Рішення

від 03.01.2025 по справі 911/2581/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2025 р. Справа № 911/2581/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Бориспільської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолінк»

про скасування державної реєстрації нерухомого майна

за участю представників:

від позивача: Волошина Ю.Г. (самопредставництво)

від відповідача: Баграмян В.Р. (довіреність б/н від 01.08.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.09.2024 через підсистему «Електронний суд» Бориспільська міська рада (далі позивач) надіслала позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» (далі ТОВ «Бориспільміськбуд» / відповідач) про скасування державної реєстрації № 7611982 від 07.11.2014 нерухомого майна: зелених насаджень площею 572,0 кв. м, дорожнього покриття площею 21 725,0 кв. м та складів-ангарів площею 534,5 кв. м на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008 в м. Бориспіль по вул. Польова, 26-А.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконною реєстрацією права власності на зелені насадження та асфальтне покриття, речові права на які не підлягають державній реєстрації, оскільки останні не є об`єктами нерухомого майна, а також на єдиний майновий комплекс без надання технічного паспорта, що складається, зокрема, зі складів-ангарів, яких, за доводами позивача, станом на дату подання позовної заяви не існує.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.09.2024 залишив позовну заяву Бориспільської міської ради без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

09.10.2024 через підсистему «Електронний суд» Бориспільська міська рада подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, згідно змісту якої надала пояснення щодо виявлених судом недоліків разом з доказами на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 14.10.2024 у справі № 911/2581/24, зокрема, прийняв позовну заяву Бориспільської міської ради до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Біолінк» (далі ТОВ «Біолінк» / третя особа); призначив підготовче засідання на 15.11.2024; встановив учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

28.10.2024 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надісланий ТОВ «Бориспільміськбуд», у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву, згідно змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Суд долучив відзив до матеріалів справи.

08.11.2024 через підсистему «Електронний суд» позивач надіслав відповідь на відзив, в якій виклав свої пояснення та аргументи щодо наведених відповідачем заперечень проти позову. Судом долучено відповідь на відзив до матеріалів справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.11.2024, зокрема, повідомив учасників справи, що судовий розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні 15.11.2024 о 10:15 не відбудеться, у зв`язку із відрядженням голови Господарського суду Київської області Горбасенка П.В. до міста Кракова (Республіка Польща) з 12.11.2024 по 17.11.2024 на підставі наказу Господарського суду Київської області № 217-ВП від 06.11.2024 «Про відрядження голови суду Горбасенка П.В.» та призначив підготовче засідання на 29.11.2024 о 09:45.

Господарський суд Київської області ухвалою від 29.11.2024, зокрема, закрив підготовче провадження у справі № 911/2581/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.01.2025.

Також суд зауважує, що третя особа не скористалася наданим ст. 168 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) правом та пояснень щодо позову або відзиву не подала.

Водночас суд вчинив всі залежні від нього дії з повідомлення ТОВ «Біолінк» про розгляд цієї справи:

копії всіх ухвал Господарського суду Київської області у справі № 911/2581/24 суд надсилав третій особі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (зі штриховими кодовими ідентифікаторами № 0600972422751, № 0600982526814, № 0600990339969) на її адресу місцезнаходження згідно наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей, проте поштові конверти з переліченими вище штриховими кодовими ідентифікаторами повернуто до суду відділенням поштового зв`язку із зазначенням причин такого повернення «адресат відсутній за вказаною адресою»;

всі постановлені у цій справі ухвали суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua (далі Реєстр), як наслідок, відповідні судові рішення знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є днем вручення судового рішення.

Жодних інших поштових адрес третьої особи, окрім адреси зареєстрованого місцезнаходження згідно даних ЄДР, матеріали справи не містять та суду не повідомлено.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Біолінк» надано право бути обізнаним із відповідним судовим провадженням та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку, із поданням заяв та / або письмових пояснень стосовно власної позиції по суті спору.

У судовому засіданні 03.01.2025, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

Із викладених матеріалів справи випливає, що рішенням Бориспільської міської ради № 1838-XXVI-IV від 26.04.2005 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання на умовах оренди (термін 10 років) земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка-ЛТД» під існуючою забудовою (майновий комплекс) по вул. Польовій 26а в м. Борисполі», зокрема, вирішено:

затвердити технічну документацію із землеустрою щодо надання на правах оренди (термін 10 років) земельної ділянки загальною площею 2,2 га товариству з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка-ЛТД» під існуючою забудовою (майновий комплекс) по вул. Польовій 26а в м. Борисполі, розроблену ПП «Регіон»;

вилучити земельну ділянку загальною площею 2,2 га із земель колективного підприємства «Бориспільська виробнича фірма «Україна»;

передати зазначену земельну ділянку загальною площею 2,2 га на правах оренди (термін 10 років) товариству з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка-ЛТД» під існуючою забудовою (майновий комплекс) по вул. Польовій 26а в м. Борисполі;

юридичній службі Бориспільської міської ради підготувати договір оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Передумовою прийняття означеного рішення стало укладення 21.02.2005 між Колективним підприємством «Бориспільська виробнича фірма «Україна» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка-ЛТД» як покупцем договору купівлі-продажу майнового комплексу, що знаходиться в м. Борисполі Київської області по вул. Польова, 26а та лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка-ЛТД» № 119 від 12.03.2005 адресований міському голові м. Бориспіль з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації з укладання довгострокового договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться існуючий комплекс за адресою м. Бориспіль, вул. Польова, 26а.

Так 25.06.2005 між Бориспільською міською радою Київської області як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка-ЛТД» як орендарем укладено договір оренди землі, за умовами якого у строкове платне користування надано земельну ділянку, яка належить до земель несільськогосподарського призначення під існуючою забудовою (майновий комплекс) по вул. Польовій 26а в м. Борисполі Київської області. Договір посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2556.

Межові знаки земельної ділянки під існуючою забудовою (майновий комплекс) по вул. Польовій 26а в м. Борисполі Київської області встановлені на місцевості в кількості 10 штук, про що складено акт погодження межі земельної ділянки та передачі на зберігання встановлених межових знаків землекористувачу ТОВ «Агробудпереробка-ЛТД» від 18.04.2005.

В подальшому рішенням Бориспільської міської ради № 5365-65-VI від 14.07.2015 «Про припинення договору оренди землі від 25.06.2005, укладеного між міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка-ЛТД», на земельну ділянку площею 2,2 га під існуючою забудовою (майновий комплекс) по вул. Польова, 26-а у м. Бориспіль» вирішено припинити договір оренди землі від 25.06.2005 у зв`язку із набуттям права власності на майновий комплекс іншою особою.

07.11.2014, за результатами відкритих публічних торгів (аукціону) по продажу нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка-ЛТД», останнім відчужено майновий комплекс на користь ТОВ «Бориспільміськбуд» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 925.

Відповідно до положень п. п. 1, 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.11.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка-ЛТД» продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, що складається з складів-ангарів загальною площею 534,5 кв. м, зазначених в плані літерою «Д», дорожнього (твердого) покриття, загальною площею 21 725,0 кв. м, зелених насаджень, загальною площею 572,0 кв. м, що знаходяться по вулиці Польовій, будинок 26-а (двадцять шість «а») в місті Борисполі Київської області.

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 2,2915 га, кадастровий номер 3210500000:11:046:0008.

Продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) нерухоме майно, зазначене у п. 1 цього договору, і сплатив за нього грошову суму, визначену за результатами торгів (аукціону).

Право власності ТОВ «Бориспільміськбуд» на майновий комплекс: склади-ангари, літера «Д», загальною площею 5 234,5 кв. м, дорожнє (тверде) покриття, загальною площею 21 725,0 кв. м, зелені насадження, загальною площею 572,0 кв. м, що розташований за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Польова, 26-А підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 29185636 від 07.11.2014, виданим приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є.

За доводами позивача, реєстрація відповідачем права власності на об`єкт майнового комплексу, що включає склади-ангари, дорожнє (тверде) покриття та зелені насадження позбавляє Бориспільську територіальну громаду в особі Бориспільської міської ради права володіння та розпорядження своїм майном земельною ділянкою площею 2,2915 га з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008, оскільки остання належить на праві власності територіальній громаді, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.05.2020.

В розрізі зазначеного позивач зауважив, що:

Цивільний кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносить земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення;

згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі;

асфальтобетонне покриття це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги, а тому виходячи з юридичної природи асфальтобетонного покриття та ознак нерухомого майна, воно не є нерухомим майном; асфальтне покриття належить до об`єктів благоустрою, є типом покриття доріг і тротуарів, приналежністю до головної речі земельної ділянки, а тому не є окремим об`єктом нерухомого майна і не може вноситися до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно у складі єдиного майнового комплексу;

фактично ТОВ «Бориспільміськбуд» проведено державну реєстрацію права власності на зелені насадження та асфальтне покриття, тоді як речові права на них не підлягають державній реєстрації, оскільки вони не є об`єктами нерухомого майна.

Також позивач твердить, що внесене до реєстру майно склади-ангари не існують, оскільки виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, згідно рішення № 674 від 02.07.2024 «Про створення комісії з обстеження земельних ділянок щодо виявлення можливих порушень земельного законодавства користувачами земельних ділянок» утворено комісію, якою 19.07.2024 було здійснено виїзд за адресою м. Бориспіль, вул. Польова, 26-А на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008 та встановлено, що:

на вказаній земельній ділянці відсутні будь-які зелені насадження (дерева, кущі, тощо), територія зазначеної земельної ділянки частково покрита бетонним та асфальтним покриттям;

згідно обмірів, на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008 бетонне покриття займає 0,6371 га, асфальтне покриття 0,7681 га;

на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля фактичною площею 23,3 кв. м, яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав належить ТОВ «Біолінк» на частині земельної ділянки площею 0,0035 га;

решту земельної ділянки займають чагарники.

За результатами цієї перевірки членами комісії складено та підписано відповідний акт.

В підтвердження викладених обставин позивачем до позовної заяви долучено копії рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 674 від 02.07.2024 «Про створення комісії з обстеження земельних ділянок щодо виявлення можливих порушень земельного законодавства користувачами земельних ділянок», акта комісії з обстеження земельних ділянок щодо виявлення можливих порушень земельного законодавства користувачами земельних ділянок від 19.07.2024, витягу з державного реєстру речових прав № 335216767 від 09.06.2023 про право власності ТОВ «Біолінк» на нежитлову будівлю площею 23,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Польова 26-А, листа Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» № 121 від 20.08.2024 та роздруківки фото.

Поміж іншого позивач також зазначив, що державна реєстрація права власності на єдиний майновий комплекс проведена без технічного паспорта, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Отже позивач вважає, що скасування державної реєстрації на незаконно зареєстроване та неіснуюче майно, яке розташоване на земельній ділянці, що належить до комунальної власності Бориспільської територіальної громади в особі Бориспільської міської ради поновить права останнього, як власника земельної ділянки, вільно розпоряджатись своїм майном, зокрема мати дохід від передачі його в оренду.

Зі свого боку відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з вимогами позивача, зазначивши про те, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 674 від 02.07.2024 «Про створення комісії з обстеження земельних ділянок щодо виявлення можливих порушень земельного законодавства користувачами земельних ділянок» не є рішенням сесії ради, а тому прийняте виконавчим комітетом за підписом секретаря міської ради з перевищенням повноважень. Відповідач вважає, що вказане рішення та акт, складений комісією, є недійсними, а тому не є належними доказами в розумінні ст. 78 ГПК України.

Також відповідач зауважив, що правомірно придбане ним нерухоме майно за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 07.11.2014 було зареєстроване відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на вказане відповідач посилається на положення ст. 41 Конституції України та ст. 316, 328 Цивільного кодексу України, які визначають, що право власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

До того ж, відповідач зазначив, що 30.06.2015 ТОВ «Бориспільміськбуд» зверталося до позивача з відповідною заявою про укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008, у зв`язку із зміною власника нерухомого майна, що розташоване на відповідній земельній ділянці.

Утім, Бориспільська міська рада рішенням від 08.09.2015 відмовила у задоволенні клопотання про надання відповідачу земельної ділянки, у зв`язку із чим відповідач вважає, що Бориспільська міська рада самостійно відмовилася від свого права і обов`язку щодо укладення відповідного договору оренди з новим власником нерухомого майна, тим самим самостійно нанесла і несе збитки для громади міста.

Поряд з тим, відповідач не заперечує проти укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008 згідно її цільового призначення та на умовах, що будуть визначені договором.

Щодо тлумачення поняття «асфальтобетонне покриття», то на думку відповідача, це є інженерною спорудою, поняття якої, згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000 визначає, що це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

Позивач, в свою чергу зазначає, що не укладення договору оренди землі є бездіяльністю відповідача, оскільки відмова власника землі ґрунтувалася на невідповідності цільового призначення земельної ділянки.

В розрізі документального підтвердження вказаних обставин до позовної заяви позивачем додано копію рішення Бориспільської міської ради № 5552-66-VI від 08.09.2015 про відмову в наданні дозволу товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди площею у межах 2,2915 га під розміщення змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови по вул. Польова, 26-А у м. Бориспіль, у зв`язку із невідповідністю розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

До того ж предметом означеного позову не є питання укладення договору оренди землі, тоді як на думку позивача, укладення договору оренди землі під неіснуюче по факту майно є злочинним намаганням захопити землі комунальної власності без проведення аукціону.

Отже, підсумовуючи викладене вище, позивач стверджує, що державна реєстрація права власності на зелені насадження та асфальтне покриття, речові права на які не підлягають державній реєстрації, оскільки останні не є об`єктами нерухомого майна, а також на майновий комплекс що складається, зокрема, зі складів-ангарів, яких не існує порушує право позивача на вільне володіння та розпорядження своїм майном земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008, на якій це майно зареєстровано, у зв`язку з чим позивачем обрано спосіб захисту скасування державної реєстрації права власності на це майно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд установив, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та, відповідно, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Водночас ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Тобто, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, самостійно визначає у позові, яке її право (охоронюваний законом інтерес) порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право (охоронюваний інтерес) та спосіб його захисту та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу, а суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями ст. 15 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Водночас за змістом ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом неодноразово висловлювалися правові позиції щодо суті поняття способу захисту цивільного права чи інтересу, зокрема узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, зі змісту якої випливає, що способи захисту цивільного права чи інтересу це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення ч. 1 ст. 5 ГПК України вимагають, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

З матеріалів справи випливає, що ТОВ «Бориспільміськбуд» придбало та набуло право власності на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, що складається з складів-ангарів загальною площею 534,5 кв. м, зазначених в плані літерою «Д», дорожнього (твердого) покриття, загальною площею 21 725,0 кв. м, зелених насаджень, загальною площею 572,0 кв. м, яке знаходиться по вулиці Польовій, будинок 26-а (двадцять шість «а») в місті Борисполі Київської області (запис про право власності за ТОВ «Бориспільміськбуд» у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 7611982), що у тому числі підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 07.11.2014, посвідченим приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 925, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 29185636 від 07.11.2014.

Бориспільська міська рада, в свою чергу, звертаючись з означеним позовом стверджує, що державна реєстрація права власності на зелені насадження та асфальтне покриття, речові права на які не підлягають державній реєстрації, оскільки останні не є об`єктами нерухомого майна, а також на майновий комплекс що складається, зокрема, зі складів-ангарів, яких не існує порушує право позивача на вільне володіння та розпорядження своїм майном земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008, на якій це майно зареєстровано.

Приписами ч. 1 ст. 317, ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Поряд з тим ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Означені положення, в цьому випадку, поділяють юридичну долю як права володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідача, який на підставі відповідних документів набув у власність майновий комплекс, так і права позивача, який є власником земельної ділянки на якій цей комплекс зареєстровано.

Приписами ст. 123, 124 Земельного кодексу України врегульовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема:

передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124);

не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (абз. 1 ч. 2 ст. 134);

особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123).

Отже за відсутності договору оренди особа не має права користування земельною ділянкою, що передбачає вжиття власником (в особі органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування) передбачених законодавством заходів щодо захисту свого права власності.

Суд звертає увагу, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку, передбаченому ст. 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов), й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі ст. 391 ЦК України (негаторний позов).

В розрізі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що у разі, якщо позивач вважає, що державна реєстрація нерухомого майна проведена відповідачем незаконно та порушує умови використання земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008, що є комунальною власністю належним та ефективним способом захисту прав та інтересів Бориспільської територіальної громади у спірних правовідносинах була би вимога позивача про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі ст. 391 ЦК України.

Натомість позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, звернувшись із позовними вимогами про скасування державної реєстрації № 7611982 від 07.11.2014 нерухомого майна: зелених насаджень площею 572,0 кв. м, дорожнього покриття площею 21 725,0 кв. м та складів-ангарів площею 534,5 кв. м на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008 в м. Бориспіль по вул. Польова, 26-А, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення прав власника земельної ділянки у разі їх порушення.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

Отже, встановивши обставини обрання позивачем неналежного способу захисту, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Водночас обраний позивачем неефективний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду із позовом про захист права із застосуванням належного та ефективного способу захисту.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19 та від 16.11.2021 у справі № 924/1304/20.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», § 23).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 79, 86 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку кожному із наведених позивачем доводів в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки встановлені фактичні обставини справи свідчать про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, що, зі свого боку, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні позовних вимог Бориспільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолінк» про скасування державної реєстрації № 7611982 від 07.11.2014 нерухомого майна: зелених насаджень площею 572,0 кв. м, дорожнього покриття площею 21 725,0 кв. м та складів-ангарів площею 534,5 кв. м на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3210500000:11:046:0008 в м. Бориспіль по вул. Польова, 26-А.

2.Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано: 13.01.2025.

Суддя П.В.Горбасенко