Ухвала

від 13.01.2025 по справі 909/679/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.01.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/679/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до ТОВ "Костанза" (вх. №11044/24 від 16.12.2024) у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт", вул. Академіка Богомольця, буд. 5, м. Київ, 01124 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТАНЗА", вул. Велика Васильківська, буд.114, офіс 1, м. Київ, 03150

про банкрутство

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТАНЗА".

13.08.2024 суд постановив, зокрема відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТАНЗА" (вул. Промислова, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77304, ідентифікаційний код юридичної особи 39822094); оприлюднити на офіційному вебпорталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТАНЗА" (вул. Промислова, буд. 1, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77304, ідентифікаційний код юридичної особи 39822094).

14.08.2024 о 16:24 на офіційному вебпорталі судової влади України опубліковано оголошення за номером публікації 73838 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТАНЗА".

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

16.12.2024 ОСОБА_1 подав заяву вх.№11044/24 про грошові вимоги до ТОВ "КОСТАНЗА". Подана заява мотивована тим, що 04.06.2021 Франківський районний суд м. Львова прийняв рішення у справі № 465/2156/20, відповідно до якого задоволив позов ОСОБА_1 про поновлення його на роботі. Вказав, що 28.10.2022 звертався до ТОВ "КОНСТАНЗА" про виконання рішення судів та поновлення його на посаді директора Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль-нова" та виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за увесь період до фактичного поновлення. Однак вказана вимога залишилась без відповіді та виконання.

16.06.2022 Франківський районний суд м. Львова прийняв рішення, відповідно до якого стягнув з Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль-нова" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 04.06.2021 у справі № 465/2156/20 в частині за період з 05.06.2021 до16.06.2022, а саме 1 222 541 грн 78 коп.

Зазначив, що оскільки станом на 06.12.2024 рішення про поновлення на роботі не виконане, заявник на роботі не поновлений, ТОВ "Костанза" зобов"язана за період з 17.06.2022 до 06.12.2024 виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 3 014 358 грн 74 коп. Враховуючи відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Костанза", вказану суму заборгованості заявив як грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви кредитора в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Однак заявник не долучив до поданої заяви докази сплати судового збору у встановленому законом порядку. Натомість, як вбачається зі змісту заяви про грошові вимоги заявник вказує, що заявлені ним вимоги за своєю правовою природою є заробітною платою, відтак судовий збір сплаті не підлягає.

Суд, дослідивши подану заяву з додатками вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Для встановлення наявності чи відсутності підстав для сплати судового збору за вказаними вимогами необхідно визначити, чи входить оплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі до структури заробітної плати.

Відповідно до ч.4.ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 461/1303/19 щодо вказаного питання зазначив таке.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).

Припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця не виникають. У зв"язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

У контексті викладеного, суд зазначає, що грошові вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не є такими, які дають підстави для звільнення його від сплати судового збору.

"Право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом п. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн 00 коп. Відтак до сплати належить сума 6056 грн 00 коп.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору ( ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до сплати належить судовий збір в сумі 4 844 грн 80 коп. ((3 028+3 028) х 0,8).

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 від 16.12.2024 вх. № 11044 про грошові вимоги у цій справі без руху та встановлення десятиденного строку, з дня одержання заявником цієї ухвали, на усунення виявлених судом недоліків.

Керуючись ст. 2, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 від 16.12.2024 вх. № 11044 про грошові вимоги до боржника у цій справі - залишити без руху.

Заявнику ОСОБА_1 у десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки заяви про грошові вимоги до боржника, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і підлягає поверненню заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/ та на вебсторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за вебадресою http://reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Дата підписання: 13.01.2025

Суддя Т.В. Максимів