Постанова

від 13.01.2025 по справі 916/2730/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2730/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024, суддя суду першої інстанції Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 30.09.2024

по справі №916/2730/24

за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІН БРІДЖ»

про стягнення 43 062,84 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІН БРІДЖ» 43 062,84 грн заборгованості, з яких 11 046,83 грн основного боргу, 12 467,90 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати, 18 933,92 грн пені, 290,65 грн 3% річних та 323,54 грн інфляційних нарахувань.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 29.10.2008 договором № 5/26 оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності, та укладеним 06.12.2011 договором № 766-О про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення коштів протягом жовтня 2022 року лютого 2024 року та стягнення неустойки у зв`язку із неповернення переданого в оренду майна після спливу терміну дії договору оренди 29.11.2020.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 у задоволенні позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІН БРІДЖ» про стягнення 43 062,84 грн заборгованості відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції вказав, що строк дії Договору оренди закінчився 29.11.2020, тому зобов`язання сторін у справі на підставі укладеного 29.10.2008 Договору оренди припинилися 30.11.2020. Господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення 6 233,95 грн основного боргу (заборгованості з орендної плати), нарахованого протягом жовтня 2022 року лютого 2024 року, так само як і відсутність правових підстав для стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, нарахованих у зв`язку із несвоєчасним внесенням орендної плати.

Суд першої інстанції вказав, що відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 12 467,90 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати, оскільки ДП «МТП «Чорноморськ» не є Орендодавцем нерухомого майна, а є Балансоутримувачем, тобто не є особою, якою передано в найм (оренду) відповідне майно, тому воно не може заявляти позовну вимогу про зобов`язання Орендаря сплатити неустойку за частиною 2 статті 785 ЦК України, адже право на пред`явлення відповідної вимоги має виключно наймодавець (орендар).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 4 812,88 грн основної заборгованості за спожиті протягом жовтня 2022 року лютого 2024 року послуги, суд першої інстанції виходив з того, що з 30.11.2020 правовідносини сторін перейшли із договірних до позадоговірних взаємовідносин, а відтак підпадають під регулювання приписів статті 1212 ЦК України, тобто наділяють Позивача правом звернення із позовом до суду про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у випадку споживання останнім комунальних послуг. Так само як і відсутність правових підстав для стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, нарахованих у зв`язку із несвоєчасним внесенням плати за спожиті послуги.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 по справі №916/2730/24.

Позивач вказав, що сторонами Договору не підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Протягом дії Договору Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання за Договором та вчасно сплачував орендну плату. Проте, починаючи з грудня 2022 року Відповідач не здійснив сплати орендної плати за користування Майном до звернення з позовом. Позивачем було направлено Відповідачу для здійснення оплати рахунки та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відповідні періоди, за допомогою програми « 1С:Підприємство» та повторно засобами поштового зв`язку. Проте, станом на день подання даного позову Відповідач так і не повернув підписані та скріплені печаткою вищезазначені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не здійснив оплати вищезазначених рахунків. Однак, Відповідачем частково було оплачено рахунок №5445 від 30.11.2022 на суму 123,73 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.02.2023 №ЦБ000000665.

Апелянт вважає, що оскільки Відповідач вчасно не виконав свого обов`язку щодо сплати орендної плати, то Позивач правомірно заявив до стягнення поряд з основною заборгованістю, також і штрафні санкції згідно умов Договору та ст. 625 ЦК України.

Апелянт вказує, що вимоги ДП «МТП «Чорноморськ» про стягнення 30 % орендної плати за вказаний період ґрунтуються виключно на положеннях Договору, який був чинним та сторонами не оскаржувався. Тобто, укладаючи Договір та виконуючи його протягом 14 років, Відповідач усвідомлював та розумів наслідки своїх дій, пов`язаних з неповерненням орендованого майна одразу після розірвання Договору рішенням суду.

Позивач зазначив, що оскільки умовами Договору оренди встановлено, що орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно, то як наслідок, Відповідач повинен сплатити Позивачу заборгованість за Договором відшкодування за цей самий період, так як фактично нерухоме майно, що належить до державної власності, перебувало у користуванні орендаря, експлуатацію та обслуговування якого виконувалось за рахунок Позивача.

Апелянт вказує, що ним було заявлено вимоги про стягнення неустойки, передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України, виключно у розмірі, належному Балансоутримувачу - подвійна ставка від 30 % розміру орендної плати, отримувачем якої є ДП «МТП «Чорноморськ».

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 по справі № 916/2730/24 та прийняти нове рішення, яким позов ДП «МТП «Чорноморськ» до ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» задовольнити та стягнути з ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» залишок заборгованості у розмірі 28 536,83 грн.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2730/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2730/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 по справі №916/2730/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи 916/2730/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2730/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 по справі №916/2730/24; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 по справі №916/2730/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.11.2024.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 06.11.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/2730/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем 06.11.2024, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання.

Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «МЕРІН БРІДЖ», однак повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

29.10.2008 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» (Орендар) укладено договір оренди № 5/26 нерухомого майна, що належить до державної власності (Договір оренди), відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: майданчик (Майно), загальною площею 18,0 кв.м, розміщений за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, що перебуває на балансі Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Вердикт Експертиза» на "30" квітня 2008 р. і становить 41844,00 (сорок одна тисяча вісімсот сорок чотири гривні) гривні. Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання- передавання Майна.

Майно передається в оренду з метою: розміщення вагончика для розташування офісу (пункт 1.2).

Орендар виступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна (пункт 2.1.).

Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (зі змінами) (надалі методика розрахунку) та п.19 Порядку проведення конкурсу па право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007 р. № 768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 р. за № 604/13871 і становить без ПДВ за пропозицією Орендаря як єдиного заявника 640,00 грн.(пункт 3.1).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві та Балансоутримувачу (пункт 3.5).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.6).

У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (пункт 3.11).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 9.1).

Цей Договір укладено терміном на один рік (пункт 10.1).

У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за погодженням органу управління, за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін (пункт 10.4).

Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (пункт 10.6).

У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу (пункт 10.9).

Майно вважається поверненими Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендодавця (пункт 10.10).

Взаємовідносини Сторін, не врегульовані цим Догвором, регулюються чинним законодавствам України (пункт 10.11.).

Договір підписано представниками Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем та ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем.

29.10.2008 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем та ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем складено акт приймання-передавання державного майна у користування Відповідача на підставі укладеного Договору.

30.11.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2010 включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

05.11.2010 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2012 включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

22.04.2013 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем та ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2013 включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням) та підписано акт приймання-передачі майна у новій редакції.

25.04.2014 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2014 включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

04.12.2014 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2015 включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

23.12.2015 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2016 включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

29.11.2016 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем та ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2017 включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

03.07.2017 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем та ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем укладено додаткову угоду, якою викладено пункт 3.1 Договору у новій редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2017 р.: 463,59 гривень.

Орендна плата за місяць оренди квітень 2017 р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць березень 2017 р. на індекс інфляції квітня 2017 р.»

Також сторонами Договору підписано 03.07.2017 акт приймання-передачі у новій редакції.

01.02.2018 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2018 включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

16.01.2020 між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2020 включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

ДП «МТП «Чорноморськ» вказує, що ним було виставлено ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» наступні рахунки для внесення останнім орендної плати за Договором оренди:

- № 5445 від 30.11.2022 у сумі 382,58 грн (з яких, за посиланням Позивача 123,73 грн сплачено);

- № 5744 від 31.12.2022 385,25 грн;

- № 210 від 31.01.2023 388,33 грн;

- № 513 від 28.02.2023 391,06 грн;

- № 821 від 31.03.2023 396,92 грн;

- № 1155 від 30.04.2023 397,72 грн;

- № 1405 від 31.05.2023 399,70 грн;

- № 1621 від 30.06.2023 402,90 грн;

- № 1755 від 31.07.2023 400,48 грн;

- № 1880 від 31.08.2023 394,87 грн;

- № 2107 від 30.09.2023 396,85 грн;

- № 2620 від 30.11.2023 402,02 грн;

- № 2325 від 30.11.2023 400,02 грн;

- № 2869 від 31.12.2023 404,84 грн;

- № 310 від 31.01.2024 406,46 грн;

- № 773 від 29.02.2024 407,68 грн.

06.12.2011 між ДП «МТП «Чорноморськ» (Балансоутримувач) та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» (Орендар) укладено договір № 766-О про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (Договір про відшкодування), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Балансоутримувач виконує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна, а саме: ділянки території Іллічівського морського торговельного порту, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, (територія 5-го терміналу) (Майданчик), загальною площею 21,6 кв.м., а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі на цій ділянці, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Орендар користується ділянкою загальною площею 21,6 кв.м., експертною вартістю 41844,00 грн. згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5/26 від 29 жовтня 2008 р., та договору від 15.09.2011 р. «Про внесення змін до договору аренди від 29.10.2008 р. (обліковий номер договору № 20984091595) нерухомого майна, що належить до державної власності».

Відповідно до пункту 2.2.3 Орендар зобов`язується не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату в розмірі 196,77 грн з урахуванням ПДВ на рахунок Балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території згідно з Додатком № 1 (Розрахунком), та окремо за електропостачання, згідно з показниками лічільника.

Розмір вищезгаданих витрат та послуг може бути переглянуто Балансоутримувачем в односторонньому порядку у випадку зміни державних цін і тарифів, та в інших випадках передбачених чинним законодавством України.

За несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги Орендар сплачує пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 4.5).

Даний договір набуває чинності від дня його укладання сторонами та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна № 5/26 від 29 жовтня 2008 р., але сторони досягли угоди, що умови договору відповідно до ст. 631 ЦКУ застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 15 вересня 2011 р., тобто з дати укладання договору від 15.09.2011р. «Про внесення змін до договору оренди від 10.02.2006 р. (обліковий номер договору № 20984091595) нерухомого майна, що належить до державної власності.» З моменту підписання даного договору втрачає свою дію Договір «Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю», № 77-о від 24.02.2009 р. укладений між тими ж самими сторонами (пункт 6.1).

Договір підписано представниками Балансоутримувача та Орендаря.

20.06.2012 між ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою викладено пункт 2.2.3 останнього в новій редакції: «Не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату в розмірі 91,54 грн. без урахування ПДВ на рахунок Балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території - майданчика, згідно з Додатком № 1 (Розрахунком), та окремо - за електропостачання, згідно з показниками лічильника. Орендар зобов`язується сплатити, в строк 15 банківських днів з дня підписання даної додаткової угоди, 10,33 грн за відшкодування податку на землю за 2011 рік. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.

Розмір вищезгаданих витрат та послуг може бути переглянуто Балансоутримувачем в односторонньому порядку у випадку зміни державних цін і тарифів, та в інших випадках передбачених чинним законодавством України».

Також між сторонами Договору про відшкодування підписано розрахунок комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

04.04.2013 між ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою затверджено порядок розрахунку комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

25.07.2014 між ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою затверджено порядок розрахунку комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

18.06.2015 між ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою викладено пункт 2.2.3 останнього в новій редакції: «Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок Балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території та утримання Приміщення, згідно з Додатком № 1 (Розрахунок), який є невід`ємною частиною Договору. Розмір вищезгаданих витрат та послуг може бути переглянуто Балансоутримувачем в односторонньому порядку, при цьому додаткова угода до Договору не укладається».

Також між сторонами Договору про відшкодування підписано розрахунок комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

04.12.2018 між ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою затверджено порядок розрахунку комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

06.09.2019 між ДП «МТП «Чорноморськ» як Балансоутримувачем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою затверджено порядок розрахунку комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

ДП «МТП «Чорноморськ» вказує, що ним було виставлено ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» наступні рахунки для внесення останнім плати за Договором про відшкодування:

- № 5134 від 31.10.2022 у сумі 274,24 грн (з яких, як зазначає Позивача, сплачено 4,98 грн);

- № 5469 від 30.11.2022 277,03 грн;

- № 5779 від 31.12.2022 277,03 грн;

- № 313 від 31.01.2023 287,21 грн;

- № 635 від 28.02.2023 280,70 грн;

-№ 786 від 31.03.2023 290,46 грн;

- № 995 від 30.04.2023 280,70 грн;

- № 1353 від 31.05.2023 290,46 грн;

- № 1582 від 30.06.2023 287,21 грн;

- № 1707 від 31.07.2023 283,96 грн;

- № 1904 від 31.08.2023 290,46 грн;

- № 2092 від 30.09.2023 283,96 грн;

- № 2303 від 31.10.2023 287,21 грн;

- № 2593 від 30.11.2023 287,21 грн;

- № 2917 від 31.12.2023 283,96 грн;

- № 424 від 31.01.2024 280,86 грн;

- № 742 від 29.02.2024 275,20 грн.

22.08.2024 ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» перераховано 5 392,40 грн із призначенням платежу «погашення заборгованості ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» за Договором від 06.12.2011 № 766-о» та 12 852,30 грн із призначенням платежу «погашення заборгованості ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» за Договором від 29.10.2008 № 20984091595».

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.10.2008 р. № 5/26.

В свою чергу, ДП «МТП «Чорноморськ» не заперечується, що останній є виключно Балансоутримувачем майна, а Орендодавцем за Договором є Регіональне відділення Фонду державного майна України.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Окрім того, орендоване майно є державною власністю, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII, чинного на момент укладення договору оренди.

За умовами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Поряд із цим приписами частини 1 статті 636 ЦК України встановлено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору (частина 2 названої статті).

Як зазначалось, умовами пункту 3.5 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві, 30% Балансоутримувачу.

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами укладено тристоронній договір про передачу державного майна в оренду, за умовами якого Орендодавцем є Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Орендарем ТОВ «МЕРІН БРІДЖ», третьою стороною зазначеного договору є Балансоутримувач ДП «МТП «Чорноморськ».

Частиною 1 статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина 4 статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII (чинного на час укладення Договору оренди та Договору про відшкодування) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписи статті 17 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII передбачають, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 1). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2).

Згідно ж із статтею 764 ЦК України (в редакції чинній на час укладення Договору оренди), якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна можливість пролонгації укладеного договору оренди у зв`язку із відсутністю заяви однієї із сторін протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору була передбачена частиною 2 статті 17 Закону України № 2269-XII.

03.10.2019 прийнято Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ, в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 р. і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.

Схожий правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України № 2269-XII (чинного до 31.01.2020 р.) і Закону України № 157-ІХ(введеного в дію з 01.02.2020 р.), викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 р. у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 р. у справі № 908/2637/20, від 05.07.2022 р. у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 р. у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 р. у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 р. у справі № 910/21725/21).

З огляду на викладене вище, оскільки строк дії Договору оренди від 29.10.2008 № 5/26 погоджено Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем до 29.11.2020 р. (відповідно до дослідженої додаткової угоди від 16.01.2020), тобто після визначеного пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX строку, останній не підлягає автоматичній пролонгації, тобто строк його дії закінчився на наступний день 30.11.2020.

Відтак, враховуючи те, що строк дії Договору оренди закінчився 30.11.2020, суд першої інстанції вірно встановив, що зобов`язання сторін у справі на підставі укладеного 29.10.2008 Договору оренди припинилися 30.11.2020. Це зокрема стосується і зобов`язань щодо сплати орендної плати.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).

Посилання апелянта на принцип свободи договору та на встановлені пунктом 3.11 Договору умови, відповідно до яких у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно, а закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, до загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (частина 1 статті 3 ЦК України).

До загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 917/1338/18).

За змістом частини 3 статті 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. у справі № 149/1499/18).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення 6 233,95 грн основного боргу (заборгованості з орендної плати), нарахованого протягом жовтня 2022 року лютого 2024 року, так само як і відсутність правових підстав для стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, нарахованих у зв`язку із несвоєчасним внесенням орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності, необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною 2 статті 785 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Стаття ж 5 вказаного закону наводить перелік орендодавців.

Отже, відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ДП «МТП «Чорноморськ» не є Орендодавцем нерухомого майна, а є Балансоутримувачем, тобто не є особою, якою передано в найм (оренду) відповідне майно, тому воно не може заявляти позовну вимогу про зобов`язання Орендаря сплатити неустойку за частиною 2 статті 785 ЦК України, адже право на пред`явлення відповідної вимоги має виключно наймодавець (орендар) особа, уповноважена на укладання відповідного Договору та/або особа, яка уклала відповідний договір як Наймодавець (Орендодавець) (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 р. у справі № 910/12670/22 та від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18).

В той же час, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на неможливість застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 р. у справі № 910/12670/22 та від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18. Адже висновки у даних постановах релевантні до правовідносин у даній справі саме в частині розмежування прав орендодавця (власника майна) та балансоутримувача такого майна. Тому застосування даних висновків саме в цьому контексті є вірним та обґрунтованим.

У даному випадку ДП «МТП «Чорноморськ» не виступає особою, наділеною правом укладання Договору оренди, а є виключно особою, яка утримує відповідне майно, у той час як власником відповідно майна є держава в особі Фонду державного майна України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 12 467,90 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати, адже у позивача відсутнє право на отримання такої неустойки.

Посилання апелянта на те, що він має право отримати неустойку за неповернення майна у розмірі пропорційному до розміру орендної плати, яку він отримує, не приймаються колегією суддів до уваги. Адже орендна плата отримується ним на підставі договору у розмірі, визначеному таким договором. В свою чергу неустойка є результатом порушення зобов`язання після закінчення строку дії договору, тому вона застосовується саме на підставі цивільного законодавства. Та як була визначено вище, право на отримання неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України має саме наймодавець, яким у даній справі виступає держава в особі Фонду державного майна України.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» 4 812,88 грн заборгованості за Договором про відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.

06.12.2011 між ДП «МТП «Чорноморськ» (Балансоутримувач) та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» (Орендар) укладено договір № 766-О про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (Договір про відшкодування).

У той же час, положеннями обопільно погодженого пункту 6.1 Договору про відшкодування передбачено, що даний договір набуває чинності від дня його укладання сторонами та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна № 5/26 від 29 жовтня 2008 р.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 ГК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України).

З огляду на викладене вище, беручи до уваги представлені до матеріалів справи докази та встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк дії Договору про відшкодування становив до 29.11.2020, тобто з 30.11.2020 Договір про відшкодування припинив бути підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань.

Таким чином, беручи до уваги, що фактичними підставами для стягнення 4 812,88 грн основної заборгованості за спожиті протягом жовтня 2022 року лютого 2024 року послуги Позивачем визначено Договір про відшкодування, який припинив свою дію 30.11.2020, а правовими підставами відповідні положення законодавства України, які регулюють договірні правовідносини сторін, суд першої інстанції вірно зазначив, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, тому що з 30.11.2020 правовідносини сторін перейшли із договірних до позадоговірних взаємовідносин, які підлягають врегулюванню згідно чинного законодавства. Так само і відсутні правові підстави для стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, нарахованих у зв`язку із несвоєчасним внесенням плати за спожиті послуги, тому позов в цій частині теж не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 по справі №916/2730/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 по справі №916/2730/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 по справі №916/2730/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 по справі №916/2730/24 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 13.01.2025 у зв`язку з перебуванням членів колегії суддів, а саме головуючого судді Богатиря К.В. та судді Поліщук Л.В., у відпустці у період з 23.12.2024 по 03.01.2025 та з 06.01.2025 по 10.01.2025, та перебуванням судді Таран С.В. у відпустці у період з 01.01.2025 по 10.01.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран