Рішення

від 14.01.2025 по справі 600/2605/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2605/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМА» звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №072944 від 13 травня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови зазначено про те, її винесенню передували висновки відповідача, викладені в Акті перевірки №029047, які не ґрунтуються на вимогах законодавства. Зокрема, на думку позивача, вказівка відповідача про відсутність протоколу перевірки адаптації тахографа не встановлює виду порушення перевізника, встановленого під час перевірки, названа підстава не передбачена законодавством. Натомість в Акті перевірки №029047 не було зазначено норми закону, якою зазначена обов`язкова наявність протоколу перевірки адаптації тахографа. При цьому, як зауважив позивач, водій під час перевірки повідомляв уповноважену особу відповідача про те, що він веде індивідуальну контрольну книжку водія, яку не було взято до уваги. Відповідно, на думку позивача, відповідач дійшов до неправомірного висновку про відсутність у водія документів станом на момент проведення перевірки. Крім цього, позивач звертав увагу на те, що він звертався до компанії «ТАХО-СЕРВІС», яка відмовила у встановленні тахографу на автомобілі TATA 613, оскільки неможливо обладнати вказані автомобілі аналоговими тахографами (заводом це не передбачено).

Ухвалою суду від 19 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про законність оскаржуваної постанови. Вважає, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, є безпідставними та необґрунтованими, вони не спростовують факту виявленого порушення законодавства про автомобільний транспорт. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Клопотань про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання до суду не надходило.

Ухвалою суду від 19 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» про забезпечення позову у даній справі.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 березня 2024 року старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Красняк В.І. проведено перевірку щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «РОМА», марки TATA LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , про що складено акт №029047 від 13 березня 2024 року.

Згідно вказаного акта інспектором виявлені порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Так, інспектором в акті зазначено, що водій здійснював перевезення вантажу для ТОВ «РОМА» згідно ТТН №РН-01587636 від 13 березня 2024 року з м. Хмельницький транспортним засобом, не обладнаним тахографом, повною масою 7,250 т, на момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Листом від 07 травня 2024 року №39190/42/24-24 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті повідомлено ТОВ «РОМА» про розгляд справи порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, призначеного на 13 травня 2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача подавались до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті заперечення на акт №029047 від 13 березня 2024 року.

13 травня 2024 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області В.Косменком за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ РОМА винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №072944 за порушення вимог статей 34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, за що передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, у зв`язку з чим постановлено стягнути з ТОВ РОМА адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Також судом встановлено, що позивач подавав скаргу на вказану вище постанову до керівника Державної служби України з безпеки на транспорті. Листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 31 травня 2024 року №6383.3.1/15-24 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13 травня 2024 року №072944 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до абзацу третього пункту 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

В абзаці третьому пункту 20 Порядку №1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як встановлено судом, уповноваженим працівником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті в акті №029047 від 13 березня 2023 року зафіксовано порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Так, інспектором в акті зазначено, що водій здійснював перевезення вантажу для ТОВ «РОМА» згідно ТТН №РН-01587636 від 13 березня 2024 року з м. Хмельницький транспортним засобом, не обладнаним тахографом, на момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв`язку з цим суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344-III.

Так, у відповідності до частин першої та другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385), пунктом 1.4 Розділу І якої передбачено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Положеннями пункту 3.3 Розділу ІІІ Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Розділу ІІ Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність. Пункти сервісу тахографів (ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Згідно пункту 2.7 Розділу ІІ Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Пунктами 3.5 та 3.6 Розділу ІІІ Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Поряд з цим, відповідно до пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року (далі Положення №340), водій, який керує транспортним засобом, який не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3 або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Як вбачається зі змісту форми Індивідуальної контрольної книжки водія, яка є Додатком 3 до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, в такій зазначаються відомості про: посвідчення водія (серія та номер документа), дані про перевізника, дата здійснення перевезення, марка та реєстраційний номер колісного транспортного засобу, маршрут руху, показник одометра (початковий, кінцевий, загальний пробіг), початок та кінець робочої зміни, дані про тривалість перерви між періодами керування за зміну (год., хв.) із зазначенням дати початку і дати кінця перерви, тривалість змінного періоду керування і міжзмінного відпочинку, підпис водія, відмітки про перевірки.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17, яка враховуються судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, а для наявності порушення вимог Інструкції №385 та Положення №340 підлягає встановленню факт наявності у водія як заповненої тахокарти, так і відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій зобов`язується вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати при собі копію графіка змінності зміни водіїв. У випадку встановлення факту відсутності вказаних документів наявні правові підстави для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності, встановленої статтею 60 Закону №2344-III.

Як вбачається з обставин справи і що не заперечувалося сторонами, транспортний засіб марки TATA LPT 613, який належить ТОВ «РОМА», не обладнаний тахографом.

Водночас, як зазначено в листі Приватного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» від 06 березня 2024 року, встановлення (обладнання) аналогового тахографа на автомобіль TATA LPT 613 не можливе. При виробництві на зазначені автомобілі тахографи не встановлювались.

Вказаний лист було надано позивачем до матеріалів справи про порушення ТОВ «РОМА» законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №029047 від 13 березня 2024 року, однак такому відповідач не надав належної оцінки під час винесення оскаржуваної постанови.

Разом з цим суд зауважує, що згідно з наведеними вище положеннями законодавства у разі відсутності в транспортному засобі обладнаного тахографа водій повинен був мати при собі один із документів, передбачених пункту 6.3 Положення №340, а саме: або індивідуальну контрольну книжку водія, або копію графіка змінності водіїв.

Посилання на вказаний пункт Положення №340 також містить акт перевірки №029047 від 13 березня 2024 року.

Між тим, суд звертає увагу на те, що, заперечуючи щодо висновків акту перевірки №029047 від 13 березня 2024 року, позивач як у запереченнях від 10 травня 2024 року, так і в позовній заяві наголошував на тому, що під час перевірки 13 березня 2024 року водій повідомив інспектору, що веде Індивідуальну контрольну книжку водія, але інспектор проігнорував цей факт та склав акт про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а з копії зазначеної книжки водія видно, що вона заповнення належним чином, кожного дня здійснено записи щодо початку роботи та її закінчення.

Наведені обставини суб`єктом владних повноважень в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду справи не спростовані.

В матеріалах справи наявна індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 (копію якої було надано як до позову, так і до відзиву, що свідчить про наявність такої у відповідача станом на час прийняття оскаржуваної постанови), в якій містяться відомості про здійсненні водієм перевезення із зазначенням дат таких перевезень, марки та реєстраційного номеру транспортного засобу, маршрути руху при проведенні перевезень, показники одометра (початковий, кінцевий, загальний), початок та кінець робочої зміни, тривалість перерв, тривалість змінного періоду керування та міжзмінного відпочинку. Тобто, відомості, які містяться в індивідуальній контрольній книжці водія ОСОБА_1 , відповідають вимогам Додатком 3 до Положення №340. Однак указана книжка була проігнорована відповідачем.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач скористався правом на надання власних пояснень, висловлення своєї позиції щодо вчиненого ним, на думку відповідача, порушення Закону України «Про автомобільний транспорт». З метою спростування позиції посадових осіб відділу державного нагляду (контролю) про допущення порушень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач надав відповідачу заперечення на акт перевірки, до якого долучив копію індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_1 та копію листа-відповіді ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод».

Суд зауважує, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт фактично спрямований на можливість суб`єкта господарювання автомобільного перевізника спростувати допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Однак указані вище документи під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем безпідставно не брались до уваги.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржуваний позивачем індивідуальний правовий акт на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що такий прийнято не на підставі законодавства, яке регулює спірні відносини; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

Тому, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови від 13 травня 2024 року №072944.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність оскаржуваної постанови.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно наявної у справі платіжної інструкції №963 від 13 червня 2024 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 132, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 13 травня 2024 року №072944 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 січня 2025 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМА» (вул. Коломийська, буд. 2-Ж, м. Чернівці, ЄДРПОУ 30208421), відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Руська, 248-У, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя О.П. Лелюк