Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/9904/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/9904/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Олійник Наталії Михайлівни

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 78300,28 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Олійник Наталія Михайлівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 78300,28 грн. пені, нарахованої за період з 01.10.2022 до 16.05.2024 на підставі пункту 12 статті 86 Закону України "Про платіжні послуги".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач помилково та необґрунтовано як на підставу стягнення пені, посилається на норми ст. 86 Закону України "Про платіжні послуги", так як судом у справі № 910/693/23 зроблено висновок та встановлено підстави стягнення пені за статтею 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Також позивач помилково визначає, що в діях відповідача мало місце порушення декількох різних зобов`язань перед позивачем, та двічі застосовує відповідальність одного й того ж самого виду - пені. Одночасно відповідач наголосив, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення пені.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що позивач не надавав відповідачу платіжні документи, з порушення строків виконання яких може наступати відповідальність згідно з Законом України "Про платіжні послуги". Також позивач просив урахувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/4450/24 при розгляді питання щодо пропуску строку позовної давності.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» від 03.06.2021 Фізичній особі-підприємцю Олійник Наталії Михайлівні ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрито в Приватбанку поточний рахунок у гривні.

У зв`язку з тим, що відповідачем було неналежно проведені відповідні заходи забезпечення безпеки рахунків клієнта банку та допущено неналежного користувача до застосунку «Приват24», незаконно розблоковано «Приват24», а також неналежно проінформовано клієнта про несанкціоновані дії невстановлених осіб, що призвели до порушення прав позивача, результатом якого стало викрадення грошових коштів з рахунку НОМЕР_1 на загальну суму 114690,00 грн., позивач зверталася до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/693/23, позов фізичної особи-підприємця Олійник Наталії Михайлівни задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь Фізичної особи-підприємця Олійник Наталії Михайлівни грошові кошти у розмірі 114690 грн., пеню у розмірі 36012,66 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/693/23 залишено без змін.

Як установлено судом у межах справи № 910/693/23, 09.02.2022 позивачка звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк», яке розташоване за адресою:м. Київ, вул. Миколайчука, 13А, повідомивши співробітника банку про викрадення мобільного телефону з сім карткою НОМЕР_2 , на якій зареєстровано фінансовий номер і до якого прив`язано доступ до рахунків, «Приват24» та наявних у телефоні персональних даних позивачка попрохала заблокувати всі її банківські картки, поточний рахунок приватного підприємця НОМЕР_1 , на якому зберігались кошти, отримані в ході підприємницької діяльності, та доступ у застосунку «Приват24». Однак, 16.02.2022 позивачка, отримавши доступ до застосунку «Приват 24» зі свого робочого комп`ютера виявила, що з її поточного рахунку, відкритого нею як фізичною особою-суб`єктом підприємницької діяльності Олійник Наталією Михайлівною - НОМЕР_1 , на якому знаходилось 177 364 гривні 67 коп., було перераховано по різним транзакціям 177 290 гривень 00 коп., а залишок становить 74 гривні 67 коп. Так, «ПриватБанк» був вчасно повідомлений про те, що телефон з фінансовим номером та доступом до «Приват24» і особистими даними було викрадено, заблокував доступ до рахунків по її особистій заяві, але вже через 6 хвилин після блокування, незважаючи на всю систему безпеки АТ КБ «ПриватБанк», яка мала забезпечити збереження грошових коштів позивачки, розміщених на банківських рахунках, банком без її фізичної присутності та перевірки особи були зняті всі заборони та надано доступ до управління рахунками шахраям. Також 10 лютого 2022 року шахраї за допомогою викраденого телефону відкрили інтернет картку на ім`я позивачки та того ж дня о 18:47 год відкрили ключі від АЦСК (Акредитований центр сертифікації ключів) - та встановили систему LiqPay. Із рахунків, що належать позивачці, здійснювались транзакції з використанням системи LiqPay 09, 10, 11 та 12 лютого 2022 року, в результаті цих транзакцій невідомі викрали з її поточного рахунку фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності грошові кошти на суму 177290 гривень 00 коп. З огляду на вказане судом стягнуто суми транзакцій, що відбулись з рахунку позивачки на суму 114 690,00 грн з 09.02.2022 о 17:28 год по 16.02.2022.Також судом установлено, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач як користувач платіжної картки своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції без фізичного пред`явлення платіжного засобу або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу його держателя, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з банку пені у розмірі 36 012,66 грн, нарахованої на підставі статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).

Звернувшись із даним позовом до суду, позивач зауважив, що в межах справи № 910/693/23 нарахована на суму 114690 грн. пеня в розмірі 0,1 % стягнута за період з 11.02.2022 до 30.09.2022 року. Разом із цим, унаслідок примусового виконання рішення суду у справі № 910/693/23 грошові кошти в розмірі 153386 грн. надійшли на рахунок позивача лише 16.05.2024 року. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача нараховану на суму 114690 грн. пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.10.2022 до 16.05.2024 у загальній сумі 78300,28 грн. на підставі ст. 86 Закону України "Про платіжні послуги".

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пункт 37.2. статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, до втрати чинності 01.08.2022) передбачав, що в разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У той же час, 30.06.2021 Верховною Радою України прийнято Закон № 1591-IX «Про платіжні послуги».

Пунктом 1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через 12 місяців з дня набрання ним чинності, крім: 1) частини другої статті 66, яка набирає чинності та вводиться в дію через 12 місяців з дня введення в дію цього Закону; 2) частини третьої статті 38 та глави 4 розділу IV, які набирають чинності та вводяться в дію через 36 місяців з дня введення в дію цього Закону.

Пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про платіжні послуги» визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 29, ст. 137 із наступними змінами).

Отже, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» втратив чинність 01.08.2022 на підставі Закону України № 1591-IX від 30.06.2021 «Про платіжні послуги».

Відповідно до частини 12 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

У свою чергу, відповідач посилався на можливість застосування до спірних правовідносин лише частини 6 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» у разі доведеності позивачем позовних вимог.

Згідно з частиною 6 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг у разі порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим Законом або договором про надання платіжних послуг, зобов`язаний сплатити користувачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, якщо інший розмір пені не обумовлений договором про надання платіжних послуг.

Водночас, застосування вказаної частини 6 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено саме за порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим Законом або договором про надання платіжних послуг.

Утім, у межах справи № 910/693/23 судами встановлено, що позивач як користувач платіжної картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції без фізичного пред`явлення платіжного засобу або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу його держателя, проте невідомі особи викрали з її поточного рахунку фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності грошові кошти на суму 114 690,00 грн. за період з 09.02.2022 о 17:28 год по 16.02.2022 року.

Отже, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 12 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги».

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем сплачено 16.05.2024 на рахунок позивача грошові кошти в сумі 153386,66 грн. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 із примусового виконання рішення суду у справі № 910/693/23.

Відтак, позивачем нараховано на суму 114690 грн. за період із 01.10.2022 до 16.05.2024 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у загальній сумі 78300,28 грн.

Разом із цим, день виконання зобов`язання не включається до періоду прострочення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про перерахування пені за період до 15.05.2024 включно.

За арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 78 181,29 грн.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Одночасно, відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває й наразі.

Згідно з пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за пред`явленими позовними вимогами не сплив.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Олійник Наталії Михайлівни задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь фізичної особи-підприємця Олійник Наталії Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 78 181 (сімдесят вісім тисяч сто вісімдесят одну) грн. 29 коп. пені, а також 3023 (три тисячі двадцять три) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова