Ухвала

від 09.01.2025 по справі 914/71/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.01.2025 Справа № 914/71/24

Суддя Наталія Мороз розглянувши матеріали заяви ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», м. Львів

про відстрочення виконання рішення суду

у справі № 914/71/24

за позовом: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача: ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», м. Львів

про стягнення 283 269 818,69 грн

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря судового засідання

Соломії Дицької

Представники:

Від заявника (боржника): не з`явився

Від стягувача: не з`явився

Суть спору:

10.12.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява відповідача (боржника) ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від 09.12.2024 про відстрочення виконання рішення суду у справі № 914/71/24.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 10.12.2024, заяву передано на розгляд судді Наталії Мороз.

Ухвалою суду від 11.12.2024 розгляд заяви відповідача (боржника) від 09.12.2024 про відстрочення виконання рішення суду відкладено до повернення матеріалів справи № 914/71/24 із суду апеляційної інстанції.

02.01.2025 до Господарського суду Львівської області повернулись матеріали справи № 914/71/24.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.01.2025 заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 09.01.2025.

03.01.2025 через систему «Електронний суд» від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області надійшли заперечення на заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 914/71/24.

07.01.2025 через систему «Електронний суд» представником «ОНУР ТТІТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» подано додаткові пояснення до заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.

08.01.2025 через систему «Електронний суд» стягувачем подано клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з у зв`язку з лікарняним начальника юридичного відділу.

09.01.2025 через систему «Електронний суд» боржником подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника через відрядження.

В судове засідання 09.01.2025 представники сторін не з`явились.

Щодо клопотань сторін про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Застосовуючи, відповідно до ч.1 ст.11 ГПК України, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом враховано, що в матеріалах справи наявні заява про відстрочення виконання рішення суду з доказами, що підтверджують викладені у ній обставини, заперечення стягувача на заяву про відстрочення виконання судового рішення, а також додаткові пояснення заявника, якими останній відреагував на подані позивачем заперечення.

Відтак, на переконання суду, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог процесуального Закону, а відкладення розгляду справи може призвести до затягування імперативно встановлених строків розгляду заяви (двадцятиденний строк з дня її надходження), а отже, і порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, суд звертає увагу, що участь представників сторін в судовому засіданні не було визнано обов`язковою.

Розглянувши заяву та подані докази в їх сукупності, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі № 914/71/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ, від імені якого діє Представництво ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області грошові кошти в сумі 283 269 818, 69 грн (для повернення отриманого авансу) та витрати на судовий збір у сумі 939 400, 00 грн.

02.01.2025 на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 914/71/24 видано відповідний наказ.

10.12.2024 через систему «Електронний суд» боржником подано заяву про відстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 914/71/24 терміном на 12 місяців до 19.11.2025 відповідно до ст. 331 ГПК України.

Подана заява обгрунтована тим, що предметом спору у даній справі була вимога про стягнення з відповідача (заявника) отриманого авансу згідно договору № 301 АМ-20 від 03.03.2020. Як зазначено заявником, вказаний аванс останнім використано на закупівлю матеріалів, що відображено в підписаних сторонами актах виконаних будівельних робіт з незавершеного будівництва (форма № КБ-2в). Відповідач (підрядник за договором) добросовісно виконував умови договору та забезпечив закупівлю товарів виключно для його реалізації. Однак, реалізувати поставлені цілі в строки визначені договором завадили форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) зафіксовані сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-24-2100 від 15.11.2024. Разом з тим, як зазначено відповідачем, позивач був повідомлений про даний факт.

Крім того, 06.12.2024 між сторонами підписано додаткову угоду № 62ДУ/301 АМ-20 від 06.12.2024 щодо продовження строку дії договору, на підставі якої на думку відповідача, позивачем визнано наявність форс мажорних обставин.

Також в обгрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду покликається на належність до об`єктів критичної інфраструктури, що підтверджується розпорядженням Львівської обласної військової адміністрації від 08.07.2024 № 662/0/5-24ВА, а також зазначає, що підприємство відповідача забезпечує роботою значну кількість працівників і негайне виконання судового рішення може призвести до суттєвих економічних ризиків та негативно вплинути на соціально-економічну стабільність.

Додатково на підтвердження відсутності фінансової спроможності негайного виконання рішення за рахунок об`єктів нерухомості, заявником додано інформацію, щодо наявних об`єктів нерухомого майна з реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 09.10.2024 (актуальною станом на 06.01.2025), з якої вбачається відсутність належного на праві власності майна, яке б могло слугувати для забезпечення негайного виконання рішення; а також копію балансу (Звіт про фінансовий стан) за останній податковий період, довідки щодо відкритих рахунків в банківських установах, та виписки по зазначених рахунках станом на 06.01.2025, з яких вбачається, що залишок обігових коштів на кінець періоду останнього звітного періоду становили 75 000 000,00 грн, а станом на 06.01.2025 залишок за усіма рахунками становить 20 753 674, 64 грн тобто відсутність необхідних залишкових коштів, які б могли слугувати для забезпечення негайного виконання рішення та може привезти до загрози банкрутства та інших вищеописаних негативних наслідків.

Враховуючи наведене, заявник просить суд відстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 914/71/24 терміном на дванадцять місяців з дня набрання рішенням законної сили до 19.11.2025.

Заперечуючи щодо вказаної заяви, стягувачем подано письмові пояснення у яких останній зазначає про те, що прийняття позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в в зарахування погашення авансу здійснювалося до укладання між сторонами додаткової угоди № 49ДУ/301АМ-20 від 05.10.2022 (якою внесено зміни до п.15.2 договору) та до дії Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», яким було затверджено Кошторисні норми України, відтак, твердження відповідача, щодо відсутньої заборони в прийманні актів приймання виконаних будівельних робіт, які складаються лише з незмонтованих матеріалів є хибними та такими що не відповідають чинному законодавству та укладеному між сторонами договору.

Щодо укладення між сторонами додаткової угоди № 62ДУ/301 АМ-20 від 06.12.2024 щодо продовження строку дії договору зазначив, що рішення щодо продовження строку дії договору було прийнято з метою економії державних коштів, зважаючи на складність об`єкту за спірним договором та з урахуванням цін які б були встановлені при проведенні нової процедури закупівлі по об`єкту.

Крім того, звертає увагу, що фінансування спірного договору здійснюється за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів та інших джерел фінансування.

Також, позивачем повідомлено, що після подання відповідачем до Господарського суду Львівської області заяви від 09.12.2024 про відстрочення виконання рішення, останнім 11.12.2024 подано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі, а також касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, що на думку позивача, свідчить про суперечливу поведінку відповідача в зазначеній справі.

Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволені заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 914/71/24, оскільки обставини викладені боржником у заяві не є виключними.

Суд звертає увагу заявника, що у прохальній частині заяви від 09.12.2024 останній просить відстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, якою рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 залишено без змін. Однак, таке формулювання заяви є помилковим, оскільки постанова апеляційного суду не є окремим актом, який підлягає виконанню. Виконанню підлягає саме рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили після залишення його без змін постановою апеляційного суду. Таким чином, боржник повинен звертатися із заявою про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції, а не постанови апеляційного суду.

Проте, незважаючи на зазначену помилку у формулюванні, суд розглядає заяву боржника як таку, що стосується відстрочення виконання рішення суду першої інстанції, та оцінює її відповідно до встановлених обставин і наданих доказів.

В силу ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В пункті 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 наведено визначення терміну «відстрочка». Так, відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2024 № 906/1035/23.

У постановах від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17, від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вирішувалося питання про відстрочення виконання судового рішення і у них, зокрема, зазначено, що відповідно до ст. ст. 42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст. 6 ЦК України, взяв на себе відповідні зобов`язання перед позивачем і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором.

Обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 617 ЦК України).

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Боржник посилається на сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-24-2100 від 15.11.2024, який підтверджує форс-мажорні обставини, а також зазначає, що підприємство належить до об`єктів критичної інфраструктури відповідно до розпорядження Львівської обласної військової адміністрації від 08.07.2024 № 662/0/5-24ВА. Однак, судом встановлено, що форс-мажорні обставини можуть впливати на виконання договірних зобов`язань, але не звільняють боржника від обов`язку повернення грошових коштів, отриманих як аванс, у разі неможливості виконання договору. Статус об`єкта критичної інфраструктури також не звільняє боржника від виконання судових рішень, а надані матеріали справи не підтверджують, що негайне виконання рішення може призвести до порушення функціонування критичної інфраструктури чи створення загрози національній безпеці.

Окрім того, боржник зазначає про відсутність фінансових ресурсів для негайного виконання судового рішення. Проте, аналіз наданих документів (баланс підприємства, звіти про фінансовий стан, виписки з рахунків) свідчить про наявність залишків обігових коштів у розмірі 20 753 674, 64 грн, що спростовує доводи про повну фінансову неспроможність.

Суд звертає увагу, що заборгованість, яка була предметом розгляду у справі № 914/71/24, виникла ще у 2022 році, отже існує вже більш ніж два роки і відповідач, отримуючи прибутки, не здійснює жодних дій щодо погашення цієї заборгованості. Суд також зауважує, що боржник мав достатньо часу для підготовки до виконання рішення, яке було ухвалено ще 26.06.2024.

Судом також враховано, що фінансування договору, за яким стягнуто аванс, здійснюється за рахунок державного бюджетів. Невиконання судового рішення у встановлений строк завдає шкоди інтересам держави, оскільки ці кошти підлягають поверненню до бюджету для їх подальшого використання за цільовим призначенням.

Таким чином, затримка виконання рішення суперечить принципу ефективного використання бюджетних коштів. Доводи боржника про ризики для працівників підприємства та соціально-економічну стабільність є недостатньо обґрунтованими. Боржник не надав доказів, які б підтверджували, що негайне виконання рішення суду призведе до масштабних негативних наслідків для підприємства чи регіону.

Щодо покликання заявника на укладення додаткової угоди № 62ДУ/301 АМ-20 від 06.12.2024, суд зазначає, що згідно пояснень стягувача, метою укладення такої додаткової угоди був захист прав замовника в контексті економії державних коштів, зважаючи на складність об`єкту за спірним договором та з урахуванням цін які б були встановлені при проведенні нової процедури закупівлі по об`єкту.

Відповідно до приписів ст.ст. 74, 76-79 ГПК України, саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Проте, наведені боржником в заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення, а саме: фінансове становище заявника, належність до критичної інфраструктури, довідка про форс мажорні обставини, тощо не є тими виключними обставинами, які унеможливлюють примусове виконання рішення суду в порядку, визначеному ЗУ «Про виконавче провадження», та які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення, яке не виконане, а затримка повернення коштів державного бюджету порушує інтереси держави.

Політична та економічна ситуація в країні в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні.

Крім того, боржником не надано належних і допустимих доказів гарантованого виконання рішення суду до 19.11.2025 та доказів, що у боржника протягом цього часу з`являться кошти для погашення заборгованості в повному обсязі.

Наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а тільки відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а лише вказують на можливість настання для нього негативних наслідків у зв`язку з цим.

Процесуальний закон покладає на сторони обов`язок щодо добросовісності їх дій, оскільки він сприяє встановленню дійсних прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Суд також звертає увагу сторін, що пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.11.2024 у справі № 686/28882/23.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що заявником не наведено, а судом не встановлено наявності інших істотних причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, а також жодних обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, заява ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» від 09.12.2024 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 914/71/24 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 331 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» від 09.12.2024 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 914/71/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.