яту та шосту статті 26, частини першу - четверту статті 27 Закону №1404-VІІІ Верховний Суд (постанова від 28 квітня 2020 року в справі №480/3452/19, від 16.02.2023 року у справі №160/1389/22, від 11 жовтня 2023 року у справі №140/1126/23) зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Верховний Суд, у справі №480/3452/19 зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

У цій справі примусовому виконанню підлягало рішення немайнового характеру, а відтак за примусове виконання цього судового рішення Законом України Про виконавче провадження передбачено фіксований розмір 4 мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи, що складає 32000грн. (8000грн.*4). Саме такий розмір виконавчого збору визначено відповідачем в межах спірного виконавчого провадження. А відтак доводи представника позивача про те, що станом на дату винесення спірної постанови у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору та саме в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, є помилковими.

Посилання представника позивача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №761/11524/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №540/3203/18, суд не приймає до уваги, оскільки предметом спору в зазначених справах були постанови державного виконавця, прийняті з приводу примусового виконання рішень майнового характеру, та які були прийняті до внесення змін до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, що набрав чинності 28 серпня 2018 року. Натомість у цій справі оскаржувані постанови прийняті державним виконавцем 14.08.2024 року та з приводу примусового виконання рішення немайнового характеру, що передбачає стягнення виконавчого збору у фіксованому розмірі.

За таких обставин суд доходить висновку, що посилання представника позивача на вказані вище постанови Верховного Суду не є релевантними до обставин цієї справи.

Втім, надаючи оцінку доводам представника в цій частині позовних вимог з урахуванням його твердження про виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, судом враховано, що дійсно, відповідно до частини дев`ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджено (т.1, а.с.174-179), що позивач в межах виконавчого провадження №75787794 надіслав на адресу Роменського ВДВС заяву, в якій просив закінчити виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження. До заяви, як на доказ виконання рішення суду, представник позивача надав копію акта оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту, сховища, протирадіаційного укриття №68847 від 23.05.2024 (т.1, а.с.176-179).

Поряд з цим в загальному висновку про стан готовності захисної споруди акта оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту, сховища, протирадіаційного укриття №68847 від 23.05.2024 (т.1, а.с.176-179) вказано, що станом на 23.05.2024 укриття оцінюється як обмежене придатне до використання, та визначено ряд рекомендацій, які необхідно виконати, щодо приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, саме відповідно до яких судовим рішенням зобов`язано Роменську спілку вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №68847.

Таким чином, виходячи із змісту вказаного акта, суд доходить висновку, що такий акт не може бути доказом виконання рішення суду, яким зобов`язано Роменську спілку вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №68847 у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 до відкриття виконавчого провадження.

Інших доказів щодо виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження 14.08.2024 позивачем суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи спростовано доводи представника позивача про те, що рішення суду було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №75787794, що, у свою чергу, унеможливлює застосування до цих спірних правовідносин частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження, вона відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не вбачає підстав для її скасування та задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо оскаржуваної постанови Роменського ВДВС про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №75787794 від 14.08.2024 року, суд вказує наступне.

За приписами статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (ч.1).

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч.2).

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (ч.3).

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч.4).

Фінансування виконавчого провадження також регламентовано розділом VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція №512/5), відповідно до пункту 1 розділу VІ якої фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Згідно з пунктом 2 розділу VІ Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з в и н е с е н н ям постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення в и т р а т виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до п.1,2,3,11 розділу І наказу Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - наказ №2830/5) до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема:

- виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

- пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку;

- послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

- плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження,

- інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Згідно із п. 1,2,5 розділу ІІ Наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 11 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені упунктах 2,4розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта». Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені упункті 10розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

Системний аналіз наведених норм Закону України «Про виконавче провадження»та приписів Інструкції № 512/5, Наказу №2830/5 свідчить про наявність чітко визначеного обов`язку державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про р о з м і р мінімальних витрат виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. При цьому при прийнятті постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження державним виконавцем не вирішується питання про стягнення таких витрат, як помилково зазначає представник позивача у позові. Лише у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.

При цьому мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та в и т р а т, зокрема, пов`язаних з в и н е с е н н я м постанови про стягнення в и т р а т виконавчого провадження, які у свою чергу включають такі види витрат виконавчого провадження: як виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). Крім того, до додаткових витрат виконавчого провадження можуть належати витрати виконавчого провадження, які не визначені пунктом 2 розділу VІ Інструкції №512/5.

Згідно мотивувальної частини постанови про розмір витрат виконавчого провадження від 14.08.2024 (т.1, а.с.25-26, 81зворот, 170 зворот), державним виконавцем визначено їх розмір у загальній сумі 282грн.: у тому числі:

- послуга, пов`язана з користуванням Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень 69грн. (п.10 розділу 1 наказу №2830/5);

- обкладинка виконавчого провадження 3,70грн., послуга із заправки картриджів 3,30грн., папір 11грн. (п.1 розділу 1 наказу №2830/5 (т.1, 72,80-82,83,90);

- відправлення кореспонденції рекомендованими листами 120грн., відправлення простої кореспонденції 75грн. (п.2 розділу 1 наказу №2830/5) (т.2,а.с.9).

Розмір цих витрат відповідно до Наказу №2830/5, встановлені з урахуванням наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 954/5 Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, а також згідно із умовами укладених договорів (т.2, а.с.9-10).

Суд зауважує, що ці витрати, що складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з в и н е се нням постанов у виконавчому провадженні, у тому числі про стягнення в и т р а т виконавчого провадження, є мінімальними, та зазначаються у постанові про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, яка приймається одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Понесення цих витрат підтверджується дослідженими матеріалами справи, у тому числі копіями обкладинки виконавчого провадження, постанов, прийнятих у виконавчому провадженні, листів відповідача, та, зокрема, рекомендованого повідомлення про вручення оскаржуваних постанов позивачу, що спростовує доводи представника позивача про відсутність понесених витрат, у тому числі, на відправлення кореспонденції.

Отже, державним виконавцем зазначені витрати, які передбачені нормами законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що передумовою для прийняття постанови про розмір мінімальних витрат є вчинення виконавчих дій, а також те, що такі витрати не передбачені Наказом № 2830/5, та не були понесені.

Не беруться до уваги судом і доводи представника позивача про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови з підстав невірного математичного розрахунку витрат у її резолютивній частині, враховуючи таке.

Дійсно, у резолютивній частині постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (т.1, а.с.25-26), виконавцем визначено розмір мінімальних витрат: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69грн., винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 200грн. та складає 282грн., тобто не є сумою 69грн. та 200грн.

Поряд з цим, як вже зазначалось вище, окремі дефекти форми рішення суб`єкта владних повноважень не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте державним органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів.

Судом встановлено, що як резолютивна так і мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить один розмір витрат виконавчого провадження 282грн.

При цьому мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених відповідачем витрат у загальному розмірі 282грн. із зазначенням повного обсягу, виду та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5.

А тому окремі недоліки постанови не можуть бути підставою для її скасування.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №703/1111/17.

За вказаних обставин, оскаржувана постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.08.2024 прийнята у відповідності до Закону України Про виконавче провадження, Наказу №2830/5, Інструкції №512/5 та судом не встановлено підстав для її скасування.

За такого правового регулювання та обставин справи суд дійшов висновку, що державним виконавцем Роменського ВДВС правомірно 14.08.2024 у виконавчому провадженні №75787794 прийнято оскаржувані постанови, оскільки такі постанови прийняті з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження" та критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладених в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, розподіл судових витрат згідно із ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Роменської районної спілки споживчих товариств (бульв. Європейський, 31,м. Ромни,Роменський район, Сумська область,42001, код ЄДРПОУ 01766325) до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (бул. Шевченка, 8,м. Ромни,Роменський район, Сумська область,42000, код ЄДРПОУ 34608286), третя особа: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Сергія Табали (Сєвєра), буд.70) про скасування постанов відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Шевченко