Рішення

від 09.01.2025 по справі 523/5061/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

09.01.25

Справа № 523/5061/23

Провадження № 2-др/522/10/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Тетькової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву представника ОСОБА_1 адвоката БороганВ.В.про ухваленнядодаткового рішення по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «КК «КОІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Бороган В.В. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «КК «КОІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.

Заявник просив ухвалити додаткове рішення суду, яким стягнути з Позивача судові витрати на користь Відповідача в розмірі 8000, 00 гривень, які складаються з витрат з надання правничої допомоги.

Справа передана раніше визначеному складу суду, судді Чернявській Л.М.

07 січня 2025 року від представника Позивача надійшли заперечення на заяву про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат, у відповідності до яких зазначено, що стороною відповідача не доведено необґрунтованість дій позивача у даній справі, в діях позивача по зверненню до суду та в залишенні своїх позовних вимог без розгляду відсутні ознаки суперечливої поведінки. Позивач, як і інша сторона даного спору, діяли в процесі у відповідності до наданих їм прав, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а відтак просили у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В судове засідання 09 січня 2025 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Представник Заявника надав до суду заяву про слухання справи за відсутності.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Так, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Приватного підприємства «КК «КОІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2023 року відкрито провадження по справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

Ухвалою суду від 17 серпня 2023 року цивільну справу направлено за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси за місцем знаходження майна.

03 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Приморського районного суду м. Одеси та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Чернявської Л.М.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року прийнято до провадження зазначену цивільну справу.

25 березня 2024 року від представника Відповідача до суду надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2024 року заяву представника Приватного підприємства «КК «КОІН» про залишення без розгляду позовної заяви задоволено. Залишено без розгляду позовну заяву Приватного підприємства «КК «КОІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.

Як вбачається з ухвали суду від 24 грудня 2024 року суд не вирішив питання про витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

20 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Бороган» укладено договір про надання правничої допомоги, згідно п. 2.1. якого АДВОКАТСЬКЕ БЮРО на підставі звернення КЛІЄНТА приймає на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надати Клієнту наступної правову допомоги представництві інтересів КЛІЄНТА за позовом Приватного Підприємства "КК"КОІН" до КЛІЄНТА у справі №523/5061/23.

Згідно п.4.1. та 4.2. Договору про надання правничої допомоги від 20.02.2023, за надання правової допомоги, яка є предметом Договору, згідно пункту 2.1 цього Договору, АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО КЛІЄНТ сплачує винагороду у розмірі 8 000,00 грн.

24 грудня 2024 року ОСОБА_1 та АБ «БОРОГАН» підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правничої допомоги від 20.02.2023 року.

Згідно Акту, у відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 20.02.2023, АДВОКАТСЬКИМ БЮРО виконані, а КЛІЄНТОМ прийняті наступні роботи: усна консультація, вивчення матеріалів судового провадження, вивчення сталої судової практики в подібних правовідносинах, формування правової позиції, підготовка відзиву на позовну заяву, участь в судових засіданнях.

Всього за виконану роботу КЛІЄНТ, протягом 5-ти робочих днів після надходження (стягнення) коштів з відповідача зобов`язується сплатити АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО винагороду у розмірі 8000,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, під час розгляду справи, було з`ясовано, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.09.2024 у справі № 522/10231/24 стягнуто з ОСОБА_1 за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2021 року по 30.04.2024 року 45716,61 гривень.

Тобто було виявлено, період, за який було стягнуто заборгованість по справі №522/10231/24, с а саме (01.12.2021р. 31.01.2023р. на суму 23 491, 63 коп.) співпадає з періодом, по якому заявлені вимоги по поточній справі.

Вирішуючи у справі питання про судові витрати за поданою заявою, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

ВП ВС у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договором про надання правничої допомоги (договором, на підставі якого здійснювалось представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції) встановлено, що вартість послуг у фіксованому розмірі, який становить 8000, 00 гривень за обсяг роботи, погоджений з Замовником.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд зазначає про те, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Подібні висновки Верховного Суду містяться і у постанові від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21.

Як відзначив КАС ВС у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19 розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов`язково.

Гонорар може сплачуватись як до надання відповідних послуг адвокатом, так і після. Порядок та строки його сплати визначаються договором про надання правової допомоги. І для цілей стягнення судових витрат це не повинно мати значення.

Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої відшкодуванню підлягають як ті витрати, які вже були сплачені, так і ті, що мають бути сплачені відповідною стороною згідно з умовами договору. Такі висновки відображені, наприклад, у постановах ОП КГС ВС від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, ОП КГС від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, з врахуванням заперечень, які надані представником Позивача та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

В зв`язку з чим, судом постановляється додаткове рішення щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 257, 258, 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвокатаБороган В.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Постановити додаткове рішення по справі за позовом Приватного підприємства «КК «КОІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.

Стягнути з Приватного підприємства«КК «КОІН» (код ЄДРПОУ 43952383) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Чернявська