Постанова

від 13.01.2025 по справі 922/2915/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2915/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН", м.Харків, (вх.№2647 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/2915/24 (суддя Чистякова І.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 16.10.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН", м.Харків,

про стягнення 66994,20грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН" про стягнення коштів в розмірі 66994,20грн., в тому числі: основний борг 45305,44грн., пеня 11293,81грн., 3% річних 2700,70грн. та інфляційні 7694,25грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу № 7330-НГТ-32 від 08.06.2021 щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 19.09.2024 відповідач посилаючись на приписи пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 257, пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, якими визначено спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки зазначав, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, нарахування пені починається з моменту виникнення основного боргу, а саме з березня 2022 по вересень 2022. Отже, позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом було пропущено річний строк звернення до суду про стягнення штрафних санкцій (пені).

За наведених обставин, відповідач просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені в розмірі 11293,81грн., та відмовити в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/2915/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" кошти в розмірі 66994,20грн., в тому числі: основний борг 45305,44грн., пеня 11293,81грн., 3% річних 2700,70грн. та інфляційні 7694,25грн., а також судовий збір в розмірі 2422,40грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 627, 629, 633, 634, 638, 714 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України мотивовані тим, що відповідачем не було надано доказів погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений на підставі договору у вказаній вище сумі, у зв`язку із чим, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних у визначених позивачем розмірах є правомірним.

Крім того, господарським судом було відмовлено в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені в розмірі 11293,81грн. з огляду на те, що строк позовної давності за вказаною вимогою було продовжено в силу приписів пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022), яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН" з рішення господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/2915/24 в частині стягнення пені у розмірі 11293,81грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким застосувати позовну давність щодо стягнення пені та відмовити в позові в цій частині.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення пені.

Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 19.09.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН" на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/2915/24; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН" на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/2915/24 розпочати з 13.11.2024 без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 отримано позивачем в той же день.

Клопотання від позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН" (надалі - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 7330-НГТ-32 (надалі договір т.1 а.с.29-37), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Згідно з підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу I (фіксованого) та акт на передачу Обсягу II.

При цьому, сторони в першу чергу оформляють передачу Обсягу I (фіксованого) природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цього договору за відповідний розрахунковий період. Різниця між фактично використаним споживачем обсягом природного газу за відповідний період та Обсягом I (фіксованим) оформлюється актом приймання-передачі газу, як Обсяг II .

Відповідно до підпунктів 3.5.3. та 3.5.4. пункту 3.5. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до п. 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 7.2. договору (в редакції додаткової угоди №6 до договорут.1 а.с.40-42) сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків до повного його виконання (пункт 13.1. договору).

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що він належним чином виконав свої зобов`язання за договором та поставив відповідачу в період червень 2021 вересень 2022 року природний газ на загальну суму 191687,40грн., що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (т.1 а.с.17-28).

Проте, відповідачем, як споживачем, оплату за поставлений природний газ було здійснено частково на суму 146381,96грн., що підтверджується довідкою АБ "Укргазбанк" №16/2-09/83791/2024 від 23.07.2024 (т.1 а.с.8), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 45305,44грн.

Вказані обставини і сталі підставою для звернення 19.08.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН" про стягнення коштів в розмірі 66994,20грн., в тому числі: основний борг 45305,44грн., пеня 11293,81грн., 3% річних 2700,70грн. та інфляційні 7694,25грн. (т.1 а.с.1-50).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у даній справі позов задоволено повністю (т.1 а.с.91-96).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно з частинами 1 та 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "ФІНВЕСТ РВСН", та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" укладено договір постачання природного газу, який є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

У даній справі позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних у визначених позивачем розмірах були розглянуті місцевим господарським судом та за результатами такого розгляду суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для їх задоволення. У цій частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.

Предметом апеляційного оскарження є позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 11293,81грн., а тому відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у відповідній частині.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, пунктом 7.2. договору (в редакції додаткової угоди №6 до договору) сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме: пені в розмірі 11293,81грн.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 19.09.2024 відповідач, посилаючись на приписи пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, статтю 257, пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, якими визначено спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки зазначав, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, нарахування пені починається з моменту виникнення основного боргу, а саме з березня 2022 по вересень 2022 року. Отже, на думку відповідача, позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом було пропущено річний строк звернення до суду про стягнення штрафних санкцій (пені).

За наведених обставин, відповідач просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені в розмірі 11293,81грн., та відмовити в задоволенні позовних вимог у відповідній частині (т.1 а.с.80-82).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України вказано, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення пені в розмірі 11293,81грн, нарахованої починаючи з 17.05.2022 (згідно наявного в матеріалах справи розрахунку т.1 а.с.13-16), було продовжено у відповідності до пункту 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). У зв`язку із викладеним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку із чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/2915/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНВЕСТ РВСН" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/2915/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.01.2025

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий