Рішення

від 07.01.2025 по справі 914/2768/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2025 Справа № 914/2768/24

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства Карен, м. Львів,

про стягнення 297'801,66 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: О. Міцук,

від відповідача: Н. Гапон.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Приватного підприємства Карен про стягнення 297'801,66 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.11.2024 року справу № 914/2768/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою суду від 18.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань.

Представник позивача у судовому засіданні 07.01.2025 позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

У судове засідання 07.01.2025 представник відповідача з`явився, проти позову заперечив.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка (кадастровий номер 4610136800:04:003:0045) площею 0,2933га по вул. Вулецька, 11-Г у м. Львові належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам; дана земельна ділянка є сформованою; ухвалою ЛМР №1449 від 27.12.2007 «Про користування ПП Карен земельною ділянкою по вул. Зеленій, 301 у м.Львові» було вирішено передати ПП Карен земельну ділянку по вул. Зеленій, 301 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості: площею 0,2933 га, кадастровий номер 4610136800:04:003:0045 в оренду терміном на 10 років (договір оренди землі укладено з Львівською міською радою від 15.02.2008 № С-980, термін оренди до 27.12.2017; розпорядженням Сихівської РДА №121 від 19.03.2012 адміністративно-виробничим приміщенням відповідача по вул. Зеленій, 301 присвоєно поштовий номер 11-г по вул. Вулецька; ухвалою ЛМР №250 від 25.02.2021 надано відповідачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,2933га по вул. Вулецька, 11-г для обслуговування будівлі; ухвалою ЛМР №3030 від 09.03.2023 ПП «Карен» затверджено технічну документацію із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду за договором (п.2 ухвали). 01.09.2021 відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою Вулецька, 11-г та встановлено, що ПП «Карен» фактично використовує земельну ділянку площею 0,2933 (кадастровий номер 4610136800:04:003:0045) за адресою вул Вулецька, 11-г для обслуговування будівлі, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування (оренду) та вчиненого правочину щодо такої ділянки; договір на виконання ухвали ЛМР №3030 від 09.03.2023 не був укладений і така інформацція у Реєстрі речових прав відсутня; за спірний період (02.09.2021-01.09.2024) орендна плата за фактичне користування земельною ділянкою повинна була б становити 393 564,15 грн; ПП «Карен» сплатило 98 762,49 грн. земельного податку за користування ділянкою, відтак, відповідач безпідставно зберіг 294 901,00 грн, які мали бути платою за користування землею.

Аргументи відповідача

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначив, що 15.02.2008, на виконання ухвали ЛМР №1449 від 27.12.2007, між сторонами було укладено договір оренди землі №С-980, терміном на 10 років. У подальшому, підприємство зверталось щодо поновлення договору на новий строк та вважає, що такий продовжений. Підприємством подається звітність щодо сплати орендної плати. Зазначає, що ухвалою ЛМР №3030 від 09.03.2023 збільшено і визначено річну орендну плату у розмірі 6% від НГО земельної ділянки. На переконання відповідача, всю належну оплату за землю він здійснює і заборгованість відсутня, що підтверджується інформацією податкового органу.

У судовому засіданні 07.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Ухвалою Львівської міської ради №1449 від 27.12.2007 «Про користування ПП Карен земельною ділянкою по вул. Зеленій, 301 у м.Львові» вирішено передати ПП Карен земельну ділянку площею 0,2933га по вул. Зеленій, 301 в оренду терміном на 10 років для обслуговування адміністративно-виробничих будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості.

15.02.2008 Львівською міською радою та ПП «Карен» укладено договір оренди землі №С-980, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку, кадастровий номер 4610136800:04:003:0045, загальною площею 0,2933 га, у т.ч. забудова 0,0764га, тверде покриття 0,2169га. Договір було укладено на 10 років до 27.12.2017, з правом пролонгації (п.8 договору).

Розпорядженням Сихівської районної державної адміністрації №121 від 19.03.2012 адміністративно-виробничим приміщенням ПП «Карен» по вул. Зеленій, 301 присвоєно поштовий номер 11-г по вул. Вулецька у м.Львові.

Ухвалою Львівської міської ради №250 від 25.02.2021 «Про надання ПП «Карен» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Вулецькій, 11-г» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,2933га (кадастровий номер 4610136800:04:003:0045) по вул. Вулецька, 11-г для обслуговування адміністративно-виробничої будівлі.

Ухвалою ЛМР №3030 від 09.03.2023 «Про затвердження ПП «Карен» технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул.Вулецькій, 11-г» прийнято рішення про затвердження ПП «Карен» технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 0,2933га в оренду терміном на 10 років. Пунктом 2 вказаної ухвали зобов`язано ПП «Карен» укласти з ЛМР договір оренди землі з визначеною орендною платою у розмірі 6% від НГО земельної ділянки та договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою з 28.01.2017.

01 вересня 2021 року, на виконання наказу департаменту містобудування ЛМР №167 від 31.08.2021, відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою Вулецька, 11-г та встановлено, що ПП «Карен» фактично використовує земельну ділянку площею 0,2933 (кадастровий номер 4610136800:04:003:0045) за адресою вул Вулецька, 11-г для обслуговування будівлі, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання її у користування (оренду) та вчиненого правочину щодо такої ділянки. Вказане підтверджується актом №79 від 01.09.2021.

31.01.2022 відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради скеровано акт та вимогу №79/1 про вжиття заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.01.2023 за ПП «Карен» зареєстровано право власності на адміністративно-виробниче приміщення, заг. площею 784,4 кв.м. по вул. Вулецька, 11-Г у м.Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36018046101); дата внесення інформації про право власності - 25.03.2013.

Позивач стверджує, що міська рада не приймала рішень щодо продовження терміну договору оренди землі від 15.02.2008 та новий договір оренди між сторонами не укладався.

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2023 № НВ-4600117592023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:04:003:0045) становить 3'657'656,31 грн.

У листі від 21.10.2024 ГУ ДПС У Львівській області повідомила ЛМР, що відповідно до поданих платником податкових декларацій з плати за землю на 2021-2023р.р. ПП «Карен» сплачено до бюджету 98'762,49 грн (земельного податку).

Згідно витягу з ДЗК №НВ-9958419242024 від 09.12.2024 земельна ділянка площею 0,2933 (кадастровий номер 4610136800:04:003:0045), належить до комунальної власності; вид цільового призначення - для розміщення і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд …; дата державної реєстрації земельної ділянки - 13.05.2008; нормативна грошова оцінка: 4649853,03 грн; орендар - ПП «Карен»; дата реєстрації речового права 13.05.2008, строк дії речового права - до 27.12.2017. Відомості про продовження чи поновлення строку дії договору оренди відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини ч. 1 ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюючи владні управлінські функції при прийнятті рішень щодо земель державної та комунальної власності мають діяти виключно у порядок та спосіб визначений законом.

Згідно статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин), у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону.

Частина 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Таким чином, в залежності від правових підстав передання прав землекористування ділянками законодавець вживає поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності».

Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків (ч.2 ст. 152 ЗК України).

При цьому згідно з пунктом "д" ч.1 ст.156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 відзначила, що якщо землекористувач сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, використовує її без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Щодо аргументів відповідача суд відзначає, що згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Статтею 33 Закону України (на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано порядок поновлення договорів оренди.

Суд також звертає увагу, що термін дії договору оренди землі від 15.02.2008 закінчився 27.12.2017, доказів продовження терміну його дії відповідачем не надано, а новий договір оренди землі між сторонами не укладений. ПП «Карен» користувалося земельною ділянкою без достатніх правових підстав, не сплачуючи при цьому визначену вартість за таке користування (здійснювалися лише часткові оплати). Відтак, до упорядкування правовідносин між сторонами спору, а саме укладення договору оренди землі, позивач як власник земельної ділянки має право вимагати стягнення коштів з фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника ділянки зберіг у себе кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

У даному випадку судом встановлено, що відповідач без оформлення права користування чи права власності фактично використовує земельну ділянку та не сплачував у повній мірі за таке користування, тобто, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка є сформованою, її межі чітко визначені, їй присвоєно кадастровий номер.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, Господарський суд Львівської області доходить висновку про неможливість визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові», затверджено порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові. Згідно з п.3.5 та 3.5.1 ухвали річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6 3.19 цього Порядку.

Ухвалою Львівської міської ради №3030 від 09.03.2023 «Про затвердження ПП «Карен» технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Вулецькій, 11-г» розмір річної орендної плати встановлено у розмірі 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як уже відзначалося, згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2023 № НВ-4600117592023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:04:003:0045) становить 3'657'656,31 грн.

Розрахунок безпідставно збережених коштів правомірно проведено на підставі витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та з урахуванням здійснених відповідачем за цей період оплат. Перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо недоотриманих коштів з плати за землю в розмірі 294'801,00 грн (за період 02.09.2021-01.09.2024), суд дійшов висновку, що такий відповідає правовим приписам та позов підлягає задоволенню.

Щодо інших аргументів учасників провадження, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, оскільки не спростовують наведених висновків суду, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Сєрявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №464 від 01.11.2024 на суму 4'422,02 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Карен» (79066, м.Львів, вул.Вулецька, 11-Г; ідентифікаційний код 30649685) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок,1, ідентифікаційний код 04055896) 294'801,00 грн. безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Карен» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд.11-г, ідентифікаційний код 30649685) на користь департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 34857473) 4'422,02 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.01.2024.

Суддя Б. Яворський.