Постанова

від 10.01.2025 по справі 580/3572/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3572/24 Суддя (судді) першої інстанції: Гайдаш В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не продовження 6 паспортів прив`язки тимчасових споруд, належних на праві власності позивачці;

- зобов`язати відповідача продовжити строк дії паспортів прив`язки тимчасових споруд, належних позивачці, розташованих у місті Черкаси за адресами: вул. Самійла Кішки - проспект Хіміків, площею 20 кв.м., паспорт прив`язки № 549 ; АДРЕСА_1 , площею 12 кв.м., паспорт прив`язки №550; АДРЕСА_2 , площею 30 кв.м., паспорт прив`язки № 497 ; АДРЕСА_3 , площею 25 кв.м., паспорт прив`язки № 588 ; АДРЕСА_4 , паспорт прив`язки № 590 ; на розі АДРЕСА_5 , площею 20 кв.м., паспорт прив`язки №644, строком на 5 років відповідно до пунктів 217 та 2.18 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у вищезазначених паспортах прив`язки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради з розгляду заяв фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 23.01.2024 про продовження строк дії паспортів прив`язки тимчасових споруд, належних фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , які розташовані у місті Черкаси за адресами: АДРЕСА_6 , площею 20 кв.м., паспорт прив`язки № 549 ; АДРЕСА_1 , площею 12 кв.м., паспорт прив`язки № 550 ; АДРЕСА_2 , площею 30 кв.м., паспорт прив`язки № 497 ; АДРЕСА_3 , площею 25 кв.м., паспорт прив`язки № 588 ; АДРЕСА_4 , паспорт прив`язки № 590 ; на розі АДРЕСА_5 , площею 20 кв.м., паспорт прив`язки №644, відповідно до пунктів 217 та 2.18 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244.

Зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради повторно розглянути заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 23.01.2024 про продовження строк дії паспортів прив`язки тимчасових споруд, належних фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , які розташовані у місті Черкаси за адресами: АДРЕСА_6 , площею 20 кв.м., паспорт прив`язки № 549 ; АДРЕСА_1 , площею 12 кв.м., паспорт прив`язки № 550 ; АДРЕСА_2 , площею 30 кв.м., паспорт прив`язки № 497 ; АДРЕСА_3 , площею 25 кв.м., паспорт прив`язки № 588 ; АДРЕСА_4 , паспорт прив`язки № 590 ; на розі АДРЕСА_5 , площею 20 кв.м., паспорт прив`язки №644, відповідно до пунктів 217 та 2.18 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, апелянти подали апеляційні скарги, в яких:

- Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради просить скасувати рішення суду, відмовивши в задоволенні позову з огляду на те, що суд першої інстанції зробив хибний висновок про безумовний обов`язок у відповідача на продовження дії паспорту прив`язки ТС, оскільки такого обов`язку норми законодавства не містять;

- фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що відповідач зобов`язаний продовжити строк дії паспортів прив`язки у відведений законом на оформлення паспорту прив`язки десятиденний строк, оскільки Порядок № 244 не містить підстав та процедури для відмови у продовженні строку дії паспорту прив`язки.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 у справі №580/7963/21 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непродовження паспортів прив`язки тимчасових споруд, належних ОСОБА_1 та зобов`язано продовжити строк дії паспортів прив`язки наступних тимчасових споруд за наступними адресами в м. Черкаси, а саме: паспорт прив`язки ТС №549 площею 20 кв.м. на розі АДРЕСА_6 ; паспорт прив`язки ТС №550 площею 12 кв.м. по АДРЕСА_1 ; паспорт прив`язки ТС №497 площею 30 кв.м. по АДРЕСА_2 ; паспорт прив`язки ТС №588 площею 25 кв.м. по АДРЕСА_3 ; паспорт прив`язки ТС №590 по бульв. Шевченка, 411; паспорт прив`язки ТС №644 площею 20 кв.м. на розі вул. Припортова та Гагаріна.

На виконання вищезазначеного рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 у справі №580/7963/21 відповідачем було продовжено строк дії паспортів прив`язки ТС до 18.04.2024 включно.

З метою продовження строку дії вищевказаних паспортів прив`язки, позивачкою 23.01.2024 було подано заяви про продовження строку їх дії.

Листом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 05.03.2024 було повідомлено позивачку, що вирішення питання про продовження строку дії 6-ти паспортів прив`язки ТС можливе після укладення/продовження відповідних договорів пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою міста.

Не погодившись із відмовою відповідача у продовженні строку дії паспортів прив`язки ТС, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради протиправно вказав про те, що вирішення питання про продовження строку дії 6-ти паспортів прив`язки ТС можливе після укладення/продовження відповідних договорів пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою міста необхідність, тому бездіяльність відповідача у продовженні паспортів прив`язки ТС є протиправною.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд попередньої інстанції вірно вказав, що спірні обставини виникли у сфері містобудування, а управління у сфері містобудівної діяльності відповідно до ст. 6 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - ЗУ № 3038-VI) здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Рішення з питань планування та забудови територій відповідно до ч. 3 ст. 8 ЗУ №3038-VI приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Стаття 28 Закону №3038-VI визначає поняття тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч. 3-4 ст. 28 вказаного Закону).

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1330/20068 (далі - Порядок №244).

Згідно з п. 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

За положеннями пунктів 2.1 - 2.15, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку №244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України"; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Для підготовки паспорта прив`язки ТС містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надаються.

Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку. Паспорт прив`язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

При оформлені паспорта прив`язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, не передбачених законом та цим Порядком.

Паспорт прив`язки ТС не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку.

Ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається.

Паспорт прив`язки видається на безоплатній основі.

Згідно п. 2.23 Порядку №244 після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки.

За приписами п. 2.27 Порядку №244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку. Під час підготовки паспорту прив`язки.

Таким чином, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, який оформлюється відповідним органом за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, до якої додаються відповідні документи за вичерпним переліком, який установлений Порядком.

Відповідно до п. п. 2.17, 2.18, 2.19 Порядку, строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк.

Отже, оформлення і видача паспорта прив`язки включає в себе такі етапи:

- звернення замовника до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС з вичерпним переліком документів;

- визначення відповідним органом з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації відповідності намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам;

- отримання замовником та подача до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС другого пакета документів за вичерпним переліком, які включаються до складу документації паспорта прив`язки;

- оформлення і видача паспорта прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури.

Продовження строку дії паспорту прив`язки відбувається шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації - за заявою замовника. При цьому визначення та продовження строку дії паспорту прив`язки здійснюється органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень Порядку № 244, тобто у десятиденний строк з дня подання відповідної заяви. Порядок №244 не містить підстав та процедури відмови у продовженні строку дії паспорту прив`язки.

З метою продовження строку дії вищевказаних паспортів прив`язки, позивачкою 23.01.2024 було подано заяви про продовження строку їх дії.

Листом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 05.03.2024 було повідомлено позивачку, що вирішення питання про продовження строку дії 6-ти паспортів прив`язки ТС можливе після укладення/продовження відповідних договорів пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою міста.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №905/1552/16, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок №244 не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, для розміщення ТС за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов`язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб`єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», пункту 2.4. розділу 2 Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 вересня 2003 року №154, власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Отже, нормами чинного законодавства не передбачений обов`язок суб`єктів господарювання укладати будь-які договори пайової участі із комунальними підприємствами у разі забезпечення належного утримання прилеглої до тимчасової споруди території.

Таким чином, ненадання разом із заявою щодо продовження строку дії паспорту прив`язки тимчасової споруди укладеного із комунальним підприємством договору пайової участі не може бути підставою для відмови у продовженні строку дії виданого раніше на законних підставах паспорту прив`язки тимчасової споруди, крім того, ні Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні Законом України «Про благоустрій населених пунктів», як і Законом України «Про місцеве самоврядування», не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування встановлювати правила розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, які були б відмінними від відповідних правил, що встановлені Порядком №244.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 540/872/19.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги належним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які під час розгляду справи були правомірно враховані судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

18.03.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінетом Міністрів 8 прийнято постанову №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», підпунктом 5 пункту 1 якої установлено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану. При цьому, підпунктом 4 пункту 1 вказаної Постанови обумовлено, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення.

З урахуванням зазначеного, оскільки Постанова №314 набрала чинності 19.03.2022, а обставини, з якими пов`язується втрата нею чинності (припинення чи скасування воєнного стану) ще не настали, то станом на час відмови відповідача в продовженні паспорту прив`язки, ця постанова підлягала застосуванню у всіх врегульованих нею правовідносинах. Зазначу, що позивач своєчасно і заздалегідь, а саме 23.01.2024 звернулася до відповідача із заявами про продовження строку дії її шести паспортів прив`язки і що у період чинності цих паспортів прив`язки введено воєнний стан та ту обставину, що у відповідності до приписів пп.5 п. 1 постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, строк дії строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану.

В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради протиправно вказав про те, що вирішення питання про продовження строку дії 6-ти паспортів прив`язки ТС можливе після укладення/продовження відповідних договорів пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою міста необхідність, тому бездіяльність відповідача у продовженні паспортів прив`язки ТС є протиправною.

Оцінюючи твердження відповідача про наявність дискреційних повноважень в межах спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом правових позицій Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 13.02.2018 року у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 року у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); п. 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); п. 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); п. 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відтак, приймаючи рішення про зобов`язання орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд, перш за все, відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому, суд, приймаючи саме таке рішення на захист порушених прав суб`єктів господарювання - про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання з боку органів державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року), суд вказав, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

У рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі «Волохи проти України» зазначено: «Таким чином, Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене «згідно із законом», оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження.»

У рішенні у справі «Гасан і Чауш проти Болгарії» вказується: «Суд зазначає, що у даному випадку відповідне законодавство не передбачало чітких критеріїв щодо реєстрації керівництва конфесій, що змінилося, а також не передбачало ніяких процедурних гарантій захисту від свавільного використання дискреційних повноважень...».

Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004 року). Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002 року, рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Аманн проти Швейцарії» від 16.02.2000 року).

Також Європейський Суд з прав людини рішенням у справі «Креслена» від 24.04.1990 року зазначає, що «закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання».

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі «Фадеева проти Росії» від 09.06.2005 року, в якому Європейський Суд з прав людини з відсилкою до справи «Баклі проти Сполученого Королівства», зазначив, що: «Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку «необхідності» втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції».

Адміністративний суд наділений дієвим важелем проти незаконних дій з боку представників влади України і здійснених ними в трактуванні дискреційних повноважень (постанова Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 у справі №804/4335/16).

Суд вважає, що відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі №816/303/16, від 25.05.2018 у справі №826/6102/16.

Так, праву позивача на продовження строку дії паспортів прив`язки тимчасових споруд, належних позивачці, кореспондує обов`язок відповідача прийняти відповідне рішення, зокрема, на виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, не втручаючись в безпосередні повноваження відповідача, зобов`язав Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради повторно розглянути заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про продовження строку дії паспортів прив`язки тимчасових споруд, належних фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В свою чергу, у випадку ігнорування відповідачем при повторному розгляді згаданих заяв висновків суду, викладених у оскаржуваному рішенні, позивач не позбавлена можливості скористатись процесуальними заходами та інструментами на етапі виконання рішення суду для належного його виконання.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з тим, шо позов є обґрунтованим в частині та правомірно частково задоволений судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене та те, що за наслідком розгляду апеляційних скарг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради не встановлено підстав для зміни або скасування спірного рішення, підстави для зміни розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу - відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Є. О. Сорочко