Постанова

від 09.01.2025 по справі 903/750/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Справа № 903/750/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" на рішення Господарського суду Волинської області ухваленого 21 жовтня 2024 року в справі № 903/750/24 (суддя Дем`як В.М.)

час та місце ухвалення рішення: 21 жовтня 2024 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54а, повний текст рішення складено 23 жовтня 2024 року

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп"

про стягнення 669 969 грн 96 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача та Відповідача - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВАСИЛЬКІВХЛІБПРОДУКТ (надалі Позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп (надалі Відповідач) в якому просив стягнути збитки у розмірі 669 969 грн 96 коп..

В обґрунтування позовних вимог Позивач доводить, що через не виконання Відповідачем вимог статті 201 Податкового кодексу України, Позивач зазнав збитки, яка є сумою ПДВ та яку не можливо включити до складу податкового кредиту.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 43-46).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що сума податкового кредиту по зазначеним податковим накладним становить 669 969 грн 96 коп., при цьому, із квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що податковим органом було зупинено реєстрацію вищенаведеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України із посиланням на те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а також запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної. У відповідності до правової позиції, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року в справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 серпня 2018 року в справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Судом першої інстанції зазначається, що з врахуванням положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодксу України та особливостей, визначених пунктом 80 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України одержувач товарів/послуг має право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, у разі своєчасної реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, зберігається протягом 1095 календарних днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування та зупинення/переривання термінів відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6 ст. 198 розділу V ПК України, пункту 102.9 статті 102 розділу ІІ ПК України та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Суд першої інстанції зазначив, що на дату звернення Позивача до суду, а саме 28 серпня 2024 року строк 1095 днів для включення до податкового кредиту суми ПДВ на отриманий товар ще не пройшов, а отже доводи Позивача про втрату ним права на податковий кредит є передчасними.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач вказує на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинність 1 січня 2022 року, зокрема, змінено гранічний строк для включення суми ПДВ до подактвого кредиту з 1095 на 365 календарних днів (абзац 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України). Вказав, що відповідно до перехідних положень було додано пункт 80 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, який має усувати колізії, які виникають у зв`язку із зміною зазначених гранічних строків та що суд першої інстанції не врахував, що незареєстровані Відповідачем податкові накладні були складені у травні 2023 року відповідно для зазначених податкових накладних крайній строк для включення ПДВ до податкового кредиту регулюється абзацом 4 пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу УКраїни та становить 365 календарних днів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Волинської області по справі №903/750/24 та запропоновано Відповідачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на заяву з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Позивачу в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року прийнято справу №903/750/24 проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на "9" січня 2024 року об 14:00 год..

В судове засідання від 9 січня 2024 року представники Позивача та Відповідача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 10 грудня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету Позивача та Відповідача.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України,по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Позивача та Відповідача, оскільки останні не скористалися своїм правом, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки № 2802/4 від 28 лютого 2023 року, відповідно до умов якого Відповідач (Постачальник) зобов`язався передати пшеницю 2- го, 3-го, 4-го класу, сою, жито продовольче, насіння соняшнику, ячмінь, ріпак врожаю 2022 року, а Позивач (Покупець) зобов`язався прийняти зазначений товар та оплатити в строки, в розмірах та на умовах, визначених договором.

Згідно Специфікації № 4 від 4 травня 2023 року до Договору Відповідач зобов`язаний був поставити 300 тонн сої за ціною 17000,00 грн за тонну на загальну суму 5 099 999 грн 76 коп. до 12 травня 2023 року. Умови оплати: попередня оплата 20% в день виставлення рахунку, решта 80 % по факту завантаження товару.

На виконання умов Договору та Специфікації № 4 від 4 травня 2023 року Відповідач поставив товар 5 травня 2023 року та 9 травня 2023 року на загальну суму 5 455 469 грн 74 коп.. Позивач сплатив 4 957 783 грн 28 коп. (різниця складає 497 686 грн 49 коп.).

Водночас, Позивач доводить, що у Позивача відсутня заборгованість щодо оплати зазначених поставок сої через наявність зустрічної заборгованості у Відповідача в розмірі 620 000 грн (передплата за ріпак по Специфікації № 3 від 5 квітня 2023 року; а.с. 17).

В подальшому, за фактом поставок сої Відповідач склав податкові накладні: №37 від 5 травня 2023 року на суму податку на додану вартість 114 052 грн 10 коп.; №38 від 5 травня 2023 року на суму 152 382 грн 62 коп.; №39 від 9 травня 2023 року на суму 403 535 грн 24 коп. (а.с.14-16).

Отже, сума податкового кредиту по зазначеним податковим накладним становить 669 969 грн 96 коп..

При цьому, із квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 11-13) вбачається, що ДПС України зупинила реєстрацію податкових накладних накладні № 37 від 5 травня 2023 року, № 38 від 5 травня 2023 року, № 39 від 9 травня 2023 року, оскільки останні складені та подані платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

7 серпня 2024 року Позивач звернувся до Відповідача із вимогою від 5 серпня 2024 року щодо повернення суми податкового кредиту у загальному розмірі 669 969 грн 96 коп., однак остання залишена Відповідачем без належного реагування.

При цьому, Позивач зазначив, що з 1 серпня 2024 року сплив строк для включення до податкового кредиту ПДВ по податкових накладних № 37 від 5 травня 2023 року на суму податку на додану вартість 114 052 грн 10 коп.; №38 від 5 травня 2023 року на суму 152 382 грн 62 коп.; №39 від 9 травня 2023 року на суму 403 535 грн 24 коп..

У зв`язку з цим Позивач звернувся з позовом до господарського суду в якому просив стягнути з Відповідача збитки у розмірі 669 969 грн 96 коп., яка є сумою ПДВ та котру не можливо включити до складу податкового кредиту

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розглядаючи даний спір суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року в справі №908/1568/18, від 1 березня 2023 року в справі №925/556/21.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 80 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, визначається, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. У разі зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зазначених в абзаці першому цього пункту, в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строку 365 календарних днів зупиняється на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому така норма може застосовуватись виключно до податкових накладних, які складені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинність 1 січня 2022 року. Зазначеним законом, зокрема, було змінено граничний строк для включення суми ПДВ до подактвого кредиту з 1095 к.д. на 365 к.д. (абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 ПКУ). Водночас, відповідно до перехідних положень було додано п. 80 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, який має усувати колізії, які виникають у зв`язку із зміною зазначених гранічних строків. Відповідно для зазначених податкових накладних крайній строк для включення ПДВ до податкового кредиту регулюється абзацом 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та становить 365 календарних днів.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Також колегія суду враховує і те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 березня 2023 року в справі №925/556/21 зазначила, що з 1 січня 2015 року Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Як зазначено вище в даній постанові за фактом поставок сої Відповідач склав податкові накладні: №37 від 5 травня 2023 року на суму податку на додану вартість 114 052 грн 10 коп.; №38 від 5 травня 2023 року на суму 152 382 грн 62 коп.; №39 від 9 травня 2023 року на суму 403 535 грн 24 коп. (а.с.14-16). Отже, сума податкового кредиту по зазначеним податковим накладним становить 669 969 грн 96 коп..

Саме тому, формування у Позивача податкового кредиту з податку на додану вартість було би можливим виключно у випадку, коли Відповідач зареєстрував би податкові накладні із господарської операції.

При цьому, із квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 11-13) вбачається, що ДПС України зупинила реєстрацію податкових накладних (накладні № 37 від 5 травня 2023 року, № 38 від 5 травня 2023 року, № 39 від 9 травня 2023 року) оскільки останні складені та подані платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Доказів, які б свідчили про те, що станом на момент прийняття рішення у цій справі Відповідачем було оскаржено рішення контролюючого органу в порядку статті 56 Податковий кодекс України суду першої інстанції та апеляційної інстанції не подано. Крім того колегія констатує факт не подання доказів того чи подавались додаткові пояснення та документи на вимогу контролюючого органу для реєстрації податкових накладних.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних станом реєстрації податкових накладних № 37, № 38, №39 у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена (а.с. 18), у зв`язку з чим, Позивач по суті був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 669969 грн 96 коп.. Дане в свою чергу є доказом понесення Позивачем збитків.

Схожа правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 22 січня 2024 року по справі №906/267/23.

При цьому апеляційний господарський суд констатує і те, що незареєстровані Відповідачем податкові накладні були складені у травні 2023 року, відповідно для зазначених податкових накладних крайній строк для включення ПДВ до податкового кредиту, який регулюється абзацом 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та становить 365 календарних днів, станом на день подання позовної заяви (28 серпня 2024 року) був пропущенний.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає що у спірних правовідносинах є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Отже із встановлених вище обставин справи вбачаються наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, та те, що бездіяльністю Відповідача завдано збитки Позивачу, а тому колегія суддів вважає підставними та обгрунтованими позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 669969 грн 96 коп. збитків.

Отже підсумовуючи усе вищеописане, в даній судовій постанові, в площинні норм діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача про стягнення збитків з Відповідача підлягають до задоволення в розмірі 669969 грн 96 коп.. Відповідно суд апеляційної інстанції задовольняє дані позовні вимоги.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення, котрим позов задоволено.

Судові витрати, в силу дії приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" на рішення Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року в справі № 903/750/24 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області ухваленого 21 жовтня 2024 року в справі № 903/750/24 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" (43005, м. Луцьк, вул. Шопена, б, 22-А; код ЄДРПОУ 39919654) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" (08601, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22; код ЄДРПОУ 42652235) збитки в розмірі 669 969 грн 96 коп..

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" (43005, м. Луцьк, вул. Шопена, б, 22-А; код ЄДРПОУ 39919654) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" (08601, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22; код ЄДРПОУ 42652235) 8 039 грн 64 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 9 647 грн 57 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Волинської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

9. Справу №903/750/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 13 січня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.