Рішення

від 13.01.2025 по справі 917/1870/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 Справа № 917/1870/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О. І., розглянувши справу № 917/1870/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший енергетичний оператор", вул. Соловцова Миколи, 2, оф. 38/1, м. Київ, 01014

до Кременчуцької гімназії №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Академіка Маслова, 12, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 18 536,56 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

встановив:

до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший енергетичний оператор" до Кременчуцької гімназії №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 18 536,56 грн заборгованості за договором № 149/КГ20/ПОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022.

Відповідач у відзиві (вх. № 15627 від 19.11.2024; а. с. 32-36) проти позову заперечує з таких підстав:

- строк дії договору - з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р.;

- сторони не погоджували жодних змін стосовно строку дії договору або можливості його пролонгації;

- підставою для стягнення заборгованості позивач вказав порушення відповідачем умов договору щодо оплати електричної енергії за період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р., тобто, в період коли між сторонами були відсутні договірні зобов`язання;

- відповідач виконав всі умови договору і заборгованість за постачання електричної енергії по договору відсутня;

- оскільки з 01.01.2024 року припинилася дія договору, позивач не мав правових підстав з 01.01.2024 року постачати електричну енергію відповідачу;

- 26.12.2023 року між відповідачем та ТОВ "Газенерго - трейд" укладено договір №20/1 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого початком постачання електричної енергії є 01.01.2024 р. Отже, постачальником електричної енергії з 01.01.2024 р. на підставі договору повинен був бути ТОВ "Газенерго - трейд", а не ТОВ «Перший енергетичний оператор»;

- позивачу було відомо про закінчення строку дії договору і відсутність правових підстав для постачання ними електричної енергії після 31.12.2023 р. Незважаючи на це, останній залишив відповідача в реєстрі споживачів на 2024 рік, що не дало можливості адміністратору комерційного обліку змінити постачальника у платформі Датахаб, оскільки саме позивач значився як постачальник і ТОВ "Газенерго-Трейд" був позбавлений можливості зробити заміну без його згоди;

- постачання електричної енергії відбулося за власною ініціативою і бажанням ТОВ «Перший енергетичний оператор» без згоди відповідача та належних правових підстав, що вказує на відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і відсутність відповідальності;

- відсутність договірних відносин унеможливлює реєстрацію бюджетного зобов`язання в органах казначейства.

У поданому відзиві відповідач також просив встановити додатковий строк для подання доказів. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказав, що 14.11.2024 року адвокатом в інтересах відповідача було подано запит до ТОВ "Газенерго - трейд" щодо отримання інформації про причини непереведення на нового постачальника згідно з умовами договору, однак станом на день подачі відзиву відповідь не надійшла.

26.11.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 15931, документ сформований в системі "Електронний суд" 25.11.2024 року, а. с. 66 - 69), відповідно до якої було відхилено заперечення відповідача на позов з наступних підстав:

- відповідач не заперечує факт отримання електричної енергії від позивача у зазначений позивачем період часу;

- факт та обсяги постачання електричної енергії позивачем до об`єктів відповідача з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р. підтверджуються листом АТ "Полтаваобленерго" від 15.04.2024, який є адміністратором комерційного обліку (оператор системи розподілу);

- жоден нормативно-правовий акт не надає права відповідачу не здійснювати оплату за товар, який він фактично отримав та спожив;

- відповідно до пункту 6.1.8. ПРРЕЕ новий електропостачальник протягом 3 робочих днів від дня отримання звернення від споживача про зміну електропостачальника має надіслати запит до адміністратора комерційного обліку щодо зміни електропостачальника;

- жодне положення Бюджетного кодексу України не дає підстав відповідачу не здійснювати оплату за фактично отримані обсяги електричної енергії.

Відповідач у додаткових поясненнях (вх. № 16626 від 09.12.2024), зокрема, вказав, що:

- 11.12.2023 року було оприлюднено повідомлення про намір відповідача укласти договір з новим електропостачальником, що підтверджується звітом про результати проведення процедури закупівлі, тобто саме 11.12.2023 року відповідач повідомив про намір зміни постачальника;

- ПРРЕЕ не містять вимог щодо повідомлення споживачем попереднього постачальника про намір зміни постачальника. Саме на суб`єктів ринку електричної енергії покладені обов`язки щодо вчинення певних дій при зміні постачальника (споживач не приймає в цьому участі та не має прямого доступу до даної інформації);

- відповідно до пунктів 6.1.13 - 6.1.14 ПРРЕЕ адміністратор комерційного обліку повідомляє про відсутність можливості провести заміну нового і попереднього постачальника, споживач при цьому не повідомляється;

- відповідач добросовісно вважав, що постачальником електроенергії у січні 2024 року є ТОВ "Газенерго-трейд";

- під час зміни постачальника у платформі Датахаб адміністратор комерційного обліку повідомив нового електропостачальника про відмову у забезпеченні зміни електропосатчальника, підставою є помилка 100 "на обрану дату ТКОне належала ПОНу, для формування заяви на обрану дату, необхідно завантажити підпис від поточного постачальника";

- саме позивач своїми неправомірними діями порушив ПРРЕЕ та права споживача на заміну постачальника та не надав можливості новому постачальнику здійснити заміну СВБ;

- згідно бюджетних асигнувань по оплаті електричної енергії відповідачем були взяті бюджетні зобов`язання щодо іншого постачальника з яким і був укладений договір, тому правових підстав відповідно до бюджетного законодавства для оплати послуг позивача при відсутності договору у відповідача немає.

13.12.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 16974), в яких зазначено, що:

- чинними ПРРЕЕ не передбачена можливість повідомлення про намір зміни постачальника через Прозоро;

- відповідачем не надано жодного належного доказу щодо неможливості зміни електропостачальника, не додано доказів звернення споживача до нового постачальника та доказів звернення нового постачальника до адміністратора комерційного обліку;

- матеріали справи не містять обов`язкових документів, передбачених п. 6.1.12 ПРРЕЕ, що не дає можливості встановити дату звернення нового постачальника до адміністратора комерційного обліку.

У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 року цей позов переданий на розгляд судді Тимощенко О. М. за номером справи 917/1870/24.

Ухвалою від 05.11.2024 суд відкрив провадження у справі № 917/1870/24, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду надсилалась та доставлена сторонам в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 05.11.2024, а. с. 30, 31).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином.

Ухвалою від 25.11.2024 року суд встановив Кременчуцькій гімназії №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області додатковий строк до 02.12.2024 року для подання доказів - відповіді на запит до ТОВ "Газенерго - трейд" щодо отримання інформації про причини непереведення на нового постачальника згідно з умовами договору.

Ухвалою від 04.12.2024 року суд задовольнив клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи у якості доказу - відповідь ТОВ "Газенерго-Трейд" від 19.11.2024 року на адвокатський запит (вх. №16266 від 02.12.2024 року), прийняв до розгляду доказ, що представлений до суду - відповідь ТОВ "Газенерго-Трейд" від 19.11.2024 року на адвокатський запит (вих. №27/11-110 від 7.11.2024 року) та встановив позивачу строк 5 днів з моменту отримання даної ухвали суду на подання додаткових пояснень та доказів (за наявності) щодо прийнятих до розгляду судом доказів відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно із ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший енергетичний оператор" (далі - позивач, постачальник, ТОВ "Перший енергетичний оператор") та Кременчуцькою гімназією №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач, споживач, ліцей) укладений договір № 149/КГ20/ПОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 року (далі - договір № 149; а. с. 7 - 12).

Пунктом 14.12 розділу 14 договору № 149 сторони погодили, що цей договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за договором можуть складатися в електронній формі та підписуватися сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в будь-якому з таких сервісів, які є у використанні сторін: М.Е.Doc. та інші (за домовленістю сторін). Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.

Договір № 149 та додаткові угоди/додатки до нього укладались сторонами в електронній формі із накладенням на документи кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до заяви-приєднання (додаток 1 до договору № 149) початком постачання є 01.01.2023, ЕІС-код точки комерційного обліку споживача - 62Z9262686638258.

Відповідно до п. 1.1. договору № 149, цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Згідно з п. 2.1. договору № 149 постачальник продає електричну енергію (код товару згідно Національного класифікатора ДК 021:2015 - 09310000-5) (далі - товар, електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності до п. 2.3. договору № 149 очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 40400 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

До договору № 149 сторони уклали ряд додаткових угод (№1 від 16.01.2023 року, №2 від 22.03.2023 року, №3 від 16.06.2023 року, №4 від 07.08.2023 року, №5 від 28.08.2023 року, №6 від 11.12.2023 року та №7 від 27.12.2023 року, а. с. 16, 17, 47 - 53), якими, зокрема вносились зміни до ціни та обсягів постачання електричної енергії за договором.

Відповідно до додаткової угоди №6 , сторони домовилися внести зміни до п. 2 додатку 2 Комерційної пропозиції та визначити зокрема, що за результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.12.2023 року становить 6,32 грн з ПДВ.

Пунктом 14.1 договору № 149 передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ринку до 31.12.2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Аналогічні умови викладені в п. 12 Комерційної пропозиції до договору (додаток 2 до договору).

Як свідчать матеріали справи, 26.12.2023 року між відповідачем та ТОВ "Газенерго-Трейд" укладено договір № 20/1 про постачання електричної енергії споживачу (далі договір № 20/1), відповідно до якого початком постачання електричної енергії ТОВ "Газенерго-Трейд" є 01.01.2024 (п. 3.1. договору №20/1, додаток № 2 до договору), (а. с. 38 - 44).

Листом від 27.11.2024 року за вих. №27/11-110 ТОВ "Газенерго-Трейд" повідомив відповідачу, що ТОВ «Перший енергетичний оператор» після 31.12.2023 року залишив відповідача в реєстрі споживачів на 2024 рік, що не дало можливості адміністратору комерційного обліку змінити постачальника у платформі Датахаб, оскільки саме позивач значився як постачальник, то ТОВ "Газенерго-Трейд" був позбавлений можливості зробити заміну без його згоди. У зв`язку із некоректним звершенням строку дії договору постачальником - ТОВ "Перший енергетичний оператор", як це передбачено ПРРЕЕ, постачальник - ТОВ "Газенерго-Трейд" почав здійснювати заміну СВБ лише з моменту погодження зміни постачальника ОСР та технічною спроможністю в платформі НЕК «Укренерго» Датахаб, а саме з 02.02.2024.

Позивач у позові вказує, що протягом дії договору № 149 споживач належним чином розраховувався за отриману від постачальника електричну енергію.

Далі позивач зазначає, що в порушення умов договору № 149 та чинного законодавства, споживач не розрахувався з постачальником за електричну енергію, отриману споживачем за період з 01.01.2024 по 18.01.2024, чим порушив законні права та інтереси постачальника.

Позивач у позові вказує, що у період з 01.01.2024 по 18.01.2024 він передав відповідачу у власність електричну енергію за договором №149 у загальному обсязі 2933 кВт/год.

Вартість вказаного обсягу електричної енергії позивач визначив на підставі додаткової угоди № 6 де вказано, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.12.2023р. cтановить 6,32 грн з ПДВ.

Позивач склав акт № ПЕО00000370 прийняття-передавання товарної продукції за січень 2024 від 31.01.2024 в кількості 2,933 на загальну суму 18 536,57 грн (а. с. 18, 19).

Цей акт відповідач не підписав.

На запит позивача Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», яке є Оператором з розподілу електричної енергії в Полтавській області, листом № 04.33/10129 від 15.04.2024 (а. с. 20) повідомило, що у січні 2024 року (з 01.01.2024 по 18.01.2024) обсяг електричної енергії у кількості 2933 кВт/год. від постачальника - ТОВ «Перший енергетичний оператор» був розподілений споживачу - Кременчуцька гімназія №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ЕІС код 62Z9262686638258.

Позивач у позові вказує, що відповідач не розрахувався з ним за отриманий обсяг електричної енергії в обсязі 2933 кВт/год., вартістю 18 536,57 грн. з ПДВ в порушення умов договору № 149 та норм чинного законодавства, що зумовило позивача звернутись до суду за захистом порушених прав.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктом 14.1 договору № 149, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ринку до 31.12.2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Комерційною пропозицією до договору № 149 (додаток 2 до Договору) було визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ринку до 31.12.2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Отже, сторони при укладенні договору № 149 було передбачено строк його дії: з 01.01.2023 року по 31.12.2023рік.

Згідно п. 14.9 договору № 149 усі зміни до цього договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід`ємною частиною договору і мають переважаючу силу над положеннями договору.

Протягом дії договору № 149 між відповідачем та ТОВ «Перший енергетичний оператор» було укладено ряд додаткових угод, якими вносилися зміни щодо обсягу постачання електричної енергії, його ціни та граничних тарифів.

Проте, жодних змін стосовно строку дії договору № 149 або можливості його пролонгації вони не містять.

Таким чином, договір № 149 припинив свою дію з 01.01.2024.

Позивач у позові безпідставно вказує на порушення відповідачем умов договору № 149 в частині оплати електричної енергії за період з 01.01.2024 по 18.01.2024, оскільки в цей період між сторонами вже були відсутні договірні зобов`язання.

Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує продовження дії договору № 149 до 18.01.2024 року.

З огляду на викладене, суд погоджується із твердженням позивача про те, що строк дії договору № 149 закінчився. Постачання спірного обсягу електроенергії у період з 01.01.2024 року по 18.01.2024 рік позивач здійснював поза межами вказаного договору.

Отже, є безпідставними твердження позивача про порушення відповідачем умов договору № 149 щодо оплати поставленої у період з 01.01.2024 року по 18.01.2024 рік електричної енергії.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання правовідносин, пов`язаних з постачанням електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (надалі Закон) та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених 14.03.2018 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 (надалі - ПРРЕЕ).

Згідно ч. 1, 2, 7 ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України (надалі ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Пункт 1.2.7 ПРРЕЕ визначає, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу. Аналогічні положення містяться і в п.3.1.1 ПРРЕЕ.

Відповідно до п.п. 9 п. 5.5.1 ПРЕЕ споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії» та цими Правилами.

В свою чергу, постачальник зобов`язаний у процесі зміни споживачем електропостачальника забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договору до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу (пп.27 п. 5.2.2 ПРРЕЕ).

Як передбачає п. 6.1.1 ПРРЕЕ споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.

Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб`єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі (п.6.1.2 ПРРЕЕ).

Відповідно до п.6.1.3 ПРРЕЕ за загальним правилом зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.

Відповідно до п.6.1.3 ПРРЕЕ днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

У грудні 2023 року відповідач оголосив тендер на укладення договору про постачання електричної енергії на 2024 календарний рік, переможцем було оголошено ТОВ "Газенерго-Трейд", що підтверджується звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2023-11-30-011600-а від 26.12.2023 (а. с. 54 - 55). 14.12.2023 року було оприлюднено повідомлення про намір укласти договір, що підтверджується звітом про закупівлю (а. с. 54 - 55).

На підставі цього 26.12.2023 року між відповідачем та ТОВ "Газенерго-Трейд" укладено договір № 20/1 про постачання електричної енергії споживачу (а. с. 38 - 43).

Відповідно до пункту 6.1.8. ПРРЕЕ, новий електропостачальник протягом 3 робочих днів від дня отримання звернення від споживача про зміну електропостачальника має надіслати запит до адміністратора комерційного обліку щодо зміни електропостачальника.

Запит надсилається адміністратору комерційного обліку у вигляді підписаного новим електропостачальником електронного документа за встановленою адміністратором комерційного обліку формою, що містить необхідні для адміністрування процедури зміни електропостачальника умови договору зі споживачем: ЕІС-код площадки(-ок) комерційного обліку, за якою(-ими) планується виконати зміну електропостачальника; дати початку/кінця дії договору про постачання електричної енергії споживачу; вид постачання та спосіб оплати послуг з розподілу/передачі електричної енергії за договором, дані щодо ідентифікації сторони(-ін), з якою(-ими) укладений договір про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за площадкою(-ами) комерційного обліку).

Відповідно до пункту 6.1.12. ПРРЕЕ, у разі підтвердження можливості зміни електропостачальника повідомлення адміністратора комерційного обліку повинні містити: 1) до нового електропостачальника: підтвердження дати зміни електропостачальника; інформацію про історію споживання електричної енергії споживачем за минулі періоди; 2) до попереднього електропостачальника: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; 3) до оператора системи: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; прогнозні обсяги споживання електричної енергії за точкою обліку на заплановану дату зміни та прогноз обсягу розподілу електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Як передбачено пунктом 6.1.13. ПРРЕЕ, у разі відсутності можливості зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку повідомляє про це нового електропостачальника із зазначенням причини відмови у забезпеченні зміни електропостачальника, що є підставою для зупинки (анулювання) процедури зміни електропостачальника.

Згідно з п.6.1.19 ПРРЕЕ у визначену дату зміни електропостачальника постачальник послуг комерційного обліку в присутності споживача та/або оператора системи повинен зняти фактичні покази засобу (засобів) вимірювальної техніки або забезпечити їх зчитування автоматизованою системою комерційного обліку.

Згідно з п. 6.1.20 ПРРЕЕ постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам.

Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.

Згідно з п. 6.1.21 ПРРЕЕ якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.

Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник має протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви повернути споживачу надлишок коштів за реквізитами рахунка, вказаного споживачем у заяві.

Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 днів після зміни електропостачальника.

Згідно з п. 6.1.23 ПРРЕЕ датою початку постачання електричної енергії новим електропостачальником та датою припинення постачання на умовах договору з попереднім електропостачальником є дата, зазначена у запиті про зміну електропостачальника, який належним чином надісланий новим електропостчальником адміністратору комерційного обліку, прийнятий та реалізований адміністратором комерційного обліку з відповідним внесенням даних щодо зміни електропостачальника у реєстри точок комерційного обліку.

Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», яке є Оператором з розподілу електричної енергії в Полтавській області, листом № 04.33/10129 від 15.04.2024 (а. с. 20) повідомило, що у січні 2024 року (з 01.01.2024 по 18.01.2024) обсяг електричної енергії у кількості 2933 кВт/год. від постачальника - ТОВ "Перший енергетичний оператор" був розподілений споживачу - Кременчуцька гімназія №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ЕІС код 62Z9262686638258.

Листом ТОВ «Газенерго-Трейд» від 27.11.2024 за вих. №27/11-110 повідомив відповідачу, що ТОВ "Газенерго-Трейд" почав здійснювати заміну СВБ лише з моменту погодження зміни постачальника ОСР та технічною спроможністю в платформі НЕК «Укренерго» Датахаб, а саме з 02.02.2024 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.01.2024 по 18.01.2024 споживач - Кременчуцька гімназія №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (ЕІС код 62Z9262686638258) був закріплений за постачальником - ТОВ "Перший енергетичний оператор" (позивачем), і останній поставив відповідачу електричну енергію у обсязі 2933 кВт/год.

У відзиві на позовну заяву відповідач жодним доказом не спростував дані Оператора з розподілу електричної енергії в Полтавській області (АТ «Полтаваобленерго») та не заперечує достовірність вказаних інформаційних, якими підтверджується факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період та у визначеному обсязі. Зокрема, відповідач не надав належних доказів поставки йому електричної енергії саме новим постачальником - ТОВ "Газенерго-Трейд".

З урахуванням системного аналізу викладених положень законодавства, суд зазначає, що закінчення дії договору постачання не є підставою для автоматичного виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника, а також не свідчить про припинення можливості доступу споживача до точок постачання електричної енергії, відтак, зазначені обставини не свідчать про відсутність у відповідача можливості споживання електричної енергії поза межами дії укладеного між сторонами договору.

В той же час, матеріалами справи підтверджується фактичне споживання відповідачем електричної енергії у спірний період саме через постачальника позивача.

Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, - про фактичне споживання відповідачем електричної енергії у спірний період саме через постачальника позивача, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а належних доказів на її спростування відповідач суду не надав.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавство не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 6.1.21 ПРРЕЕ якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.

З наведених підстав слід дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості як бездоговірного, так і безоплатного постачання постачальником і використання споживачами електричної енергії, натомість визначено обов`язок покупця оплатити товар з після його отримання.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності та норми законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність у відповідача зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем обсягу електричної енергії після закінчення строку договору, оскільки таке зобов`язання виникло безпосередньо з актів цивільного та господарського законодавства, Закону України «Про ринок електричної енергії» та спеціальних Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також з фактичних конклюдентних дій постачальника та споживача.

Отже, заперечення відповідача в ці частині суд визнає необґрунтованими.

У відзиві на позов та додаткових поясненнях відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивач заявив вимоги саме на підставі договору, дія якого припинилася.

В цій частині суд зазначає наступне.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 924/1473/15, та у п. 52 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19 про те, що суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З викладеного вбачається, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У цій справі позивач предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 18 536,56 грн боргу за поставлену електричну енергію у період з 01.01.2024 по 18.01.2024. Як підстави позову позивач вказує на обставини постачання електричної енергії відповідачу у період з 01.01.2024 по 18.01.2024, та непроведення відповідачем оплати за неї.

На відміну від викладеного, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Велика палата Верховного Суду у постанові у справі № 662/397/15-ц вказала, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із установлених фактів, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню, є складовою класичного принципу jura novit curia. ВП ВС наголосила, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові. Адже згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Натомість відмова у задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.55, 124 Конституції. Отже, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оскільки судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу спірного обсягу електричної енергії, встановлено, що відповідач за неї не розрахувався, то обраний позивачем у спірних зобов`язально-правових відносинах спосіб захисту (стягнення вартості поставленої електричної енергії) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення.

Щодо аргументів відповідача про відсутність зареєстрованих за ним бюджетних зобов`язань по договору, суд зазначає про те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України за конкретним договором, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Бюджетний кодекс України не містить норм, які б звільняли відповідача від обов`язку оплатити за фактично отриману ним електричну енергію.

Згідно з пунктом 2.12. Глави 2 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України20 березня 2012 р. за № 419/20732 ) при виконанні рішень, які прийняті органами державної влади, про стягнення коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів органи Казначейства відображають в обліку відповідні бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання. Після проведення безспірного списання коштів з рахунків розпорядники бюджетних коштів повинні привести у відповідність із проведеними операціями бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання.

Таким чином, положення Бюджетного кодексу України не дають підстав для відмови у задоволенні позову, а також не містять підстав щоб не здійснювати оплату за фактично отримані обсяги електричної енергії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 18 536,56 грн заборгованості за електричну енергію, поставлену за період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, при зверненні до суд із цим позовом позивач повинен був сплатити 3028х0,8=2422,40 грн. судового збору.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем із майновою вимогою сплачено 3028,00 грн судового збору, тоді як позивач звернувся до суду в електронній формі через Електронний суд. Тобто наявна переплата в сумі судового збору з боку позивача (605,60 грн).

Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Після надходження відповідного клопотання позивача сума переплати буде повернута йому з бюджету.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кременчуцької гімназії №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Академіка Маслова, 12, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 24830485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор» (вул. Соловцова Миколи, б. 2, оф. 38/1, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 41009874) 18 536,56 грн заборгованості за отриману електричну енергію та 2422, 40 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 13.01.2025 року (після виходу з відпустки).

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко