Рішення

від 13.01.2025 по справі 904/4135/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 904/4135/24За позовом фізичної особи-підприємця Саричевої Ольги Сергіївни

до Акціонерного товариства "Універсал Банк"

про стягнення 107 427,20 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Саричева Ольга Сергіївна (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Універсал Банк" (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 107 427,20 грн, з яких: 77 427,20 грн майнова шкода та 30 000, 00 грн моральна шкода.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.15, 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст.1066, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що відповідачем неправомірно здійснено блокування банківського рахунку позивача, в зв`язку з чим позивачем було понесено збитки у вигляді штрафних санкцій. Крім цього вказує, що вказаними діями відповідача їй завдано моральної шкоди через втрату ділової репутації і позбавлення можливості реалізації підприємницьких планів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 залишено позовну заяву без руху, постановлено позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

30.09.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 передано справу за позовом фізичної особи-підприємця Саричевої Ольги Сергіївни до Акціонерного товариства "Універсал Банк" про стягнення 107 427,20 грн за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

25.10.2024 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатами автоматизованого розподілу передані судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 904/4135/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

21.11.2024 від представника відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позов від 20.11.2024, яка мотивована тим, що з текстом ухвали відповідач ознайомився лише в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 27.11.2024 включно.

27.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив.

28.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив, який сформований в системі «Електронний суд» 27.11.2024, в якому останній повідомляє про відкликання відзиву поданого раніше. У поданому відзиві відповідач заперечує щодо позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що в банку були всі правові підстави для встановлення позивачці неприйнятно високого ризику та для припинення ділових відносин з нею про що зазначено у висновку від 27.02.2024.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2024 між Акціонерним товариством «Універсал Банк» (відповідач, банк) та фізичною особою-підприємцем Саричевою Ольгою Сергіївною (позивач, клієнт) було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви (надалі - договір).

У анкеті-заяві позивачем було зазначено, зокрема, наступне:

Кількість найманих працівників: 1;

Середній дохід за місяць, грн: 200 000, 00;

Максимальна сума операцій за місяць: 600 000,00.

26.01.2024 відповідачем відкрито позивачу поточний рахунок для здійснення господарської діяльності № НОМЕР_1 .

26.02.2024 на рахунок позивача зараховано грошові кошти на загальну суму 20 447 832,37 грн від контрагента ТОВ «ТЕХ-IНКОМ» (код ЄДРПОУ 42697606), як оплата за товар (будівельні матеріали).

27.02.2024 позивачем ініційовано 9 платежів на загальну суму 9 675 736,20 грн на користь ПП «УКРРОСКОНТРАКТБУД» (код ЄДРПОУ 35598049), як оплата за товар (будівельні матеріали).

Зазначені операції було призупинено банком та запропоновано позивачу надати пояснення та документи по операціям.

Позивачем було надано банку письмові пояснення та підтверджуючі документи.

09.04.2024 відповідачем, за результатами проведеного аналізу операцій позивача в тому числі документів/інформації, відмовлено позивачу в підтриманні ділових відносин, відповідно до абз.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», в зв`язку із встановленням клієнту неприйнятно високого ризику та поточний рахунок № НОМЕР_1 було закрито.

15.04.2024 позивачем надано відповідачу заяву про надсилання залишку коштів у сумі 20 447 832,37 грн, що знаходяться на рахунку ФОП НОМЕР_2 на рахунок: Саричева Ольга Сергіївна, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

17.04.2024 відповідачем переказано грошові кошти згідно наданих позивачем реквізитів.

Як зазначає позивач, дії відповідача з блокування її банківського рахунку, після надання нею усіх підтверджуючих документів є незаконними та неправомірними, а в результаті блокування рахунку було порушено її ділові зв`язки, оскільки вона немала можливості користуватись коштами і рахунком. Позивач вказує, що в результаті таких дій відповідача, отримала претензії від замовника та постачальника про нарахування штрафних санкцій, а також замовником було розірвано договір поставки будматеріалів, що спричинило їй матеріальні збитки та моральні страждання, які полягають в глибоких переживаннях, в зв`язку з позбавлення можливості реалізації підприємницьких планів, порушенні нормальних ділових зв`язків.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь 77 427,20 грн майнової шкоди та 30 000, 00 грн моральної шкоди.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи зі змісту наведених норм, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків (шкоди), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок довести наявність збитків, протиправність (незаконність) поведінки їх заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди.

Як вже зазначалося вище 26.01.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг на підставі якого відповідачем відкрито позивачу поточний рахунок для здійснення господарської діяльності № НОМЕР_1 .

26.02.2024 на рахунок позивача зараховано грошові кошти на загальну суму 20 447 832,37 грн від контрагента ТОВ «ТЕХ-IНКОМ» (код ЄДРПОУ 42697606), як оплата за товар (будівельні матеріали).

27.02.2024 позивачем ініційовано 9 платежів на загальну суму 9 675 736,20 грн на користь ПП «УКРРОСКОНТРАКТБУД» (код ЄДРПОУ 35598049), як оплата за товар (будівельні матеріали).

Зазначені операції було призупинено банком та запропоновано позивачу надати пояснення і документи по вказаним операціями.

Позивачем надано відповідачу: копію договору поставки матеріалів №1/02-1 від 01.02.2024 укладений з ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ», 10 рахунків на оплату від 12.02.2024, що виставлені позивачем останньому згідно договору поставки матеріалів №1/02-1 від 01.02.2024, копію договору постачання №05/02/24-1 від 05.02.2024, що укладений з ПП «УКРРОСКОНТРАКТБУД» та 7 рахунків на оплату від 12.02.2024, які виставлені останнім позивачеві згідно договору постачання №05/02/24-1 від 05.02.2024.

Також позивачем надано письмові пояснення в яких, зокрема, зазначено, що розрахунки за будівельні матеріали із покупцем та постачальником здійснено на умовах передоплати, а товар фактично ще не виготовлений. Зазначила, що в неї відсутній склад так як він не потрібен, вся діяльність на попередніх оплатах, офісу та працівників не має, сайт знаходиться в розробці.

27.02.2024 відповідачем було складено наступний висновок відносно позивача:

Клієнту - ФОП із датою реєстрації 1.5 місяці, здійснено зарахування коштів на більш як 20 млн. грн протягом одного дня. Об`єми здійснюваних операцій не відповідають ризик-профілю клієнта (клієнт новостворений, згідно анкети ФОП зазначено запланований максимальний обсяг операцій 600 тис. грн/міс.).

Суть операцій по рахунку клієнта полягає у зарахуванні коштів на рахунок ФОП від однієї ЮО, в якості оплати за товар. У подальшому отримані кошти було ініційовано на користь іншого контрагента-ЮО із ознаками фіктивності, в якості оплати за той же товар із націнкою (розрахунки здійснено на умовах передоплати, фактично товару ще не існує). У клієнта відсутні необхідні засоби для ведення діяльності. Контрагенти клієнта виступають фігурантами у справах кримінального характеру в частині підозр у розкраданні бюджетних коштів.

Фінансові операції клієнта є незвично великими фінансовими операціями та не мають очевидної економічної чи законної мети. Наявна підозра що клієнт виступає «прокладкою» у здійснених розрахунках - відсутня економічна доцільність у посередництві між продавцем та покупцем, що може свідчити про штучне завищення вартості товару (якого фактично не існує).

Наявна підозра що діяльність клієнта спрямована на розкрадання/нецільове використання/привласнення бюджетних коштів, активів підприємств, установ, організацій з державною/комунальною часткою власності шляхом здійснення підозрілих фінансових операцій з метою перерозподілу фінансових потоків, отриманих від одного контрагента-юридичної особи в якості оплати за товар, для подальшого перерахування отриманих коштів в якості оплати за той же товар на користь контрагента із ознаками фіктивності (безтоварні операції).

Розпорядженням відповідального працівника банку за проведення фінансового моніторингу Цокало Г.І. від 09.04.2024 зобов`язано, зокрема, встановити з моменту видачі цього розпорядження неприйнятно високий ризик клієнту: ФОП Саричевій Ользі Сергіївні (позивачу).

09.04.2024 відповідачем, за результатами проведеного аналізу операцій позивача в тому числі документів/інформації, відмовлено позивачу в підтриманні ділових відносин, відповідно до абз.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», в зв`язку із встановленням клієнту неприйнятно високого ризику та поточний рахунок № НОМЕР_1 було закрито та залишок коштів у сумі 20 447 832,37 грн 17.04.2024 переказано на інший рахунок позивача.

Наразі позивач вимагає стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 77 427,20 грн, визначивши розмір останньої через пред`явлені ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ», ТОВ «ТРЕЙД КОНТРОЛ» та ПП «УКРКОНРАКТБУД» претензії на сплату штрафних санкцій, а також та 30 000, 00 грн моральної шкоди.

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У силу ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

За загальним правилом, закріпленим ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст.1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.

Згода обтяжувача може бути виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така згода вважається наданою. Така згода може бути включена до умов договору, яким встановлюється обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі:

відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку;

наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту;

наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Згідно із п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, зокрема, забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями).

У пункті 34 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що належна перевірка - заходи, що включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

За приписами ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

- подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Відповідно до статей 7, 15, 55, 56 Закону України «Про Національний банк України», статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з метою забезпечення реалізації вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06 грудня 2019 року №361-IX (надалі - ПВК/ФТ) Правління Національного банку України затвердило Положення про здійснення банками фінансового моніторингу Постановою від 19 травня 2020 року № 65 (надалі - Положення).

Цим Положенням установлюються загальні вимоги Національного банку України (надалі - Національний банк) щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу, зокрема:

I. Загальні положення. Пунктом 4 визначено, що у цьому Положенні використовуються такі скорочення (абревіатури): 1) ВК/ФТ - легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення; 5) Закон про ПВК/ФТ - Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; 7) КБВ - кінцевий бенефіціарний власник; 10) НПК - належна перевірка клієнта; 11) ПВК/ФТ - запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 12) ПЗНП - посилені заходи належної перевірки; 20) СПФМ - суб`єкт первинного фінансового моніторингу; 21) СУО - спеціально уповноважений орган; Пунктом 5 визначено, що Терміни та поняття в цьому Положенні вживаються в таких значеннях:

1) адреса масової реєстрації - адреса, за якою зареєстровано більше 50 юридичних осіб, трастів або інших правових утворень; 2) аналіз фінансових операцій - комплекс ризик-орієнтованих заходів, які здійснюються на постійній основі та встановлені внутрішніми документами банку з питань ПВК/ФТ, проведення яких дає змогу банку виявити фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; 7) високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом - результат оцінки банком ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом, що базується на результатах аналізу сукупності критеріїв, передбачених законодавством України та внутрішніми документами банку з питань ПВК/ФТ, та який свідчить про високу ймовірність використання клієнтом послуг банку для ВК/ФТ; 10) відповідальний працівник банку - працівник банку, відповідальний за проведення фінансового моніторингу в банку; 12) внутрішні документи банку з питань ПВК/ФТ - політика, правила, програми, методики, інші документи, що розроблені та затверджені банком з метою належного виконання функцій СПФМ; 13) де-рискінг - явище, за якого СПФМ відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними; 16) ескалація - інформування відповідного працівника банку та/або колегіального органу про настання відповідної події; 18) значна сума - сума, що дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 Закону про ПВК/ФТ;

21) компанія-оболонка - юридична особа, траст або інше подібне правове утворення, щодо якої (якого) в банку є обґрунтовані підозри, що її (його) діяльність може бути фіктивною; 30) кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); 39) подальший моніторинг переказів коштів - процедура аналізу переказів коштів, що здійснюється після того, як: кошти були зараховані банком отримувача на рахунок або електронний гаманець отримувача / виплачені отримувачу, за відсутності у нього рахунку або електронного гаманця; кошти були перераховані банком-посередником іншому СПФМ-посереднику або СПФМ отримувача; 41) порядок - чітка послідовність дій певного процесу із зазначенням способів, форм, строків (термінів) ужиття працівниками банку цих дій, визначена у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ; 42) прийнятний рівень ризиків ВК/ФТ - ризик, який є керованим, підконтрольним банку, не може спричинити підвищення юридичного ризику та ризику репутації, а також погіршення фінансових результатів діяльності банку чи завдати шкоди його кредиторам і клієнтам; 46) підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції; 50) ризик-апетит (схильність до ризику) банку у сфері ПВК/ФТ -величина ризику ВК/ФТ, визначена наперед та в межах прийнятного рівня ризику ВК/ФТ, щодо якої банк прийняв рішення про доцільність/необхідність її утримання з метою досягнення його стратегічних цілей та виконання бізнес-плану; 51) ризик репутації - наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу банку клієнтами, контрагентами, потенційними інвесторами або органами нагляду, який впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати наявні відносини, та може призвести банк (або його керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності; 52) ризик юридичний - наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу банку, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів України, нормативно-правових актів та може призвести банк до фінансових втрат, зловживань, притягнення банку та/або його керівників до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності; 54) ризики - небезпека (загроза, уразливі місця) для суб`єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення під час надання ними послуг відповідно до характеру їх діяльності; 55) середній ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом - результат оцінки банком ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом, що базується на результатах аналізу сукупності критеріїв, передбачених законодавством України та внутрішніми документами банку з питань ПВК/ФТ, та який свідчить про підвищену ймовірність використання клієнтом послуг банку для ВК/ФТ.

II. Належна організація внутрішньобанківської системи ПВК/ФТ 6. Банк зобов`язаний забезпечити належну організацію внутрішньобанківської системи ПВК/ФТ та проведення первинного фінансового моніторингу. Метою належної організації внутрішньобанківської системи ПВК/ФТ та проведення первинного фінансового моніторингу є: 1) виконання вимог законодавства України у сфері ПВК/ФТ; 2) можливість належним чином виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) та повідомляти про них СУО; 3) запобігання використанню послуг та продуктів банку для проведення клієнтами фінансових операцій з метою ВК/ФТ. 7. Банк з метою належної організації внутрішньобанківської системи ПВК/ФТ та проведення первинного фінансового моніторингу вживає, зокрема, таких заходів: 4) розробляє та затверджує внутрішні документи банку з питань ПВК/ФТ в обсязі, необхідному для ефективного функціонування внутрішньобанківської системи ПВК/ФТ та розуміння працівниками банку своїх обов`язків та повноважень у сфері ПВК/ФТ; 17) розробляє та здійснює заходи з НПК з метою розуміння суті діяльності клієнта, мети та очікуваного характеру ділових відносин з ним, що дає змогу банку бути впевненим, що фінансові операції клієнта відповідають наявній в банку інформації про нього, його бізнес, ризик-профіль, уключаючи у разі потреби джерела походження його коштів/статків, встановлення КБВ для оперативного виявлення незвичайної поведінки та підозрілих фінансових операцій (діяльності); IV/ Належна система управління ризиками 34. Банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку. 35. Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації. 37. Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії. 38. Ризик-орієнтований підхід має ґрунтуватися на двоетапній оцінці ризиків та включати в себе: 1) оцінку ризик-профілю банку: виявлення та оцінку ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку; аналіз наявних заходів з управління ризиками ВК/ФТ для їх зниження (мінімізації); визначення ризик-апетиту банку у сфері ПВК/ФТ (прийнятного для банку рівня ризику ВК/ФТ); 2) оцінку ризик-профілю клієнта: виявлення та оцінку первинного ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом; аналіз наявних заходів з управління ризиками ВК/ФТ для їх зниження (мінімізації) до прийнятного для банку рівня ризику ВК/ФТ (в межах ризик-апетиту банку у сфері ПВК/ФТ); оцінку залишкового ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом. 45. Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень СУО, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. 48. Банк на основі оцінки ризиків ВК/ФТ, притаманних його діяльності, визначає свій ризик-апетит (рівень прийнятного рівня ризику) у сфері ПВК/ФТ, ураховуючи: 1) ризики, які банк готовий прийняти; 2) ризики, які банк може прийняти, але лише після вжиття заходів з управління такими ризиками (їх мінімізації); 3) ризики, які є неприйнятними для банку. 49. Банк за результатами проведеного аналізу має право визначити (за потреби) і прописати у своїх внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ встановлені заборони/обмеження у своїй діяльності (щодо окремих видів діяльності та/або залучення окремих типів клієнтів на обслуговування). 56. Банк запроваджує власну скорингову ризик-модель і самостійно визначає вхідні дані та інформаційні джерела для проведення оцінки ризиків, алгоритм (модель) проведення оцінки ризиків та шкалу визначення рівнів ризиків. 60. Банк установлює високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів, визначених у частині п`ятій статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), що здійснюють діяльність у сфері віртуальних активів;

2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра про здійснення ними операцій ВК/ФТ, учинення інших злочинів; 3) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра стосовно їх належності до компаній-оболонок (здійснення ними фіктивної діяльності); 4) клієнтів, що здійснюють фінансові операції за зовнішньоекономічними договорами, учасниками яких є особи, котрі мають реєстрацію, місце проживання або місцезнаходження в державі (юрисдикції) з переліку держав, що не виконують рекомендації FATF. 61. Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною 6 статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Додатком 1 до Положення «Належна перевірка» визначено: 1. Банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у статті 11 Закону про ПВК/ФТ. 6. Банк, використовуючи ризик-орієнтований підхід, під час здійснення НПК щодо юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення здійснює ретельний аналіз інформації про клієнта з метою виявлення критеріїв ризику, що можуть свідчити про те, що потенційний клієнт є компанією-оболонкою, визначених у додатку 19 до Положення.

Банк у разі виявлення відповідних критеріїв ризику з метою підтвердження/спростування того, що потенційний клієнт є компанією-оболонкою, зобов`язаний отримати та проаналізувати додаткові документи та/або інформацію, що можуть уточнити/роз`яснити наявність/відсутність відповідних підстав для підозри банку, наприклад: 1) про фінансову звітність, підтверджену незалежним зовнішнім аудитом, яка розкриває суть та зміст фінансових операцій, що здійснюються клієнтом, та дає змогу встановити відповідність прибутку (доходу)/обороту його господарській діяльності; 2) що підтверджують фактичний рух товарів, надання послуг, виконання робіт під час здійснення господарської діяльності; 3) що підтверджують ведення господарської діяльності основними контрагентами потенційного клієнта; 4) що підтверджують сплату податку на прибуток (доходи); 5) що підтверджують найм осіб на умовах трудового договору (договору про найм персоналу або договору про надання послуг аутсорсингу), до посадових обов`язків яких належить організація та забезпечення здійснення господарської діяльності, з урахуванням відповідності таких обов`язків виду діяльності потенційного клієнта, обсягам його фінансових операцій; 6) що підтверджують наявність виробничих/офісних приміщень, інших активів, достатніх для ведення потенційним клієнтом відповідного виду господарської діяльності (правовстановлюючий документ або договір оренди приміщення/устаткування); 7) що підтверджують наявність офісних приміщень у потенційного клієнта за адресою масової реєстрації.

Перелік зазначених вище документів/інформації не є вичерпним. Банк може самостійно визначити інші документи/інформацію, які на його розсуд є достатніми для підтвердження того, що потенційний клієнт не є компанією-оболонкою, за умови, що обсяг такої інформації є достатнім для проведення належного аналізу інформації щодо клієнта та прийняття відповідного обґрунтованого рішення. 8. Якщо отримані банком документи та/або інформація, визначені в пункті 6 додатка 1 до Положення, не є достатніми для спростування банком того, що потенційний клієнт є компанією-оболонкою (а також, якщо потенційний клієнт відмовив банку в наданні необхідних для аналізу документів/інформації), то банк установлює таким потенційним діловим відносинам з клієнтом неприйнятно високий ризик та діє відповідно до вимог статті 15 Закону про ПВК/ФТ. 20. Банк зобов`язаний визначити в умовах договорів про надання послуг право та порядок закриття рахунку клієнта банку на вимогу банку у випадках, передбачених у статті 15 Закону про ПВК/ФТ.

Додатком 12 до Положення «Порядок відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин / проведення фінансової операції» визначено: 1. Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ. 6. Банк у разі прийняття рішення стосовно відмови від підтримання ділових відносин / обслуговування клієнта шляхом розірвання ділових відносин: 2) закриває відповідний рахунок у разі наявності залишку коштів на рахунку після проведення завершальної (их) операції(й) за таким рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно із наданими клієнтом реквізитами] або після перерахування коштів на окремий аналітичний балансовий рахунок, визначений самостійно банком відповідно до облікової політики, для подальшого обліку та повернення коштів клієнту під час його звернення до банку.

Додатком 15 до Положення «Порядок моніторингу фінансових операцій, їх реєстрації та здійснення інформаційного обміну з СУО» визначено: 1. Банк у своїх внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ має передбачити порядок моніторингу фінансових операцій клієнтів із метою виявлення тих, що підлягають фінансовому моніторингу.

5. Банк самостійно розробляє перелік індикаторів підозрілості фінансових операцій з урахуванням індикаторів, зазначених у додатку 20 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення), типологічних досліджень СУО та рекомендацій Національного банку в сфері ПВК/ФТ. 6. Банк під час розроблення правил/сценаріїв відбору фінансових операцій має враховувати ризик-профіль клієнта, інформацію, отриману в результаті здійснення належної перевірки клієнта та іншу доступну йому інформацію (зокрема отриману від правоохоронних органів).

Банк також забезпечує виявлення фінансових операцій, що не відповідають: 1) запланованій клієнтом діяльності під час установлення ділових відносин із ним (ураховуючи анонсований обсяг фінансових операцій, види послуг до використання)/оновленій під час його обслуговування; 2) ризик-профілю клієнта (зокрема фінансові операції, що здійснюються клієнтом, не мають раціонального обґрунтування, ураховуючи інформацію, отриману в результаті здійснення заходів належної перевірки, та/або не є типовими для клієнтів, подібних за розміром/видом діяльності/величиною доходу/соціальним статусом). 8. Якщо наявних у банку документів та/або відомостей недостатньо для здійснення аналізу, спростування/підтвердження підозр та/або прийняття відповідного рішення стосовно окремих фінансових операцій (їх сукупності), то банк забезпечує оперативне вжиття додаткових заходів (зокрема витребування додаткових документів та/або відомостей, що стосуються фінансової операції або діяльності клієнта), але не пізніше двох місяців із дня відбору/виявлення індикаторів підозрілості фінансових операцій, та обов`язково фіксує дати отримання відповідних документів та/або відомостей. 10. У разі наявності фактів, що свідчать (можуть свідчити) про здійснення клієнтом підозрілих фінансових операцій (діяльності) або неможливості спростувати свої підозри за результатами вжитих заходів, банк залежно від обсягу таких фінансових операцій приймає рішення про надсилання повідомлення про підозрілу(і) фінансову(і) операцію(ї) чи про підозрілу діяльність, та складає обґрунтований висновок щодо підозрілої(их) фінансової(их) операції(й) (діяльності). 19. Відповідальний працівник банку або працівник банку, уповноважений відповідальним працівником банку, приймає рішення про: 1) те, що фінансова(і) операція(ї) клієнта є підозрілою(ими) шляхом унесення інформації про неї (них) до реєстру фінансових операцій у день виникнення достатніх підстав для підозри; 2) те, що діяльність клієнта(ів) є підозрілою, шляхом унесення інформації про таку діяльність до реєстру повідомлень про підозрілу фінансову діяльність у день підписання обґрунтованого висновку щодо підозрілої фінансової діяльності; 4) унесення інформації про відмову в установленні (підтриманні) ділових відносин із клієнтом (особою) до реєстру відмов; Додатком 19 до Положення «Критерії

ризику ВК/ФТ» встановлено: I. Критерії ризику за типом клієнта.

1. Критерії ризику за типом клієнта - це критерії ризику ВК/ФТ, що притаманні правовій формі, структурі власності клієнта, діловій, професійній чи особистій діяльності клієнта та його КБВ. 4. Критеріями ризику, що зумовлені особливостями, пов`язаними із правовою формою заснування, структурою власності та поведінкою клієнта, зокрема, є таке: 1) суб`єкт господарювання є новим клієнтом банку, з дати встановлення ділових відносин з яким не пройшло три місяці; 2) клієнт випускає або має право випускати акції на пред`явника (пайові цінні папери); 3) юридична особа, структура власності або контролю якої чи членства в якій є незвично складними; 4) в управлінській структурі або структурі власності клієнта є елемент номінального управління/власності; 5) у структурі власності клієнта наявні довірчі (трастові) відносини; 6) фінансові операції клієнта є складними, незвично великими для його діяльності або не відповідають фінансовому стану; 7) є підстави вважати, що клієнт структурує фінансові операції або здійснює їх таким чином, щоб уникнути певних порогових значень/вимог, визначеним законодавством з питань ПВК/ФТ; 8) клієнт невиправдано затягує строки надання інформації для здійснення НПК банком, намагається якомога більше приховати від банка деталі щодо своєї ділової діяльності; 9) наявна інформація про клієнта дає підстави підозрювати, що клієнт може бути компанією-оболонкою.

Для спростування/підтвердження того, що клієнт є компанією-оболонкою, банк ураховує щонайменше критерії, зазначені в пункті 5 розділу I додатка 19 до Положення. 5. Критеріями ризику, що можуть свідчити про те, що клієнт є компанією-оболонкою, зокрема, є таке: 1) репутаційні критерії: КБВ юридичної особи є керівником, бухгалтером або підписантом; 2) реєстраційні критерії: адреса місцезнаходження юридичної особи збігається з адресою масової реєстрації платників податків (за винятком адрес розміщення бізнес-центрів); 3) операційні критерії: юридична особа не має (у власності або користуванні) виробничих потужностей/торговельно-складських приміщень, інших активів, необхідних для ведення задекларованої господарської діяльності, або обсяги господарської діяльності неспівставні з обсягами наявних активів; кількість працівників (у тому числі таких, що працюють за цивільно-правовими угодами, зокрема договорами підряду) юридичної особи не відповідає виду та обсягам її діяльності; постійний мінімальний або нульовий залишок грошових коштів за наявності значних оборотів за рахунками (за даними виписок); немає доходів або вони формуються переважно за рахунок непрофільних (неосновних) видів діяльності; операційні грошові потоки від`ємні протягом останніх декількох років та/або бізнес фінансується переважно за рахунок фінансової допомоги; наявність значних зовнішніх та/або внутрішніх довгострокових запозичень від фізичних та/або юридичних осіб (крім банків), які не входять до структури власності, у тому числі не зазначені її КБВ (крім облігацій). 6. Критеріями ризику, що зумовлені репутацією клієнта або КБВ клієнта, зокрема, є таке: 3) банк неодноразово інформував СУО про фінансові операції клієнта у зв`язку із своїми підозрами.

III. Критерії ризику за типом послуги (продукту) 9. Критерії ризику за типом послуги (продукту) - це критерії ризику ВК/ФТ, притаманні відповідній послузі (продукту) банку. 10. Банк під час розроблення власних критеріїв ризику за типом послуги (продукту) повинен урахувати: 1) рівень прозорості послуги (продукту); 2) рівень складності послуги (продукту); 3) потенційну суму (оборот) коштів, що може бути використана клієнтом за допомогою послуги (продукту). 11. Критеріями ризику, що притаманні відповідній послузі (продукту) банку, зокрема, є таке: 4) клієнт використовує продукти (послуги), які мають хоча б одну з таких ознак: проведення фінансових операцій на незвично великі суми (або загальний оборот), що є невластивим для відомої банку діяльності клієнта; велика частка готівкових операцій, що є невластивим для відповідного виду діяльності клієнта; Додатком 20 до Положення «Індикатори підозрілості фінансових операцій» визначено: I. Індикатори, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта 1. Клієнт (представник клієнта) не може зрозуміло пояснити, у чому полягає його ділова діяльність (характер діяльності). 2. Клієнт (представник клієнта) не бажає або відмовляється надавати інформацію, потрібну для вжиття заходів належної перевірки, надає її в недостатній мірі або надає сумнівну інформацію, яку важко перевірити. 3. Існують підстави підозрювати, що надані інформація/документи для НПК містять неправдиві або підроблені відомості (зокрема очевидними є значні невідповідності, допущені суттєві помилки). 9. Клієнт (представник клієнта) наполягає на терміновості проведення фінансової операції, демонструючи нервову поведінку, без наявності очевидних на те причин (підстав). 16. За рахунком клієнта - суб`єкта господарювання не сплачено жодних або сплачено в незначному розмірі (у розмірі, що очевидно не відповідає обсягам проведених фінансових операцій) обов`язкових платежів, які притаманні звичайній господарській діяльності (наприклад, платежі за оренду приміщень, сплата комунальних послуг, податків до бюджету).

II. Індикатори, що стосуються фінансових операцій клієнта 25. Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком). 27. Фінансова операція / сукупність пов`язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими. 30. Відбулися значні зміни в обсягах фінансових операцій, що здійснюються за рахунками клієнта. 41. Оборот за рахунком клієнта (юридичної особи) в основному складається з дебетових безготівкових платежів та кредитових готівкових виплат. 42. Проведення клієнтом фінансових операцій у великому обсязі з готівкою, що не пов`язані з основним видом діяльності клієнта, та/або проведення значної кількості операцій з використанням карткових рахунків. 50. Фізична особа отримує на свій рахунок грошові кошти як кредит на суму, що вочевидь суттєво перевищує її фінансові можливості в частині повернення такого кредиту. У подальшому заборгованість оплачується або юридичними особами за договорами переведення боргу / договорами поруки, або безпосередньо фізичною особою - позичальником, однак за рахунок коштів, які не є його власними доходами, а надходять від юридичних осіб (наприклад як фінансова допомога). 53. Платежі клієнта - суб`єкта господарювання в призначеннях зазвичай не містять зрозумілої та чіткої мети (зокрема зазвичай містять лише посилання на номери контрактів або рахунків-фактур, не зазначаючи вид товару чи послуги). 55. Клієнт (суб`єкт господарювання) здійснює регулярні платежі стороні чи сторонам, які, здавалося б не пов`язані з підприємницькою діяльністю клієнта, а підстава та мета платежів є незрозумілими.

III. Індикатори за різними видами продуктів (послуг) 68. Готівкові операції: 1) обсяг готівкових операцій за рахунком клієнта не відповідає обсягу, що є притаманним виду і масштабам діяльності клієнта; 2) за рахунком клієнта здійснюються регулярні фінансові операції готівкою на великі округлені суми; 5) клієнт знімає значні суми коштів готівкою з метою проведення подальших готівкових розрахунків з контрагентами, проте не може належно це підтвердити документально; 10) значна частина (понад 30 %) щомісячного дебетового або кредитового обороту за рахунками клієнта складається з готівкових операцій, якщо це не є характерним для виду діяльності клієнта; 69. Кредити/позики:

7) економічна доцільність отримання позики не є зрозумілою (наприклад, на рахунках клієнта розміщена значна сума коштів); Положення внутрішніх документів АТ «Універсал Банк» з питань ПВК/ФТ:

На виконання вимог законів України, яким врегульовано питання у сфері ПВК/ФТ, нормативно-правових актів Національного банку України, Міністерства фінансів України, прийнятих для виконання та відповідно до цих законів, міжнародних нормативно-правових актів та документів, внутрішніх нормативних документів Банку з цього питання, результатів національної оцінки ризику та ризик-профілю Банку, рекомендацій Національного банку України та СУО з метою забезпечення функціонування системи управління ризиками відмивання коштів/фінансування тероризму, відповідачем розроблено Програму управління ризиками фінансового моніторингу АТ «Універсал Банк», яка затверджена Рішенням Правління АТ «Універсал Банк», Протокол №3 від 10.01.2024 (надалі - Програма).

Відповідно до п. 5.6.8. Програми наявність нижчеперелічених ознак приводить до встановлення неприйнятно високого ризику: - клієнту (особі), щодо якої у Банку є підстави вважати, що вона є компанією оболонкою (здійснення нею фіктивної діяльності); - клієнту (особі), щодо якої у Банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення нею операцій ВК/ФТ, інших злочинів; - у разі неможливості виконувати визначені Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; - у разі наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Пунктом 5.6.9. Програми визначено, що високий рівень ризику та неприйнятно високий рівень ризику може встановлюватися клієнту Банком й в інших випадках, у тому числі за рішенням Відповідального працівника Банку шляхом видачі відповідного Розпорядження.

Так, як установлено судом вище 27.02.2024 відповідачем було складено наступний висновок відносно позивача:

Клієнту - ФОП із датою реєстрації 1.5 місяці, здійснено зарахування коштів на більш як 20 млн. грн протягом одного дня. Об`єми здійснюваних операцій не відповідають ризик-профілю клієнта (клієнт новостворений, згідно анкети ФОП зазначено запланований максимальний обсяг операцій 600 тис. грн/міс.).

Суть операцій по рахунку клієнта полягає у зарахуванні коштів на рахунок ФОП від однієї ЮО, в якості оплати за товар. У подальшому отримані кошти було ініційовано на користь іншого контрагента-ЮО із ознаками фіктивності, в якості оплати за той же товар із націнкою (розрахунки здійснено на умовах передоплати, фактично товару ще не існує). У клієнта відсутні необхідні засоби для ведення діяльності. Контрагенти клієнта виступають фігурантами у справах кримінального характеру в частині підозр у розкраданні бюджетних коштів.

Фінансові операції клієнта є незвично великими фінансовими операціями та не мають очевидної економічної чи законної мети. Наявна підозра що клієнт виступає «прокладкою» у здійснених розрахунках - відсутня економічна доцільність у посередництві між продавцем та покупцем, що може свідчити про штучне завищення вартості товару (якого фактично не існує).

Наявна підозра що діяльність клієнта спрямована на розкрадання/нецільове використання/привласнення бюджетних коштів, активів підприємств, установ, організацій з державною/комунальною часткою власності шляхом здійснення підозрілих фінансових операцій з метою перерозподілу фінансових потоків, отриманих від одного контрагента-юридичної особи в якості оплати за товар, для подальшого перерахування отриманих коштів в якості оплати за той же товар на користь контрагента із ознаками фіктивності (безтоварні операції).

Розпорядженням відповідального працівника банку за проведення фінансового моніторингу Цокало Г.І. від 09.04.2024 зобов`язано, зокрема, встановити з моменту видачі цього розпорядження неприйнятно високий ризик клієнту: ФОП Саричевій Ользі Сергіївні (позивачу).

Враховуючи обставини викладені у висновку, 09.04.2024 відповідачем відмовлено позивачу в підтриманні ділових відносин, відповідно до абз.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», в зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику.

Отже, з огляду на зазначені вище та вимоги чинного законодавства, положення укладених з позивачем договору та внутрішніх документів з питань ПВК/ФТ Банку, а також ненадання позивачкою на запит банку всіх документів (в т.ч. щодо витрачання готівкових коштів) відповідач мав правові підстави для встановлення неприйнятно високого ризику позивачці. Припинення ділових відносини в тому числі шляхом розірвання договору відбулось на виконання вимог абз. 3 ч. 1 ст. Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту неправомірності (протиправності) дій відповідача.

Також статтею 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

Зупинення фінансових операцій відповідно до частин першої -третьої, дев`ятої цієї статті, частини третьої статті 31 цього Закону не є підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності суб`єкта первинного фінансового моніторингу, його посадових осіб та інших працівників за порушення умов відповідних правочинів.

Крім цього, суд наголошує, що позивачем не надано доказів сплати коштів за претензіями ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ», ТОВ «ТРЕЙД КОНТРОЛ» та ПП «УКРКОНРАКТБУД», а пред`явлення самих претензій не свідчить про фактичне понесення позивачем збитків.

Отже, враховуючи зазначене суд зазначає, що по-перше, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, по-друге, позивачем не доведено самих збитків.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначалось судом вище відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов`язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв`язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов`язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.

Разом з тим, суд приходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні самих збитків (шкоди) (у заявленому розмірі), ні протиправної поведінки відповідача, ні безпосереднього причинного зв`язку між збитками (шкодою) і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків (шкоди).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Саричевої Ольги Сергіївни.

Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань