Постанова

від 13.01.2025 по справі 420/27181/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27181/23Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Дата і місце ухвалення 18.10.2024р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024р. у справі №420/27181/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» до Одеської митниці про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» звернулось до суду першої інстанції з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000558/1 від 29.08.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що у зв`язку з спрацюванням профілів ризику системи управління ризику щодо можливого заниження митної вартості по поданій ТОВ «АІ БІ ДЖІ» митній декларації, Одеською митницею встановлено, що у наданих підприємством документах містяться розбіжності, а також вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що обґрунтовано в п.33 прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів. У спірному рішенні митного органу наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

З огляду на викладене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «АІ БІ ДЖІ».

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «АІ БІ ДЖІ» (Покупець) уклало зі ТОО «EURO PlyWood» (Республіка Казахстан) (Продавець), Контракт №1-2023Е від 12.07.2023 року на поставку товару згідно специфікації до контракту.

Відповідно до Розділу 2 Контракту ціна контракту вказані в ЄВРО або доларах США за 1 метр кубічний товару і розуміються на умовах FCA склад відправника вантажу в м. Уральськ, Казахстан (за умовами ІНКОТЕРМС 2010). Загальний об`єм товару згідно контракту 5000 метрів кубічних. Загальна вартість товару 5000000 доларів США.

Відповідно до Розділу 3 Контракту товар поставляється на умовах 100% передоплати.

Згідно Розділу 4 Контракту «Умови поставки» товар поставляється узгодженими партіями. Продавець повідомляє про готовність до відвантаження партії товару і відправляє для оплати рахунок проформу. Після отримання передоплати Продавець поставляє товар не пізніше 20 днів з дати отримання коштів від Покупця.

Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією №23UA500500030042U5 від 29.08.2023 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України.

Проте відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000558/1 від 29.08.2023 року.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) в платіжній інструкції №36 від 01.08.2023 вказана сума платежу 156301,18 дол. США з посиланням на зовнішньоекономічний договір від 12.07.2023 № 1-2023Е, але відповідно до пункту 2 цього договору, його сума складає 5000000 дол.США, а сума поставки згідно з інвойсом від 07.08.2023 №2/1 - 26399,64 дол.США, також в листі від 23.08.2023 №23-08/23-1 щодо призначення платежу за вказаним вище банківським документом вказуються Інвойси, які не мають відношення до даного митного оформлення, що унеможливлює перевірити правильність розрахунку митної вартості задекларованого товару;

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом надані рахунок на перевезення від 22.08.2023 №257 та довідка про транспортно-експедиційні витрати б/н від 22.08.2023, підписані ФОП ОСОБА_1 , але відповідно до транспортних документів CMR від 07.08.2023 №2 безпосереднім перевізником виступає ОСОБА_2 , в зв`язку цим виникає питання щодо легітимності наданих документів для підтвердження витрат на транспортування товару.

Також в рішенні зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

Згідно відзиву на позовну заяву, надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 МК України. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст.53 МК України надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Отже, митниця приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість другорядним резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МК України (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару позивачем були надані наступні документи:

1) контракт від 12.07.2023 року № 1-2023Е, за умовами пункту 2 якого загальна вартість товару визначена 5 000 000 доларів США, а загальний об`єм товару згідно контракту складає 5000 метрів кубічних. При цьому, за умовами пункту 4.2. цього контракту Продавець повідомляє Покупцю про готовність до відвантаження партії товару і відправляє для оплати рахунок-проформу. Оплата за товар, що поставляється за цим контрактом проводиться по 100 % попередній оплаті в Євро, банківським переказом……. або 100 % попередня оплата в доларах США. ( пункт 3.1 контракту). Платежі відбуваються в формі 100 % попередньої оплати. ( пункт 3.3 контракту)

Тобто, за умовами вказаного контракту товар поставляється узгодженими партіями, оплата за який здійснюється за окремо направленим рахунком-проформою для передоплати.

2) банківський платіжний документ №36 від 01.08.2023 року на суму 156 301,18 доларів США, у призначенні платежу вказано передоплата за фанеру згідно контракту № 1-2023Е від 12.07.2023 р. (а.с.29)

3) лист ТОВ "Аі Бі Джі" від 23.08.2023 р. за № 23-08/23-1, яким повідомлено, що призначенням платежу для платіжного доручення № 36 від 01.08.2023 року є інвойси для передоплати № 1/1 від 13.07.2023 року, № 2/1 від 13.07.2023 року, № 3/1 від 13.07.2023 року, № 4/1 від 13.07.2023 року, № 5/1 від 13.07.2023 року, № 6/1 від 13.07.2023 року. ( а.с. 30)

4) інвойс №2/1 від 13.07.2023 року, за яким сума фанери клеєної у кількості 33 пакета (30,966 м) складає 26 399,64 дол. США. ( а.с. 26)

Проаналізувавши зміст перелічених вище документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що останні відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України, та надають можливість перевірити заявлену позивачем фактурну вартість товару, поставленого на умовах FСА Уральск.

З приводу наданих позивачем документів у підтвердження витрат на транспортування товару, судова колегія зазначає.

На підтвердження витрат на транспортування товару на умовах FСА Уральск, позивачем були надані наступні документи:

1) договір №01-01/23 від 01.01.2023 р. на транспортно-експедиційні послуги, укладений між ТОВ "Аі Бі Джі" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор), за умовами якого Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом (підпункт 1.1 договору).

2) довідку ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати від 22.08.2023 р., згідно якої, серед іншого, вартість транспортно - експедиційних витрат від м. Уральськ (Казакстан ) до м/п Ісакча - Орлівка (Україна) складає 147 843 грн.00 коп. (а.с. 36)

3) рахунок-фактура ФОП ОСОБА_1 № 257 від 22 серпня 2023 р., згідно якого, у т.ч. транспортно - експедиційних витрат від м. Уральськ (Казакстан ) до м/п Ісакча - Орлівка (Україна) складає 147 843 грн.00 коп. ( а.с 35)

4) автотранспортну накладну (CMR) від 07.08.2023 № 2, згідно якої відправником товару є- ТОВ "Euro PlyWood" (Республіка Казахстан), отримувачем товару є ТОВ "Аі Бі Джі" (Покупець ) , а перевізником товару є виступає ОСОБА_2 .

Крім того, 29.08.2023 року позивачем разом з листом за вих.№29/08/23 було надано до Одеської митниці договір перевезення та транспортного експедирування №254 від 01.08.2023 р, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор/ Замовник за договором) та ФОП ОСОБА_3 (Перевізник/Виконавець за договором), за умовами якого Виконавець бере на себе зобов`язання організувати автомобільним транспортом перевезення довіреним йому Замовником вантаж з пункту завантаження до пункту призначення, що вказані у заявці замовника.( підпункт 2.1. договору).

Проаналізувавши зміст перелічених вище документів, колегія суддів встановила, що в межах перелічених вище договорів, з метою виконання умов договору транспортно-експедиційних послуг № 01-01/23 від 01.08.2023 р, укладеного з Замовником ТОВ "Аі Бі Джі", Експедитором ФОП ОСОБА_1 був укладений договір на перевезення та транспортного експедирування № 254 від 01.08.2023 р, з перевізником - ФОП ОСОБА_2 , на транспортування товару, отримувачем якого ТОВ "Аі Бі Джі".

З огляду на вищевказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з поданих до митного оформлення документів митний орган мав можливість встановити вартість транспортування товару за межами території України, а отже вказані контролюючим органом зауваження та розбіжності щодо поданих документів є безпідставними.

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3, 6 ст.57 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 ст.57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2, п.4 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Також колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладенні у постановах від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15, а саме: митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також в постановах від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 року у справі №140/804/19, Верховний Суд дійшов висновку, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Також Верховний Суд дійшов висновку, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять. (постанова від 30.04.2020 року по справі №820/231/16)

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Одеської митниці та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024р. у справі №420/27181/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді О.А. Шевчук А.Г. Федусик