Постанова

від 23.01.2025 по справі 903/750/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Справа № 903/750/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" про ухвалення додаткової постанови за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" на рішення Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року у справі № 903/750/24 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп"

про стягнення 669 969, 96 грн

за участю представників:

від Позивача та Відповідача - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВАСИЛЬКІВХЛІБПРОДУКТ (надалі Позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп (надалі Відповідач) в якому просило стягнути збитки у розмірі 669 969 грн 96 коп..

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 43-46), з підстав, вказаних у цьому рішенні.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Постановою апеляційного господарського суду від 9 січня 2025 року апеляційну скаргу Позивача на рішення суду першої інстанції від 21 жовтня 2024 року у справі № 903/750/24 задоволено. Рішення суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 903/750/24 - скасовано. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 669969 грн 96 коп..

Водночас, 15 січня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника Позивача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткової постанови.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2025 року прийнято до розгляду заяву Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката. Запропонувано Відповідачу в строк протягом трьох днів з дня отримання ухвали надати суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у даній справі. Розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови призначено на 23 січня 2025 року об 14:00 год..

В судове засідання від 23 січня 2024 року представники Позивача та Відповідача, не з`явилися.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 17 січняя 2025 року вбачається, що суд апеляційної інстанції повідомив сторін про дату, час та місце розгляду заяви.

Водночас, в силу дії частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на визначений частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія апеляційного господарського суду вважає можливим розглянути питання щодо винесення додаткової постанови без участі представників Позивача та Відповідача.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції щодо їх стягнення, колегія суддів вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Суд констатує, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частиною 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.

Приймаючи до уваги те, що представник Позивача (Онопрієнко Ю.О.) до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву щодо наміру подання доказів стосовно понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та надав відповідні докази та акт приймання-передачі наданих послуг, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

В той же час, згідно з частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В силу дії частин другої та третьої статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

В той же час колегія апеляційного господарського суду бере до уваги те, що Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

· право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (схожі правові висновки наведені і в постанові Верховного Суду від 19 липня 2021 року в справі №910/16803/19);

· процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року в справі №921/221/21 та від 31 травня 2022 року в справі №917/304/21);

· заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (подібний правовий висновок вказано і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц);

· потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (схожий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №161/5317/18).

Колегія суддів зазначає, що на виконання вищеописаних норм права та позицій Верховного Суду Позивачем під час подання позовної заяви зазначено, що витрати на правничу допомогу складають 5 % ціни позову та дорівнюють 33498 грн 50 коп., та зауважено, що докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Окрім того, в судовому засіданні від 21 жовтня 2024 року було зроблено усну заяву про стягнення судових витрат та про надання відповідних доказів протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

В обґрунтування вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції представником Позивача подано суду: Договір № 1 про надання правничої допомоги від 5 серпня 2024 року; акт приймання-передачі правничої допомоги по Договору про надання правничої допомоги № 1 від 5 серпня 2024 року.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Договору, гонорар за представництво в суді першої інстанції складає 5 відсотків від ціни позову; Позивач сплачує гонорар після підписання Акту на умовах визначених у ньому.

Дослідивши акт приймання-передачі правничої допомоги вбачається. що Адвокат надав, а Позивач прийняв правничу допомогу щодо представництва інтересів у Господарському суді Волинської області з приводу стягнення збитків з Відповідача, а саме: здійснено вивчення законодавства та судової практики; здійснено збір та аналіз доказів; підготовлено позовну заяву та додатків до неї; спрямовано позовну заяву до суду через Електронний суд; підготовлено та спрямовано до суду інші процесуальні документи (клопотаня та заяви); участь у 2 судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Гонорар складає 33498 грн 50 коп..

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 904/1907/15, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року в справі № 910/996/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року по справі 910/16357/21.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Госпордарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Дана правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, Відповідачем не подано будь-якої заяви про неспівмірність заявлених Позивачем витартна правничу допомогу.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суду враховує, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 січня 2025 року апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року у справі № 903/750/24 задоволено. Рішення місцевого господарського суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 903/750/24 - скасовано. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 669969 грн 96 коп.

Разом з тим колегія суду констатує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом і у постанові від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17.

В той же час, дослідивши зміст послуг щодо надання правничої допомоги по даній справі в суді першої інстанції вбачається, що всі вони зводяться до написання позовної заяви. При цьому колегія суддів вважає підставними та доведеними також судові витарти щодо участі у 2 судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Оцінивши надані послуги в їх сукупності суд вважає, що розумний та незавищенний розмір вказаних витрат (з урахуванням предмету спору) становить в своїй сукупності 20000 грн за надання правничої допомоги в суді першої інстанції. Саме такий розмір колегія суду вважає розумним та справедливим. В задоволенні решти судових витрат понесених за надання правничої допомоги в суді першої інстанції суд відмовляє.

Що ж стосується стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в апеляційному господарському суді в розмірі 10000 грн, то колегія судів зауважує наступне.

Під час подання апеляційної скарги, Позивачем зазначено, що витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становлять 10000 грн, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

В обґрунтування вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції представником Позивача подано суду: акт приймання-передачі правничої допомоги від 14 січня 2025 року до Додаткової угоди від 25 жовтня 2024 року; Додаткову угоду від 25 жовтня 2024 року.

Відповідно до акту приймання-приймання Адвокат надав а Позивач прийняв правничу допомогу щодо представництва інтересів у Північно-західному апеляційному господарському суді з приводу оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року, а саме: підготовка та подання апеляційної скарги; підготовка та спрямування до суду інших процесуальних документів.

Відповідно до пункту 2.1 Додаткової угоди від 25 жовтня 2024 року Бюро приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги щодо представництва інтересів Позивача у Північно-західному апеляційному господарському суді з приводу оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року по справі №903/750/24. Гонорар за представництво в суді апеляційної інстанції складає 10000 грн.

В обґрунтування вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції представником Позивача подано суду: Договір № 1 про надання правничої допомоги від 5 серпня 2024 року; акт приймання-передачі правничої допомоги по Договору про надання правничої допомоги № 1 від 5 серпня 2024 року.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Договору, гонорар за представництво в суді апеляційної інстанції складає 5 відсотків від ціни позову; Позивач сплачує гонорар після підписання Акту на умовах визначених у ньому.

Дослідивши акт приймання-передачі правничої допомоги вбачається. що Адвокат надав, а Позивач прийняв правничу допомогу щодо представництва інтересів у Господарському суді Волинської області з приводу стягнення збитків з Відповідача, а саме: здійснено вивчення законодавства та судової практики; здійснено збір та аналіз доказів; підготовлено позовну заяву та додатків до неї; спрямовано позовну заяву до суду через Електронний суд; підготовлено та спрямовано до суду інші процесуальні документи (клопотаня та заяви); участь у 2 судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Оцінивши надані послуги в суді апеляційної інстанції в їх сукупності, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є розумним та незавищенним (становить в своїй сукупності 10000 грн за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції). З огляду на відсутність заперечень з цього приводу іншої сторони та на незавищення суми (як то суд апеляційної інстанції вважає щодо витрат в суді першої інстанції), колегія суду приходить до висновку, що такий розмір є розумним та справедливим.

Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи вищезазначене та всі аспекти і складність даної справи, зважаючи на відсутніть будь-яких заперечень щодо неспівмірності понесених витра на правничу допомогу, а також зважаючи на задоволення апеляційним господарьким судом апеляційної скарги Позивача, суд апеляційної інстанції доходить висновку про підставність і обрунтованість стягнення з Відповідача на користь Позивача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" про ухвалення додаткової постанови - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" (43005, Україна, Луцький р-н, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок, 22а; ЄДРПОУ 39919654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" (08601, Україна, Київськаобл., місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок, 22; ЄДРПОУ 42652235) 20000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції та 10000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

3. В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

4. Господарському суду Волинської області видати відповідні наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Справу №903/750/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.