Ухвала

від 13.01.2025 по справі 518/33/25

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

13.01.2025 справа №: 518/33/25 провадження № 6/518/4/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 смт. Ширяєве

Суддя Ширяївського районного суду Одеської області Гуржій А.В., розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕРДІЗ», виконавець Ширяївський ВДВС у Березівському районі Одеської області ПМУМЮ, боржник ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача,

ВСТАНОВИВ:

До Ширяївського районного суду Одеської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕРДІЗ», виконавець Ширяївський ВДВС у Березівському районі Одеської області ПМУМЮ, боржник ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача.

Вивчивши матеріали поданої до суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно зі ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Ст. 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

П. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення.

Так,виконавчі діїпровадяться державнимвиконавцем замісцем проживання,перебування,роботи боржникаабо замісцезнаходженням йогомайна.Право виборумісця відкриттявиконавчого провадженняміж кількомаорганами державноївиконавчої служби,що можутьвчиняти виконавчідії щодовиконання рішенняна території,на якупоширюються їхніфункції,належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що місцем виконання виконавчого напису нотаріуса є місце вчинення виконавчих дій, а не місцезнаходження державного/приватного виконавця чи місце відкриття виконавчого провадження.

Місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 р. у справі № 263/14171/19.

Отже, при визначенні місця виконання відповідного рішення (виконавчого напису нотаріуса в цьому випадку) є місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, роботи боржника або місцезнаходження його майна.

У заяві зазначено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відомостей про місцезнаходження майна ОСОБА_1 або його роботи, перебування на території Ширяївського району Одеської області, які входять до поняття «місце виконання рішення», матеріали заяви не містять.

Додана до заяви копія інформації станом на 27.11.2024 року щодо виконавчого провадження №74268122, орган ДВС Ширяївський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) містить лише відомості про закінчення виконавчого провадження, за відсутності даних, який виконавчий документ подавався до виконання.

Отже, визначаючи підсудність заяви про заміну сторони, заявник помилково виходив з того, що місцем виконання виконавчого напису є місцезнаходження органу державної виконавчої служби (державного виконавця).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що вказана заява не підсудна Ширяївського районного суду Одеської області, що зумовлює вирішення питання про передачу заяви про заміну сторони виконавчого провадження за підсудністю для подальшого розгляду до відповідного суду за місцем реєстрації боржника-фізичної особи.

Ст. 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб`єктивної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі №369/238/15-ц).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Положеннями ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно з ч. 3 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Таким чином, враховуючи правила підсудності, справа підлягає передачі на розгляд Іванівського районного суду Одеської області.

Керуючись ст. 125 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 27, 31, 32, 353, 442, 446 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Передати справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕРДІЗ», виконавець Ширяївський ВДВС у Березівському районі Одеської області ПМУМЮ, боржник ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача на розгляд до Іванівського районного суду Одеської області (вул. Центральна, 81-А, смт Іванівка, Одеська область, 67200).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Гуржій