Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/9868/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/9868/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меш Інвест»

до Державної служби геології та надр України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання недійсним аукціону та стягнення 1.000.000,00 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Маршук Ю.С., ордер серії ВН № 1393288 від 29.07.2024

від відповідача не з`явився

від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

09.08.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Меш Інвест» до Державної служби геології та надр України про визнання недійсним аукціону та стягнення 1.000.000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в системі електронних торгів Прозорро.Продажі 28.12.2023 було розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка «Підмихайле» Калуського родовища, замовником виступила Державна служба геології та надр України, розмір гарантійного внеску 1.000.000,00 грн. Позивач прийняв участь в даному аукціоні та сплатив гарантійний внесок у розмірі 1.000.000,00 грн згідно платіжної інструкції № 1462 від 11.01.2024. За результатами аукціону, що відбувся 17.01.2024 переможцем стало ТОВ «Будтрансоіл» (протокол від 17.01.2024 № SUE001-UA-20231228-94220) Проте надалі ТОВ «Бідтрансоіл» відмовилось від угоди та не сплатило необхідні платежі в результаті чого 28.03.2024 автоматично створено новий протокол № SUE001-UA-20231228-94220 та визнано позивача переможцем (учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією). Позивачем було виявлено значні невідповідності, які стосуються ключових характеристик ділянки, тобто, відповідачем в оголошенні про проведення аукціону була надана недостовірна інформація про лот, що вплинуло на прийняття рішення позивачем про участь у даному аукціоні і призвело до порушення прав позивача. Виходячи з викладеного, позивач просить суд визнати недійсним аукціон проведений 17.01.2024 та стягнути 1.000.000,00 грн гарантійного внеску.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9868/24 від 16.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

27.08.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/9868/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.09.2024.

16.09.2024 від представника позивача - адвоката Маршук Ю.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні 24.09.2024 та у всіх наступних судових засіданнях у справі № 910/9868/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/986824 від 18.09.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меш Інвест» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.

20.09.2024 від третьої особи на адресу електронної пошти суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9868/24 від 23.09.2024 відзив Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернуто без розгляду.

Відповідач у підготовче засідання 24.09.2024 не з`явився.

24.09.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.10.2024.

26.09.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить поновити строк для його подачі.

26.09.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачем Головне управління державної казначейської служби.

26.09.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про зміну предмету позову.

30.09.2024 від третьої особи до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

01.10.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

09.10.2024 від третьої особи до суду звичайною поштою надійшов відзив № 04.2-11-10/9577 від 19.09.2024) на позовну заяву у паперовій формі із позначкою «паперова копія електронного документа» та засвідчений відміткою «згідно оригіналу» провідним документознавцем Сазанович (зареєстрований за вх. № 07-11/89421/24 від 09.10.2024), який за змістом є аналогічним відзиву, що надійшов 30.09.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9868/24 від 10.10.2024 відзив Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 04.2-11-10/9577 від 19.09.2024 (вх. № 07-11/89421/24 від 09.10.2024) повернуто без розгляду.

11.10.2024 від третьої особи до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про зміну предмета позову та клопотання про залучення у справі співвідповідача.

Відповідач у підготовче засідання 15.10.2024 не з`явився.

15.10.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі відзиву.

15.10.2024 у підготовчому засіданні, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 22.10.2024.

21.10.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залишення без розгляду поданих ним заяви про зміну предмету позову та клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача від 26.09.2024.

21.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансоіл» до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Відповідач у підготовче засідання 22.10.2024 не з`явився.

22.10.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про залишення без розгляду поданих позивачем заяви про зміну предмету позову та клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача від 26.09.2024.

22.10.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансоіл» про залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9868/24 від 22.10.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/1345/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2024.

Позивач у судовому засіданні 12.11.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судовому засіданні 12.11.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Третя особа в судовому засіданні 12.11.2024 проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.

12.11.2024 у судовому засіданні, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 26.11.2024.

Відповідач та третя особа у судове засідання 26.11.2024 не з`явились.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 26.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

В системі електронних торгів Прозорро.Продажі 28.12.2023 було опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка «Підмихайле» Калуського родовища (№ лоту: SUE001-UA-20231228-94220), (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20231228-94220/).

Замовником аукціону виступила Державна служба геології та надр України. Згідно інформації, лот, який було виставлено на аукціон - спеціальний дозвіл на користування надрами - Ділянка «Підмихайле» Калуського родовища. Вартість геологічної інформації - 6% ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1075 від 10.12.2008 «Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.2022).

Призначення: Ділянка «Підмихайле» Калуського родовища розташована на відстані 0,6 км на північ від с. Підмихайля Калуського району Івано-Франківської області. Вид корисної копалини: піщано-гравійні породи. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування корисних копалин, 20 років.

Розмір гарантійного внеску: 1.000.000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меш Інвест» прийняло участь в аукціоні у зв`язку з чим сплатило на рахунок ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн», відповідно до вимог аукціону, гарантійний внесок у розмірі 1.000.000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1462 від 11.01.2024.

За результатами аукціону, що відбувся 17.01.2024, переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтрансоіл» (протокол проведення електронного аукціону № SUE001-UA-20231228-94220 від 17.01.2024).

Однак, в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтрансоіл» було дискваліфіковано відповідно до п. 30 Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 23.09.2020 (далі - Порядок) та автоматично створено новий протокол (№ SUE001-UA-20231228-94220), де переможцем було визнано позивача - ТОВ «Меш Інвест» (учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією).

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем в оголошенні про проведення аукціону була надана недостовірна інформація про лот, що вплинуло на прийняття рішення позивачем про участь у даному аукціоні і в подальшому призвело до порушення прав ТОВ «Меш Інвест», як переможця цього аукціону. Оскільки, зазначена недостовірна інформація має істотний вплив на розмір ділянки добування надр; умови добування надр; умови обмежень щодо ведення господарської діяльності з добування надр на ділянці. Вказане впливає на обсяги добування, визначення вартості дозволу та потенційної економічної ефективності освоювання даної ділянки та взагалі може говорити про те, що майнове право як предмет закупівлі було недійсним тому, що у заявленому вигляді ніколи не могло існувати. Цінність ділянки, як виявилося, значно нижча, як було зазначено в оголошенні про проведення аукціону, а можливості її використання за цільовим призначенням дуже обмежені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 11 Кодексу України про надра встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 30.12.2015, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.

Частиною 1 статті 16 Кодексу України про надра визначено, що спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів).

Згідно з частиною 3 статті 16 Кодексу України про надра аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи. Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 23.09.2020 затверджено Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 749 від 04.07.2023 внесено зміни до назви вказаного вище Порядку на Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами (далі - Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що рішення про проведення аукціону приймається Держгеонадрами з урахуванням вимог та строків, передбачених Кодексом України про надра.

В даному випадку, предметом аукціону був спеціальний дозвіл на користування надрами. Тобто певне майнове право на обмежене користування земельною ділянкою.

Відчуження майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу (позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 2, 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Відповідно до положень ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02.03.2005, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Верховний Суд України у постанові від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 також визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Таким чином, майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами володільця майна, і яке свідчить про правомочність його власника задовольнити свої легітимні (законні та обґрунтовані) очікування за рахунок такого майнового права.

Отже, беручи участь у аукціоні та придбаваючи (фактично у держави) спеціальний дозвіл на користування надрами позивач мав право бути впевненим у можливості реалізації своїх законних очікувань, а також у тому, що набуте ним право є чинним, тобто не тільки набуте у законний спосіб, але й що воно може бути реалізоване в законний спосіб в повному обсязі, що його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Майнове право, що придбавається (дозвіл на користування надрами) повинно бути трансформоване набувачем у можливість користування надрами на визначеній земельній ділянці, що передбачає під собою дійсність не тільки самого права (тобто можливості видачі такого дозволу), але й його беззаперечної реалізації, що у свою чергу вимагає визначення об`єкту такого користування (тобто визначення земельної ділянки чи/або території на яку таке право буде розповсюджуватись).

Також складовою майнового права є орієнтовна оцінка саме місткості надр у вигляді піску та гравію, що виражається у орієнтовній кількості, яку можна добути в межах реалізації дозволу (тобто ті самі законні очікування). Можливість добування пов`язана знову ж таки з площею умовної ділянки, і якщо на більшій частині площі не може бути здійснена передбачувана діяльність, то і відповідно вартість такого майнового права, ємкість та можливість його реалізації (тобто корисного використання) не відповідає заявленій.

Згідно опублікованого в системі електронних торгів Прозорро.Продажі оголошення про проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка «Підмихайле» Калуського родовища (№ лоту: SUE001-UA-20231228-94220) в розділі «Інформація про аукціон» вказано, що Порядок ознайомлення з майном, час і місце проведення огляду об`єкта:* згідно доданих документів.

Документація, яка була завантажена в системі електронних торгів організатором аукціону містила наступні документи:

- Пояснювальна записка до лоту;

- Оглядова карта Ділянка «Підмихайле» Калуського родовища;

- Ситуаційний план Ділянка «Підмихайле» Калуського родовища;

- Пакет спеціального дозволу на користування надрами ділянка «Підмихайле» Калуського родовища.

- Проект Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин (додаток до спеціального дозволу)

- Проект Характеристики ділянки надр (додаток 1 до Угоди);

- Проект Програми робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) (додаток 2 до Угоди);

- постанова Кабінету Міністрів України № 993 від 23.09.2020.

У пояснювальній записці зазначено, що згідно географічних координат кутових точок ділянки «Підмихайле» Калуського родовища, піщано-гравійні породи:

№ точок Система координат WGS84

ПнШ СхД

1. 49° 00' 31,40" 24° 24' 09,52"

2. 49° 00' 36,68" 24° 24' 17,08"

3. 49° 00' 31,77" 24° 24' 52,18"

4. 49° 00' 25,63" 24° 24' 52,58"

5. 49° 00' 24,59" 24° 24' 14,07"

Площа ділянки надр - 23,59 га,

які також відображено на Ситуаційному плані ділянки «Підмихайле».

Проте, позивачем було виявлено недостовірну інформацію, що була вказана Державною службою геології та надр України в оголошенні про проведення даного аукціону, що вбачається з наступного.

В пояснювальній записці до лоту було вказано, що: «Ділянка «Підмихайле» знаходиться в східній частині Калуського родовища, на землях запасу Підмихайлівської сільської ради, на площі 23,59 га».

Проте, з топографо-геодезичного плану від 27.02.2024 вбачається, що насправді «Ділянка «Підмихайле», що знаходиться в східній частині Калуського родовища знаходиться не лише на землях запасу Підмихайлівської сільської ради (як було зазначено в описі лота), але й охоплює частину території Калуської міської ради.

Крім того, сама Підмихайлівська сільська рада була ліквідована 09.08.2018 шляхом приєднання до Новицької сільської громади.

Тобто, інформація щодо місця розташування родовища в частині адміністративно-територіального округу є недостовірною, що в подальшому могло вплинути на законність оформлення необхідних дозволів та інших документів з метою провадження господарської діяльності позивача.

Згідно зі ст. 18-1 Кодексу України про надра у разі, якщо для провадження діяльності з видобування корисних копалин є необхідним надання в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, які на момент проведення аукціону чи конкурсу з надання надр у користування сформовані як об`єкт цивільних прав, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати розпорядження такими земельними ділянками, до початку проведення такого аукціону (конкурсу) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, затверджує перелік земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, конкурсу, і які мають бути передані йому в користування для видобування корисних копалин.

Як вбачається з листа Державної служби геології та надр України № 199/08/2-24 від 17.01.2024 (підписано ЕЦП о 20 год. 18 хв.) відповідач лише після завершення торгів та після обрання переможця (17.01.2024) проінформував ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Калуську районну раду, Калуську міську територіальну громаду та Новицьку сільську раду про проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піщано-гравійних порід ділянки «Підмихайле» Калуського родовища, що знаходиться на території Калуського району Івано-Франківської області та попросив у відповідності до статті 18-1 Кодексу затвердити перелік земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, конкурсу, і які мають бути передані йому в користування для видобування корисних копалин.

У відповіді Новицької сільської ради № 118/12-15 від 31.01.2024 було зазначено, що наявні об`єктивні труднощі у затвердженні переліку земельних ділянок відповідно до ст. 18-1 Кодексу України про надра, оскільки таке затвердження після проведення аукціону, суперечитиме цій же ст. 18-1 Кодексу та ст. 19 Конституції України. Крім того, було поінформовано про невдоволення жителів с. Підмихайля, яке обумовлене проведенням аукціону та розташуванням родовища корисних копалин практично під вікнами окремих житлових будинків.

З відповіді Калуської районної ради № 5/01-24/01 від 24.01.2024 вбачається, що землі на яких розташована ділянка надр «Підмихайле» Калуського родовища не належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району, тому затвердження переліку земель, вказаному у листі, не відноситься до повноважень Калуської районної ради.

Тобто, в порушення ст. 18-1 Кодексу України про надра та ст. 19 Конституції України Державна служба геології та надр України провела аукціон без попереднього з`ясування наявності на ділянці надр «Підмихайле» Калуського родовища, земельних ділянок державної чи комунальної власності, які на момент проведення аукціону чи конкурсу з надання надр у користування сформовані як об`єкт цивільних прав та як наслідок не отримала погодженого та затвердженого переліку земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 6-9-0.331-699/0/2-24 від 08.02.2024 у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельні ділянки в межах ділянки надр Підмихайле» Калуського родовища піщано-гравійних порід на території Калуського району Івано-Франківської області; звернуто увагу на наявну можливість обмежень у використанні зазначеної ділянки, оскільки на території Калуського району розташований ландшафтних заказник місцевого значення «Ріка Лімниця з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м» (обліковий номер обмеження 006:000104:00000002).

З матеріалів справи вбачається, що ландшафтний заказник місцевого значення «Ріка Лімниця з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м» було створено рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 13 в 1979 році. В Калуському районі заказник знаходиться на території Перевозецької, Вістівської, Новицької, Пійлівської та Студінської сільських рад.

Натомість, в пояснювальній записці аукціону, жодного слова не було вказано про наявність обмеження у використанні 100 метрової ділянки вздовж річки. Відповідач лише вказав наступну інформацію:

«Річкова система району робіт належить до басейну р. Дністер. За 40 м на північ від ділянки робіт протікає р. Лімниця (права притока Дніст-ра), за 2,0 км на південнний схід - р. Бережниця (права притока Лімниці).

У межах району родовища р. Лімниця тече із заходу на схід і має звивисте русло з багаточисельними меандрами і старицями. Заплава річки майже по всій довжині двостороння. Річище кам`янисте, в середній течії розгалужується на рукава. Ширина його в Передкарпатті досягає 20-60 м, глибина русла - 2,0 м. Для Лімниці характерні наявність малих витрат води у меженний період і катастрофічні паводки навесні, особливо під час злив.

Корисна копалина представлена верхньочетвертинними алювіальними піщано гравійними відкладами першої надзаплавної тераси р. Лімниця, що підстеляються глинами нижньосарматського віку.

У гідрогеологічному відношенні у межах ділянки «Підмихайле» основне значення має водоносний горизонт у четвертинних алювіальних відкладах першої надзаплавної тераси р. Лімниця, до якого приурочені піщано-гравійні відклади».

Тобто, в описі лоту не зазначено про наявність жодних обмежень у видобуванні надр на даній ділянці.

Відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» в окремих випадках, коли допустимість провадження планованої діяльності визначена за результатами оцінки впливу на довкілля, у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави та у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, Держгеонадрами та Держводагентством, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Видобування піску та гравію провадиться на підставі дозволів, що видаються в установленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи, що ділянка надр «Підмихайле» Калуського родовища знаходиться в межах захисної смуги Ріки Лімниця шириною 100 м (при чому це значна частина ділянки надр), добування в цій зоні піску та гравію може бути виключно після оцінки впливу на довкілля та за погодженням з обладміністрацією, Держгеонадрами та Держводагентством.

Як вбачається з документів, наданих Державною службою геології та надр України в лоті аукціону - оцінка впливу на довкілля не провадилась.

В проекті спеціального дозволу на користування надрами, що був опублікований в лоті аукціону зазначено особливі умови надрокористування, а саме провести процедуру оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та заборона видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Але, з урахуванням того що ця територія є ландшафтним заказником місцевого значення добування піску чи гравію на її території взагалі не допускається.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно заповідний фонд» до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти, зокрема регіональні ландшафтні заказники. При цьому відповідно до положень ст. 21 цього Закону забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків, до яких відносяться і природні заказники.

При цьому відповідно до статті 26 Закону України «Про природно заповідний фонд» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Як вбачається з топографо-геодезичного плану від 27.02.2024 зона природного заказника складає орієнтовно 40% від загальної площі ділянки добування, а отже такі обмеження можуть суттєво вплинути на загальну можливість та доцільність ведення такої діяльності на даній ділянці.

Крім того, представником позивача було направлено адвокатський запит до Івано-Франківської обласної адміністрації з проханням надати інформацію про обмеження господарювання на території заказника «Ріка Лімниця» в частині яка стосуються добування піску та гравію на території заказника чи окремо в руслі та захисній зоні річки «Лімниця».

Івано-Франківська обласна адміністрація листом № 4621/8096/6-24/01-056 від 24.07.2024 повідомила, що ландшафтний заказник місцевого значення «Ріка Лімниця» з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м» (далі - Заказник), створений (оголошений) рішенням Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 15.01.1979 № 13 «Про затвердження заповідних урочищ і заказників місцевого значення», перезатверджений рішенням Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 16.10.1984 № 247 «Про мережу територій та об`єктів природно-заповідного фонду області», із змінами у площі згідно рішення Івано-Франківської обласної ради від 31.07.2020 № 1510-36/2020 «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду області», з метою охорони природних комплексів однієї з найбільших гірських річок Івано-Франківської області, яка найменше зазнала антропогенного впливу. Відповідно до статті 26 Закону України «Про природно заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Зокрема, на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям і завданням Заказника, в тому числі геологорозвідувальні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, підривні роботи та порушення ґрунтового покриву.

Вказана заборона щодо проведення геологорозвідувальних робіт, розробки всіх видів корисних копалин, підривних робіт та порушення ґрунтового покриву безпосередньо зазначена і в Положенні про ландшафтний заказник місцевого значення «Ріка Лімниця з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м», затверджений наказом Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації №14 від 30.04.2021 (далі - Положення «Ріка Лімниця»).

Таким чином, навіть після теоретичного проведення позитивної для ТОВ «Меш Інвест» оцінки впливу на довкілля, позивач все одно не мав би можливості займатися господарською діяльністю на території заказника (а це близько 40% Ділянки родовища «Підмихайле»), адже така діяльність прямо заборонена Положенням «Ріка Лімниця».

Згідно топографо-геодезичного плану від 27.02.2024 вбачається, що в межах ділянки надр «Підмихайле» Калуського родовища розташовані земельні ділянки, що знаходяться у приватній власності фізичних осіб (кадастрові номери 2622885601:01:003:0101, 2622885601:01:003:0478, 2622885601:01:003:0327), що взагалі повністю виключає можливість видобування піску і гравію на даній території та поблизу неї.

Крім того, в межах ділянки надр «Підмихайле» Калуського родовища знаходяться приватні садиби.

Так, відповідно до статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони України № 173 від 19.06.1996 в розділі «Підприємства по видобуванню руд та нерудних копалин» мінімальний розмір санітарно захисної зони становить 100 м.

Таким чином, господарська діяльність по видобуванню піску та гравію в даній зоні, а саме на території заказника, на території земельних ділянок, що знаходяться в приватній власності, а також біля приватних будинків та 100 м від них не можлива.

З викладеного вбачається, що відповідач здійснив продаж права відносно об`єкта, до якого входять земельні ділянки, що перебувають у приватній власності, тобто право розпорядження якими у відповідача відсутнє, а також без доведення до відома учасників аукціону, що значна частина об`єкта має встановлену нормативно правовими актами заборону щодо її користування.

Оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, а тому такий договір може визнаватись недійсним за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) (позиція Верховного Суду викладена у постановах від 29.05.2019 у справі № 910/8302/18, від 20.11.2019 у справі № 925/796/18).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Правові наслідки правочинів, вчинених під впливом помилки передбачені положеннями статті 229 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Проте, позивачем належними засобами доказування не доведено обставин, які б свідчили, що позивачем при ознайомленні із наданою відповідачем документацією для прийняття участі в аукціоні, призначеному на 17.01.2024, мала місце помилка і така помилка є істотною, оскільки фактично інформація, що містилась у поданих відповідачем документах, не відповідала дійсності та була не повною.

З огляду на викладене, суд вважає що відсутні правові підстави для визнання недійсним аукціону від 17.01.2024 на підставі статті 229 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, судом встановлено про наявність підстав для визнання аукціону, проведеного 17.01.2024, недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання недійсним аукціону, проведеного 17.01.2024 Державною службою геології та надр України обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач в обґрунтування заявленої вимоги про стягнення коштів в розмірі 1.000.000,00 грн зазначає, що вони підлягають поверненню позивачу на підставі ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Порядок визначає процедуру продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (далі - дозвіл).

Згідно з пунктом 3 частини 2 Порядку гарантійний внесок - платіж, що здійснюється заявником для набуття статусу учасника аукціону шляхом перерахування коштів на рахунок організатора (оператора) електронного майданчика, що зазначається в оголошенні про проведення аукціону.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 16 Порядку для участі в аукціоні заявник проходить процедуру реєстрації та подає заявку для участі в аукціоні шляхом заповнення електронної форми в його особистому кабінеті. Після проходження процедури реєстрації та подання заявки заявник сплачує гарантійний внесок у будь якій установі банку на підставі сформованого організатором (оператором) в особистому кабінеті заявника рахунка або безпосередньо на електронному майданчику за допомогою платіжних систем, якщо функціонал електронного майданчика забезпечує таку можливість. Розмір гарантійного внеску становить 20 відсотків початкової ціни лота, але не менше 10000000 (десяти мільйонів) гривень для корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави, 20000000 (двадцяти мільйонів) гривень для вуглеводнів, 2000000 (двох мільйонів) гривень для родовищ та/або ділянок надр, що містять пісок, та 1000000 (одного мільйона) гривень для інших корисних копалин (крім лота з продажу спеціального дозволу на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, видобування підземних вод (у тому числі мінеральних) для всіх потреб).

Частиною 32 Порядку визначено, що гарантійний внесок або його частина, що дорівнює ціні реалізації лота (якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота), сплачений (сплачена) переможцем, перераховується організатором (оператором) до державного бюджету протягом п`яти робочих днів після опублікування протоколу. Якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота, то різниця між частиною, перерахованою до державного бюджету, та сплаченим гарантійним внеском повертається переможцю протягом п`яти робочих днів з дня отримання ним дозволу.

Гарантійний внесок переможця зараховується до ціни реалізації лота. Іншим учасникам внесена сума гарантійного внеску повертається організатором (оператором) протягом п`яти робочих днів після завершення аукціону, крім учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією після переможця, а у разі однакових цінових пропозицій учасників - тому, хто подав цінову пропозицію раніше. Такому учаснику гарантійний внесок повертається протягом п`яти робочих днів з дня отримання переможцем дозволу.

Якщо аукціон не відбувся або лот знято з продажу відповідно до цього Порядку, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам протягом п`яти робочих днів з наступного дня після визнання аукціону таким, що не відбувся, або зняття лота з продажу, крім випадків, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку. У випадках, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Вказаний правовий висновок міститься у поставі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 918/101/18.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для прийняття участі у аукціоні було сплачено гарантійний внесок у розмірі 1.000.000,00 грн.

Суд приходить до висновку, що оскільки аукціон, проведений 17.01.2024, є недійсним, а отже підстава, на якій були сплачені позивачем кошти у вигляді гарантійного внеску в сумі 1.000.000,00 грн, відпала, тобто наразі утримуються безпідставно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України коштів в сумі 1.000.000,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами частини 1 статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меш Інвест» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним аукціон, проведений 17.01.2024 Державною службою геології та надр України щодо продажу «Спеціальний дозвіл на користування надрами - Ділянка «Підмихайле» Калуського родовища. Вартість геологічної інформації - 6% ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 № 1075 «Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 836). Вартість пакету аукціонної документації - 27.691,54 грн (з ПДВ)». (№ лоту: SUE001-UA-20231228-94220, посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20231228-94220/) та результати його проведення.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Цедіка Антона, 16: код ЄДРПОУ 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меш Інвест» (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Пекарська, 1; код ЄДРПОУ 33358131) грошові кошти в розмірі 1.000.000 (один мільйон) грн 00 коп., сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні, проведеному 17.01.2024 Державною службою геології та надр України.

4. Стягнути з Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Цедіка Антона, 16: код ЄДРПОУ 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меш Інвест» (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Пекарська, 1; код ЄДРПОУ 33358131) 14.422 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору, 118.650 (сто вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.01.2025.

Суддя В.В.Сівакова