Рішення

від 13.01.2025 по справі 380/11308/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 рокусправа № 380/11308/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Лужняк О.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивачаЗарічний І.Я.

представників відповідачівЛевицького А.О., Довгополої К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністартивну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства лісових ресурсів України, Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства про стягнення заробітньої плати, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з позовом до Державного агенства лісових ресурсів України (далі відповідач 1), Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить:

стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 01.03.2024 року по 20.09.2024 року в сумі 170 97,24 гривень з урахуванням податків та обов`язкових платежів;

визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України №168-К від 12.09.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 21.09.2024 року;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2024 року до моменту прийняття судового рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства хоч де-юре існує, однак, де-факто, припинило існувати. Стверджує, що в Тернопільському управлінні відсутні будь-які засоби для виконання функцій та працевлаштування працівників. Зазначає, що початок затримки виконання судового рішення 01.03.2024 року, а закінчення 20.09.2024 року день звільнення. Крім того, уважає, що спірний наказ про звільнення є формальним, оскільки право позивача на працю не було відновлено (не відбулося фактичного поновлення на роботі), а тому є протиправним, Як наслідок просить поновити його на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідач 1 у відзиві зазначає, що на момент звернення позивача до суду відсутній предмет спору. Зазначає, що позивач не виконав судове рішення в частині поновлення (не приступив до виконання обов`язків) та особисто порушив вимоги ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України, ч.1 ст.1, п.п.3-4 ч.1 ст.2 Закону України «Про Державну службу», п.4 Постанови №301. Вказує, що у даному випадку позовні вимоги є відмінними від предмету позову, а позивач зловживає своїми процесуальними правами.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву уважає, що позивачем при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог одночасно змінено і предмет і підставу позову, що не допускається процесуальним законом. Уважає, що ухвали судів щодо неприйняття звіту про виконання рішення суду не можуть уважатись преюдиційними. Крім того, зазначає, що ним повідомлялось позивача про необхідність прибуття до робочого місця для фактичного поновлення на посаді та можливості виконання трудової функції. Однак, продовжує, позивач ігнорував такі повідомлення. Крім того, позивачу було запропоновано єдину вакантну посаду, яка була на той час при попередженні про наступне вивільнення. Як наслідок, позивача було правомірно звільнено зі займаної посади у зв`язку з ліквідацією відповідача 2.

Відповідач 1 у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог додатково покликається на ті ж аргументи що й відповідач 2 у відзиві на позовну заяву.

Позивач та його представник просять позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.

Представник відповідача 1 проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Представник відповідача 2 проти позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 03.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.08.2024 року справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 16.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 07.10.2024 року залучено до справи за клопотанням позивача у якості співвідповідача Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства, а розгляд справи розпочато спочатку.

Позивачем збільшено розмір позовних вимог заявою від 13.10.2024 року.

Така заява ухвалою від 18.11.2024 року була задоволена, з урахуванням того, що первинні вимоги зі збільшеними об`єднані єдиною підставою позову - не поновлення позивача на посаді та захистом права на працю (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16).

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 02.12.2024 року підготовче провадження продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 30.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 02.05.2023 року у справі №380/3108/23 позов задовольнив частково та вийшов за межі позовних вимог; визнав протиправним та скасував наказ Державного агентства лісових ресурсів України №21-к від 12.01.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновив ОСОБА_1 на державній службі на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13.01.2023 року; стягнув з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 91333 (дев`яносто одну тисячу триста тридцять три) грн. 32 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів; в іншій частині у задоволенні позову відмовив.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 року апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі №380/3108/23 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ) про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з 13 січня 2023 року; в іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі №380/3108/23 залишено без змін.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.08.2023 року позивача поновлено на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Постановою Верховного Суду від 29.02.2024 року касаційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року задоволено частково; касаційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року залишено без задоволення; касаційну скаргу Оніщука Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року задоволено; постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року скасовано; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року залишено в силі; ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року залишено без змін; поновлено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у частині стягнення з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 91 333 (дев`яносто одну тисячу триста тридцять три) грн 32 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, крім суми стягнення за один місяць у розмірі, що підлягає до негайного виконання.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №45-к від 01.03.2024 року на виконання постанови Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі №380/3108/23 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року у справі №380/3108/23 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13.01.2023 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 задоволено частково; зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України подати у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали звіт про виконання постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23; в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 відмовлено у прийнятті звіту Державного агентства лісових ресурсів України від 30.04.2024 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 в частині поновлення на посаді; зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України подати до 03.06.2024 звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13.01.2023, з урахуванням правових висновків зроблених судом у даній ухвалі; стягнуто з керівника Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.; стягнуто з керівника Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у прийнятті звіту Державного агентства лісових ресурсів України від 04.06.2024 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 відмовлено; зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України подати до 05.08.2024 звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23, з урахуванням правових висновків зроблених судом у даній ухвалі; стягнуто з керівника Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 45420 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп.; стягнуто з керівника Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 45420 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року відмовлено у прийнятті звіту Державного агентства лісових ресурсів України від 06.08.2024 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23; стягнуто з керівника Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.; стягнуто з керівника Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Згадані ухвали суду першої інстанції залишені без змін судом апеляційної інстанції.

У проміжку з 30.04.2024 року по 06.08.2024 року - розгляду судом питань щодо прийняття звітів відповідач 1 попередженням від 16.05.2024 року за №10-29/2651-24 попередив позивача про наступне звільнення за пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та запропонував вакантну посаду начальника Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №168-к від 12.09.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства відповідно до п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Змістом спірних правовідносин є відповідність бездіяльності, щодо невиплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, та спірного наказу критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, врегульовано Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Крім того, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 889-VIII).

У трудові правовідносини працівник і роботодавець вступають на підставі трудового договору, під яким розуміється угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Як передбачено ч.1 ст.29 КЗпП України, до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про: місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи (п.1); визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами (п.2); права та обов`язки, умови праці (п.3).

Як передбачено ч.1 ст.7 Закон України № 889-VIII, державний службовець має право, серед іншого, на: чітке визначення посадових обов`язків (п.2); належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення (п.3); оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення) (п.4).

Частиною першою статті восьмої Закон України № 889-VIII передбачено, що державний службовець у тому числі зобов`язаний: забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів (п.6); сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення) (п.7).

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року справа № 702/725/17 зазначено:

«КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.».

Крім того, схожий підхід до розуміння поняття «поновлення на роботі» висловлений у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №709/1465/19, від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 та інших, що вказує на усталену практику з цього питання.

Наведені норми та висновки Верховного Суду, у межах спірних правовідносин, дозволяють суду виснувати, що прийняття наказу про поновлення, без фактичного забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків, є формальним, а не фактичним поновленням.

Тобто, поновлення уважається фактичним за наявності сукупності таких умов:

-прийняття наказу про поновлення;

-наявності штатного розпису з відповідною посадою;

-наділення такої посади реальними владними, управлінськими та розпорядчими повноваженнями, визначеними, в тому числі, у Положенні про відповідний орган державної влади, посадовій інструкції тощо;

-технічного забезпечення установи для виконання повноважень (наявності матеріально-технічної бази, відкритих рахунків, тощо);

-перебування на обліку у державних органів тощо.

Листом Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.11.2023 року, на адвокатський запит від 14.10.2023 повідомлено адвоката, в тому числі, що штатний розпис і структура Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства відсутні на 2023 рік.

Згідно листа Головного управління ДПС У Тернопільській області від 07.02.2024 в доповнення до відповіді на запит від 01.02.2024 повідомлено адвоката, в тому числі, що 09.12.2022 року та 10.03.2023 року було проведено документальні позапланові перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами яких складено довідки.

Листом Головного управління Державної казначейської служби у Тернопільській області від 09.02.2024 на адвокатський запит від 07.02.2024 повідомлено адвоката, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 7 вересня 2022 р. № 1003 Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145) перебуває в стані припинення, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.02.2024. Всі рахунки Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145) у Головному управлінні закриті та подано ліквідаційну звітність станом на 24 березня 2023 року.

Листом Головного управління Пенсійного Фонду у Тернопільській області від 12.02.2024 на адвокатський запит повідомлено адвоката, що 27.09.2022 року отримано витяг з Єдиного державного реєстру щодо внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації та до 28.11.2022 встановлений термін подання кредиторських вимог. Згідно поданої заяви платника 05.04.2023 була проведена позапланова перевірка Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145), результатами якої оформлено Актом від 24.04.2023, видана довідка про відсутність заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, однак на 09.02.2024 ліквідаційна процедура по вищевказаному страхувальнику не завершена.

Листом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 12.03.2024 повідомило адвоката, що відповідно до наявних інформаційних ресурсів ДПС України, станом на 11.03.2024 року Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145) не подавало повідомлення про прийняття працівника на роботу щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Також, листом Головного управління Пенсійного фонду у Тернопільській області від 12.03.2024 повідомило адвоката, що згідно даних реєстру застрахованих осіб станом на 12.03.2024 року повідомлення про поновлення на роботі застрахованої особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страхувальником Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145) не подавалось.

Крім того, листом від 26.10.2023 року за №8259/2023 відповідач 2 повідомив адвоката позивача про те, що на даний час на балансі Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства службових приміщень та обладнання не має. Ці обставини також підтверджуються актом приймання-передачі затвердженим наказом відповідача 1 №207 від 09.02.2023 року.

В силу положень ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем 1 подано лише платіжні інструкції та виписки з рахунку в підтвердження наявності станом на 30.07.2024 року відкритих рахунків у Державному казначействі України та договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2024 року і акт приймання-передачі від 02.01.2024 року. При цьому, інших доказів, які б підтверджували обставини можливості фактичного поновлення позивача на посаді, як то штатного розпису та кошторису на 2024 рік; розпорядчих документів щодо наділення відповідними повноваженнями позивача (положення, посадової інструкції, розподіл обов`язків тощо); перебування на обліку у державних органів (Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України тощо) подано не було.

Крім того, подані відповідачем 2 докази, а саме: звіт від 05.12.2024 року про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 року; ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду про прийняття звіту про виконання рішення суду у справі №500/587/23 від 23.12.2024 року, не спростовують наведених доказів в частині відсутності сукупних умов для поновлення позивача, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення у цій справі.

Відтак, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність всіх необхідних умов, за яких позивач може уважатись поновленим.

Крім того, обставини непоновлення позивача у проміжку з 30.04.2024 року по 06.08.2024 року підтверджуються ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року, від 29.05.2024 року, від 18.06.2024 року, від 30 вересня 2024 року у справі за №№380/3108/23, які залишені без змін судом апеляційної інстанції.

При цьому, наявною у матеріалах справи заявою позивача від 05.03.2024 року не підтверджуються обставини фактичного забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків, та як наслідок реального поновлення.

Оцінюючи наведені докази у своїй сукупності, суд уважає, що відповідачами не доказано обставин фактичного поновлення позивача на посаді чи реальної можливості здійснення такого поновлення.

Щодо спірного наказу про звільнення.

Зміст наказу №168-к від 12.09.2024 року вказує на те, що ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства відповідно до п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Однією з підстав звільнення зазначено лист-попередження відповідача 1 від 16.05.2024 року за №10-29/2651-24, яким попереджено про наступне звільнення за пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та запропоновано вакантну посаду начальника Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Згідно із п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України № 889-VIII, однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Абзацом першим частини третьої цієї ж статті передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

При цьому, на переконання суду, попереджати про наступне звільнення, як і звільняти можна особу, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем (у спірних правовідносинах з відповідачем 1).

Як встановлено вище, позивача не було фактично поновлено.

Відтак, попередження про наступне звільнення позивача, який не перебуває у трудових відносинах з відповідачем 1, оскільки не є поновленим, не може уважатись таким що відповідає процедурі передбаченій ч.3 ст.87 Закону України № 889-VIII, як і подальше звільнення.

З урахуванням викладеного, спірний наказ не відповідає критерію правомірності, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним.

Щодо вимог про поновлення позивача.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Окрім того, у постанові від 16.02.2023 року у справі №826/18138/14 Верховний Суд зазначив наступне: «Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.».

Враховуючи те, що звільнення позивача відбулось протиправно, суд дійшов висновку, що його належить поновити саме на попередній роботі - на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Щодо стягнення середнього заробітку.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 01.03.2024 року по 20.09.2024 року (дата звільнення зазначена у спірному наказі) та за час вимушеного прогулу з 21.09.2024 року до моменту прийняття судового рішення у цій справі.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як передбачено ст.236 цього ж Кодексу, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, у відповідності до підп. з п.1 розділу І, п.5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100), основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

Відповідно до абзацу четвертого п.2 розділу ІІ Порядку №100 якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При цьому, суд уважає, за необхідне середньоденну заробітну плату позивача за посадою на якій він просить його поновити.

Відповідно до ч.5 ст.78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У згаданому рішенні від 02.05.2023 року у справі №380/3108/23, яке стосувалось поновлення позивача у даній справі на роботі та яке набрало законної сили, встановлено, що середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 станом на день звільнення становив 1170 грн. 94 коп. з урахуванням податків та обов`язкових платежів (49179 грн. 64 коп. (розмір грошового забезпечення позивача за вересень-жовтень 2021 року) / 42 (кількість робочих днів у вересні-жовтні 2021 року відповідно до розрахунку норм тривалості робочого часу на 2021 рік).

Середньомісячна заробітна плата позивача складала 24589 грн. 82 коп. з урахуванням податків та обов`язкових платежів (49179 грн. 64 коп. (розмір грошового забезпечення позивача за вересень-жовтень 2021 року) / 2 місяці перед звільненням (вересень-жовтень 2021 року).

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток, суд зазначає, що позивач у даній справі просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 01.03.2024 року та по день прийняття судового рішення.

При цьому, судом береться до уваги період з 01.03.2024 року (дата наказу про поновлення на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства) по 20.09.2024 року (дата зазначена у наказі про звільнення), а також розрахунок норм тривалості робочого часу на 2024 рік.

Така кількість днів становить 146.

З врахуванням викладеного, сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, яка підлягає стягненню, дорівнює 170957 грн. 24 коп. (1170 грн. 94 коп. (середньоденний розмір заробітної плати) Ч 146 (кількість днів затримки виконання рішення суду), з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток, суд зазначає, що позивач у даній справі просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2024 року до моменту прийняття рішення.

Враховуючи період з 21.09.2024 року (перший день після звільнення) по 13.01.2025 року (дата прийняття рішення у цій справі) та розрахунку норм тривалості робочого часу на 2024 рік та 2025 рік, така кількість днів становить 81.

Відтак, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 94846 грн. 14 коп. (1170 грн. 94 коп. (середньоденний розмір заробітної плати) Ч 81 (кількість днів вимушеного прогулу), з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Загальна сума середнього заробітку становить 265803 грн. 38 коп. (170957 грн. 24 коп. + 94846 грн. 14 коп.).

З огляду на викладене, адміністративний позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС України.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України №168-к від 12.09.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 21.09.2024 року.

Стягнути з Державного агенства лісових ресурсів України (адреса: м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 37507901) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 01.03.2024 року по 20.09.2024 року та за час вимушеного прогулу у розмірі 265803 (двісті шістдесят п`ять тисяч вісімсот три) грн. 38 коп., з подальшим відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 24589 (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 82 коп. з подальшим відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 14 січня 2025 року.

Суддя Мартинюк Віталій Ярославович