Рішення

від 06.01.2025 по справі 916/4441/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4441/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача Зінкевич Д.С.,

від відповідача Бондар А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Громадської організації Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р., укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.

Як вказує позивач, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 396481232 від 29.09.2024 р.) вбачається, що під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2152770451101 зареєстровано будівлю загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць, загальною площею 11551,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Говорова Маршала, буд. 8-А, складовими частинами якого є: загальноосвітня шкода (А), загальною площею 10635,7 кв.м.; будівля майстерень (Б), загальною площею 915,9 кв.м. Поряд з цим, позивач зазначає, що 25.08.2020 р. о 13 год. 52 хв. державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Панфіловою О.І. з відкриттям розділу прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису 37885858 про реєстрацію з 19.08.2020 р. права власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691), розмір частки 1/1.

При цьому позивач вказує, що державна реєстрація права власності за номером запису 37885858 відбулась на підставі наступних документів: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.08.2018 р., видавник: КП Міське капітальне будівництво; сертифікат ДАБІ, серія та номер ІУ163182351288, виданий 23.08.2018 р., видавник ДАБІ; розпорядження про присвоєння адреси: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А об`єкту незавершеного будівництва загальноосвітній школі на 1000 учбових місць, серія та номер 222, видавник: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради. Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, позивач вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про оренду державного та комунального майна.

В свою чергу, за ствердженнями позивача, будівля загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць загальною площею 11551,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Говорова Маршала, буд. 8-А, введена в експлуатацію 23.08.2018 р., а право власності на об`єкт нерухомого майна під реєстраційним № 2152770451101 вперше зареєстровано 25.08.2020 р. за власником - територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, з огляду на що остання набула право власності на нерухоме майно відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України з дня державної реєстрації права на нерухоме майно, тобто з 25.08.2020 р.

Так, позивач зазначає, що 15.05.2019 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа? (орендар) укладено договір оренди № 289/19 нежитлового приміщення, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А (Одеський ліцей Європейський?) (36 годин на місяць).

Відтак позивач зазначає, що договір № 289/19 від 15.05.2019 р. укладено Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до того часу, як на об`єкт нерухомого майна, який передано в оренду, було зареєстровано в установленому законодавством порядку право власності.

Крім того, з посиланнями на ст. 182 , ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень?, ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень? позивач звертає увагу суду, що законодавством встановлений обов`язок з реєстрації права власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим, закон пов`язує виникнення права на нерухоме майно саме з моментом державної реєстрації прав на таке майно. При цьому позивач додає, що відомості щодо реєстрації прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав в порядку, передбаченому цим законом. Як вказує позивач, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності.

Так, за цим позовом недійсність договору оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р. позивач пов`язує з порушенням вимог чинного законодавства в момент його укладення, тому підставою визнання спірного договору недійсним є ч. 1 ст. 203 ЦК України. На переконання позивача, предмет договору оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р. не відповідає вимогам ст. ст. 181, 182, 760, 761 ЦК України та оскільки договір оренди не може існувати без цієї істотної умови, то договір оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р. слід визнання недійсним в цілому, а правило ст. 217 ЦК України не застосовується.

Додатково позивач повідомляє, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради станом на 15.05.2019 р. не мала права власності на нежитлове приміщення, зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2152770451101 у вигляді будівлі загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць загальною площею 11551,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 8-А, а тому Департамент комунальної власності Одеської міської ради, як орендодавець, станом на час укладання такого договору не мав права на його укладення.

Як наголошує позивач, у ч. 2 ст. 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, як вказує позивач, територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради у встановленому законом порядку набуто майнові права на об?єкт нерухомого майна у вигляді будівлі загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А з моменту прийняття об?єкта в експлуатацію за відповідним актом та видачі сертифікату, що відбулось 23.08.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2024 р. вказану позовну заяву Громадської організації Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа (вх. № 4549/24) залишено без руху, оскільки у заявника в порушення вимог ч. 6 ст. 6 та ч. 3 ст. 162 ГПК України відсутній зареєстрований електронний кабінет, а відтак позовну заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язана його зареєструвати, проте не зареєструвала.

14.10.2024 р. від позивача через систему Електронний суд до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 38608/24), в якій позивач на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2024 зазначив, що Громадська організація Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа 23.10.2024р. в 14 год 51 хв. зареєструвала електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС відповідно до статті 6 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2024 р. позовну заяву Громадської організації Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4441/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 28 листопада 2024 р. об 11:00 год.

08.11.2024 р. від представника ГО Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа Зінкевіча Д.С. через систему Електронний суд до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 40380/24), в якій представник просить суд надати можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції на постійній основі.

19.11.2024 р. від відповідача через систему Електронний суд до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.. № 41670/24), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на наступне. Як вказує відповідач, Громадській організації Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 15.05.2019 № 289/19, укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, передано у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А (Одеський ліцей Європейський?), строк дії договору встановлено з 15.05.2019 до 15.05.2020, факт передачі об`єкта оренди сторонами договору зафіксовано актом приймання-передачі від 15.05.2019, який є додатком до договору оренди.

При цьому відповідач зазначає, що у ч. 2 ст. 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Крім того, як вказує відповідач, реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17). Також відповідач зауважує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Посилаючись на ч.ч. 1, 2 ст. 761 ЦК України, відповідач зазначає, що територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради у встановленому законом порядку набуто майнові права на об`єкт нерухомого майна у вигляді будівлі загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А, з моменту прийняття об`єкта в експлуатацію за відповідним актом та видачі сертифікату, що відбулось 23.08.2018 р., а у подальшому міською радою вчинено дії щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна шляхом прийняття рішення виконавчого комітету від 30.08.2018 № 387. Окремо відповідач наголошує, що договір оренди, який є предметом спору у даній справі, укладено Департаментом як уповноваженим органом Одеської міської ради у сфері оренди нерухомого майна та управління відповідним майном. За ствердженнями відповідача, на момент укладання договору оренди (15.05.2019) Одеська міська рада як власник майнових прав на об`єкт нерухомого майна мала правоздатність на володіння та розпорядження майном, в тому числі і передачу в орендне користування об`єкта через відповідний уповноважений орган, що, на переконання відповідача, спростовує твердження позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, та свідчать про викривлене тлумачення положень ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України.

Разом з тим відповідач зауважує, що при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Між тим відповідач зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відповідач додає, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Разом з тим відповідач зауважує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.08.2023 по справі № 910/5958/20 зазначив, що встановивши те, що оспорюваний правочин не порушує прав і законних інтересів позивача, суди попередніх судових інстанцій необґрунтовано вдалися також й до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності підстав для визнання контракту недійсним, і не врахували того, що встановлена ними відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

За ствердженнями відповідача, у даному випадку позивач є орендарем об`єкта нерухомого майна, який ним на сьогоднішній день використовується попри закінчення орендних правовідносин, натомість, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору, позивач не заявляє жодних вимог про застосування наслідків недійсності правочину та не обґрунтовує, яким саме чином порушено його права та яким чином рішення про визнання договору оренди недійсним буде слугувати відновленню його порушеного права та якого саме права. З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 р. задоволено заяву Громадської організації Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа про участь у підготовочму засіданні, яке призначене на 28.11.2024, та у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 28.11.2024 р. по справі № 916/4441/24 було протокольно оголошено перерву до 10 грудня 2024 року о 12:00 год., про що під розписку повідомлено представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/4441/24 за позовом Громадської організації Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди та розгляд справи по суті призначено на 06.01.2025 р.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 06.01.2025 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, натомість відповідач заперечував проти задоволення позову та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15 травня 2019 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення № 289/19, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А (Одеський ліцей Європейський?) (36 годин на місяць).

Ринкова вартість об`єкта оренди становить 4559,00 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений ТОВ АФ Абокус?. Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 186/18, виданий 02.03.2018 р. Фондом державного майна України.

В п. 1.3 договору встановлено термін його дії, а саме: з 15 травня 2019 року до 15 травня 2019 року.

За умовами п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності, затвердженої рішенням Одеської міської ради 30.01.2019 № 4214-VII Про затвердження методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеса?.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується оплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 2764,66 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно до п. 2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Згідно з п. 2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

За положеннями п. 3.4 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно п. 1.1 договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

За умовами п. 4.1 договору вказане у п. 1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно під розміщення громадської організації, що проводить заняття з дзюдо згідно зі статутною діяльністю.

Пунктом 4.7 договору встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п. 7.1 договору питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Положеннями п. 7.4 договору передбачено, що суперечки, що виникають між сторонами у ході виконання умов договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не досягнуто, справа передається на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до п. 7.8 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Пунктом 7.11 договору сторони передбачили, що його дія припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

В пункті 7.13 договору передбачено, що вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням акту приймання-передачі вказаного приміщення.

За умовами п. 7.14 договору передача приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада міста Одеси.

У розділі 8 договору визначено, що до нього додається:

-8.1 Розрахунок орендної плати.

-8.2 Акт приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, 15 травня 2019 року відповідною комісією (орендодавець) та Громадською організацією Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа (орендар) був складений та підписаний акт приймання-передачі нежилого приміщення до договору оренди № 289/19 від 15.05.2019 р., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-а (Одеський ліцей Європейський?) на підставі ст. 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна?, відповідно до якого орендареві передано нежитлове приміщення другого поверху, загальною площею 391,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-а (Одеський ліцей Європейський?), на підставі наказу директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 15 травня 2019 р. № 289.

Також із матеріалів справи вбачається, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа (орендар) було погоджено розрахунок орендної плати до договору оренди 289/19 від 15.05.2019 р. за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-а (Одеський ліцей Європейський?) відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності, затвердженої постановою рішенням Одеської міської ради 30.01.2019 № 4214-VII, відповідно до якого розмір орендної плати визначено в сумі 3317,59 грн. (в т.ч. ПДВ 552,93 грн.).

Додатковим договором № 1 від 18.06.2019 р. про внесення змін до договору № 289/19 оренди нежитлового приміщення від 15.05.2019 р. сторонами внесені зміни до розрахунку розміру орендної плати та погоджено, що орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.06.2019 р. по 31.07.2019 р. в розмірі 77,31 грн. на місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Отже, судом встановлено, що за вказаним договором оренди нежилого приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р. між позивачем та відповідачем виникли орендні правовідносини щодо нерухомого майна, яке є комунальною власністю.

При цьому відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 309795604 від 14.09.2022 р. будівля загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2152770451101), яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-а, належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності; підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.08.2018 р., видавник: КП Міське капітальне будівництво?; сертифікат ДАБІ, серія та номер: ІУ163182351288, виданий 23.08.2018 р., видавник ДАБІ; розпорядження про присвоєння адреси: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А, об`єкту незавершеного будівництва загальноосвітній школі на 1000 учбових місць, серія та номер 222, видавник: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради.

Разом з тим позивач Громадська організація Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа посилається на те, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради станом на 15.05.2019 р. (дату укладення договору) не мала права власності на нежитлове приміщення, зареєстроване в Реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером: 2152770451101, у вигляді будівлі загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць загальною площею 11551,6 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Говорова Маршала, буд. 8-А, відповідно й Департамент комунальної власності Одеської міської ради, як орендодавець, станом на час укладання договору оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р. не мав права на його укладення. Таким чином, позивач зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р. було укладено з порушенням норм ст. 761 ЦК України, оскільки такий договір був укладений особою, яка не була його власником чи титульним володільцем, що дає підстави суду у відповідності до положень ч. 1 ст. 236 ЦК України визнати оспорюваний договір оренди недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа? такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Відповідно до норми частини 1 статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм належить власникові речі (або особі, якій належать майнові права).

Тобто, лише у власника майна (чи уповноваженої особи) наявним є належний обсяг цивільної дієздатності щодо розпорядження майном (у тому числі - щодо надання його у найм).

Відповідно до частин 1,2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Проте державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2022 року у справі № 906/424/20.

У частині 2 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування зазначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Із наявної в матеріалах справи копії акту готовності об`єкта до експлуатації від 23.08.2018 р. (а.с. 96-100) Будівництво загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць, розташованої за адресою: вул. Маршала Говорова, 8 у місті Одесі. Коригування, клас наслідків СС3, код об`єкта 1263.3 вбачається, що Приватним підприємством Сеал Строй здійснено нове будівництво; проектно-кошторисна документація виконана ТОВ Одесгражданпроект та затверджена розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 73/А-2016 від 17.10.2016 р.; висновок експертизи проекту № 16-1335/1-16 від 05.09.2016 р. надано ДП Укрдержбудекспертиза філія в Одеській області; будівельні роботи виконано у строк: травень 2007 р. серпень 2018 р.

23.08.2018 року на підставі зазначеного вище акту готовності об`єкта до експлуатації Головним інспектором будівельного нагляду Відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур видано сертифікат серії ІУ № 163182351288, відповідно до якого Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): Будівництво загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць, розташованої за адресою: вул. Маршала Говорова, 8 у місті Одесі. Коригування.

Подалі, згідно з рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.08.2018 р. № 387 Про передачу Департаменту освіти та науки Одеської міської ради будівлі загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова. 8-А відповідно до статті 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, статей 78, 137 Господарського кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, рішення Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року № 5050-ІV Про делегування повноважень з передачі на баланс (в управління) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, з метою організації експлуатації будівлі загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А Виконавчий комітет Одеської міської ради вирішив, зокрема:

1) Передати в управління Департаменту освіти та науки Одеської міської ради будівлю загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А.

2) Доручити Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради та Департаменту освіти та науки Одеської міської ради здійснити приймання-передачу майна, зазначеного у пункті 1 цього рішення, в порядку, визначеному чинним законодавством України.

3) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вжити заходів щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Одеси на об`єкт нерухомості, будівлю, зазначений у пункті 1 цього рішення, в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Так, на виконання вказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.08.2018 р. № 387 за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради 19.08.2020 року зареєстровано право комунальної власності на будівлю загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2152770451101), яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-а; підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.08.2018 р., видавник: КП Міське капітальне будівництво?; сертифікат ДАБІ, серія та номер: ІУ163182351288, виданий 23.08.2018 р., видавник ДАБІ; розпорядження про присвоєння адреси: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А, об`єкту незавершеного будівництва загальноосвітній школі на 1000 учбових місць, серія та номер 222, видавник: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради.

Стаття 190 Цивільного кодексу України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і майном (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі Броньовські проти Польщі, заява N 31443/96: пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі Сук проти України, заява N 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ Фон Мальтцан та інші проти Німеччини від 02 березня 2005 року, заяви N 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, легітимні очікування та майнові права (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії, заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, N 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі Федоренко проти України (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства, заява N 44277/98).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 Цивільного кодексу України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, шо набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Відтак, із долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради у встановленому законом порядку набуто майнові права на об`єкт нерухомого майна у вигляді будівлі загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А з моменту прийняття об`єкта в експлуатацію за відповідним актом та видачею сертифікату, що відбулось 23.08.2018 року та у подальшому Одеською міською радою вчинено дії щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна шляхом прийняття рішення виконавчого комітету від 30.08.2018 № 387.

З огляду на викладене господарським судом достеменно встановлено, що майно, яке виступало об`єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р. станом на дату укладання такого договору належало до комунальної власності територіальної громади міста Одеса, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано.

При цьому суд додає, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Наразі господарський суд зазначає, що доказів перебування спірного майна в державній чи в приватній власності на момент укладення оспорюваного договору оренди матеріали справи не містять, що додатково підтверджує факт перебування майна у комунальній власності.

Також господарський суд додає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2024 р. по справі № 916/3087/24 (суддя Рога Н.В., станом на дату постановлення рішення у даній справі законної чинності не набрало) позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа про виселення з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 8-А на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 01.01.2021 р. по 31.05.2024 р. у розмірі 36201632 грн. задоволено частково; виселено Громадську організацію Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 8-А на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; стягнуто з ГО Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку у розмірі 289613,06 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7372,20 грн.; у задоволенні решти позову відмовлено.

У вказаному судовому рішенні зазначено, що, виходячи з умов Додаткового договору № 3 про внесення змін до договору № 289/19 оренди нежитлового приміщення від 15.05.2020 р., строк дії договору оренди №289/19 закінчився 31.12.2020 р. Судом встановлено, і відповідач не довів зворотнього, що ГО Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа із заявою щодо продовження договору, оформленою відповідно до умов Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 р. Деякі питання оренди державного та комунального майна, яка набрала чинності 17.06.2020 р., не зверталася. При цьому судом зазначено, що згідно з актом обстеження нежитлових приміщень від 20.06.2024 р. у приміщеннях, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А (Одеський ліцей Європейський), ГО Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа проводить заняття з дзюдо в орендованому приміщенні, водночас відповідач у справі доказів звільнення об`єкту оренди у добровільному порядку до суду не надав. Також у вказаному судовому рішенні зазначено, що відповідачем підтверджено у відзиві, що громадською організацією зобов`язання за договором не виконано, об`єкт оренди - нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м., (Одеський ліцей Європейський) на користь орендодавця не повернуто та продовжує використовувати його для проведення занять зі спорту, з огляду на що наявні підстави для виселення ГО Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А (Одеський ліцей Європейський) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Крім того, суд дійшов висновку про стягнення з організації неустойки за період з 16.01.2021 р. по 31.05.2024 р. у розмірі подвійної орендної плати, що становить 289613,06 грн.

При цьому суд додає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України при укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством.

З огляду на викладене суд зауважує, що позивач (орендар) перед укладанням оспорюваного договору оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р. зобов`язаний був перевірити наявність у відповідача прав на передачу у користування відповідних приміщень. Між тим господарський суд зазначає про неподання позивачем будь-яких доказів на підтвердження ухилення відповідача від надання позивачу правовстановлюючих документів на орендоване майно під час укладання оспорюваного договору, його технічних характеристик тощо.

Разом з тим, як встановлено судом, у договорі оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р., укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа (орендар), останніми досягнуто і погоджено істотні умови такого договору оренди, що свідчать про схвалення позивачем оспорюваного правочину як шляхом сплати орендних платежів, так і шляхом продовження строку дії договору оренди нежитлового приміщення 289/19 від 15.05.2019 р.

Крім того, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Однак, враховуючи добровільне укладення сторонами оспорюваного договору оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р., його схвалення позивачем та відповідно закінчення строку дії вказаного договору, суду не видається за можливе встановити, яке право позивача порушене, а також яким чином визнання договору недійсним може його поновити.

Крім того, суд наголошує, що на момент укладення договору, а також під час його дії та під час виконання сторонами у позивача були відсутні заперечення щодо того, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради станом на 15.05.2019 р. (дату укладення договору) не мала права власності на нежитлове приміщення та відповідно й Департамент комунальної власності Одеської міської ради, як орендодавець, станом на час укладання договору оренди нежитлового приміщення № 289/19 від 15.05.2019 р. не мав права на його укладення. Іншого ж позивачем не доведено під час розгляду даної господарської справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Громадської організації Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа не відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Громадської організації Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2025 р.

Суддя В.С. Петров