Постанова

від 09.01.2025 по справі 922/1907/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/1907/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача - адвокат Фадєєв О.П., ордер серії АХ№1211254;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх. №2828Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.11.2024 року у справі № 922/1907/24, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Жиляєв Є.М.), повний текст якої складено 19.11.2024 року

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харківдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат", Харківська обл., с. Мартове, Автодорога Печеніги-Мартове про стягнення 2814814,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2024 року у справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат" про відстрочення виконання рішення (вх. № 28481 від 12.11.2024) задоволено; відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.08.24 року у справі №922/1907/24 до 27.08.2025 року.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 19.11.2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 922/1907/24.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Суд першої інстанції виходив з того, що даний спір виник під час таких загальновідомих обставин, як широкомасштабна воєнна агресія на територію України.

Враховуючи, що місце ведення підприємницької діяльності відповідача є очевидним та відповідач опинився з початку широкомасштабної військової агресії на території України в тимчасовій окупації, а після деокупації і по цей час знаходиться в зоні близькій до лінії фронту та проведення активних бойових дій; загальновідомими також є факти майже щоденних обстрілів та бомбардування сел. Мартове Чугуївського району Харківської області; вказані факти, на переконання суду, доводять надзвичайні обставини, в яких здійснення відповідачем господарської діяльності та негайне виконання зобов`язань значно ускладнене; існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану - загальновідоме та нормативно врегульоване питання, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

Товариство є постачальником електричної енергії на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2018 року № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268.

Вплив воєнних дій на території України поширюється негативно на обидві сторони договору, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідачем не доведено відсутність коштів на всіх його рахунках; відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства, не надано до суду належних доказів (звітів, відомості про рахунки в інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо), з яких можливо встановити викладені у заяві обставини; самі лише посилання заявника (відповідача) на те, що останній є неприбутковою установою, та на незадовільний фінансовий стан, без належних доказів, не можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду; надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у нього можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність його вини у виникненні заборгованості та її несплаті; також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 року витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1907/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми Електронний суд (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.; копію ухвали надіслано апелянту та господарському суду Харківської області.

04.12.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/1907/24 (вх.№15528).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.11.2024 року у справі № 922/1907/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "08" січня 2025 року о 16:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; вчинено інші процесуальні дії.

25.12.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№16436), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що відповідач з початку повномасштабного вторгнення взагалі не здійснює підприємницьку діяльність, оскільки основним видом діяльності цього товариства була діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання за адресом: Харківська область, Печенізький район, село Мартове, автодорога Печеніги-Мартове 10км. та за зазначеним адресом знаходилася база відпочинку.

07.01.2025 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№219), яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з зайнятістю представника у слідчих діях у кримінальному провадженні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 року розгляд справи №922/1907/24 відкладено на 09 січня 2025 року о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131; вчинено інші процесуальні дії.

У судовому засіданні 09.01.2025 року представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 08.01.2025 року та 09.01.2025 року в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132 та відповідно № 131, не з`явився; хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 09.12.2024 року та від 08.01.2025 року було надіслано ПрАТ "Харківенергозбут" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 09.12.2024 року та від 08.01.2025 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2024 року у справі №922/1907/24 задоволено позов та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 2734363,87 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію; 36557,56 грн. 3 % річних та 43892,65 грн. інфляційних втрат та 33777,77 грн. судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 року у справі № 922/1907/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат", Харківська обл., с. Мартове, на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.24 у справі №922/1907/24 повернуто без розгляду.

12.11.2024 року на адресу господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат" надійшла заява про відстрочення виконання рішення (вх. № 28481), в якій відповідач просив відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2024 року у справі №922/1907/24 до 27.08.2025 року.

19.11.2024 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

З правового аналізу наведених норм слідує, що відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. ", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 року у справі №905/30/16).

В той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.

Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є право перетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.

Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання.

Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України, відстрочка (розстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Таким чином, для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В обґрунтування наявності підстав для розстрочення виконання рішення боржник посилався на введений в країні воєнний стан та фактичне припинення підприємницької діяльності ТОВ "Елат", у зв`язку з тим, що основним видом господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛАТ до початку повномасштабного вторгнення - 24.02.2022 року на територію України, була діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання за адресом:Харківська область, Печенізький район, село Мартове, автодорога Печеніги-Мартове 10км., та за зазначеним адресом знаходилася база відпочинку.

Так, відповідачем у заяві зазначено про те, що з початку повномасштабного вторгнення діяльність підприємства була припинена та в період часу з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року село Мартове, Чугуївського району, Харківської області перебувало в окупації збройних сил держави-агресора, що підтверджується п. 9 розділу 2 наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих ….

Після звільнення території села Мартове, Чугуївського району, Харківської області та території підприємства, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елат" так і не відновило свою діяльність через активні бойові дії на території Харківської області; обсяг електричної енергії, вартість якої було стягнуто з ТОВ "Елат" за рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2024 року у справі № 922/1907/24, фактично самим підприємством не споживався, а витрати електричної енергії здійснювали за період перебування в окупації у квітні - травні 2022 року - незаконні збройні формування, а після звільнення території підприємства, починаючи з жовтня 2022 року по листопад 2023 року - військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, що підтверджується договором №1 від 01.11.2022 року, які не відшкодовували підприємству вартість спожитої електричної енергії, що призвело до значних матеріальних збитків.

Отже, відповідач вказує на те, що порушення грошового зобов`язання сталося за відсутності вини відповідача, який був позбавлений усіх джерел своїх доходів внаслідок повномасштабного вторгнення та окупації окремих територій України.

Відповідно звіту про фінансові результати за 2023 рік, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елат" має збитки у розмірі 2394100,00 грн.

При цьому, відповідачем у заяві зазначено про те, що введення на всій території України військового стану вкрай негативно вплинуло на діяльність усіх без винятку суб`єктів господарювання, при цьому особливо постраждали підприємства, предметом діяльності яких було надання послуг безпосередньо населенню, яке для збереження життя, виїхало з міст постійного мешкання до безпечних територій.

Враховуючи наведені обставини, відповідач у заяві зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Елат" має об`єктивну фінансову можливість виконання рішення суду з відстроченням до 27.08.2025 року, саме таке відстрочення виконання рішення суду на один рік не порушить баланс інтересів сторін, а досягне мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, сприятиме можливості продовження господарської діяльності відповідача і зробить реальною можливість отримання позивачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Даний спір виник під час таких загальновідомих обставин, як широкомасштабна воєнна агресія на територію України.

Враховуючи місце ведення підприємницької діяльності відповідача, є очевидним, що воно опинилося з початку широкомасштабної військової агресії на територію України в тимчасовій окупації, а після деокупації і по цей час знаходиться в зоні близькій до лінії фронту та проведення активних бойових дій; загальновідомими також є факти майже щоденних обстрілів та бомбардування сел. Мартове Чугуївського району Харківської області.

Вказані факти, доводять надзвичайні обставини, в яких здійснення відповідачем господарської діяльності та негайне виконання зобов`язань значно ускладнене.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2024 року у справі №922/1907/24 задоволено позов та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 2734363,87 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію; 36557,56 грн. 3 % річних та 43892,65 грн. інфляційних втрат та 33777,77 грн. судового збору.

В поданій заяві відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення до 27.08.2025 року.

Таким чином, враховуючи характер задоволених судом позовних вимог, встановлені процесуальним законом обмеження щодо строку відстрочення виконання зобов`язання, встановлену наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду у справі у разі його негайного виконання, з метою забезпечення повного виконання судового рішення та запобігання настання в значній мірі обтяжливих для стягувача та боржника обставин, які можуть зумовити необґрунтовано затягнуте або негайне виконання судового рішення, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат" про відстрочення виконання рішення до 27.08.2025 року обґрунтовано задоволена господарським судом Харківської області.

Аргументи апелянта на те, вплив воєнних дій на території України поширюється негативно на обидві сторони договору, що, як зазначено апелянтом, не було враховано судом першої інстанції; відповідачем не доведено відсутність коштів на всіх його рахунках; відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства, не надано до суду належних доказів (звітів, відомості про рахунки в інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо), з яких можливо встановити викладені у заяві обставини; самі лише посилання заявника (відповідача) на те, що останній є неприбутковою установою, та на незадовільний фінансовий стан, без належних доказів, на думку апелянта, не можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду; надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у нього можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність його вини у виникненні заборгованості та її несплаті; боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не приймаються, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що наведені вище обставини, які склались та на які посилається апелянт, зокрема, військова агресія проти України, не залежать від волі відповідача.

Також, колегія суддів зазначає на те, що відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

Отже, висновок місцевого господарського суду відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 255, 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.11.2024 року у справі №922/1907/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.01.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов