Постанова

від 13.01.2025 по справі 480/7252/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 480/7252/23

адміністративне провадження № К/990/26746/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» до Державної служби геології та надр України про зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Прилипчука О.А., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, яка прийнята у складі головуючого судді Любчич Л.В., суддів: Спаскіна О.А. та Присяжнюк О.В.,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

У цій справі позивач заявляв вимогу про зобов`язання відповідача видати йому спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Однак вказаний вище Порядок, а отже і його підпункт 1 пункту 8, втратив чинність з 26 липня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 4 липня 2023 року № 749.

Станом на момент таких змін у законодавстві правовідносини щодо розгляду заяви позивача про надання йому спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону тривали, а тому їх правова регламентація у подальшому повинна була здійснюватися відповідно до закону, чинного після 26 липня 2023 року, який вже не передбачав повноважень відповідача на видачу такого дозволу.

Суди попередніх інстанцій таких обставин не врахували й помилково задовольнили поданий у цій справі позов, зобов`язавши відповідача видати позивачу дозвіл на підставі норм, які втратили чинність, спірних правовідносин не врегульовували і застосуванню не підлягали.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

І.І Короткий зміст вимог та стислий виклад їх обґрунтування

1. У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» (далі також ТОВ «Токарівський пісок», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також Держгеонадра, відповідач), у якому просило зобов`язати Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування піску в межах Східної ділянки Токарівського-2 родовища в Сумському районі Сумської області (далі також спірний дозвіл).

2. В обґрунтуванні вимог позову наводились аргументи про те, що Товариство виконало усі передбачені законодавством вимоги для отримання спірного дозволу без проведення аукціону відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, зокрема, подало до Держгеонадра усі необхідні для цього документи, однак у встановлений законом строк рішення про надання дозволу так і не було прийняте, що, на думку позивача, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності та порушення його прав і зумовлює наявність підстав для зобов`язання видати такий дозвіл у судовому порядку.

І.ІІ Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, позов задоволено, а саме: зобов`язано Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування піску в межах Східної ділянки Токарівського-2 родовища в Сумському районі Сумської області.

4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем під час судового розгляду цієї справи не доведено факту розгляду поданої Товариством заяви про надання йому спірного дозволу у строк та в порядку, які визначені законом, з прийняттям відповідного рішення з вказаного питання.

5. З цих підстав суди констатували протиправну бездіяльність з боку Держгеонадра відносно Товариства й дійшли висновку про порушення відповідачем прав позивача, у зв`язку з чим вважали, що поданий у цій справі позов належить задовольнити.

І.ІІІ Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Держгеонадра подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у позові в повному обсязі.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Токарівський пісок» є власником земельних ділянок, розташованих на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області та на території Бездрицької (Токарівської) сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту, всього загальною площею 10,6417 га, кадастрові номери: 5924788300:05:005:1073, 5924788300:05:005:1074, 5924788300:05:005:1080, 5924788300:05:005:1081, 5924788300:05:005:1082, 5924788300:05:005:1085, 5924788300:05:005:1268.

8. Цільове призначення вищевказаних земельних ділянок - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

9. Згідно зі статутом Товариства, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним із основних видів економічної діяльності товариства є добування піску, гравію, глин і каоліну (код згідно КВЕД - 08.12).

10. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску в межах Східної ділянки Токарівського-2 родовища в Сумському районі Сумської області.

11. Зокрема, 1 лютого 2016 року Товариство вперше звернулось із відповідною заявою, яка зареєстрована Держгеонадра 3 лютого 2016 року.

12. Однак Держгеонадра листом від 6 липня 2016 року № 11577/13/12-16 повідомило про відмову у наданні дозволу, оскільки ТОВ «Токарівський пісок» не зазначило у заяві підставу надання такого дозволу згідно з пунктом 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

13. У подальшому Товариство повторно звернулось із заявою від 22 липня 2016 року про надання дозволу на користування надрами з метою видобування піску в межах Східної ділянки Токарівського-2 родовища в Сумському районі Сумської області, яка зареєстрована Держгеонадра 25 липня 2016 року.

14. Листом від 27 жовтня 2016 року № 20154/13/12-16 Держгеонадра повідомила Товариство про відмову у наданні такого дозволу у зв`язку відсутністю у поданих разом із заявою документах плану підрахунку запасів та геологічних розрізів. Також у цьому листі зазначено, що згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 6 вересня 2016 року № 329 прийнято рішення не погоджувати надання дозволу.

15. Така відмова Держгеонадра у наданні дозволу була оскаржена Товариством у судовому порядку.

16. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року у справі № 818/1537/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства екології та природних ресурсів від 6 вересня 2016 року № 329 в частині відмови у погодженні надання ТОВ «Токарівський пісок» надр у користування, а також зобов`язано зазначене Міністерство повторно розглянути питання погодження надання надр Товариству у користування та надати таке погодження. Окрім цього визнано протиправною та скасовано відмову Держгеонадра у наданні ТОВ «Токарівській пісок» спеціального дозволу на користування надрами в межах східної ділянки Токарівського-2.

17. Вищезгадані судові рішення у справі № 818/1537/16 в касаційному порядку не оскаржувались та набрали законної сили 6 червня 2017 року.

18. У зв`язку з цим Товариство звернулось до Держгеонадра із заявою від 19 червня 2017 року № 19-06/1, у якій повідомило про погодження надання надр Товариству у користування Токарівською сільською радою Сумського району Сумської області відповідно до рішення цієї Ради від 26 січня 2015 року, а також Сумською районною радою Сумської області згідно з рішенням цієї Ради від 17 березня 2015 року.

19. Враховуючи зміст ухвалених у справі № 818/1537/16 судових рішень та покликаючись на норми абзацу четвертого пункту 1 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами й частини п`ятої статті 4-1 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Товариство у вищевказаній заяві просило упродовж визначених у законі п`яти робочих днів з моменту отримання цього листа повторно розглянути заяву ТОВ «Токарівський пісок» від 22 липня 2016 року № 22-07/1 про надання дозволу на користування надрами з метою видобування піску в межах Східної ділянки Токарівського-2 родовища в Сумському районі Сумської області з доданими до неї документами.

20. Вказана заява позивача зареєстрована у Держгеонадра 27 червня 2017 року та до неї були додані, окрім іншого, план підрахунку запасів на топооснові у масштабі 1:1000, а також Геологічні розрізи.

21. 12 липня 2017 року відповідачем направлено запити щодо погодження відповідними суб`єктами надання позивачу спеціального дозволу, зокрема, 12 липня 2017 року за вих. № 15138/03/12-17 Держгеонадра був направлений запит до Сумської районної ради щодо надання погодження на користування надрами ТОВ «Токарівський пісок».

22. Під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій установлено відсутність будь-якого рішення Сумської районної ради з вищевказаного питання.

23. Також установлено, що наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 вересня 2017 року № 346 погоджено надання Товариству дозволу на користування надрами відповідно до заяви від 22 липня 2016 року. Листом від 21 вересня 2017 року № 5/4-11/8206-17 Мінприроди направило до Держгеонадра належним чином засвідчену копію такого наказу.

24. Вищенаведені обставини підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими у судах попередніх інстанцій доказами, а саме - листом Мінприроди від 26 вересня 2017 року № 5/4-11/8323-17, наданим у відповідь на адвокатський запит.

25. Покликаючись на те, що Держгеонадра жодних доказів повторного розгляду заяв Товариства від 22 липня 2016 року та від 19 червня 2017 року й прийняття за результатами їх розгляду відповідного рішення не надало, ТОВ «Токарівський пісок» звернулось з позовом до адміністративного суду, у якому просило зобов`язати видати спірний дозвіл.

26. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, вищевказаний позов у справі № 818/1384/17 задоволено, а саме - зобов`язано видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування піску в межах Східної ділянки Токарівського-2 родовища в Сумському районі Сумської області на строк 15 років.

27. На виконання вищевказаних судових рішень наказом Держгеонадра від 16 серпня 2019 року № 282 Товариству видано спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування піску в межах Східної ділянки Токарівського - 2 родовища в Сумському районі Сумської області строком дії 15 років.

28. Проте постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 818/1384/17 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року було скасовано й прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Токарівський пісок» до Держгеонадр про зобов`язання видати Товариству спеціальний дозвіл на користування надрами - відмовлено.

29. У подальшому Державна служба геології та надр України звернулась до суду з заявою про поворот виконання судового рішення у справі № 818/1384/17, яку ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року, - задоволено й допущено поворот виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року у справі № 818/1384/17 шляхом скасування наказу Державної служби геології та надр України від 16 серпня 2019 року № 282 «Про надання спеціального дозволу на користування надрами» та анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 12 вересня 2019 року № 6368, наданого ТОВ «Токарівський пісок».

30. Відповідно до вищевказаних судових рішень та в порядку повороту виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року у справі № 818/1384/17 наказом Держгеонадра від 11 липня 2022 року № 226 анульовано з 1 лютого 2022 року спеціальний дозвіл на користування надрами від 12 вересня 2019 року № 6368, наданого ТОВ «Токарівський пісок» з метою видобування пісків Токарівського 2 родовища, розташованого у Сумський області.

31. Вважаючи, що відповідач у встановлені законом порядку та строк подану Товариством заяву про надання йому спірного дозволу не розглянув та не ухвалив жодного рішення з вказаного питання, ТОВ «Токарівський пісок» звернулось до суду з цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ІІІ.І Доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається.

32. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої та підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

33. Вказана підстава касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 9 червня 2023 року у справі № 160/14832/22 щодо неможливості повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

34. Відповідно до наведеної у вищезгаданій постанові Верховного Суду правової позиції, після набрання судовим рішенням законної сили, сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав.

35. Скаржник вважає, що підстави позову, поданого у справі № 480/7252/23, яка наразі розглядається у касаційному порядку, пов`язані із діями та бездіяльністю Держгеонадра щодо розгляду ідентичної заяви ТОВ «Токарівський пісок» стосовно видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску в межах Східної ділянки Токарівського-2 родовища в Сумському районі Сумської області, які вже були предметом розгляду в Касаційному адміністративному суді у справі № 818/1384/17 за тими ж самими мотивами та підставами, яким вже було надано оцінку.

36. Тому Держгеонадра переконане, що суди попередніх інстанцій мали б закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а не здійснювати її розгляд по суті позовних вимог.

37. Також заявник вказує на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, наведений у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16, прийнятій у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, стосовно дії закону часі, який, на переконання відповідача, повинен був враховуватися при прийняті оскаржуваних судових рішень.

38. Так, за змістом пунктів 50, 51 та 55 зазначеної вище постанови Верховного Суду, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважала правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

39. Держгеонадра у своїй касаційній скарзі підкреслює, що відповідно до установлених у цій справі фактичних обставин, Товариство зверталось із заявою про отримання спірного дозволу на підставі норм підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, однак постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, якою було затверджено цей Порядок, визнана Урядом такою, що втратила чинність, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 липня 2023 року № 749 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо користування надрами».

40. У зв`язку з цим відповідач вважає, що оскарженими судовими рішеннями Держгеонадра зобов`язано видати Товариству дозвіл на підставі вже нечинних норм законодавства, що є неможливим.

ІІІ.ІІ Позиція інших учасників справи стосовно доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та їх обґрунтування.

41. У відзиві на касаційну скаргу Товариство вищезазначені доводи відповідача повністю заперечує та відзначає, що обставини та підстави позовів, поданих у справі № 818/1384/17 й у справі, яка розглядається, є різними (не є тотожними).

42. Звертає увагу на те, що передбачений Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами строк розгляду заяви Товариства від 22 липня 2016 року про надання йому спірного дозволу та прийняття відповідного рішення за такою заявою закінчився 11 листопада 2017 року - після спливу тридцяти днів з моменту отримання заявником усіх необхідних та передбачених законом погоджень надання надр у користування, які у спірних відносинах отримані ТОВ «Токарівський пісок» 13 жовтня 2017 року.

43. Тож наголошується, що строк розгляду поданої у спірних відносинах заяви Товариства про отримання спірного дозволу та прийняття за цією заявою відповідного рішення фактично розпочався 27 липня 2016 року та закінчився 11 листопада 2017 року, й такі обставини підтверджені постановою Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 818/1384/17.

44. Позивач акцентує увагу й на тому, що у спірних відносинах Товариство, у відповідності до норм статті 1, частини шостої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та з урахуванням фактичних обставин цієї справи, починаючи з 25 листопада 2017 року отримало право на видобуток корисних копалин, що однак не позбавляє відповідача обов`язку видати заявнику спірний дозвіл, й не знімає з ТОВ «Токарівський пісок» обов`язку отримати такий документ дозвільного характеру.

45. Товариство вважає, що правові позиції Верховного Суду стосовно дії закону у часі, наведені у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16, викладені Судом у правовідносинах, які не є подібними тим, у яких виник спір у справі, яка розглядається, а тому не підлягали застосуванню судами попередніх інстанцій.

46. З цього приводу зазначає, що зміна правового регулювання у правовідносинах, пов`язаних із наданням спеціальних дозволів на користування надрами, у яких виник спір у справі № 803/1541/16, відбулась упродовж визначеного законом строку для розгляду заяви про видання спеціального дозволу на користування надрами та прийняття Держгеонадра відповідного рішення.

47. Відзначається, що згідно з обставинами, установленими судовим розглядом справи № 803/1541/16, станом на момент внесення відповідних змін у законодавство, яке врегульовувало спірні у тій справі правовідносини, відведений законом строк для розгляду заяви про надання дозволу та прийняття передбаченого законом рішення ще не закінчився. Тобто правовідносини у зазначеній справі ще мали статус триваючих у момент зміни їх правової регламентації.

48. Натомість виокремлюється, що у справі, яка розглядається, строк розгляду заяви Товариства про надання спірного дозволу закінчився ще 11 листопада 2017 року, у зв`язку з чим ці правовідносини є сталими і встановленими остаточно. При цьому підкреслюється, що з моменту подання Товариством заяви про надання спірного дозволу та до дати закінчення встановленого законом строку її розгляду та прийняття за такою заявою відповідного рішення, тобто до 11 листопада 2017 року (включно) законодавство, яким урегульовувались спірні у цій справі правовідносини, було незмінним.

49. З цих підстав позивач вважає, що наведені у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16 правові позиції Верховного Суду "вирвані" відповідачем з контексту вказаного судового рішення й не можуть бути застосовані до справи, яка розглядається, з огляду на нерелевантність правовідносин, у яких виник спір, та їх неподібність.

50. Це, на переконання позивача, вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин законодавства, чинного упродовж установленого законом строку розгляду заяви Товариства про надання спірного дозволу, котре застосовував Верховний Суд у справі № 818/1384/17.

51. У зв`язку з вищенаведеним ТОВ «Токарівський пісок» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

52. Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

53. Спірні правовідносини, станом на момент їх виникнення, були врегульовані, зокрема, Кодексом України про надра, завданням якого, відповідно до статті 2 цього Кодексу, є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

54. Частиною першою статті 13 вищевказаного Кодексу встановлено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

55. Види користування надрами визначені статтею 14 Кодексу України про надра, за замістом якої надра надаються у користування, зокрема для видобування корисних копалин.

56. За приписами частини другої статті 16 цього ж Кодексу спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

57. Відповідно до вищезгаданої норми постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами.

58. Станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин абзацом першим пункту 1 вищезазначеного Порядку було встановлено, що він регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

59. Пунктом 2 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами у тій же редакції визначалось, що дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

60. За правилами підпункту 1 пункту 8 цього ж Порядку у редакції, чинній станом на момент подання Товариством заяви про отримання спірного дозволу та її реєстрації у Держгеонадра, без проведення аукціону дозвіл надається у разі: видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

61. У цьому ж пункті Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами зазначено, що документи, які не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові. Інформація про повернення документів протягом трьох робочих днів з моменту прийняття рішення про повернення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу, а рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

62. Пунктом 9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, у редакції, чинній до 18 грудня 2017 року, визначалось, зокрема, що надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з:

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин;

відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення;

Мінприроди - на всі види користування надрами.

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту.

Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу.

Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

У разі ненадання Мінприроди погодження протягом 30-денного строку вважається, що надання дозволу ним погоджено.

63. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», а отже й вказаний Порядок, визнана такою, що втратила чинність на підставі пункту 6 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2023 року № 749, яка набрала чинності з 26 липня 2023 року.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

64. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

66. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.

V.I.I Оцінка доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 9 червня 2023 року у справі № 160/14832/22.

67. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

68. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

69. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті й остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

70. Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

71. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

72. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

73. У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

74. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.

75. Саме такі висновки щодо застосування норм права наведені у мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 9 червня 2023 року у справі № 160/14832/22.

76. На думку Держгеонадра, у справі, яка розглядається, виникли одночасно усі вищезгадані умови для закриття провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, однак це не було взято до уваги судами попередніх інстанцій, внаслідок чого було допущено суттєве порушення норм процесуального права й помилково вирішено цей спір по суті позовних вимог.

77. Однак Верховний Суд з такими доводами скаржника не погоджується й звертає увагу на те, що подання ТОВ «Токарівський пісок» позову у справі № 818/1384/17 було обумовлено такими обставинами.

78. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року у справі № 818/1537/16, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року, не була оскаржена до касаційного суду й набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 6 вересня 2016 року № 329 в частині відмови у погодженні надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» надр у користування з метою видобування піску в межах східної ділянки Токарівського-2 родовища на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області.

79. Цими ж судовими рішеннями, ухваленими у справі № 818/1537/16, зобов`язано Мінприроди повторно розглянути та надати погодження на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» в установленому законодавством України порядку та у встановлені законом строки, а також визнано протиправною та скасовано відмову Державної служби геології та надр України, викладену в листі № 20154/13/12-16 від 27 жовтня 2016 року, у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску в межах східної ділянки Токарівського-2 родовища на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області.

80. Під час розгляду цієї справи установлено, що:

у переліку документів, які додавалися Товариством до заяв на отримання спеціального дозволу на право користування надрами у пункті 14 «Графічні додатки» вказано: оглядова карта Східної ділянки Токарівського-2 родовища піску масштаб 1:200 000; ситуаційний план, масштаб 1:25 000; план підрахунків запасів на топооснові, масштаб 1:1000; геологічні розрізи по лініям;

Державна служба геології та надр України не надала суду доказів повідомлення ТОВ «Токарівський пісок» одразу після отримання документів щодо відсутності плану підрахунку запасів та геологічних розрізів, а також складання відповідного акту про нецілісність отриманого від підприємства пакету документів або відсутність деяких документів;

Тільки листом від 27 жовтня 2016 року № 20154/13/12-16 Державна служба геології та надр України повідомила позивача про відсутність плану підрахунку запасів та геологічних розрізів;

Міністерством екології та природних ресурсів України були подані до суду заперечення на позов з відповідними додатками та в додатку 4 до цих заперечень вказані матеріали, отримані від Державної служби геології та надр України, серед яких є план підрахунку запасів та геологічні розрізи.

81. Тож на підставі таких обставин у постанові суду першої інстанції, прийнятій у справі № 818/1537/16, яка набрала законної сили, підтверджено наявність у доданих до заяви Товариства від 22 липня 2016 року документах, зокрема, плану підрахунку запасів на топооснові у масштабі 1:1000 та геологічних розрізів по лініях, а також встановлено протиправність відмови Мінприроди у погодженні надання надр у користування, відповідно констатовано й протиправність відмови Держгеонадра у наданні спірного дозволу Товариству.

82. Під час судового розгляду справи № 818/1537/16 також установлено, що наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 вересня 2017 року № 346 погоджено надання Товариству дозволу на користування надрами відповідно до заяви від 22 липня 2016 року. Листом від 21 вересня 2017 року № 5/4-11/8206-17 Мінприроди направило до Держгеонадра належним чином засвідчену копію такого наказу, яка отримана цим органом 26 вересня 2017 року.

83. Покликаючись на вищезазначені обставини, встановлені у судових рішеннях, які набрали законної сили, стверджуючи про виконання усіх передбачених законом вимог для отримання дозволу та подання усіх необхідних документів, зазначаючи, що надання надр у користування вже погоджене рішенням Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області від 26 січня 2015 року та рішенням Сумської районної ради Сумської області від 17 березня 2015 року, Товариство звернулось до суду з позовом у справі № 818/1384/17, у якому просило зобов`язати Держгеонадра видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування піску в межах Східної ділянки Токарівського-2 родовища в Сумському районі Сумської області на строк 15 років.

84. Такий позов було задоволено й зобов`язано Держгеонадра видати Товариству спірний дозвіл.

85. Однак Верховний Суд ухвалені у справі № 818/1384/17 судові рішення скасував й у задоволенні позову відмовив.

86. Розглядаючи у касаційному справу № 818/1384/17, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року виснував, що подані заявником до Держгеонадра рішення Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області та Сумської районної ради не підтверджують погодження надання надр позивачу у користування, оскільки прийняті у 2015 році, тоді як із заявою про отримання спірного дозволу Товариство звернулось наприкінці липня 2016 року.

87. До того ж, Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначив, що у зв`язку з скасуванням у судовому порядку рішення відповідача про відмову у наданні дозволу Держгеонадра 27 жовтня 2016 року фактично розпочала новий, а не повторний у розумінні норм частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», розгляд заяви Товариства від 22 липня 2016 року та доданих до неї документів.

88. Верховний Суд наголосив, що новий розгляд вищевказаної заяви передбачає необхідність дотриманням процедур погодження та строків, визначених Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами.

89. Беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що запити стосовно погодження відповідними суб`єктами надання позивачу спеціального дозволу направлені відповідачем лише 12 липня 2017 року й відповіді на них не були отримані, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 818/1384/17 констатував, що станом на час звернення позивача до суду 26 вересня 2017 року не були наявні усі необхідні погодження і строк розгляду заяви про надання спеціального дозволу не закінчився.

90. Тому Верховний Суд визнав висновки судів попередніх інстанцій щодо недотримання Держгеонадра порядку та строків повторного розгляду заяви позивача про надання спеціального дозволу такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а доводи Товариства про виникнення у нього права на отримання спірного дозволу та допущення відповідачем протиправної бездіяльності з розгляду вказаного питання та прийняття ним відповідного рішення - відхилив як необґрунтовані.

91. У справі ж, яка розглядається, обставини, що передували поданню до суду цього позову, і якими обґрунтовувались його підстави, суттєво відрізняються від тих обставин, які мали місце при поданні Товариством позову у справі № 818/1384/17.

92. Так, у позовній заяві ТОВ «Токарівський пісок», поданій у справі, яка розглядається, стверджувалось, що на виконання судових рішень, ухвалених у справі № 818/1384/17, Держгеонадра було видано Товариству спірний дозвіл, проте такі рішення були скасовані за наслідками їх перегляду касаційним судом.

93. Зазначалось, що в порядку повороту виконання вищевказаних судових рішень такий дозвіл було анульовано відповідним наказом Держгеонадра.

94. Товариство вважало, що з урахуванням положень пунктів 8 та 9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, які регламентують строк, після спливу якого вважається, що надання дозволу відповідними радами погоджено, та строк, упродовж якого Держгеонадра повинні прийняти рішення щодо надання дозволу, заява Товариства від 22 липня 2016 року мала б бути розглянута, а рішення за такою заявою прийняте Держгеонадра не пізніше ніж 11 листопада 2017 року.

95. Обґрунтовуючи підстави позову у справі, яка розглядається, ТОВ «Токарівський пісок» вказувало й на те, що під час розгляду справ № 818/1537/16 та № 818/1384/17, а також цієї справи у судах попередніх інстанцій, Держгеонадра не наводили аргументів стосовно наявності інших підстав для відмови у наданні спірного дозволу Товариству, не висловлювали зауважень щодо форми та змісту заяви та доданих до неї документів, їх повноти і комплектності, не повертали позивачу подані ним заяву від 22 липня 2016 року та документи, які досі перебувають у розпорядженні відповідача, який до цього часу жодних дій стосовно її розгляду не вчиняв і відповідного рішення не прийняв.

96. Наголошувалось й на тому, що Товариство, у відповідності до статті 1 та частини шостої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», починаючи з 25 листопада 2017 року отримало право на видобуток корисних копалин, що однак не позбавляє відповідача обов`язку видати заявнику спірний дозвіл, й не знімає з ТОВ «Токарівський пісок» обов`язку отримати такий документ дозвільного характеру

97. Тож підстави поданого у цій справі позову обґрунтовані іншими, аніж у справі № 818/1384/17 обставинами, а саме тим, що: після анулювання в порядку повороту виконання судових рішень виданого Товариству дозволу розгляд поданої позивачем заяви від 22 липня 2016 року фактично відновився; перешкоди у наданні спірного дозволу відсутні; встановлений законом строк для прийняття рішення з вказаного питання вже минув; право на провадження діяльності, пов`язаної з видобутком корисних копалин, набуто ТОВ «Токарівський пісок» за принципом мовчазної згоди; у відповідача не зник обов`язок стосовно прийняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви, однак жодного рішення щодо надання спірного дозволу так і не прийнято.

98. З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд висновує, що підстави позову у справі № 818/1384/17 та у справі, яка розглядається, а також обставини, якими вони обґрунтовані, не є однаковими і суттєво відрізняються, тобто спори у цих справах не є тотожними.

99. З огляду на вищенаведене, Верховний Суд вважає, що у цьому випадку визначені пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України підстави та окреслені у постанові Верховного Суду від 9 червня 2023 року у справі № 160/14832/22 умови для закриття провадження у справі - не виникли.

100. У зв`язку з цим Верховний Суд констатує, що норми пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, як і висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 9 червня 2023 року у справі № 160/14832/22, у цій справі застосуванню не підлягали, а тому відхиляє наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, розглянувши справу по суті спору.

V.I.II Оцінка доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.

101. Так, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16 зазначено, що ключовим правовим питанням у вказаній справі є застосування принципу мовчазної згоди з огляду на внесення змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, якими скасовано можливість надання спеціального дозволу на користування надрами без аукціону. Зокрема, яка редакція цього Порядку підлягає застосуванню до спірних правовідносин:

- та, що була чинною на час звернення особи із заявою про видачу спеціального дозволу на користування надрами;

- та, що була чинною на час розгляду уповноваженим органом заяви особи про видачу спеціального дозволу на користування надрами і прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви.

102. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду установив наявність неоднакового правозастосування з указаного вище питання.

103. Усуваючи розбіжність у застосуванні норм матеріального права, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду взяла до уваги те, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

104. Зокрема, у Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

105. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

106. У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

107. Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

108. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

109. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

110. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертний пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

111. З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі підтримала підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

112. У справі № 803/1541/16 також установлено, що відповідний нормативно - правовий акт, який вносив зміни у правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із наданням спеціальних дозволів на користування надрами, набрав чинності у той час, коли розгляд відповідної заяви щодо отримання дозволу ще тривав і строк такого розгляду й прийняття за цією завоюю передбаченого законом рішення ще не закінчився. Отже Верховний Суд констатував, що станом на дату внесення змін у законодавство, вищевказані правовідносини тривали.

113. Саме за таких обставин Верховний Суд у справі № 803/1541/16 виснував, що з моменту зміни правового регулювання спірних правовідносин, тобто внесення змін у законодавство, й надалі у Державної служби геології та надр України відсутні законні підстави для надання спеціального дозволу на користування надрами без аукціону.

114. У справі, яка розглядається установлено, що заява ТОВ «Токарівський пісок» стосовно отримання спірного дозволу від 22 липня 2016 року та додані до неї документи зареєстровані у Держгеонадра 25 липня 2016 року.

115. Листом від 27 жовтня 2016 року № 20154/13/12-16 Держгеонадра повідомила Товариство про відмову у наданні такого дозволу у зв`язку відсутністю у поданих разом із заявою документах плану підрахунку запасів та геологічних розрізів, а також непогодженням надання дозволу Мінприроди.

116. У подальшому така відмова Держгеонадра у наданні Товариству спірного дозволу була визнана протиправною та скасована у судовому порядку у справі № 818/1537/16. Рішення у цій справі набрали законної сили 6 червня 2017 року.

117. Після цієї дати і станом на 29 вересня 2017 року жодного рішення за результатами розгляду вищевказаної заяви та доданих до неї документів Держгеонадра не приймала. Такі обставини встановлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 818/1384/17 у справі між тими ж самими сторонами щодо зобов`язання відповідача видати позивачу спірний дозвіл.

118. Розглядаючи вказану вище справу у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновків про те, що після відмови Держгеонадра 27 жовтня 2016 року у наданні Товариству спірного дозволу подана ним заява і документи вважались розглянутими і такими, стосовно яких було прийняте передбачене законом рішення, однак після визнання протиправним і скасування такого рішення, тобто після 6 червня 2017 року, Держгеонадра розпочали новий розгляд заяви від 22 липня 2016 року та доданих до неї документів.

119. За результатом розгляду зазначених вище заяви та документів й на виконання ухвалених у справі № 818/1384/17 судових рішень Держгеонадра, відповідно до наказу від 16 серпня 2019 року № 282 видала Товариству спеціальний дозвіл на користування надрами від 12 вересня 2019 року № 6368.

120. За таких обставин, Верховний Суд висновує, що після 16 серпня 2019 року заява Товариства від 22 липня 2016 року та додані до неї документи вважались розглянутими, а пов`язані з отриманням ТОВ «Токарівський пісок» спірного дозволу на користування надрами правовідносини, які розпочались після 6 червня 2017 року, тривали до 16 серпня 2019 року і після вказаної дати припинились у зв`язку з прийняттям Держгеонадра відповідного, передбаченого законом рішення, та виданням цим органом спеціального дозволу на користування надрами.

121. Після анулювання наказом Держгеонадра від 11 липня 2022 року № 226 в порядку повороту виконання судового рішення вищезгаданого спеціального дозволу на користування надрами, відновилось правове становище учасників таких правовідносин, яке існувало до прийняття відповідачем рішення (наказу від 16 серпня 2019 року) за результатом розгляду заяви ТОВ «Токарівський пісок» від 22 липня 2016 року та доданих до неї документів. У зв`язку з цим відновився й обов`язок Держгеонадра розглянути вказану заяву ТОВ «Токарівський пісок» та документи.

122. Тож після 11 липня 2022 року Держгеонадра мали б розпочати новий розгляд заяви Товариства від 22 липня 2016 року та доданих до неї документів, при якому вказаний орган повинен був дотриматися усіх передбачених законом процедур і прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду в межах визначеного строку.

123. Верховний Суд відзначає, що перебіг встановленого абзацом двадцять другим пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами строк (30 календарних днів) для прийняття рішення про надання дозволу без проведення аукціону розпочинається після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Міндовкілля, передбачених пунктом 24 цього Порядку.

124. Абзацами сьомим та дев`ятим пункту 9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами визначено, що для здійснення погодження орган з питань надання дозволу не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дати реєстрації заяви надсилає її копію у паперовому або електронному вигляді органам, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому та третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але не пізніше ніж через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

125. Встановлені судами обставини підтверджують, що Держгеонадра, у період після 11 липня 2022 року та у подальшому відповідних запитів щодо отримання передбачених Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами погоджень не надсилала.

126. Оскільки передбачені у пункті 9 вказаного вище Порядку органи відповідних документів щодо погодження надання Товариству спірного дозволу від Держгеонадра не отримували й відповіді на них не надавали, а встановлений у зазначеному Порядку строк, упродовж якого вважається, що такі погодження надані, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин ще не минув, то відсутні й підстави вважати, що встановлений законом строк для прийняття рішення за заявою ТОВ «Токарівський пісок» закінчився до 26 липня 2023 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2023 року № 749, якою постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» визнана такою, що втратила чинність.

127. З вищенаведеного констатується, що чинний після 26 липня 2023 року закон не передбачав можливості отримання Товариством спірного дозволу на поза аукціонних засадах відповідно до поданої ним заяви та документів, а оскільки станом на момент змін у законодавстві такі правовідносини тривали, то їх регламентація не могла здійснюватися у подальшому на підставі правових норм, які вже втратили чинність і застосуванню не підлягали.

128. Отже, у зв`язку зі змінами правової регламентації спірних правовідносин, які на той час тривали і не були закінченими, Держгеонадра після 26 липня 2023 року не мали повноважень на видання Товариству дозволу на підставі норм, що діяли у період з часу звернення ТОВ «Токарівський пісок» за отриманням такого дозволу й до втрати чинності Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами.

129. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, ухвалюючи 7 листопада 2023 року рішення по суті спору про зобов`язання відповідача видати Товариству спірний дозвіл, не врахував вищезазначених обставин справи і того, що діюче на вказану дату правове регулювання спірних правовідносин вже не передбачало права Товариства на отримання такого дозволу без проведення аукціону. Під час апеляційного перегляду цієї справи такі помилки суду першої інстанції виправлені не були. Апеляційний суд прийняв постанову від 26 червня 2024 року, якою залишив ухвалене у цій справі рішення по суті спору без змін.

130. Наведені вище судові рішення набрали законної сили і згідно з вимогами статті 129-1 Конституції України підлягали обов`язковому виконанню.

131. Разом з тим, видача позивачу спеціального дозволу на користування надрами на виконання ухвалених у цій справі судових рішень не ґрунтується на законі, який регламентує спірні у цій справі правовідносини після 26 липня 2023 року й станом на момент вирішення цього спору по суті.

132. У підсумку колегія суддів констатує, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанції не відповідають закону, не враховують усіх фактичних обставин справи та правозастосовчої практики Верховного Суду в подібних правовідносинах, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права.

V.I.IІІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

133. За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

134. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій помилково задовольнили цей позов й неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвалили судові рішення, які не відповідають закону та підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

135. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 351, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Токарівський пісок» до Державної служби геології та надр України про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.Ю. Бучик

Т.Г. Стрелець